Через запроваджені США та ЄС санкції проти РФ країна-агресор дедалі активніше замінює американські деталі свого озброєння на аналоги інших країн, зокрема Китаю. Уперше в російському озброєнні було виявлено компоненти індійського виробництва — загалом близько 200. Українська розвідка провела аналіз шести типів озброєння, які російська армія використовує у війні проти України. 

Раніше зовнішня розвідка Естонії заявила, що Китай допомагає Росії у виробництві військових безпілотників, ставши центром контрабанди критично важливих західних компонентів для збройних сил РФ.

Звідки іноземні запчастини в російських ракетах 

Головне управління розвідки Міністерства оборони України оприлюднило інформацію про майже 200 нових деталей і компонентів, які застосовують у шести типах російської зброї. 

“Серед них — CRP-антена російського “Шахеда”, північнокорейська балістична ракета KN-24, комп’ютер з ракети Х-47 “Кинджал”, а також безпілотники “Supercam S350”, “Гербера” і Zala. Це свідчить про намагання Росії зменшити залежність від компонентів країн, які запровадили санкції проти неї”, — йдеться в повідомленні ГУР МО. 

За даними української розвідки, у “Шахедах”, застосованих у 2025 році, з’явилися нові завадозахищені антени з маркуванням китайською мовою. В одній із таких антен із 15 компонентів лише два — американського виробництва, а решта — переважно китайські. 

“Це трансивери, генератори, перетворювачі сигналів та інші мікросхеми. Наприклад, основний чіп CRP-антени, що аналізує вхідні сигнали й вирішує, які з них ігнорувати, виготовлений компанією Beijing Microelectronics Technology Institute (BMTI)”, — уточнюють в українській розвідці. 

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в Китаї публічно намагаються дотримуватися нейтральної позиції та закликають до переговорів. Однак розвідка США неодноразово повідомляла, що з весни 2022 року Пекін посилив військову підтримку Москви. Йдеться про надання розвідданих, а також постачання оптики для військової техніки, ракетного палива, верстатів для виробництва танків та інших товарів. 

У вересні 2024 року стало відомо, що Російська Федерація запустила в Китаї виробництво ударних безпілотників. У результаті 17 жовтня 2024 року США ввели перші санкції проти китайських фірм за допомогу Росії у виробництві БпЛА. Наприкінці лютого 2025 року спікер Єврокомісії заявив, що без підтримки з боку Китаю Росія не змогла б продовжувати свою агресивну війну проти України з такою ж силою. 

“Китай є найбільшим постачальником товарів подвійного призначення і чутливих елементів, що підтримують російську військово-промислову базу і знайдені на полі бою. Де-факто ці товари мають військове призначення. Ми серйозно занепокоєні також повідомленнями, що китайські компанії надають компоненти для виробництва бойових дронів, які використовуються Росією на полі бою, або навіть постачають повністю зібрані бойові дрони”, — заявив речник Єврокомісії із закордонних справ і політики безпеки Ануар Ель-Ануні. 

За даними розвідки Естонії, близько 80% таких компонентів надходять до Росії саме з Китаю. І до цих схем, імовірно, залучені офіси західних компаній у Китаї — оскільки у Росії немає вітчизняних аналогів деталей для безпілотників. 

“Інтереси Китаю тут полягають у тому, щоб не допустити поразки Росії у війні, яку Кремль розв’язав проти України. Адже такий результат означав би перемогу Сполучених Штатів Америки, які є головним суперником Китаю”, — заявив генеральний директор Департаменту зовнішньої розвідки Естонії Каупо Розін.

Постачанням підсанкційних компонентів для російського ВПК займаються переважно посередники. Частину необхідного Росії західного обладнання неможливо замінити жодним іншим, зокрема, китайським. Вона отримує його, як правило, сірим імпортом через треті країни Близького Сходу. Однак є нюанс: постачання американських і європейських компаній до Росії йдуть через китайські та гонконзький фірми-одноденки. Також Китай постачає в Росію дрони. У США мають намір перервати ланцюжок постачання.

Лазерні, плазмові та інші види передових верстатів критично важливі для російського військово-промислового комплексу. Росія виробляти таке обладнання не може, стверджують експерти. Навіть у виробництві ракети “Орешник” Росії доводиться покладатися на західні компоненти, зокрема на імпортні металообробні системи.

“Особливо помітна ця залежність у сфері комп’ютерного числового програмного управління (ЧПУ) — технології, життєво важливої для виробництва “Орешника”, яка дозволяє заводам швидко формувати матеріали з високою точністю, використовуючи комп’ютери для управління інструментами”, — пише видання Financial Times.

Участь у таких схемах приносить великі гроші посередникам. Рада Європейського Союзу в 15-му пакеті санкцій ввела експортні обмеження щодо товарів і технологій подвійного призначення проти 32 нових компаній. Деякі з них знаходяться в третіх країнах — Китаї, Індії, Ірані, Сербії та ОАЕ — і брали участь в обході санкцій або закупівлі безпілотників і ракет для Росії.

Іноземні компоненти в російській зброї в оцінці експертів

Яким чином і з яких країн Росія отримує компоненти для свого озброєння? З якими державами варто очікувати розширення співпраці? Чи може посилення санкцій вплинути на незаконний імпорт? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Сергій Грабський, військовий експерт;
• Віталій Шапран, член Українського товариства фінансових аналітиків, член Ради НБУ (2019-2021 рр.);
• Валерій Боровик, голова правління Альянсу “Нова енергія України”, засновник компанії-розробника дронів “Перший контакт”. 

СЕРГІЙ ГРАБСЬКИЙ: Росія критично залежить від імпорту обладнання

— Основа будь-якої війни — це гроші, гроші та ще раз гроші. І тому українські атаки по нафтопереробних підприємствах Росії були спрямовані, зокрема, на зниження можливостей противника вести війну, а саме – заробляти гроші. 

Ми прекрасно розуміємо, що не уряд Індії допомагає передавати запчастини для озброєння РФ. Є недобросовісні виробники на території Індії, які, можливо, як і в інших країнах, займаються ланцюжками перепродажів, щоб компоненти надходили на озброєння російської армії. 

Тут можна використовувати тільки одну методику — найжорстокіші санкції та нейтралізація можливості продажу таких ресурсів Російській Федерації — тобто повна ізоляція. І тільки в такий спосіб можна зупинити такий потік, тому що, як відомо, гроші не пахнуть. 

Фізично дуже важко відстежити всі грошові потоки, які циркулюють між, припустімо, індійськими компаніями та російськими одержувачами, між китайськими виробниками та покупцями у РФ. Наше завдання — мінімізувати можливості Російської Федерації купувати ці деталі та обладнання. А сама Росія виробляти високотехнологічні деталі в принципі не може і критично залежить від імпорту цього обладнання. 

ВІТАЛІЙ ШАПРАН: Китай дистанціюється від Росії

— Маленькі деталі — чіпи, плати — росіянам усе ще вдається провозити контрабандою із західних країн. Ми це бачимо, коли розбираємо їхні безпілотники на частини. Є у РФ окрема служба, думаю, при Міністерстві економічного розвитку, яка якраз вишукує такі товари. І це не тільки високотехнологічні компоненти, а й складники для вибухівки та інше. Закуповують усе це через країни Близького Сходу, Азійсько-тихоокеанського регіону. 

У російських ЗМІ та по телебаченню люблять розповідати, що санкції, мовляв, не приносять користі й запчастини все одно завозять. Формально — так. Але я б сказав, що навіть у цьому випадку санкції працюють. По-перше, вони серйозно підвищують ризики для контрагентів, особливо на Близькому Сході. Ми це бачили в останніх санкційних пакетах від ЄС, США, Великої Британії — компанії, замішані в таких постачаннях, постраждали: у когось заарештували активи, хтось втратив майно.

По-друге, санкції різко підвищують вартість цих компонентів. Це впливає на собівартість продукції подвійного призначення і на виробництво військової техніки. Як наслідок, з російського бюджету, який уже за два місяці показав дефіцит у 3 трлн рублів, буде йти все більше коштів саме на це. Тож навіть якщо їм вдається щось завозити — це б’є по економіці й по самих росіянах.

Якщо говорити про індійські компоненти в російській зброї, то це складне питання. Ментально і релігійно Індія на боці України. Я знаю людей, які там працюють, і вони це підтверджують. Але з Росією у них є стара залежність щодо ВПК: ракети, літаки, кораблі — все потрібно обслуговувати. Але зараз Індія робить усе, щоб цю залежність скоротити, зокрема тому, що Росія вже не може обслуговувати навіть те, що продала.

А в Індії гарячий регіон: кордон із Пакистаном, конфлікти, вплив талібів – їм важливі постачання озброєнь. Так, є індуси, які заробили на російській нафті — нещодавно британські ЗМІ знайшли таких людей. Але, судячи з усього, їм загрожують санкції, і витратити ці гроші у них не вийде.

Останні два-три місяці я став помічати, що Китай починає розвертатися від Росії. Я стежу за сировинними ринками та банківською сферою, де видно: щойно почалися санкції у відповідь, китайські банки одразу ж підняли руки й відмовилися працювати з РФ. Дійшло до абсурду: створюють банк, проводять кілька транзакцій і тут же банк зникає.

Крім того, Китай практично обвалив вугільну галузь Росії: Кузбас — стоїть, Хакасія — у збитках. На Захід вугілля не постачають, а Китай відмовляється купувати або диктує свої умови, які невигідні через логістику. Усе це говорить про те, що Китай починає втрачати інтерес. Він працює з Росією там, де можна отримати більший прибуток, але щойно прибуток падає і ризик санкцій зростає — одразу відмовляється. І це вже явно відчувається з початку 2025 року.

ВАЛЕРІЙ БОРОВИК: Потрібно посилювати санкції, щоб зупинити схеми обходу обмежень

— Потрібно розуміти, що багато західних розробок, у які вкладено мільярдні інвестиції, у підсумку окуповується завдяки продажу компонентів, зокрема й тим, кого нині вважають противником. Адже співпраця велася давно, до початку війни, і зв’язки були вже налагоджені. Зараз маршрути постачань змінилися, але самі постачання тривають.

Якщо не посилювати санкції, то ці схеми працюватимуть і далі через Туреччину, Арабські Емірати, країни Азії, зокрема пострадянські: Узбекистан, Азербайджан. Казахстан меншою мірою, але все ж таки. Саме через ці транзитні країни росіяни продовжують закуповувати компоненти та матеріали.

Все впирається в те, чи є у Росії власне виробництво такої компонентної бази. Навіть Китай, за всього масштабу своїх інвестицій, не може повністю замінити всю електроніку, яка десятиліттями постачалася із Заходу — як для озброєнь, так і для цивільних потреб.

Зараз триває заміщення: використовуються компоненти з інших країн – нещодавно приєдналася Індія, можливо, в майбутньому з’являться й інші постачальники, готові допомагати агресору. Крім того, Росія активно розвиває власні розробки. Те саме відбувається і в Україні: обидві сторони створюють свою компонентну базу і технічні рішення, що дозволяють, наприклад, БпЛА досягати цілей.

Індія — це особливий випадок. Вона, скажімо так, із розумінням ставиться до того, що відбувається між Україною і Росією. Але в Індії тісна військово-промислова співпраця з РФ, і на її озброєнні досі багато російської техніки. Хоча останнім часом вона дедалі активніше переходить на закупівлі західного озброєння. Проте уряд Індії не підключається до розширених санкцій і продовжує взаємодіяти з Росією. Тому спільне виробництво можливе — у тих проєктах і галузях, де РФ сама не справляється.

У спільне виробництво з КНДР я, чесно кажучи, не вірю. Північна Корея сама в основному використовує китайську і російську компонентну базу. А РФ отримує звідти вже фінальні продукти — і то, не найвищої якості.

Спільні розробки з Китаєм — це реально, і вже частково відбувається. З Індією — можливо, але меншою мірою. А ось із країнами Азії загалом — це напрямок, який, найімовірніше, розвиватиметься, особливо там, де є можливість обійти санкції.

Читайте також: Західні елементи в ракетах країни-ізгоя: чи можуть Європа і США зупинити військове виробництво Північної Кореї