Торгівля замість війни: чому економічні компроміси з РФ небезпечні, пояснили експерти

Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) вважають, що Росія має намір використати часткове припинення вогню та можливі мирні переговори для встановлення контролю над новими українськими територіями та просування ідеї створення маріонеткового режиму в Києві.

Після візиту до Вашингтона керівник Російського фонду прямих інвестицій і учасник переговорної групи Кирило Дмитрієв заявив, що Москва нібито готова обговорювати гарантії безпеки для Києва. При цьому Росія не відмовляється від вимоги позаблокового статусу України та продовжує обстрілювати мирні міста.

Виходячи із заяв Білого дому, логічно очікувати нових санкцій проти Кремля. Але чи будуть вони?

Кремль продовжує затягувати мирні переговори

Радник прем’єр-міністра Польщі з питань України Павел Коваль застерігає президента США Дональда Трампа від визнання російських претензій на Крим та інші окуповані українські території, називаючи це потенційною “історичною помилкою”. Він нагадав, що Росія після розпаду СРСР визнала територіальну цілісність України, включаючи Крим і Донбас.

“Існує чітка різниця між тимчасовими рішеннями щодо припинення бойових дій і визнанням Криму, Донбасу чи інших українських територій російськими. Це була б історична помилка. Таке рішення створило б небезпечний прецедент і легітимізувало б експансіоністську політику Росії”, — заявив Коваль в інтерв’ю Financial Times.

На його думку, Трамп зрештою усвідомить загрозу з боку Путіна і не допустить юридичного закріплення контролю Росії над українськими землями.

Тим часом радник президента США з національної безпеки Майкл Волтц припустив, що майбутні домовленості щодо завершення війни можуть включати поступки у вигляді втрати Україною частини території. Однак президент України Володимир Зеленський чітко дав зрозуміти, що такий сценарій є неприйнятним.

“Геополітичні речі — це невизнання жодних територій, які окупувала Росія, російськими. Це українські території в будь-якому випадку. Це для нас одна з головних “червоних ліній”. У будь-якому разі — це тимчасово окуповані території. І справедливий мир настане тоді, коли ці території повернуться”, — підкреслив Зеленський.

Згідно з прогнозом Офісу директора національної розвідки США на 2025 рік, Росія прагне використати військовий тиск і політичні маніпуляції, щоб нав’язати Україні та Заходу невигідні умови завершення війни. В ISW вважають, що Володимир Путін, найімовірніше, віддасть перевагу затяжному конфлікту, ніж піде на поступки.

“Росія прагне використати припинення вогню та майбутні мирні переговори, щоб захопити більші території в Україні та встановити проросійський маріонетковий уряд у Києві, але, найімовірніше, продовжить воєнні дії, якщо Кремлю не вдасться домогтися повної капітуляції України дипломатичним шляхом”, — йдеться в звіті ISW.

Президент США Дональд Трамп раніше заявляв про можливе введення вторинних мит на російську нафту, якщо Кремль продовжить затягувати переговори про мир. Державний секретар Марко Рубіо зазначив, що поведінка Росії найближчими тижнями стане індикатором її готовності до миру.

“Ми дізнаємося досить скоро, протягом кількох тижнів, а не місяців, чи справді Росія налаштована на мир, чи ні… Я думаю, що українці продемонстрували готовність укласти повне припинення вогню, щоб створити простір для переговорів”, — зазначив Рубіо.

Однак експерти наголошують, що Москва досі уникає серйозних переговорів і прагне виграти час. Експерти вважають, що ключовим інструментом тиску на Росію залишаються санкції. Додаткові заходи з боку США та ЄС можуть значно ускладнити продовження війни та посилити внутрішню напругу в країні-агресорі.

До яких санкцій проти РФ уже готовий Трамп — думки експертів

Чи готовий Дональд Трамп дійсно натиснути на Кремль? Чи призведуть нові санкції США та ЄС до реального ослаблення путінського режиму? Яким може бути “психологічний дедлайн”, встановлений Трампом? Яка роль Китаю у відносинах США з Росією та рештою світу? На ці та інші запитання в ефір телеканалу FREEДOM відповіли:

• Андрій Длігач, генеральний директор групи компаній Advanter Group;
• Максим Джигун, політолог;
• Олеся Яхно, політология;
• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень;
• Владислав Жуковський, економіст.

АНДРІЙ ДЛІГАЧ: Потрібно зробити так, щоб Росія не могла фінансувати війну проти України навіть у рублях

— Через заморожені активи не вдасться зробити Росію більш поступливою з багатьох причин. По-перше, тому що в Росії ці кошти вже сприймають як втрачені. Так, звісно, вони будуть за них боротися, торгуватися, шантажувати. Але все, що вони могли зробити до початку широкомасштабної агресії — за новими даними, 12 мільярдів доларів готівкою — встигли вивезти буквально в останні тижні.

Зараз вони намагатимуться отримувати доходи від експорту нафти, газу, металів, інших критично важливих матеріалів, відновлювати відносини зі Сполученими Штатами, шукати можливості заробляти за рахунок країн Близького Сходу, Індії, використовувати арктичний шлях в інтересах Китаю, а також для власного прибутку.

Москві потрібна зона впливу у вигляді Європи, нова “Ялта”, яка, за їхнім уявленням, призведе до перерозподілу сфер контролю й посилення впливу на Європу — щонайменше на Центральну Європу.

А ті 300 мільярдів доларів — це, так би мовити, був би приємний бонус, якби світова спільнота “похитнулася” і якимось чином дозволила Росії використати ці ресурси.

З іншого боку, ці ресурси можуть суттєво посилити обороноздатність України.

Тож обмінною монетою заморожені російські активи не стануть, але їх можна використати на добру справу.

Санкції справді працюють. Попри те, що реалізовано лише 70% санкцій, які ми рекомендували з кінця лютого — початку березня 2022 року, навіть цього достатньо, щоб серйозно уповільнити російську економіку, яка де-факто перебуває у стагфляції.

Росії зараз вкрай складно технологізувати свої збройні сили. Так, вторинні санкції виявилися недостатньо ефективними, і Росія досі імпортує продукцію подвійного призначення. Так, через Киргизстан, інші країни Центральної Азії, Кавказу, Близького Сходу, В’єтнам.

Тому потрібні жорсткіші заходи, які ускладнили б для Росії не лише логістику, а й фінансові потоки. Зараз вона не може розраховуватися напряму й змушена використовувати складні схеми — з криптовалютами, кількома посередниками, через малі банки Китаю, країн Центральної Азії, Туреччини, ОАЕ.

Необхідно посилювати санкції — як на рівні торгового ембарго, так і фінансові — поширюючи їх на всі банки, фінансові схеми, страхові компанії. Потрібно унеможливити використання “тіньового флоту”, що, до речі, технічно нескладно — це могла б зробити навіть одна Данія, в односторонньому порядку.

І, нарешті, необхідно зробити вторинні санкції справді ефективними. Вторинні санкції — це насамперед зона відповідальності Сполучених Штатів.

У США є достатньо інструментів — рівня FATF, Міністерства фінансів — щоб відстежувати фінансові потоки й запроваджувати реальні обмеження для комерційних і фінансових організацій, які допомагають Росії обходити санкції. У тому числі й запроваджувати обмеження для тих країн, які недостатньо контролюють виконання санкцій проти Росії.

Але, як ми бачимо, Сполучені Штати не поспішають із посиленням санкцій, а в Європейському Союзі діє консенсусний механізм, через який, наприклад, Угорщина може заблокувати будь-яке спільне рішення. Тому ми зараз особливо розраховуємо, що адміністрація США, усвідомивши, що Путін обманює не лише ЄС і Україну, а й самі США — затягує переговори, бреше в інформаційному полі — повернеться до питання посилення санкційного тиску. До посилення вторинних і запровадження нових первинних санкцій проти Росії.

Існує ризик, що в другій половині року ціна на нафту знову зросте. Тому потрібно посилювати тиск так, щоб Росія не могла фінансувати цю загарбницьку війну навіть у рублях.

У США товарообіг із Росією залишається високим. Понад 3 мільярди доларів — імпорт із Росії, і приблизно 500–600 мільйонів доларів — експорт до Росії. Загальний товарообіг перевищує 3,5 мільярда доларів.

Очевидно, що потрібно було б запровадити не лише високі тарифи, а й прямі санкції — фактичне торгове ембарго. Натомість Трамп шукає шляхи, як заробити на відносинах із Росією, як домовитися з Путіним про спільні проєкти — можливо, щодо постачання газу до Європи, видобутку та перероблення рідкісноземельних металів.

Ідеальна стратегія для США — визнати, що відірвати Росію від Китаю неможливо.

Єдиний спосіб послабити їхній союз — посилити Україну, дати їй можливість перемогти у війні, звільнити території, демілітаризувати Росію. У результаті і Китай, і Сі Цзіньпін втратять головного союзника та воєнне крило, завдяки якому Китай може тиснути на Європу, просуваючи правих і ультраправих, заважаючи єдності ЄС.

Ми це розуміємо, це розуміють деякі європейські союзники, але здається, що Трамп цього не бачить — або вважає, що може переграти Путіна.

Звідси виникає питання: як діятиме Китай — щодо наших союзників і щодо Росії? Чи зможе він перехопити ініціативу, поки Трамп підвищує мита й тарифи?

Китай уже діє: безпрецедентні економічні домовленості з Японією та Південною Кореєю — приклад реакції на політику Трампа. Це було важко уявити ще кілька місяців тому. Китай також посилює лінію БРІКС, формує навколо себе блок країн, незадоволених діями США.

Окремої уваги заслуговує факт, що США почали сваритися з малими державами Тихоокеанського регіону — своїми традиційними союзниками, які забезпечували голоси в ООН.

МАКСИМ ДЖИГУН: Перспектив для посилення тиску на РФ — багато

— Трамп розуміє, що Путін демонструє неповагу до американської сторони і до досягнутих домовленостей. Тоді як попередня демократична адміністрація США вважала, що краще не взаємодіяти з Путіним, оскільки той однаково обманюватиме й ухилятиметься від відповідальності за війну, Трамп вирішив іти принципово іншим шляхом. Спочатку він дав можливість Росії, яка заявляла, що хоче закінчення війни, зробити відповідні кроки.

Але зараз, я думаю, ми наближаємося до так званого “психологічного дедлайну”. Це, звісно, абстрактне поняття, але, як мені здається, його встановив Трамп — за сприяння фінського президента — на 20 квітня. І після цієї дати США не тільки захочуть, а й будуть змушені перейти до нових заходів щодо Росії, щоб, умовно кажучи, мотивувати її відповідати за свої слова і рухатися в бік припинення війни.

Тому я не виключаю, що незабаром, особливо після чергової відмови Росії від повномасштабного перемир’я в Україні, Україна почне отримувати більші обсяги озброєння, а проти Росії будуть введені конкретні санкції. Поки що важко сказати, в яких сферах їх буде реалізовано, окрім, наприклад, уже заявлених нафтових.

Але я думаю, що вибір широкий, адже, як сам президент Трамп зазначив, багато санкцій діють тільки на “трійку” за десятибальною шкалою. Тож перспектив для посилення тиску справді багато.

Американський Сенат днями виступив з ініціативою про введення санкцій абсолютно нового рівня проти Російської Федерації, якщо та відмовиться від реальних і практичних мирних переговорів або зробить нове вторгнення в Україну в майбутньому.

Важливо, що ініціатива була створена за рівної участі — 25 сенаторів від Республіканської партії та 25 — від Демократичної. Наразі ми очікуємо, що її буде оформлено в законопроєкт, який, я впевнений, з високим відсотком голосів буде ухвалено в Сенаті. Дуже сподіваюся, що його також затвердять у Палаті представників.

І тоді ми побачимо, що це не тільки воля президента як глави держави, а й позиція законодавчої гілки влади, яка має не менш серйозний вплив на внутрішню і зовнішню політику, ніж сам президент.

І дуже добре, що все це відбувається не тільки в рамках двосторонніх українсько-американських відносин, а й у контексті російсько-американських, тому що саме в такому форматі США можуть особисто переконатися, як Путін ухиляється від теми припинення вогню і завершення війни.

Мені здається, Росія намагається запустити паралельний трек у відносинах зі США — у сфері бізнесу. Це, до речі, концепція самого Дмитрієва, який зрозумів, що США зацікавлені в Україні, в її природних ресурсах і партнерстві.

Тому він пропонує використовувати аналогічний важіль у роботі з Трампом — людиною, яка прийшла з бізнес-середовища, зацікавленою в нових партнерствах і можливостях.

Я думаю, що вони обговорюватимуть можливість реалізації спільних проєктів із Росією. Але щось мені підказує: і це виявиться обманом з боку Росії, яка ніколи не пускала іноземні держави до своїх ключових джерел накопичень і формування бюджету. Крім того, залежність від Китаю не дасть змоги створити подібні умови.

ОЛЕСЯ ЯХНО: Якщо Трамп не покаже результат — це викличе запитання, насамперед до нього самого

— Дійсно спостерігається активізація переговорного процесу — на різних майданчиках і в різних форматах: між Україною та Європою, всередині ЄС, між Україною та США, а також США й Росією. Але на тлі всіх цих розмов ми одночасно фіксуємо різке загострення бойових дій, особливо повітряних атак.

Поки Росія заявляє, що дотримується енергетичного перемир’я, вона посилює удари по інших об’єктах інфраструктури, зокрема по цивільних.

Формується підхід, у межах якого Європа разом з Україною розвиває формат коаліційної безпеки — в повітрі, на морі та на суші. Проте така модель може бути реалізована лише після досягнення домовленості про тимчасове перемир’я. Щоб воно стало сталим, розробляється інфраструктура майбутніх механізмів — за участю ЄС, України та регіональних країн, наприклад Туреччини в Чорноморському регіоні.

Але перш ніж перемир’я набуде чинності, все залежить від позиції США та інших країн, які підтримують російську економіку. Санкції мають включати три напрями: військові, економічні та політичні.

Військові заходи — це передусім продовження і посилення військової допомоги Україні. Неприпустимими є заяви про можливе скорочення підтримки, а тим паче — згода на вимоги щодо роззброєння України.

Економічні санкції мають включати вторинні обмеження, спрямовані проти третіх країн, які продовжують торгівлю з Росією, не підпадаючи під санкції США, ЄС та Великої Британії.

Політичний блок — це відмова від передчасного обговорення пом’якшення санкцій.

Ранні розмови про зняття обмежень, допуск російських банків до торгівлі в Чорному морі лише підривають тиск і створюють у Росії хибне враження про послаблення позицій Заходу. Приклад — візит Кирила Дмитрієва до США, присвячений питанням відновлення двостороннього економічного співробітництва.

Таким чином, необхідний комплексний підхід. По-перше, підтримка України має не просто зберігатися, а й посилюватися. По-друге, санкції повинні бути жорсткими й послідовними. По-третє, не можна допускати риторики, яка послаблює позицію перемовників.

З одного боку, викликає занепокоєння відсутність результатів, з іншого — залишається надія, що Трамп і його команда ще не залучили весь арсенал можливих рішень. Якщо після закінчення “психологічного терміну”, як його назвав Трамп, жодних нових заходів не буде вжито — це поставить під сумнів увесь його підхід до Росії та Путіна. Тоді вже виникатимуть запитання до нього самого, особливо з огляду на його попередні заяви про те, що саме він здатен зупинити цю війну.

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Трамп розраховував, що Путін підійде до питання економічно, але помилився

— У Трампа склалася досить непроста ситуація. Усі з літа розмірковували і будували здогадки про якийсь прихований план, але реальність виявилася простішою — у нього немає прихованого плану.

Він розраховував на те, що Путін буде підходити до питання більш прагматично, економічно. У них дійсно є спільні інтереси — насамперед в Арктиці, щодо трансконтинентальних газопроводів та інших глобальних об’єктів.

Але, як я розумію, РФ вирішила, що “краще синиця в руці” — тобто краще боротися за окуповані території, ніж намагатися домовитися про якісь глобальні проєкти, від яких прибуток можна буде отримати тільки після закінчення президентського терміну Трампа.

Демократична змінюваність влади і глибокий конфлікт між представниками двопартійної системи фактично роблять безглуздим укладення будь-яких угод зі США на термін понад три роки. Це просто безглуздо, тому що ніхто не знає, що буде далі.

Відповідно, всі стратегічні пріоритети взаємодії США і Росії перебувають у горизонті лише середньострокового планування. Прибуток від таких проєктів може прийти років через десять. А США не можуть забезпечити спадкоємність — не стільки влади, скільки прихильності довгостроковим проєктам.

Якщо прийдуть демократи — знову введуть санкції, скасують проєкти, гроші будуть втрачені, і ні американський, ні російський бізнес не стане в це інвестувати.

Ми увійшли в новий турбулентний період, у якому відсутня довіра. Це, безумовно, посилює значення силового військового компонента. Тому, найімовірніше, будь-які перемир’я можливі тільки на основі паритету збройних сил і стабілізації фронту.

Теоретично Китай міг би вплинути на Росію, але на практиці він не має такої зацікавленості, особливо з огляду на те, що США не можуть дати гарантій того, що за три з половиною роки їхня політика знову не зміниться — як це сталося щодо України. Тому домовитися стає дедалі складніше.

ВЛАДИСЛАВ ЖУКОВСЬКИЙ: Зараз у Росії у багатьох розбиті “рожеві окуляри” — Захід не збирається скасовувати санкції

— З одного боку, у Росії запроваджують кримінальні статті, порушують кримінальні справи і посилюють покарання за заклики до введення санкцій, за співпрацю з так званими небажаними організаціями або організаціями, у яких Росія, якщо є, припинила членство.

А з іншого боку, по телевізору продовжують розповідати, що санкції тільки на користь: зробили економіку набагато кращою, набагато сильнішою, і що якби їх не було, їх варто було б придумати.

При цьому сам же Путін і його команда на переговорах із Трампом і його оточенням висувають вимоги про повне зняття всіх санкцій із російського великого бізнесу, з олігархів, із яхт, вілл, заморожених рахунків.

Зараз з’явилася нова вимога — про зняття санкцій з “Россельхозбанка”, щоб Америка допомагала російським експортерам зерна, продовольства, добрив продавати цю продукцію за кордон і щоб назад під’єднали до SWIFT “Россельхозбанк” та інші банки, які обслуговують зовнішню торгівлю продовольством і добривами.

Тобто очевидно, що це така собі “біполярність”: усі прекрасно розуміють, що санкції, війна, друкування грошей, величезні військові витрати, підвищення податків — усе це руйнує економіку. Але говорити про це вголос не можна, тому намагаються видати чорне за біле, зробити хорошу міну при поганій грі.

При цьому сам Путін, до речі кажучи, 18 березня на з’їзді Російського союзу промисловців і підприємців — по суті, профспілки російських олігархів — прямо заявив, що жодного потепління відносин із Заходом він не передбачає, що санкції та ізоляція російської економіки і фінансової системи — надовго, конфіскація активів — надовго.

Загалом, великий бізнес і олігархи повинні звикати жити “за колючим дротом” і не чекати потепління, не вивозити гроші з Росії і розраховувати тільки на себе.

Проблеми, звичайно, є. Формально є упущений прибуток, недоотримані доходи. Зараз на сполох б’ють металурги, вугільники, оператори транспортної інфраструктури, логісти у нафтовиків —через надмірно міцний рубль, через проблеми з форсованим експортом у них падають доходи.

У грудні 2024 року індекс Мосбіржі зріс із 2400 до 3350 пунктів якраз на очікуваннях, що Трамп переможе на виборах, припинить війну, змусить підписати мирний договір, зніме санкції, Центробанк знизить ключову ставку, інфляція затухне.

При цьому обсяг грошей на депозитах і рахунках населення торік зріс на більш ніж 20% — до 57 трлн рублів. Було очікування, що ці гроші потечуть назад на фондовий ринок.

Але зараз прийшло розуміння, що мирний план тріщить по швах, переговори провалено. Трамп у люті погрожує запровадити санкції проти російської нафтянки, морського флоту, транспортування нафти морем.

Відбувається “розбивання рожевих окулярів”, настає важке похмілля у тих, хто сподівався на диво, що санкції скоро знімуть.

Цивільна економіка, ті галузі, які не пов’язані з війною, з ВПК, з держоборонзамовленням, уже перебувають у рецесії. Не випадково глава Центрального банку Ельвіра Набіулліна 21 березня, відмовившись знизити ключову ставку, жорстко заявила, що інфляція знижується дуже повільно, що це значною мірою ефект спекулятивного зміцнення рубля — зі 110 до 83 рублів за долар. Спекулянти робили ставку на швидке завершення війни і приводили інвестиційні портфелі в російську економіку, на фінансовий ринок.

Набіулліна зазначила, що російська економіка рухається траєкторією “м’якої посадки” — так званий soft landing. Але м’яка посадка може перейти в круте піке і обвалення — вона це прекрасно розуміє. Тому наголошує на тому, що потрібно діяти акуратно, щоб економіка не пішла в рецесію і стагфляцію.

Путін на з’їзді РСПП теж визнав: охолодження російської економіки неминуче. Санкції, війна, рекордні дефіцити бюджету, накачування економіки незабезпеченою грошовою масою роблять свою справу.

Цивільна економіка цього року увійшла в рецесію, і спад уже йде. Усі дані по промисловому виробництву, по динаміці ВВП свідчать: зростання — тільки там, де є держвидатки, держінвестиції, тобто там, де обслуговується фронт — виробництво танків, снарядів, гармат. Решта цивільної економіки — у мінусі.

Читайте також: Риторика Путіна змінюється після погроз Трампа — на що розраховує диктатор: думки експертів і глядачів FREEДОМ