Заохочуване Кремлем насильство: путінські “герої” повертаються з війни, щоб убивати

Так звані герої “СВО” повертаються, підіймаючи хвилю насильства, що загрожує незабаром накрити Росію. Воєнні злочинці, яких пропаганда величає героями, миттєво стають фігурантами кримінальної хроніки. Дивом уникнувши загибелі на фронті, вони несуть смерть у мирні міста вже на власній батьківщині — з нелегальною зброєю, ненаситною жагою крові, відчуттям переваги та повною безкарністю.

Чому все більше росіян гине від рук тих, кого по телевізору називають “визволителями” і як путінський режим цьому сприяє? Про це розповідаємо в новому випуску “Спеціального репортажу” на телеканалі FREEДOM.

Автор — Яна Вовк.

https://www.youtube.com/watch?v=dKQtNFOXjmE

Індустрія смерті: від тюрми до фронту

Сотні тисяч росіян вирушили вбивати за наказом Путіна: когось отруїла пропаганда, когось в окопи штовхнула бідність, когось змусили або заманили обманом. Але величезна кількість тих, хто підписав контракт, вирушили вбивати українців в обмін на те, що держава скоротить тюремний строк. Квиток на свободу видавали навіть запеклим душогубам або, радше, передусім саме їм.

Архівні кадри зафіксували, як нині покійний Євген Пригожин особисто вербував ув’язнених для ПВК “Вагнер”:

“Мінімальний вік, який ми беремо — це 22 роки. Якщо молодші — потрібен папірець від найближчих родичів, що вони не проти. Максимальний вік, умовно, це 50 років, але якщо міцний, прямо тут на співбесіді робимо елементарні тести… Хто нам потрібен? Бажано ті, що відсиділи 15 років і більше, бажано не один раз за вбивство”, — заявляв тоді Пригожин.

Картина вражає цинізмом і демонструє нульову цінність життя ув’язнених. Зі схвалення Кремля Пригожин холоднокровно набирав живу силу, яку збирався витратити в “м’ясних штурмах”. І ватажок “вагнерівців” віддає перевагу саме вбивцям.

Одночасно з відряджанням поки що живої сили в “м’ясорубку”, повним ходом іде героїзація учасників злочинної агресії. Сам господар Кремля прилюдно, перед телекамерами, клянеться їм у любові. Звісно, перед Путіним із відданими обличчями сидять не солдати, а воєначальники, але пропаганда донесе до кожного головоріза, що він віднині — герой.

За пафосними словами про “любов” і “майбутнє” ховається інше, куди більш відверте ставлення до тих самих людей. Поза ефіром представники влади прямо й без сорому дають зрозуміти: власних громадян із соціально вразливих верств вони сприймають як витратний матеріал, яким не шкода пожертвувати, без вагань відправивши на забій.

“Одне поняття письменник Максим Горький увів свого часу — “зайві люди”. Грубо кажучи, сюди йдуть “зайві люди”. Цими людьми можна розрахуватися на війні за те, щоб просто максимально вимотати противника”, — заявляє депутат Держдуми Олександр Бородай.

Експерти кажуть, такої думки дотримується вся верхівка влади у РФ.

“Система заточена під те, що вони там здохнуть. Ця війна ведеться однією простою тактикою з боку Росії: закидати Україну трупами, завалити по можливості всю територію, до якої вони дотягнуться, тілами власних громадян. Жодної іншої геніальної військової стратегії вони не можуть вигадати”, — говорить спікер проєкту “Идите лесом” Іван Чувиляєв.

Путінський режим дуже наполегливий у прагненні мінімізувати кількість тих, хто повертається з війни. Навіть полонених після обміну знову відправляють на фронт, формально не розриваючи контракти. Ба більше, поранені, зокрема ті, що пересуваються на милицях, замість госпіталів і реабілітації знову опиняються на передовій.

І все ж, за оцінкою фонду “Русь сидящая”, не менше 300 тис. колишніх ув’язнених вийшли на свободу. Ті, кому вдалося вижити після участі в так званій “СВО”, повертаються не за ґрати, а у свої міста й села, де їх шанують як героїв. На те, що руки у “героїв” у крові, заплющують очі.

Значна частина помилуваних за кілька місяців знову опиняється в країні — з усіма наслідками, що випливають.

“Байдуже всім керівникам Міноборони було щодо насильства, їх це не дуже турбує. Якщо ми беремо тих людей, які звільнені з колонії указами Путіна і потім беруть участь у війні, то десь 20-25% повертаються: частина гине, частину беруть у полон, але як мінімум чверть точно повертаються у РФ. Усі вони так чи інакше несуть насильство назад”, — пояснює журналіст-розслідувач Ілля Давлятчин.

Цікаво, що значна частина злодіянь, скоєних “свошниками” в Росії — аж ніяк не справа рук колишніх “зеків”. Війна перетворює на злочинців і людей із “чистою анкетою”. Вони опиняються в середовищі, де агресія — норма, а закон замінюється кримінальними поняттями.

Незалежні розслідування і свідчення самих військовослужбовців описують рекет, побиття, погрози. У цій системі заохочуються або залишаються безкарними тортури відмовників, розстріли полонених і вбивства мирного населення.

Людина, яка потрапила на війну з цивільного життя, швидко звикає до умов, де немає законів, а є вирішальне право сили. Цей досвід не зникає з поверненням додому.

Звірства на цивілці

Показовим став випадок, що стався в Джанкойському районі тимчасово окупованого Криму. 17-річна Ельвіна Кравченко познайомилася в інтернеті з молодим чоловіком, якого офіційна риторика називає представником “нової еліти”. Дівчина погодилася зустрітися з ним особисто і після цієї зустрічі вона безслідно зникла.

За кілька днів тіло Ельвіни знайшли в полі. Вбивця намагався спалити його, щоб знищити докази. Ним виявився 21-річний Дмитро Попов, звичайний росіянин, який раніше в кримінальних справах не фігурував, а з квітня 2025 року проходив службу за контрактом.

Інша трагедія сталася 27 січня в Іркутську. 32-річний рецидивіст, який утік із фронту, викрав із кризового центру жінку й утримував її у своїй орендованій квартирі близько шести годин. Роман Мічурін раніше систематично бив співмешканку, і та, побоюючись за своє життя, разом із семирічним сином переховувалася в центрі.

Дістатися до співмешканки учаснику так званої “СВО” не вдалося і тоді осатанілий дезертир викрав іншу підопічну фонду — випадкову жінку, матір двох дітей. Попри багатогодинні переговори, врятувати заручницю не вдалося — чоловік її задушив, після чого вимагав гелікоптер, щоб полетіти назад на “СВО”. У випадку з Мічуріним йдеться про злочинця: за ним значилися вбивство, погрози розправою та підпал. Навесні 2024 року він отримав умовний строк, а влітку підписав контракт.

“Ми бачимо відкриті вироки: колишньому “свошнику”, який убив свою матір або зарізав дитину. У вироку написано, що він сидів у колонії, був звільнений указом Путіна, поїхав на “СВО”, повернувся, знову вбив людину, знову сів. Ми бачили людей, у яких по три таких кола”, — розповідає журналіст-розслідувач Ілля Давлятчин.

У селі Рязаново Тверської області пів року тому зникла 13-річна дівчинка. Школярка вийшла з дому до подруги в сусіднє село, але так і не дісталася, а за тиждень її тіло виявили неподалік. Злочинцем виявився 34-річний Олександр Сергєєв, раніше судимий за вбивство, зґвалтування та крадіжки. Його завербували з колонії, а одразу після повернення з війни він убив дитину й поглумився над нею.

Але для путінської влади це не проблема.

“Ми всі люди, кожен може припускатися помилок, вони їх припускалися… і спокутували свою провину повною мірою”, — заявляє Путін.

Ще один випадок стався у Владимирській області. Повернувшись із війни, 22-річний житель убив працівницю бібліотеки. Спосіб розправи він обрав максимально звірячий: зґвалтував і закопав живцем. Розтин показав наявність землі в легенях.

Бізнес на крові

Вербування в Росії давно вийшло за межі виправних колоній і набуло системного характеру. Сьогодні до війни залучають навіть тих, чиї справи ще не дійшли до суду. У травні 2024 року були ухвалені поправки до Кримінального кодексу, що дозволяють забирати підозрюваних до слідства.

“Поправки дозволяють забирати на війну до суду і навіть до слідства. Але є ще й розпорядження по МВС. Коли затримують підозрюваного — вважайте, там Родіон Раскольников стоїть із закривавленою сокирою над тілом старої. Тут заходить поліція, надягає на нього кайданки. Він каже: “Знімайте, я підписую контракт на зону “СВО”. І з нього знімають кайданки. Такі люди не потрапляють навіть у СІЗО”, — розповідає директорка й засновниця фонду “Русь сидящая” Ольга Романова.

Ця система приносить непоганий дохід можновладцям. У неї залучені не лише командири, військкомати, а й співробітники поліції.

“100 тис. рублів платиться кожному поліціянту, який умовить такого контрактника. Звісно, це бізнес уже цілком собі налагоджений”, — каже Ольга Романова.

Не менш налагоджений конвеєр і з відбілювання злочинів у Росії працює на повну силу: внесені до законодавства РФ зміни дозволяють ґвалтівникам і вбивцям нібито “змити кров’ю” те, що вони накоїли. Путінський режим фактично дав їм карт-бланш на вбивства. Ба більше, уже повторно відправлених до в’язниці “свошників” продовжують нагороджувати навіть за ґратами.

З 2022 року влада у РФ заплющує очі на злодіяння “героїв”, але насильство проривається назовні й приховувати злочини стає неможливо. У 2025 році у РФ були засуджені понад 6 тис. військовослужбовців — це найвищий показник за 14 років.

Журналісти видання “Верстка” за участі Die Welt детально вивчили сотні судових рішень і з’ясували: “свошники” на цивілці вбили й покалічили понад 1 тис. осіб. Від рук колишніх учасників війни в Україні загинули понад 550 осіб, а ще 465 отримали важкі травми.

Кремль ці цифри не бентежать і наростальну загрозу там за звичкою намагаються камуфлювати показною соціальною адаптацією.

Окрім офіційної балаканини про небачені “соціальні ліфти” для путінських найманців, у кількох регіонах Росії Міністерство освіти запровадило програми перекваліфікації для тих, хто брав участь у війні проти України.

“На особистому прикладі вони повинні проводити національно-патріотичне виховання молоді, агітувати їх, пов’язувати їхню подальшу долю з силовими структурами”, — повідомляють в українському Центрі національного спротиву.

Учасники війни Росії проти України, природно включаючи колишніх “зеків”, тепер щосили викладають історію, фізкультуру й основи безпеки життєдіяльності. Вони проводять лекції про патріотизм і регулярно виступають перед школярами.

“Найголовніше, що частина тих людей, які обвинувачувалися у вбивствах до війни, зараз викладають дітям”, — говорить військовий психолог Андрій Козинчук.

Ще у лютому 2025 року регіональні ЗМІ повідомляли, що такі “уроки мужності” відбулися щонайменше в 40 регіонах Росії. За словами експертів, директори шкіл часто не можуть заборонити злочинцям контакт із дітьми: спроба втручання може мати неприємні наслідки і для педагогів, і для батьків. А тим часом методи виховання у цих так званих педагогів викликають серйозні побоювання.

Занепокоєння щодо якості уроків мужності охопило навіть голову Томської міської думи Сергія Сєченова, який сам є ветераном так званої “СВО”.

“Я вам наведу приклад із Новосибірської області. Я думаю, ви всі чули про таку “хорошу” групу “Синій кит”, яка свого часу в соціальних мережах займалася доведенням дітей до самогубства. Той керівник, який займався цією діяльністю, був учасником “СВО”, повернувся по пораненню і пішов працювати до школи”, — заявив Сєченов.

Ехо 1990-х і домашній терор

Така “педагогічна кар’єра” навряд чи привабить багатьох. І займати колишню соціальну нішу розбещені кривавими грошима путінські “герої” не факт, що захочуть. Поповнення лав криміналу, користуючись з колишніх учасників бойових дій, — явище не нове. Щось віддалено подібне вже спостерігалося після афганської війни, тільки тоді масштаб був менший, і на війну відправляли зовсім не “зеків”, а строковиків.

Після виведення контингенту частина ветеранів не змогла вписатися в радянське буденне існування. Вони об’єднувалися не лише в межах дозволених законом організацій, а й у кримінальні структури, що призвело до зростання злочинності та посилення соціальної напруги.

Виглядає, сьогодні Кремль знову рухається за тим самим сценарієм 1990-х років. Ці риси стають дедалі помітнішими.

“Зараз є серйозний кримінал, бандитський, який уже щільно пов’язаний із владою і контролює якісь залишкові ринки. У вже наявні ОЗГ при владі, звісно, не пустять “свошників”. У підсумку, вони можуть збиватися в самостійні банди”, — коментує директорка й засновниця фонду “Русь сидящая” Ольга Романова.

Наприкінці січня 2026 року в Москві поліція вступила в перестрілку з двома підозрюваними у викраденні та вбивстві людини. Обидва перебували в розшуку кілька тижнів. За даними журналістів, раніше вони були засуджені на тривалі строки за вбивство, але вийшли на свободу після вербування до ПВК “Вагнер” для участі у війні проти України. Перестрілка сталася в житловому будинку на Рубльовському шосе і внаслідок одного з них було вбито, а другого силовики затримали.

А інші злочинці можуть стати частиною влади в Росії, адже вже існує держпрограма “Лідери Росії”. Вона вже поповнила владу більш ніж 600 новими “багнетами”. Держпрограму рекламував сам Путін:

“Багато що змінюється в потрібний нам бік! Це не просто слова — за ними реальна кадрова політика держави. Уже п’ять губернаторів, дев’ять заступників федеральних міністрів, 16 голів міст і муніципалітетів — це вихідці з програми “Лідери Росії”, — заявив Путін.

Тим, хто в лідери не вийшов і в банду не потрапив, доведеться виплеснути весь бруд, що накопичився у зламаній війною психіці, на рідних. Добре, що путінський режим уже майже десятиліття удобрює ґрунт для зростання домашнього насильства. Його декриміналізація в Росії відбулася у 2017 році, коли побої щодо близьких осіб, скоєні вперше, були переведені з кримінальних злочинів в адміністративні правопорушення.

“Є пам’ятка від офіційної установи про те, що робити, якщо тебе вдарив чоловік. І там такі пункти: не провокуй, потерпи, зрозумій, що ти зробила не так. Як правило, вони намагаються виправдати своїх чоловіків. Жінкам кажуть: ти повинна терпіти, бо він за тебе воював”, — говорить військовий психолог Андрій Козинчук.

Перше порушення, пов’язане з побоями, карається штрафом, арештом на 10-15 діб або обов’язковими роботами. Кримінальна відповідальність настає лише при рецидиві, але у випадку зі “свошником” до рецидиву можна не дотягнути. Навіть банальна побутова сварка може коштувати життя.

Саме так побутовий конфлікт закінчився для Катерини з Тюменської області. Її чоловік Олексій прибув із зони бойових дій у день свого народження. Жінка підготувалася, організувала застілля й замовила торт із написом: “З поверненням, коханий”. У якийсь момент Олексію здалося, що дружина недостатньо скромно танцювала з гостем. З ревнощів він спочатку вдарив дружину кулаком в обличчя, потім головою об підлогу й у підсумку забив до смерті. Після цього кинув тіло у ванну в надії, що Катерина прийде до тями.

Чоловік домагається скасування вироку суду, за яким призначено 11 років колонії суворого режиму. Четверо дітей залишилися без матері і двоє повнолітніх тепер виховують молодших. Тепер вони бояться, що вбивця знову піде на війну й уникне покарання.

Віддавши наказ про початок так званої “СВО”, Путін запустив щось значно більше, ніж воєнні дії — він розкрутив масштабний маховик агресії, який давно вийшов за межі фронту, і сьогодні ця агресія повертається в саму Росію.

Кремль не в змозі контролювати наслідки власних рішень. У російської влади немає ні силових, ні соціальних ресурсів, щоб зупинити насильство, яке вона сама ж і спровокувала. Ба більше, жорстокість і безкарність заохочуються, адже це необхідно для залучення нових контрактників і продовження війни.

Читайте також: “Росія або розвалиться, або прийме європейські цінності”: історик Юрій Пивоваров про війну, росіян і історичні паралелі