З Херсоном Путін дозволив себе обдурити, але Крим стане його кінцем: інтерв’ю з Євгеном Чичваркіним

Після здачі Херсона армією РФ в російському суспільстві не було масових негативних настроїв, бо не так багато росіян щиро вважають це українське місто своїм. Однак, коли лідер Росії Володимир Путін буде змушений піти з окупованого ним в 2014 році півострова Крим, це стане його кінцем.

При цьому президент країни-агресора може протриматися при владі ще довго і вбити на війні проти України від 100 тисяч до 2 мільйонів своїх громадян. Паралельно з цим вперше в історії Росії відбувається повне злиття держави зі спецслужбами, посилюючи авторитарні процеси та погіршуючи рівень життя, а саме населення абсолютно не готове до будь-яких позитивних змін.

Тому для приходу нової влади в РФ на початковому етапі може знадобитися певний обман і застосування сили — для запуску процесу зміни законодавства та впровадження реформ у життя. Це має бути не група людей, а геніальна особистість, яка заручившись мандатом довіри росіян, зможе протягом кількох років провести всі необхідні зміни.

Яку роль у вибудовуванні системи з тіньовими схемами та корупцією відіграв Путін та як її побороти? Чому сучасна Росія поки що не готова до демократії? Чому такі фігури, як керівник ПВК “Вагнер” Євген Пригожин, не мають шансів потрапити до великої політики? Якою буде плата РФ за розв’язану проти України війну? Хто може взятися за “чистки” неугодних в Росії? Про це в ексклюзивному інтерв’ю телеканалу FREEДОМ говоримо з російським бізнесменом Євгеном Чичваркіним.

Ведучий — Олексій Душка.

— На початку інтерв’ю я пропоную своїм гостям відповісти на запитання наших глядачів у форматі бліц. Перший: яка головна політична проблема Путіна всередині країни?

— Безробіття в майбутньому.

— Головна політична проблема Путіна в світі загалом?

— Його неправильне уявлення про свої можливості.

— З ним не хочуть розмовляти, бо він токсичний чи став слабким?

— Тому що він недоговороспроможний: не шанує контракт, дурить і кидає.

— Яка мотивація зараз воювати у новопризваних солдатів з Росії? Виберіть один з варіантів: за своїх, за батьківщину, за “бабки” чи за Путіна?

— Безумовно, за “бабки” і ще соціальний ліфт. 200 тис. рублів, можливість щось вкрасти, в своєму дивному перевернутому світі підвищити соціальний статус і повернутися умовним героєм.

— Скільки росіян ще вб’є Путін, доки вони не зрозуміють, що він їх зрадив?

— Від 100 тис. до 2 млн. Я боюся пророкувати. Він може протриматися ще тривалий час, і в цій топці легко переплавити безліч цих недоучених людей.

— В іміджевому та політичному плані здача Херсона — це величезна перемога для України. Чи стала ця поразка Росії особистісною для Путіна?

— Абсолютно все, окрім Криму, можна “згодувати”. Крим і особливо Севастополь — це кінець Путіна. Тоді “яйце” з його “голкою” буде в руках ЗСУ.

Це буде дуже складне завдання. Тому що, якщо Херсон дуже мало росіян щиро вважають своїм, то Крим вважають. Тобто навіть пристойні освічені люди. Як похмуро жартують в Україні — російський ліберал підривається на питанні, чий Крим. Так і є.

Навіть російський ліберал — хоч би яким він був — не готовий втрачати свою групу підтримки або її половинити. Тому з Кримом дуже багато людей викручується, розуміючи реальні настрої людей.

І я думаю, що ті патріоти, які дуже люблять Росію та бажають їй світового лідерства, які взагалі у війну не вступали, можуть вступити, коли ЗСУ увійде до Криму.

Звичайно, більше рубатимуться за те, що Росія контролює вже вісім років. Напевно, за Донецьк будуть іншого рівня бої, і треба значно більше постачати озброєння українській армії. А Крим, боюся, буде ще трагічнішою сторінкою.

— А як же тоді помпезне прийняття Херсона — з тронною залою, дикторським голосом про те, що “Херсон — це Росія”?

— Путін дозволив себе обдурити. І таке враження, що через жахливу зарозумілість фарт від нього відвернувся. Помилка на помилці, ляп на ляпі, істеричні дії, оголошення про вихід о 17:00 для звернення до нації та невихід — такого ніколи не було.

Я не психіатр, щоб давати аналіз дій, але це дії на найвищому емоційному та нестабільному фоні. І чим нестабільніший фон, тим більше помилок і стрілянини собі по ногах.

Я щиро бажаю українцям витримки, а українському керівництву всіма можливими шляхами отримати, викупити, видавити, випросити, “вкрасти” на Заході якнайбільше зброї.

— На тлі того, що Путін останнім часом стріляє собі, як ви сказали, по ногах почали дуже піарити Пригожина. З чого раптом і чий це проект?

— Його не треба піарити, він самопіариться. Він собі зробив ім’я, будучи по лікоть в крові в Африці, Сирії. Він, певно, людина марнославна. А як співав Oxxxymiron (російський реп-виконавець, визнаний іноагентом в РФ, — ред.) — даремно ви забивали на скіл самопіару.

Пригожин — абсолютно такий far-right (англ. ультраправий). І ті, хто вважає, що Путін слабкий, залишаючи то Київську область, то Харківщину, то Херсон якраз примикають до нього. Вони є групою підтримки найвідмороженіших ультраправих кровопивців.

Безумовно, Пригожин зробить політичне ім’я. Чи багато таких [готових його підтримати] людей в ​​Росії? Ні.

— Тобто, він не стане президентом, за нього не проголосують?

— Ні.

— Навіщо він тоді бере на себе функції президента? Наприклад, обіцяє помилування ув’язненим.

— Тому що він має ці права зараз. В період економічної кризи, наприклад, дуже багато прав у міністра фінансів та голови Центробанку, в період потопу — у голови МНС, а в період війни — у цих головорізів в погонах.

— А чому не у міністерства оборони?

— Бо ж вони не можуть вигнати Шойгу… Тоді буде щось не так, а він, зважаючи на все, воювати не вміє. Він вміє медальки вішати та будувати красиві великі дачі з фонтанами та будиночками для прислуги, які більші, ніж середній будинок британця. Він не за цим.

Загалом до російської армії люди йшли спокійно красти і бухати, а також за статусом та ранньою пенсією.

В армію йшли не воювати. Ніхто не ідіот. Всі розуміли, що на Росію з її іржавими боєголовками, великою армією та нульовою вартістю солдатів ніхто не нападатиме.

Вони не думали, що їм доведеться показувати, що в них насправді на складах і як це працює: як літають ці “Кинджали” “Іскандерів” та “Тополів”, як крутиться на місці ця “Армата”…

— Ось ви кажете, що Пригожин має бажання бути кимось, але президентом йому не стати… А він може захопити владу, враховуючи наявність певної міні-армії з літаками, вертольотами, кулеметами?

— Залежить від того, яке ставлення реальної армії до нього. Я підозрюю, що не дуже. І яке відношення у тих людей в ​​ФСБ, які керують силовим блоком. Підозрюю, що вони теж не шалені друзі, бо взагалі нікого не люблять, ні з ким не об’єднуються. Вони служать Путіну.

Плюс від Путіна чекали якогось економічного зростання… І щоб Москва та інші міста стали гарнішими. А цього нічого немає. Дивно було б від нього почути, що він будуватиме, відкриє країну для інвестицій, знову чемпіонат світу з футболу, хокею, баскетболу, “Формула-1” та “Євробачення”…

Політика Росії робиться строго в одному місті — в Москві, в рамках Садового кільця. А Пригожин — не герой Садового кільця в Москві.

— Що згубніше для Росії — корупція чи Путін?

— Це одне і теж. Він — її гарант.

— Добре, як Путін збудував всю цю систему з тіньовими схемами, корупцією…?

— Вона вже була. Він прийшов не на пусте місце. Воно вже плюс-мінус працювало, а він брав участь колись давно в Пітері у становленні нових “схематозів”. Вони поставили це на широку ногу і взяли під контроль ті корупційні частини, які були не їхні.

В російській державі — через те, що вона велика, багатонаціональна, багатоконфесійна — завжди була величезна кількість конфліктів, воєн, змов, уздовж величезного кордону завжди була неспокійно.

У нас завжди були спецслужби — від абсолютно відмороженої опричнини (особлива територія з військом в Російській державі в 1565-1572 роках, за Івана Грозного, — ред.) до таємної канцелярії, яка за великих цариць складалася взагалі з кількох людей. Вони просто займалися віддаленням від двору тих, хто погані речі говорить про імператора.

Так завжди було: є вождь і спецслужба.

В певний момент вона розширювалася і дуже багато означала — так було під час червоного терору, за часів Берії (генеральний комісар НКВС СРСР в 1930-1945 роках, перший радянський міністр внутрішніх справ, один з наближених Сталіна, — ред.). Але вона ніколи не зливалася з державою в одне ціле, хоча таке могло відбутися за Андропова (займав найвищу посаду в СРСР — генерального секретаря ЦК КПРС в 1982-1984 роках, до смерті, — ред.).

Була держава та була спецслужба, а це вперше спецслужба стала державою.

Тобто, зазвичай, в руках великого князя, імператора чи генсека була така гиря, яка протиставлялася іншим силам в державі. А тепер вона стала на чолі, основною. Саме в цьому вся катастрофа нинішньої Росії, в цьому повалення в хаос і потенційна загибель країни, можливі громадянські війни непокори, регіональні бунти…

— А Росія зможе позбутися корупції, якщо зараз прибрати Путіна?

— Корупція системно не прибереться. Це має бути або група людей, або хоча б хтось один — тому що так звикла російська людина — хто вербалізує повістку. Але щоб перемогти корупцію, треба відправити до в’язниці втричі більше, ніж зараз сидить. А сидить і так досить великий відсоток у порівнянні з європейськими країнами.

В великій корупції бере участь багато мільйонів людей, і щоб її обезголовити, потрібно повністю одночасно переробити законодавство. Мають бути і мізки його зробити, і воля його інтегрувати на 1/6 частини суші. Такої людини немає і такої волі зараз немає.

А після цього виникне величезний збройний опір. У нас кілька мільйонів озброєних людей — співробітники спецслужб, менти… Якщо буде боротьба з корупцією, це будуть колишні співробітники спецслужб та менти.

Вони в цьому житті нічого взагалі не вміють, окрім гвалтувати, грабувати, бухати та відбирати чужу власність силою. Ось їх, скажімо, мільйон з лишком плюс 200-300 тис. ПТСР-щиків з абсолютно відбитими мізками, які повернулися з України. І в деяких регіонах вони можуть легко сколотитися в непідконтрольну армію, яка бачитиме світ, як його бачать в Придністров’ї, Абхазії чи на Донбасі протягом восьми років.

Напівбандітське примітивне управління територіями, швидкий постриг братви та влада зброї. Це те, що гіпотетично на нас чекає, якщо буде слабкий центр. І це те, з чим новій владі доведеться працювати.

— Виходить, ми повертаємося до тієї ідеї, що Росії завжди потрібна сильна рука.

— Такій величезній країні потрібна сильна рука на певний час — зробити зловісний пірует. Як співав Луперкаль (російський хіп-хоп виконавець — ред.) — новий диктатор з новим ім’ям. Він може бути м’якшим, може бути європейсько орієнтований.

До становлення інститутів, до повної переробки університетів, до радикальної зміни судочинства та взагалі законодавства ця територія має обов’язково керуватися не якоюсь радою, а певною особою, яка матиме рік-два чи більше мандат довіри від людей.

І їй не потрібно буде надто багато пролити крові, щоб утримати владу. Але якусь кров все одно доведеться пролити, бо до повної перебудови життя люди абсолютно не готові. Плюс їм останні 8-9 років цим радянським гівном так накачують мізки… Не думаю, що у всіх лишилися свої…

На жаль, жодної демократії певний час бути не може, якщо є надзавдання залишитися в цих кордонах. Якщо такого завдання немає, то можна все пустити на самоплив. Все роздробиться на маленькі частини, такі африканські князівства з абсолютно людоїдським ладом.

Це буде, напевно, найбільша територія перманентної громадянської війни з величезною втечею населенням.

Кожна національна республіка одразу огородиться парканом. Будуть свої величезні ПДВ, свої росспоживнагляди, щоб довести своє населення до голоду. Це буде соціальна катастрофа більша, ніж те, що влаштували російські війська в Україні. Суїцидальний ген спрацює так, що на це страшно буде дивитися.

— Росія заплатить?

— Абсолютно. Це буде диво, якщо хтось на рік чи два заговорить по телеку, і акуратно “обдуривши” половину країни, зміцнить судову владу, наново зробить спецслужби, які йому підпорядковуватимуться, займатимуться саме захистом і не звірствуватимуть. Це має бути такий Дуглас навпаки, який в Новій Зеландії в 1980-х роках вдав, що він соціаліст, і під гаслами порятунку робітників провів ліберальні, практично лібертаріанські реформи. Він знищив дві третини попереднього законодавства, дозволив продавати, купувати, ввозити — вони просто спалили всі непотрібні ліцензії на чесання лівою рукою за правим вухом. Мусить така геніальна людина прийти.

— Це сценарій, коли Путіна заберуть?

— Він може ще й бути… Це сценарій, коли до Путіна будуть питання, за що загинули наші хлопчики. Вони завжди з’являються під час відступу. Бо коли йде наступ — хоч мільйон цих хлопчиків, хоч зроби з них 100 тисяч тонн мазі, перемішавши кров з багном, цього ніхто не згадує. А щойно здали назад, одразу — за що загинули хлопці.

В цьому пострадянському, псевдоправославному ватному мозку, де все настільки нелогічно, що просто хочеться заплющити очі і перестати розуміти російську мову — як багатьом в Україні — нова влада з найкращими намірами не може прийти ніяк, окрім через обман і силу.

Навіть якщо ти хочеш це дике плем’я приборкати, загнати до університетів і нав’язати їм творчу повістку, це все одно доведеться робити на первинному етапі силою. Колись Губерман похмуро пожартував — Русі не встати з колін, не бути всесвітньому потопу, нам свіжий вітер змін завжди вдували через *опу. Я, можливо, ідіот, але жодного іншого сценарію, на превеликий жаль, не бачу.

— Хіба Путін не спробує заткнути рота всім, хто починає щось говорити проти нього: влаштувати чистку неугодних, сталінські репресії?

— Безперечно.

— Хто ще цим займатиметься?

— Вони всі разом і будуть. Можливо, і з Пригожиним теж. Патрушев, вся це його КДБшна кліка.

— Як за часів Сталіна, коли приїжджає ввечері машина, забирає людину, відвозить і більше не привозить?

— Звісно. Це зовсім не за горами. Повна залізна завіса, картки на їжу, відключення інтернету та повна бальна система — наскільки ти хороший… Можуть бути виїзні візи чи соціальні карти москвича до державних гастрономів, яких тепер більшість.

Наступна “могилізація” — це, напевно, лютий-березень, лютий-квітень. Я думаю, що вона каталізує всі ці процеси.

“Могілізація” торкнулася дуже багатьох, але поки що не настільки глибоко пройшла. Це, грубо кажучи, лише 400-500 тис. з 30 млн чоловіків цього віку. Але наступний раунд торкнеться всіх набагато більше. Після вересня, коли ти зустрічаєш заплакану сусідку, сину якої не приходять гроші до Вірменії, і там він не може нічого купити, зняти, бо в нього заблоковані карти… Але він, дякувати Богові, у Вірменії. Ось це зовсім інший коленкор та інша розмова.