Як варто провести Старий Новий рік за його традиціями

Традиція  зустрічати Старий Новий Рік прийшла після 1918 року, після введення григоріанського календаря. Це свято відзначають також у Молдові, Вірменії, Білорусії, Латвії, Казахстані, Узбекистані, Грузії, Сербії, навіть у Македонії та Швейцарії.

Щедрий вечір. Свято Меланки.

В Україні 13 січня відзначається свято Меланки, а 14 січня – Василів день.

Вечір напередодні Старого Нового року – Щедрий вечір або Васильїв, – збігається з українським народним святом Маланки – Преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Міланки). В українській народній традиції обидва свята об’єдналися в Щедрий вечір, або свято Меланки.

Кутя – головна обрядова страва цього вечора. На Василя кутю готували щедру, жирну, заправлену смальцем або вершками. Звідси і назва вечора – Щедрий. Вважається, що щедрий та багатий стіл забезпечить господареві добробут на весь рік.

Обов’язкові частування цього вечора –  пироги, вареники з сиром, страви зі свинини, млинці, різні ковбаси.

За новорічний стіл, як і на Різдво, прийнято сідати всією родиною. Одяг має бути  ретельно випраний і чистий. Після вечері, щоб залагодити якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися та просити прощення, аби Новий рік зустріти в мирі та злагоді.

На Старий Новий рік хлопці також “водили Меланку” (у багатьох регіонах і досі водять) та ходять із “козою”. Зазвичай один неодружений хлопець переодягається в жіноче вбрання й стає “Меланкою”, і навпаки, дівчина або жінка – у чоловіче вбрання, як образ “Василя”. Серед діючих осіб – дід, баба, циган, циганка, коза, чорт. В масках і обрядових костюмах переодягнені щедрувальники ходять від хати до хати, висловлюють добрі побажання, веселять танцями, жартівливими сценками, щедрують.

За давнім звичаєм переодягнена молодь, закінчивши ритуальний обхід, вранці йде на роздоріжжя палити “Дідуха” (сніп соломи, що стояв у хаті від Святого вечора до Нового року) та стрибає через багаття. Цей обряд вважався очищенням від спілкування з нечистою силою.

На наступний день після Меланки на світанку хлопці йдуть посівати зерном. Беруть зерна в рукавицю або сумку. Найчастіше посівають пшеницею, можна посівати житом, ячменем чи вівсом. Не посівають горохом, бо вірять, що він виник зі сліз Матері Божої, і обрядове посівання ним може спричинити сльози в родині, та гречкою – бо “буде суперечка”.

Спершу йдуть до родичів і хресних, потім вже до друзів і сусідів. Посіваючи, розкидають зерно по хаті та вітають господарів з Новим роком, причому посівають лише хлопці. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять, тільки хлопці.

Дівчата увечері на Старий Новий рік проводили ворожіння та містерії – вважали, що саме у Василів день будь-яке ворожіння збудеться. Традиція старого обряду збереглася й донині. Для тих дівчат, які прагнуть якомога швидше дізнатися про своє майбутнє, існують цікаві рецепти ворожінь.

У перший день Старого Нового Року в будинок першим обов’язково повинен зайти чоловік,  тому запрошують посівальників-хлопців. Вважалося, що у цей день не слід вимовляти слово “тринадцять”, а також рахувати дрібні монети. Кажуть, рахунок монет принесе сльози на весь рік.

Також багато хто досі вірить, що на старий Новий рік та в Васильїв вечір не можна нічого давати в борг, інакше весь рік в боргах проведеш. Існує і така прикмета – якщо 14 січня винести сміття, то й щастя з хати винесеш.