“Вони не очікували, що буде спротив”: спогадами про протест у Криму 12 років тому поділилася історикиня Абдулаєва

Анексія Криму у 2014 році стала не “тріумфом”, а початком довгої агонії Росії, яка перетворила квітучий край на мілітаризований плацдарм для вбивств. Півострів, що став відправною точкою агресії, неминуче стане фінальною точкою в історії путінського режиму. Про це сьогодні, 26 лютого, у День спротиву окупації Криму, розповіла історикиня Гульнара Абдулаєва в ефірі телеканалу FREEДОМ.

12 років тому цього дня Меджліс кримськотатарського народу організував мітинг під стінами Верховної Ради Криму у Сімферополі.

“Того дня нам сказали, щоб жінки не приходили. Переважно збиралися чоловіки. Я була того дня в місті. Відчувалася дуже сильна атмосфера напруження, ніби справді в повітрі витало щось тривожне. Було відчуття, що щось має статися”, — поділилася спогадами Гульнара Абдулаєва.

За її словами, усі ті дні наприкінці лютого були дуже тривожними на півострові.

“Ніби ми й раділи, що в Києві переміг Майдан. Але все одно відчувалася напруга. Я нагадаю, що 23 лютого кримські татари щороку збиралися на центральній площі своїх міст, зокрема в Сімферополі. Це день пам’яті Номана Челебіджихана, лідера кримських татар. І саме того дня у 2014-му Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, заявив, що парламентарі Криму мають схаменутися. Вони вже готувалися до здачі Криму росіянам. Чубаров сказав: якщо вони не ухвалять правильного рішення і намагатимуться від’єднати Крим від України, тоді ми вживатимемо своїх заходів. Звісно, ніхто цього не послухав”, — розповіла історикиня.

На 26 лютого було призначено сесію Верховної Ради Криму, нагадала вона. На засіданні мали проголосити проведення так званого референдуму щодо виходу півострова зі складу України.

“Кульмінацією стало 26 лютого. Ми зібралися на мітинг і не знали, чим це все обернеться. Бо вже відчувалася напруга. Жінкам казали не приходити, бо це могло вилитися у кровопролиття. Ніхто тоді не знав, чим закінчиться цей день, 26 лютого. Звісно, ми всі чекали, всі моніторили ситуацію. Ми всі були на зв’язку, телефонували нашим чоловікам, які перебували саме під стінами Верховної Ради Криму”, — розповіла Абдулаєва.

За її словами, на площі в Сімферополі тоді було дуже багато людей. Переважно це були кримські татари, проукраїнські громадяни півострова, українські громадські організації.

“Усі учасники протесту виступали за цілісність України й не хотіли тих пертурбацій, які вже відбувалися на той момент на Кримському півострові. Це все було, як сон. Таке відчуття, що не 12 років минуло, а ніби це було лише вчора. Дуже добре запам’ятався цей день. І тим більше, що ми, можна сказати, завершили його певною перемогою. Але ми не знали, що насправді відбувалося… Так, тоді сесію Верховної Ради було зірвано. Але ми не знали, що вже в цей час у підвалах Верховної Ради Криму були ті самі “зелені чоловічки” і вже все готувалося до захоплення півострова”, — згадує Гульнара Абдулаєва.

Вранці 27 лютого, за її словами, ніхто не міг зрозуміти, що відбувається. На роботу того дня ніхто не вийшов, центр Сімферополя був перекритий, над адміністративними будівлями підняли російські триколори.

“Це був страшний ранок, 27 лютого. Ти прокидаєшся від дзвінка сусідів, які сказали, що весь центр Сімферополя перекритий. І незрозуміло, що взагалі відбувається, бо ніхто того дня не вийшов на роботу, всіх попросили залишитися вдома, центр міста був повністю перекритий. Для нас було шоком, що якісь люди захопили центральні адміністративні будівлі й підняли свої триколори”, — сказала історикиня.

Усе це було сплановано російськими загарбниками заздалегідь, переконана Абдулаєва.

“Ця операція, звісно, готувалася тривалий період часу. Тоді прем’єр-міністр Криму Могильов благополучно просто здав Крим. Він вийшов в ефір і оголосив, що складає з себе повноваження, Крим окупований, і подальша доля вже залежатиме від цих невідомих людей — без шевронів, без розпізнавальних знаків. Вони заходили впевнено, були переконані, що все йде за планом і що так і має бути. І, звісно, вони не очікували, що буде спротив, наприклад, від корінних жителів Криму”, — сказала гостя ефіру.

У наступні дні кримчани продовжили виходити на протести.

“Ми збиралися практично щодня, проявляли свою громадянську позицію, заявляли про те, що ми не хочемо жодної іншої країни, бо в нас є Україна, і не хочемо “референдуму”, про який вони говорили. Ми були проти цього незаконного “референдуму”, адже його неможливо було проводити: по-перше, представниками чужої країни, а по-друге, це було незаконно загалом, порушувало право України, і тому, звісно, ні про який “референдум” не мало бути й мови”, — наголосила Абдулаєва.

За її словами, всі ці проросійські мітинги проводилися не силами самих жителів Криму.

“На півострів автобусами з Краснодарського краю привозили ось цих а-ля патріотів Росії, які кричали, що Крим — це Росія. Насправді до Криму вони не мали жодного стосунку. Ми, жителі Криму, вже розуміли, що це чужі люди. Насправді жителі Криму ніколи у своїй більшості не були за Росію. Це все великий міф, який знову ж таки створювала Росія на той момент”, — наголосила Абдулаєва.

Дата 26 лютого, звісно, вже увійшла в новітню історію Криму як тривожний день. Його, за словами історикині, ще називали “Днем тривожної середи”.

“Того дня прихильники України фактично вже зайшли до холу Верховної Ради Криму. Але нас тоді зупинили порожніми обіцянками, що, мовляв, ми вас почули, що сесії Верховної Ради не буде, жодних рішень ухвалювати не будуть, мовляв, радитимемося лише з народом. Звісно, це був обман. Обдурили, щоб люди розійшлися по домівках, а самі зробили все можливе, щоб більше такі масові мітинги не збиралися. На той момент російські військові вже були в Криму”, — підсумувала гостя ефіру.

https://youtu.be/rrA4eGlGx-g

Читайте також: Україна продовжує боротися за Крим: операції, декларації та підтримка міжнародних партнерів

Нагадаємо, 26 лютого в Україні — День спротиву Криму російській окупації. Саме з окупації Кримського півострова у 2014 році розпочалася збройна агресія Росії проти України.