Візит спецпредставника президента США Кіта Келлога до Білорусі: що стоїть за “жестом доброї волі” Лукашенка — думки експертів

Спецпредставник президента США Кіт Келлог та Олександр Лукашенко. Фото: ap.org

Спецпредставник президента США з питань України Кіт Келлог 21 червня відвідав Мінськ, де зустрівся з білоруським диктатором Олександром Лукашенком. Після цього самопроголошений президент розпорядився звільнити з білоруських тюрем 14 політичних ув’язнених.

14 політв’язнів на свободі

Білоруський диктатор Олександр Лукашенко пообіцяв спецпредставнику Дональда Трампа безпеку на території Білорусі та відсутність ескалації.

Після візиту до Мінська спецпредставника президента США Лукашенко розпорядився звільнити з ув’язнення одного з найвідоміших опозиціонерів Білорусі Сергія Тихановського, а також ще 13 політичних ув’язнених. Як повідомив заступник Келлога Джон Коул, звільнені прибули до Литви.

“Сильне лідерство президента Трампа призвело до звільнення 14 ув’язнених із Білорусі. Дякуємо уряду Литви за співпрацю та допомогу — вони залишаються справжніми друзями й союзниками”, — написав у соцмережі Х заступник спецпосланця президента США з України Кіта Келлога.

Водночас у білоруських тюрмах досі перебувають понад тисячу політв’язнів. Про це заявив міністр закордонних справ Литви Кястутис Будріс.

“Це ще не кінець. У білоруських тюрмах досі перебуває понад 1000 заручників. Всі вони мають бути звільнені без зволікань”, — закликав у соцмережі Х Будріс.

Голова литовського дипломатичного відомства підтвердив, що 14 осіб, зокрема Сергій Тихановський, перебувають у безпеці в Литві й отримують належну допомогу.

Агентство Reuters повідомляє, що спецпредставник президента США Кіт Келлог розглядає свій візит до Білорусі як потенційну можливість для відновлення мирних переговорів між Росією та Україною, які останнім часом зайшли в глухий кут.

The New York Times пише, що він сподівався на допомогу диктатора Лукашенка у припиненні війни. Як повідомляє видання, ця зустріч стала першою за більш ніж п’ять років між високопоставленим представником адміністрації Білого дому та самопроголошеним президентом Білорусі. За оцінкою журналістів, візит “означив різкий поворот” порівняно з курсом попередньої адміністрації президента США Джо Байдена, яка прагнула ізолювати Мінськ через посилення економічних санкцій.

Тим часом Білорусь передислоковує майбутні військові навчання “Захід-2025” углиб країни — якомога далі від кордону з Україною. На рішення білоруського диктатора Олександра Лукашенка могли вплинути успіхи українських військових у Курській області, вважає президент України Володимир Зеленський.

“Я думаю, сам Лукашенко боїться, що ми в Україні будемо вважати, що присутність контингенту на навчаннях — це підготовка до наступальних дій. Він розуміє після наших відповідних кроків на Курському напрямку, на що ми здатні, якщо будемо відчувати загрозу”, — сказав Зеленський на зустрічі з журналістами.

Про те, що Росія і Білорусь планують провести спільні навчання на білоруській території, стало відомо ще у 2024 році. Тоді Генштаби збройних сил двох країн почали підготовку до маневрів “Захід-2025”. Вони мають відбутися у вересні. Пізніше міністр оборони Білорусі Віктор Хренін оголосив, що влада вирішила скоротити масштаб спільних навчань і перенести їх якомога далі від західних кордонів. Він пояснив це прагненням Мінська зняти напруженість у регіоні.

Візит спецпредставника президента США до Білорусі в оцінці експертів

Навіщо спецпредставник президента США їздив до Білорусі? Які результати цієї поїздки? Чи можуть диктатора Лукашенка включити у мирний процес врегулювання війни Росії проти України? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

  • Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України;
  • Франак Вячорка, журналіст, політичний діяч Білорусі, радник Світлани Тихановської;
  • Анна Красуліна, прессекретарка лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської;
  • Олег Лісний, президент Аналітичного центру “Політика”.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Білоруський диктатор не має суб’єктності

— США шукають інші “двері”, через які могли б хоч якось вплинути на позицію суб’єкта Путіна. Чомусь вони вважають, що Олександр Лукашенко — це така “двері”. Але єдина країна, яка справді має реальні важелі впливу, — це Китай. З Пекіном і треба працювати, але, на жаль, у цьому напрямку у США поки не виходить вести ефективні переговори.

Лукашенко — не суб’єкт і він не має жодного впливу навіть у межах так званої союзної держави Росії та Білорусі. Він надзвичайно обережний і, безумовно, не буде провокативно говорити з Путіним. Він не стане висувати якісь реальні аргументи на користь дипломатичного врегулювання війни.

Так, Лукашенко може публічно робити якісь заяви, але лише заздалегідь погоджені з Росією. За кулісами він повністю поділяє позицію Кремля. Він у цьому дуже акуратний. Крім того, Лукашенко так само повністю залежить від Китаю. Єдина країна, окрім Росії, яка впливає на Білорусь, — це Китай.

На мою думку, спецпредставник президента США Кіт Келлог — сьогодні один із найраціональніших людей у плані розуміння війни в Україні. Він шукає можливості й додаткові точки дипломатичного тиску на Росію.

Можливо, варто спробувати й білоруський напрямок. Але — ще раз підкреслюю — з урахуванням повної несуб’єктності Лукашенка, його страху перед Росією, його фінансової залежності. Практично все оточення Лукашенка — особливо силовий блок і блок нацбезпеки — так чи інакше погоджено з Росією. Незалежності у білоруського диктатора, по суті, немає. Тому очікувати від нього якоїсь самостійної гри дуже дивно. Але хай проходять зустрічі — я не бачу в цьому проблеми.

ФРАНАК ВЯЧОРКА: Лукашенко не отримав нічого у відповідь на звільнення політв’язнів

— Звільнення політв’язнів стало можливим завдяки домовленостям США і відбулося за підсумками візиту до Мінська спецпредставника президента США з питань України Кіта Келлога.

Ми сьогодні зустрічали в американському посольстві наших заручників із Білорусі. До останнього моменту ми не знали, хто саме буде звільнений. Але знали, що звільнення будуть. Бо американці дуже акуратно і довго вели цей діалог. І, наскільки нам відомо, нічого замість Лукашенко не отримав, крім зустрічі з генералом Келлогом.

Сьогодні Світлана Тихановська вперше за п’ять років побачила свого чоловіка Сергія. Він втратив, мабуть, половину своєї ваги, і його важко впізнати. Тихановський сказав, що навіть розучився говорити, бо 5 років сидів в одиночній камері. Він з труднощами підбирав слова, але його протестна енергія збереглася.

Потрібно продовжувати боротися за звільнення всіх політв’язнів у Білорусі. 1200 людей залишається за ґратами. 14, яких сьогодні звільнили, — це важливо, але це поки крапля в морі. У катівнях залишаються Марія Колесникова, Віктор Бабарико та інші опозиціонери. Ми боротимемося за звільнення всіх.

Сергій Тихановський вийшов, і я впевнений, що він приверне увагу до теми політв’язнів. Бо звільнення політв’язнів — це один із кроків до демократії та свободи в нашій країні.

Я думаю, що щодо звільнення політв’язнів зазвичай домовляються заздалегідь і це не був результат якоїсь конкретної розмови.

Зазвичай на таких зустрічах говорить Лукашенко. Він дуже рідко дає комусь ще щось сказати. Тому я не впевнений, що у Кіта Келлога була можливість щось сказати — зазвичай це просто лекція від білоруського диктатора. Але я впевнений: все починалося з глобальної геополітики й закінчувалося тим, як страждає Лукашенко від усіх ворогів, внутрішніх і зовнішніх.

Для Лукашенка, звичайно, важливо, щоб Мінськ став переговорною платформою. Він цю тему активно пропагує, але це навряд чи можливо, і навряд чи Україна на таке погодиться.

Конкретики, окрім пропагандистських постів, ми поки не бачили. Але побачили конкретний результат — людей звільнили.

Для Лукашенка дуже важливі ці контакти зі США. Він сподівається на пом’якшення санкцій, бо перебуває в міжнародній ізоляції. Такі зустрічі дають йому бали: він може їх “продавати” внутрішній аудиторії. Це ж престижно, коли приїжджає спецпредставник президента США.

Що стосується Лукашенка, то у США добре розуміють, в якій він геополітичній ситуації. Він — маріонетка Путіна і залежить від нього.

Обговорювати конкретні речі — такі, як зупинка репресій, звільнення політв’язнів — Лукашенко готовий. Тут важливо, щоб американці продовжували просувати цю тему і щоб вона залишалася в порядку денному.

Я хочу окремо відзначити Європейський Союз. Бо американці, звичайно, молодці. Але те, що ЄС діє так жорстко і твердо — і в питанні політв’язнів, і в підтримці України, і в просуванні демократизації Білорусі — їхня роль просто неоціненна. І я думаю, якби ця позиція була по-справжньому скоординована між ЄС і США, то можна було б досягти значно, значно більшого.

АННА КРАСУЛІНА: Репресії в Білорусі тривають

— Політв’язні в Білорусі не підпадали ні під які статті. У нас у Кримінальному кодексі немає політичних статей. Тобто їх визнають екстремістами чи кимось іще. У Сергія Тихановського просто відібрали п’ять років життя і здоров’я. Його просто схопили на пікеті зі збору підписів, посадили до в’язниці, тримали в одиначці без листів, без зв’язку з зовнішнім світом — повна ізоляція.

Такий “гуманний” жест Лукашенко зробив, звісно, назустріч побажанням президента США Дональда Трампа. За що ми, звісно, дуже вдячні. З 14 осіб, про яких зараз ідеться, лише п’ятеро — білоруси. Решта — або громадяни інших країн, або білоруси з подвійним громадянством.

Люди не знали, де вони, що з ними буде. Це і є насильницька депортація. Ці люди не просили, щоб їх вивозили. Багато хто навіть не просив, щоб їх відпускали — тому що вони не вважають себе винними. І це важливо. Крім того, у в’язницях залишаються 1200 політв’язнів. Але репресії тривають, людей продовжують хапати, садять ні за що.

Тож проблема не лише в тих, хто зараз сидить. Звичайно, добре, що хоч кілька людей опинилися за кордоном. Але в них залишилися рідні в Білорусі.

В’язниці не порожніють. Ми навіть не завжди знаємо, скільки людей заарештовано, тому що правозахисники — або у в’язницях, або в еміграції. Преса — те саме. Ми часто дізнаємось про арешти через 2–3 місяці, коли людина зникає, з нею немає зв’язку — і виявляється, що вона сидить. Отака ситуація.

Лукашенко дуже чітко сказав: у союзницькі відносини з Росією ми нікого не пустимо. От і все. Тобто це був максимум, на що вони готові піти: виперти з країни п’ятьох білоруських політв’язнів.

Лукашенко ніколи не відпускає нікого як жест доброї волі. Він не знає, що таке добра воля, у нього немає емпатії. Він відпустив лише тому, що був змушений. Лукашенко і Путін зараз під колосальним тиском. Їм потрібно послабити санкції. Наприклад, у них немає запчастин для літаків Boeing. Це реальні проблеми. Їм страшно. Їм треба якось викручуватися. Тому і Лукашенко, і Путін ідуть на переговори під тиском.

Це не добрий жест, а демонстрація слабкості й вразливості. Тиск працює — і Дональд Трамп це показав. Що отримав Лукашенко — ми точно не знаємо. Можливо, просто можливість сфотографуватися. Навіть заради картинки він відпустив тих, про кого попросили. Але без дозволу Путіна він би цього не зробив.

Головне завдання — щоб Білорусь стала нормальним місцем, де можна жити без репресій, і щоб усі політв’язні були звільнені. Щоб пройшли нові чесні вибори, щоб працювала преса, працювали правозахисники. Це і є демократична країна.

Путін повністю вписався в Білорусь на боці Лукашенка. Ми сподівались, що цього не станеться, але диктатори не зупиняються. Їхні імперські амбіції нікуди не поділися. Ми це бачимо в Україні, в Білорусі, у всьому світі.

ОЛЕГ ЛІСНИЙ: Лукашенко вже “посередник усіх посередників”

— Таке враження, що американці вирішили всіх “політичних трупів” викопати, відмити й використати у своїх цілях. Тому що насправді — нерукоподатні й Путін, і Лукашенко. Обом такий варіант підходить.

З ними говорять, їх кличуть у посередники. Лукашенко вже “посередник усіх посередників”, мабуть. Але, знову ж таки, це — диктатор. Це той, хто вбиває своїх людей. Це той, хто вдарив ножем у спину Україні.

З білоруської території на українську мали їхати лише трактори, а поїхали танки. І тепер до Лукашенка приїжджає спецпредставник президента США. Невже він вагома персона у геополітиці? Ні. Він такий самий вигнанець, як і Путін, тільки без ядерної зброї.

Читайте також: Ані друг, ані посередник: чому Путін залишає “союзників” — думки експертів і глядачів FREEДОМ

Прямий ефір