Сьогодні о 13:36
26 березня 2000 року Володимир Путін уперше був обраний президентом Російської Федерації, перемігши в першому турі дострокових виборів із результатом майже 52% голосів. Під час інавгурації він пообіцяв працювати відкрито і чесно, боротися з корупцією, забезпечити зростання економіки та добробуту громадян, знизити податки, а також стати гарантом свободи слова і демократичних перетворень.
Через більш ніж два десятиліття між Росією початку 2000-х і сьогоднішньою — величезна різниця. За цей час змінився не лише політичний курс країни, а й сам лідер, який зосередив у своїх руках ключові важелі влади та фактично підпорядкував державні інститути. Якщо на початку правління західні ЗМІ називали Путіна демократичним лідером, то незабаром у заголовках почали з’являтися інші визначення — від “узурпатора” до “диктатора”. Останніми роками до цих характеристик додалися оцінки слабкості й втрати впливу.
Від обіцянок свободи до війни та ізоляції: 26 років Путіна при владі
На думку політичного аналітика Андреаса Рюеша, викладену в колонці для швейцарського видання Neue Zürcher Zeitung, Росія, яка прагнула виглядати великою державою, насправді зіткнулася із серією зовнішньополітичних провалів. Головною помилкою Кремля він називає повномасштабне вторгнення в Україну.
Те, що задумувалося як швидкий військовий успіх, перетворилося на затяжний конфлікт. Російські війська через роки продовжують вести бойові дії за невеликі населені пункти, перебуваючи далеко від початкових цілей. Водночас, як зазначають аналітики, Росія не посилила свій міжнародний вплив, а навпаки — послабила позиції та опинилася в ізоляції.
Усередині країни також фіксуються ознаки зниження підтримки влади. У березні було оприлюднено опитування Всеросійського центру вивчення громадської думки, згідно з яким рівень довіри до Путіна становив 32%. Це один із найнижчих показників за роки його правління. Підтримка партії “Єдина Росія” також знизилася — до 31% напередодні виборів. Пізніше результати опитування були видалені з офіційного сайту.
На тлі цих даних у публічному просторі з’явилися й інші епізоди, які деякі експерти розглядають як елементи внутрішньополітичної боротьби. Соціолог Ігор Ейдман у публікації у Facebook зазначив:
“Ці два інформаційні приводи (ганебні відео і дані опитування) могли бути створені лише адміністративно на самому верху, наприклад, кимось на кшталт Кирієнка або за великі гроші якихось олігархів. У будь-якому разі схоже, що російська верхівка зливає Путіна. З одного боку, вона осоромила його перед населенням, показавши слабким, старим і хворим. З іншого — продемонструвала, що його рейтинг уже далеко не такий високий і продовжує падати. Усе це виглядає як інформаційна підготовка до зміни курсу режиму”.
Одночасно Кремль посилює тиск на бізнес. 26 березня Путін провів закриту зустріч із промисловцями та підприємцями, на якій, за даними ЗМІ, обговорювалося питання фінансування війни. Як повідомляє видання The Bell, однією з пропозицій стало розміщення військових облігацій для залучення коштів. Ініціатива, за інформацією джерел, могла виходити від голови “Роснефти” Ігоря Сєчина.
За роки правління російські олігархи фактично стали частиною державної системи і змушені підтримувати рішення влади. В умовах економічного уповільнення, зростання кредитних ставок і тиску санкцій бізнес стикається з додатковим навантаженням.
Ситуація на фронті також викликає критику навіть усередині російського інформаційного середовища. Військові блогери дедалі частіше говорять про проблеми в армії — недостатню підготовку, неефективну тактику і перевагу українських дронів. Водночас офіційним заявам про “успіхи” довіряють дедалі менше. Так, у період із серпня по грудень 2025 року російська влада неодноразово заявляла про взяття Куп’янська, однак ці повідомлення не підтверджувалися.
Згідно з оцінкою Інституту вивчення війни (ISW), за поточних темпів російським силам можуть знадобитися десятиліття для досягнення заявлених цілей. Деякі військові блогери називають ще більш песимістичні строки.
На міжнародній арені Росія також втрачає вплив. За останній період Кремль не зміг ефективно підтримати своїх союзників — режими в Сирії, Венесуелі та Ірані. Це посилило сприйняття Росії як ненадійного партнера.
“Загроза з боку Росії на півночі і сході все ще залишається, і тому важливо, що ми тут прямо про це говоримо. Насправді ця загроза навіть зросла, і ми всі прекрасно знаємо, який вплив вона має на нашу безпеку, на нашу економіку і на вартість життя для наших сімей. Путін потирає руки, згадуючи війну у Перській затоці і зростання цін на нафту. І саме тому, на мій погляд, ми повинні ще активніше боротися з тіньовим флотом. Разом ми повинні перекрити найважливіші морські шляхи, щоб продовжувати чинити тиск на Путіна і допомогти змінити хід цієї війни”, — заявив прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер на саміті Об’єднаних експедиційних сил у Гельсінкі.
За 26 років при владі Володимир Путін ухвалив низку рішень, які суттєво вплинули на становище Росії у світі і всередині країни. Помилки у зовнішній політиці, ставка на силові методи та війна проти України призвели до скорочення міжнародного впливу і зростання ізоляції. Росія втрачає ресурси, союзників і довіру, а наслідки цих процесів стають дедалі відчутнішими.
Війна, ізоляція і падіння рейтингів: чим обернулося правління Путіна — огляд думок
Чому, на думку російських опозиційних політиків, ключ до змін у РФ — не протести, а розкол еліт? Коли простий народ Росії вийде на вулиці проти путінського режиму? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:
- Ілля Давлятчин, журналіст російського опозиційного Telegram-каналу “Можем объяснить”;
- Ольга Курносова, секретарка Форуму російської опозиції на підтримку України;
- Наталя Пелевіна, російська опозиційна політикиня, членкиня політичної ради партії “Парнас”.
ІЛЛЯ ДАВЛЯТЧИН: Я швидше повірю в історію про удар табакеркою по голові, ніж у протести
— Закредитованість населення гігантська, тому що свого часу у Росії були досить невисокі ставки за кредитами, і люди почали масово брати позики в банках. Але потім почалася війна. Зрозуміло, що готівки там багато, але грошей в економіці не вистачає, бо гроші йдуть зрозуміло куди — на оборонку, у “Ростех”, у всі ці військові підприємства. А на звичайних людей грошей, що називається, ми пожаліємо.
Тому ми бачимо, як зростають ставки за іпотекою. Це абсолютно гігантські зараз ставки. Там близько 20% становить ставка за іпотекою в Російській Федерації. Я нагадаю, що в країнах Європи, у Литві, де я живу, ставка становить приблизно 4-5%, і то тут вважають, що це багато. Тобто в Росії — 20%.
І ті, хто взяв кредит, банально не можуть розплатитися. А в Росії є такий закон, що в боржника можуть справді забрати єдине житло. Раніше, здається, років 15 тому, у законі це було заборонено, тому що за Конституцією людина не може бути бездомною — кожна людина має бути забезпечена житлом. Зараз у Росії діють такі заходи, такі закони, коли людина може стати безхатьком.
І щобільше, неблагонадійних людей, які виступають проти Путіна, проти війни — “іноагентів”, екстремістів і так далі, їх можуть позбавити просто єдиного житла. Під різними приводами: це може бути кредит, якщо людина не розплачується; можуть визнати екстремістом, терористом і у зв’язку з цим забрати житло.
Але я не думаю, що ці історії точкові. Набагато більш масова історія — це те, що в людей просто немає грошей, щоб поїсти. Але ця історія поки не досягла тієї точки кипіння, коли в людей, грубо кажучи, не залишається виходу. Тому що або ти йдеш на мітинг і протестуєш, або просто помираєш від голоду. Поки в Росії такого немає.
ОЛЬГА КУРНОСОВА: Я ніколи не повірю, що Путін хоче закінчити війну
— Брехливість Путіна ми бачимо щодня. І, звичайно, те, що він говорив тоді перед своїм обранням, і те, що він робив потім, повністю суперечило одне одному. Розуміння того, що він зовсім не той, за кого себе видавав, проявилося досить рано.
Рівно в той момент, коли підводний човен “Курск” залишився на дні і загинули моряки. А далі подібне тільки накопичувалося. Власне, саме в той момент, коли цей підводний човен “Курск” зазнав аварії і Путін не скористався запропонованою допомогою сусідів, тоді це була Норвегія, і просто вбив цих самих моряків, це показало всім нам, по-перше, його глибоку брехливість, а по-друге — те, наскільки йому байдуже на життя власних співгромадян.
Якщо людина — виходець із радянських спецслужб, таку людину не можна допускати до влади в тому обсязі, в якому вона є сьогодні у Путіна. Можливо, такі люди можуть перебувати на якихось конкретних посадах із конкретними повноваженнями, але не в тому масштабі, який є сьогодні. Але, до речі, можливо, навіть цих повноважень їм мало, тому що буквально останніми днями по Росії по поштових скриньках розносять листівки, де звертаються до громадян про те, що Путіну не вистачає повноважень. Їм, виявляється, не вистачає повноважень, щоб стерти Україну з лиця землі. Йому потрібні ще якісь додаткові повноваження. І куди ж ще?
Я ніколи не повірю, що Путін хоче закінчити війну. Путін не хоче закінчити війну. І справа навіть не в тому, що йому нічим відзвітувати перед народом. Він сам хоче максимально отримати ті можливі геополітичні прирости, які, як він вважає, мають залишити його в історії. Він хоче залишитися в історії нібито як збирач земель руських. Саме тому він усе це і робить. Тому поки Путін перебуває при владі, говорити про безпеку у Європі не доводиться.
І не випадково інші сусіди, такі як Фінляндія, країни Балтії, Польща, також побоюються російського вторгнення. І правильно роблять, що побоюються.
Як завжди, коли людям нічого не пояснюють і все діє виключно силовими методами. Владі здається, що найпростіше обмежити інтернет. Але раптово вони побачили величезний протестний потенціал, і в різних містах намагаються організувати мітинги проти уповільнення і обмеження інтернету. І рейтинг Путіна почав різко обвалюватися.
Тому я висловлюю досить обережні прогнози, що зараз усе-таки Кремль трохи відкотить ситуацію з інтернетом назад. Бо Путін, як будь-який тоталітарний диктатор, досить болісно ставиться до того, як до нього ставляться його… піддані, а не громадяни. І, відповідно, ці падіння змушують його, я не скажу нервувати, але робити якісь кроки.
НАТАЛЯ ПЕЛЕВІНА: Якщо Путін продовжує воювати — у нього проблеми. Якщо закінчує — теж
— Закрутити-то гайки закрутили, але страх залишився. Долоні все одно пітніють, тому що найбільше Путін боїться народу, і в який момент станеться вибух, він не знає. Якщо ми зараз говоримо про 26 років Путіна, то багато в чому він так довго при владі, бо йому пощастило з народом.
Ймовірніше, мобілізацію у Росії оголошувати не будуть. Путін своїм ротом точно оголошувати не буде. Повзуча мобілізація і так відбувається постійно, тому що їм потрібно поповнювати ряди тих, хто десятками тисяч гине на постійній основі. Зараз уже людей не вистачає, щоб компенсувати втрати, але вони постійно намагаються когось залучати.
Бізнесмени, ймовірніше, теж дуже бояться, насамперед за себе. У них прекрасне життя, і вони бачать приклад убитого командира ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина. Вони не можуть сховатися, але й не можуть іти з Путіним на конфронтацію.
Зі знанням справи Пєсков сказав днями, що бізнесмени, багато хто, сколотили статки в 1990-х, коли вони щільно взаємодіяли з владою, тому тепер їм, мовляв, резон через владу назад батьківщині віддати. Але тут, до речі, обмовка: якщо назад віддати владі, вони це вже давно роблять. Саме ці бізнесмени утримують путінських коханок та інше. Але зараз справді є потреба, щоб вони “скинулися” на війну.
А що стосується переворотів — там просто абсолютні боягузи. Путін вичистив усіх зі свого апарату та інших структур, хто міг заперечити йому, хто міг мати свою думку, хто мав хоч якусь силу волі або самоповагу. Є поняття “speak truth to power”, у них є такий вислів. Так ось, там таких просто немає.
Ті, хто залишилися, будуть платити, будуть далі складати гроші в цей общак. У них така домовленість, негласний пакт. Я думаю, що ніхто з них його не порушить.
Абсолютно безвихідну ситуацію Путін сам собі створив. Тому що ситуація з Іраном зараз дала йому тимчасове полегшення. Але ця війна може закінчитися, бо вона вже непопулярна в Америці. Американський електорат її не підтримує, це видно. Тому Трамп, ймовірніше, затягувати це не стане, особливо з урахуванням виборів.
Це тимчасова історія для Путіна, короткий період, який йому, можливо, приніс удачу. Далі — що йому робити з цим? Він і закінчити не може, і продовжувати в такому вигляді теж не може.
Я думаю, що в його голові, можливо, була розмова про те, що варто оголосити це перемогою і вийти. Але якщо він це зробить, то всі внутрішні проблеми постануть у повний зріст. Зараз на багато що можна сказати: “йде війна, не можна”. А потім раптом виявиться, що можна говорити про ЖКГ, про ціни, про проблеми.
І, можливо, народ десь усередині себе цей ресурс знайде. Хоча я, на жаль, не роблю великих ставок на російський народ. Але це буде проблемою для нього. Тобто він не може ні закінчити війну, тому що боїться наслідків усередині країни, ні продовжувати її таким чином. Згорають шалені гроші.
Ситуація абсолютно тупикова. Я думаю, що рішень у нього, ймовірніше, немає. Він живе день за днем, сподівається на якийсь прорив, вмовляє себе, що ось завтра почнеться просування на фронті. Але якщо дивитися на факти, ситуація абсолютно безвихідна. Якщо він продовжує воювати — у нього проблеми. Якщо він закінчує — у нього теж проблеми.
Читайте також: Росія рухається до ізоляції мережі за іранським сценарієм — експерти про обмеження інтернету в країні
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
