Україна загнала Кремль у дипломатичну і військову пастку перед 9 травня: огляд Дмитра Снєгирьова

Сьогодні, 8 травня, Міністерство оборони Росії, країни-агресора заявило, що протягом ночі їхня протиповітряна оборона (ППО) збила 264 БпЛА над 16 регіонами і акваторіями Азовського і Чорного морів.

Мер Москви Собянін станом на 6:00 повідомляв про 25 збитих дронів. Після цього росавіація повідомила про запровадження обмежень на польоти у московських аеропортах “Внуково” та “Домодедово”.

Очільник Ростовської області Слюсарь сказав, що ППО відбила дроново-ракетну атаку, падіння уламків і руйнування є у Таганрозі, Батайську, Ростові-на-Дону.

Крім того,  українські дрони знову атакували Пермь. Там вражено “промисловий майданчик”. В Ярославлі пролунали вибухи, після чого виникла пожежа на території нафтопереробного заводу. За попередньою інформацією, під удар потрапив переробний завод “Ярославнефтеоргсинтез”. На його території спалахнула пожежа.

Удар по об’єкту у Ярославлі уже підтвердив український президент. 

“Ярославль, більш ніж 700 км від державного кордону України. Обʼєкт нафтової сфери, який мав велике значення для фінансування російської війни”, — поінформував він.

Головний ефект останніх українських атак перед 9 травня полягає навіть не у потенційній загрозі для самої Москви, а в тому, що Кремль був змушений фактично оголити інші регіони Росії заради захисту параду на Красній площі. Саме страх перед можливими ударами по столиці РФ змусив російське командування перекидати системи ППО до Москви та Московської області, створюючи серйозні вікна в обороні інших напрямків.

Територія країни-агресора має величезну кількість законних військових цілей — це нафтопереробні підприємства, портова інфраструктура, газо- та нафтоперекачувальні станції, підприємства військово-промислового комплексу, місця концентрації техніки. І зараз виникла унікальна ситуація: вони самі стягнули значну частину систем ППО на прикриття Москви. Фактично багато регіонів Росії залишились без прикриття.

Противник мав проблеми з протиповітряною обороною і до цього, оскільки українські Сили оборони та ГУР системно били по російських РЛС та зенітно-ракетних комплексах.

Нагадаю, тільки у квітні бійці спецпідрозділу Головного управління розвідки Міноборони України “Примари” уразили на території тимчасово окупованого Криму низку військових об’єктів російських загарбників, а саме: РЛС, РЕБ.

Зокрема були уражені пункт комунікації та живлення ретранслятора БпЛА типу “Герань/Гербера”; РЛС “Подлет-К1”; БРЛС мр-231-3 “Вайгач”; пост ОЕР, МР-231, МСУ “Сервал”, засоби РЕБ та РЕР; БРЛС “Балтика-б”; станція РЕБ та системи спостереження ЧФ РФ;  РЕР-лабораторія на даху штабної будівлі ЧФ РФ.

Але тепер, після передислокації ППО до Москви, ці проблеми лише посилилися. У Росії фактично ніколи не існувало повноцінної ешелонованої системи захисту по всій території країни — він будувався навколо окремих важливих об’єктів та регіонів.

Саме тому Україні немає сенсу зациклюватися виключно на символічному ударі по Москві 9 травня. Значно ефективніше використати ситуацію для системних ударів по російській економічній та паливній інфраструктурі.

Якщо умовно замість того, щоб кидати триста безпілотників на Москву, де значну частину все ж спробують перехопити, спрямувати їх по НПЗ, логістичних вузлах та інфраструктурі — ефект для країни-окупанта буде набагато болючішим. Вони зараз самі створили ситуацію, коли заради безпеки параду поставили під удар власну економіку.

Водночас звертаю увагу, що навіть сама підготовка РФ до 9 травня вже створює для Москви серйозні проблеми. Масові обмеження мобільного зв’язку, посилення режиму безпеки та можливі зупинки авіасполучення у великих містах Росії перетворюються на чинник економічного тиску.

Три дні фактичних обмежень зв’язку для Москви, Санкт-Петербурга та інших великих міст — це вже колосальні збитки для економіки. Якщо будуть масові атаки по різних регіонах, вони змушені будуть знову вводити режим “ковер”, тобто закривати авіапростір. А це ще один серйозний удар по російській економіці. Виходить, що окупанти самі стали заручником цієї сакральної дати.

Говорячи про погрози Москви щодо “потужної відповіді” у випадку українських ударів, я вважаю, що сама логіка цих погроз демонструє вразливість Кремля.

Коли російська сторона, а саме речниця Міністерства закордонних справ РФ Марія Захарова прямо говорить про “відповідь” саме у випадку удару по Москві, виникає логічне питання: а що буде, якщо удари підуть не по столиці, а, наприклад, по Рязанському НПЗ, який забезпечує Москву паливом? Це вкотре демонструє, наскільки для Кремля важлива саме картинка навколо 9 травня.

Переконаний: незалежно від того, чи завдасть Україна ударів 8-9 травня, РФ все одно продовжить атаки по українській території. Однак зараз проблема полягає не лише у кількості безпілотників чи ракет, а у зміні самої тактики російських ударів.

Останнім часом вони дедалі частіше б’ють по житловій інфраструктурі, АЗС та об’єктах, де можна спровокувати максимальну кількість жертв серед цивільного населення. Це вже не просто тиск на енергетику чи логістику — це спроба створити якомога більший психологічний ефект через удари по цивільних.

Утім, я скептично оцінюю заяви про можливе застосування противником тактичної ядерної зброї. На мою думку, подібні сценарії зараз більше використовуються як елемент інформаційного тиску.

Москва прекрасно розуміє, що навіть сама ядерна риторика викликає негативну реакцію не лише Заходу, а й Китаю. А у випадку реального застосування тактичної ядерної зброї реакція США можуть бути дуже жорсткими навіть без використання ядерної відповіді.

Варто зауважити, що українська сторона створила для росіян “дипломатичну виделку” самою історією з перемир’ям до 9 травня.

Президент України ще 4 травня оголосив про запровадження “режиму тиші”. Він мав розпочатися рівно о 00:00 6 травня. Утім противник жодним чином на це не відреагував, продовживши бойові дії та обстріли України.

Перед цим 4 травня російське Міноборони в односторонньому порядку оголосило “перемир’я” 8-9 травня, а у випадку “зриву” проведення параду 9 травня в Москві пригрозило завдати масованого ракетного удару по центру Києва.

Запропонувавши режим припинення вогню ще з 6 травня, Україна фактично тестувала готовність Росії до реальної паузи у війні та перевіряла можливість контролю за дотриманням домовленостей.

Чотири дні припинення вогню — це вже не символічна пауза, а можливість перевірити механізми верифікації та реальну готовність сторін до закінчення війни, але за українським сценарієм. Але країна-окупант сама ж порушила це перемир’я. І тепер Україна має як моральні, так і політичні аргументи говорити: ми запропонували режим припинення вогню, Росія його зірвала.

Нагадаю, що Москва не дотрималась режиму припинення вогню, який сама ж вчора оголосила. Станом на 7:00 8 травня ворог понад 140 разів обстріляв позиції на фронті і провів 10 штурмів.

Також окупанти завдали понад 850 ударів дронами різних типів: FPV, “Ланцетами” та іншими, зокрема і ударними. Також росіяни продовжували застосовувати дрони-розвідники у небі прифронтових громад.

Україна не погодилася на запропоноване Путіним “перемир’я” саме на 8-9 травня. Президент Володимир Зеленський заявив, що Москва стягує додаткові системи ППО навколо столиці і більше переймається парадом 9 травня, ніж реальним миром.

Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов

Попередні огляди автора:

• Від “Шахедів” до балістики: як військове партнерство Москви і Тегерана загрожує Україні та світу
• Балтія — під прицілом: як РФ розгойдує тему вторгнення і тестує реакцію НАТО
• Окупанти концентрують сили для захоплення Слов’янсько-Краматорської агломерації: аналіз фронту від Снєгирьова
• Окупанти не заморожують південний напрямок — ЗСУ фіксують перекидання оперативних резервів: аналіз Снєгирьова
• Війна без кінцевої дати: що насправді стоїть за планами окупантів — розбір Снєгирьова