Трамп витісняє Росію зі світового нафтового ринку, щоб змусити її піти на компроміси, — Кузьмін

Економічна ізоляція РФ на глобальному енергетичному ринку і демонстрація силової рішучості США стають ключовими факторами, що змушують Кремль шукати шляхи до завершення війни на умовах, відмінних від ультиматумів. Про це сьогодні, 10 січня, в ефірі телеканалу FREEДОМ розповів експерт Центру міжнародних досліджень ОНУ ім. І. І. Мечникова Денис Кузьмін. 

За його словами, рішучі дії Вашингтона в інших регіонах світу стали наочним уроком для Москви.

“Демонстрація сили й, насамперед, демонстрація рішучості американської влади — це продемонстровано в першу чергу для Путіна. Це не означає, що американці зроблять те ж саме з ним. Але сама можливість ухвалення різких, не узгоджених з жодним міжнародним правом рішень — це те, що поважають диктаторські силові режими, те, що поважає Південь, те, що поважає і Росія. Тільки прояв сили може змусити Путіна йти на певні компроміси”, — зазначив експерт.

Крім того, політичний тиск підкріплюється системним руйнуванням фінансового фундаменту агресора через радикальний переділ зон впливу в енергетичному секторі.

“Венесуела — це не тільки урок диктаторам, але й прагнення остаточно витіснити “Лукойл” з нафтового ринку Латинської Америки та інших регіонів. Триває перерозподіл нафтового ринку, де Росія, завдяки діям Трампа, зазнає явних збитків і явного витіснення. Якщо ще на своїй території вони можуть робити те, що їм заманеться, то витіснення їх зі світового ринку — це суттєві дії. Це те, що, власне, Трамп і робить, і він продовжує це робити. Це якраз змушує Путіна піти на певний компроміс”, — пояснив Кузьмін.

Під загрозою вторинних санкцій з боку США Москва втрачає лояльність навіть ключових торговельних партнерів.

“Ускладнюються відносини з Індією, з Китаєм. Довго під тиском США навіть Індія і Китай не будуть йти на масштабні закупівлі російської нафти. Все одно як мінімум менше впливає на ціну і все більше всіляких перешкод. Це дієві механізми”, — додав експерт.

Подібна стратегія придушення інтересів РФ у глобальному масштабі є більш реалістичною та ефективною, ніж пряме військове втручання, яке на даному етапі виключено всіма сторонами.

“Безпосереднього зіткнення американської армії з російською або навіть європейською нам очікувати неможливо. Це прямо заперечували і Байден, і Трамп, ніхто цього робити не буде. Але масштабні дії з блокування російських інтересів у глобальному світі — це дуже дієвий елемент, тому що Росія застрягла у війні з нами, і її витісняють із Сирії, з регіону Сахель-Сахари, де вони ще щось контролюють, але все менше і менше”, — наголосив Кузьмін.

Замість ескалації на полі бою Вашингтон і Брюссель роблять ставку на створення таких умов, за яких продовження агресії стане для Кремля непосильним тягарем, змушуючи шукати формулу завершення війни, що дозволить усім гравцям зберегти обличчя.

“Путін собі виговорює теж певні поступки для того, щоб всі сторони могли заявити про перемогу — і ми, і диктатор, і Європа, і, головне, Трамп. Нехай це буде в багатьох випадках висміюватися нами й заперечуватися один одним, але це єдиний шанс”, — зазначив експерт.

Пошук взаємоприйнятних умов для припинення вогню має характер затяжного процесу, в якому інтенсивність економічних важелів впливу з боку США виявляється більш вагомим аргументом, ніж російський ракетний шантаж.

“На жаль, такий діалог притирання поділу ще триває, і абсолютно невідомо, коли й чим закінчиться. Це притирання може зупинитися в будь-який момент, а може тривати ще рік, два і невідомо скільки. Але важелі, які задіює Трамп, вони набагато більш довготривалі, ніж просто залякування ракетами”, — резюмував Денис Кузьмін.

Читайте також: Шлях до справедливого миру: які питання має намір обговорити Зеленський на зустрічі з Трампом (ВІДЕО)

Нагадаємо, дипломатичні зусилля щодо завершення війни виходять на новий етап: наприкінці січня можлива зустріч президента України Володимира Зеленського з главою Білого дому Дональдом Трампом. Однак тривалі обстріли та нові ракетні загрози з боку РФ лише підривають будь-які спроби Кремля зображати себе так званою стороною миру. В результаті Путіну стає все складніше зберігати образ “миротворця”, а міжнародним партнерам — ігнорувати реальну, все більш небезпечну ескалацію з боку Росії.

Читайте також: У Кремля більше немає карт, — Мусієнко про російський шантаж Європи “Орешником”