Дефіцит бензину в Росії сягнув 20 % на всій території країни, включаючи тимчасово окуповані території України, де ціни на пальне зростають навіть за одну ніч. Причина не в разовому збої, а в тому, що у Кремля одночасно відмовили всі звичні способи розв’язання проблеми. У результаті у Москви не залишилося жодного безболісного варіанту — розплачуватися доведеться або грошима, або чергами, а найімовірніше — і тим, і іншим. Про це в ефірі телеканалу FREEДOM розповів виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.
За словами економіста, саме по собі помірне зростання цін, яке офіційно фіксує Росстат, нічого не говорить про реальні масштаби проблеми — набагато важливіше те, що відбувається на самих заправках.
“В умовах дефіциту говорити про зростання цін потрібно вкрай обережно. По-перше, багато суб’єктів Федерації в Росії мають державне регулювання цін на нафтопродукти. Якщо ми подивимося в соціальні мережі, в Tik-Tok, де висловлюють свою позицію російські громадяни, то на заправці висить цінник 70 або 80 рублів за літр, і бензину немає. При цьому перекупи, спекулянти пропонують купити за 400–500 рублів літр”, — розповів він.
На думку Пендзина, офіційна статистика в цій ситуації вводить в оману: зростання ціни на папері не означає, що паливо з’явилося.
“Коли ми бачимо дані Росстату про те, що за тиждень ціна зросла на 3%, проблема полягає в тому, що це зростання не знімає дефіциту. Просто та модель, яка зараз застосовується в Російській Федерації, дуже добре випробувана і має чимало описів за часів Радянського Союзу, коли формально ціни були низькими, але купити було неможливо нічого, тому що був шалений дефіцит”, — зазначив експерт.
Причина криється в самій природі ринку: за умови дефіциту ресурсу попит і пропозицію може врівноважити лише ціна — а саме це для Кремля політично недосяжно.
“Логіка ринкового ціноутворення передбачає, що є покупець і продавець. В умовах нестачі ресурсу — а його дефіцит, за приблизними оцінками, становить 20–25% — єдиним способом урівноважити попит і пропозицію є підняття ціни. Але якщо цей процес фізично стримується, виникають божевільні черги, тому що за пропонованою вартістю ресурсу на всіх не вистачає. Ось так працює командно-адміністративна система управління економікою. Державне регулювання цін завжди буде дефіцитним, тому що за чинною ціною палива завжди бракуватиме”, — наголосив Пендзин.
Найгостріше дефіцит позначається саме на бензині — і коріння цього дисбалансу сягає ще довоєнної структури російської нафтопереробки.
“В основному дефіцит у Російській Федерації сьогодні щодо бензинів. Формально дизельного пального поки що вистачає, хоча напередодні початку осінніх польових робіт може виникнути досить серйозний дефіцит і щодо нього. Але головний акцент саме на бензині. Якщо ми подивимося на довоєнну структуру виробництва нафтопродуктів у РФ, то із загального обсягу бензину внутрішній ринок покривав 95%, і тільки 5% становив експортний потенціал”, — пояснив спікер.
Після ударів українських дронів по НПЗ цей дисбаланс перетворився на конкретні, вимірювані тонни дефіциту — і цифри продовжують зростати.
“Після того, як українські дрони вичистили близько 35–40% російської нафтопереробки, загальний дефіцит щодо бензинів становить близько 350–400 тисяч тонн на місяць, які потрібно звідкись завозити. Торік вони обійшлися цифрою у 250 тисяч тонн. Цього року показники набагато вищі, і це ще не пік. Пікове споживання нафтопродуктів у Російській Федерації триває з кінця липня до кінця вересня — у період польових робіт і активних автомобільних подорожей. Але в поточному році дефіцит почався ще у травні. Коли ми оцінюємо вплив зростання цін, потрібно розуміти, чи є сам ресурс. Ціна збільшилася на 3%, але палива не додалося. Справедлива ціна, яка балансує попит і пропозицію, набагато вища за умовні 80–90 рублів за літр”, — констатував експерт.
Заповнити утворену прогалину за допомогою звичних поставок не вдається: торішня схема імпорту в цьому сезоні фактично розвалилася.
“Торік Росія завозила 250 тисяч тонн бензину на місяць: близько 70–80 тисяч тонн давала Білорусь із Мозиря, близько 100–120 тисяч тонн постачали казахи, а Далекий Схід накривав Китай, даючи ще по 50–60 тисяч тонн щомісяця. Цього року Китай через недовантаження 30% потужностей на тлі дефіциту нафти через блокування Ормузької протоки повністю закрив експорт і нічого не продає. Білорусь у найкращому разі дасть колишній максимум. При цьому Росії в поточному році потрібно вже від 400–450 до 500 тисяч тонн на місяць. Тому російські емісари пішли шукати нафтопродукти по різних країнах — з’явилися у В’єтнамі, приїхали в Індію. Наскільки я знаю, два танкери бензину вже законтрактовано”, — повідомив Пендзин.
Індійський напрямок, втім, теж не є панацеєю: у самій Індії бракує нафти, а вся система державного субсидування цін тепер працює проти російського бюджету.
“В Індії сьогодні є дефіцит нафти, а світова ціна набагато вища, ніж торік. Коли ми говоримо про внутрішнє російське ціноутворення на бензини, то для зацікавленості нафтопереробників залишати ресурси в Росії різницю між вищою експортною ціною та ціною внутрішнього ринку — так званий демпфер — покривали з державного бюджету РФ. Ще до війни внутрішньоросійська ціна на нафтопродукти була істотно нижчою за експортну, і щоб увесь обсяг не вимивався, бюджет компенсував цю різницю. Сьогодні ситуація докорінно змінилася: тепер цей демпфер має отримувати не місцевий нафтопереробник, а імпортер, який завозитиме нафтопродукти з інших країн, де вартість оптових партій набагато вища за внутрішньоросійську”, — пояснив він.
За підрахунками економіста, платити за імпорт тепер доведеться не власним заводам, а іноземним постачальникам — і на тлі рекордного дефіциту бюджету це робить ситуацію практично безвихідною.
“Тож високою ціною на міжнародному ринку доведеться задовольнитися, якщо є бажання зберегти внутрішній ринок. При цьому сам ресурс складно знайти, його реально немає. Якщо в минулі роки демпфер залишався в країні, то зараз висока вартість нафтопродуктів буде йти міжнародним фірмам-виробникам в інших країнах. Залишати дефіцит і божевільні черги в поточному вигляді не можна — це викликає дуже велике соціальне невдоволення в Російській Федерації. Природно, федеральний центр на це піти не може, тому здійснюється активний пошук ресурсів. Хоча потрібно розуміти наступне: Росія приречена на підвищення цін на нафтопродукти. За тією вартістю, за якою вони зараз продаються у РФ, демпфер буде занадто великим, а російський бюджет уже колосально дефіцитний”, — підсумував Пендзин.
Ситуацію ускладнює й те, що сама Росія втратила преміальні ціни на власну нафту — ту “подушку”, яка раніше пом’якшувала частину проблем.
“”Економічна ситуація вкрай складна, і потрібно розуміти, що Росія на преміальному ринку нафти не змогла отримати того ресурсу, який би розв’язав її внутрішні проблеми. Період високих цін закінчився. Сьогоднішня вартість на світовому ринку становить 70 доларів за барель марки Brent, а російський Urals іде по 60. Це не ті 120 доларів, за якими продавали нафту в ту ж Індію ще два з половиною місяці тому. Ціна різко впала, і як наслідок скоротилися доходи бюджету, а демпфер потрібно давати великий, оскільки вартість палива на світовому ринку залишається високою. Тому я не думаю, що найближчим часом росіяни знайдуть джерела для покриття дефіциту — як ресурсу, так і грошей”, — підсумував він.
Поширений образ Росії як “країни-заправки”, здатної просто видобувати й продавати нафту, за словами Пендзина, більше не діє — насамперед через санкції проти самого експорту сирої нафти.
“Вони як раніше продають досить багато сирої нафти. Але Сполучені Штати Америки не продовжили звільнення від санкцій танкерної російської нафти. Санкції відновлено в повному обсязі, і Індія позбавлена можливості купувати російську нафту за будь-якою ціною”, — зазначив він.
Але головна проблема лежить глибше: навіть там, де нафту можна видобувати, переробляти її тепер майже немає на чому — українські дрони знищили саме найсучасніші заводи.
“Українські дрони знищили до 35–40% російської нафтопереробки. Якщо уважно подивитися, де саме відбувалися влучання, переважно це європейська частина Російської Федерації. А це ті нафтопереробні заводи, які були побудовані в останні десятиліття за європейськими технологіями, з європейським обладнанням, де глибина переробки нафти становить 93–94%, а решта — мазут. Для прикладу, в класичному варіанті радянського нафтопереробного заводу глибина переробки нафти була 62%, тобто мазуту виходило набагато більше”, — пояснив Пендзин.
Саме унікальність цього обладнання робить відновлення заводів майже неможливим у найближчому майбутньому.
“Під кожен завод обладнання виготовлялося на європейських фірмах, що виробляють ці системи. Дуже багато позицій на сьогоднішній момент не можуть відтворити навіть китайці. Тому швидкість відновлення переробки на підприємствах, де побували українські дрони, залежить від багатьох факторів, головний з яких — швидкість отримання нового обладнання. А це велика проблема, оскільки все воно підсанкційне. Щодо московського НПЗ ми вже почули, що він зупинився щонайменше до 2027 року. Передбачається, що за цей період нове обладнання знайдуть і змонтують. У кожному конкретному випадку воно унікальне — не можна піти в найближчий супермаркет і купити там ректифікаційну колону”, — прокоментував гість ефіру.
У підсумку, за прогнозом економіста, російська нафтопереробка не встигне відновитися до пікового сезону споживання.
“Усе це дуже сильно здорожує процес і затягує його за часом. Росіяни точно не встигнуть відновити обсяги нафтопереробки в піковий період з липня до середини жовтня. Тому єдиний спосіб — це пошук ресурсу. Але ресурс дорогий. Як саме вирішиться ця ситуація, складно сказати, однак у будь-якому разі потрібно розуміти, що громадянам РФ доведеться готуватися до черг на заправках протягом досить тривалого проміжку часу”, — підсумував Олег Пендзин.
Читайте також: Удари по Москві та регіонах триватимуть і посилюватимуться, доки Путін не погодиться припинити війну, — Коваленко
Нагадаємо, 4 липня Збройні сили України завдали удару по нафтовому терміналу “Санкт-Петербург” у Ленінградській області.
Читайте також: Кремль намагається втримати ціни на пальне: виплати для НПЗ із російського бюджету б’ють рекорди














