Росія опинилася перед вибором — війна чи соціальна сфера: про ефективність антиросійських санкцій говоримо з експертами

В січні 2023 року бюджет Російської Федерації одержав на 38% менше доходів порівняно з аналогічним періодом минулого року. В лютому падіння продовжилося, а вже в березні недобір бюджету може становити 120 млрд рублів.

Результати роботи санкцій Заходу

Західні санкції проти енергоносіїв країни-агресора обрушили її доходи, повідомили в своєму звіті експерти Міжнародного енергетичного агентства. За місяць до вторгнення в Україну Росія заробила на експорті нафти та газу 30 млрд дол. В січні 2023-го бюджет недоотримав 11,5 млрд дол.

“Ми очікуємо, що це зниження доходів від нафти та газу буде бульш різким в найближчі місяці. І ще різкішим в середньостроковій перспективі через відсутність доступу до технологій та інвестицій”, — заявив виконавчий директор Міжнародного енергетичного агентства Фатіх Біроль в інтерв’ю Reuters.

Якщо в 2022 році Кремль лише на продажу енергоносіїв заробив 146 млрд євро, то вже в січні цього року був змушений продавати золотовалютні резерви, аби покрити дефіцит бюджету. Однак Заходу, на думку експертів, необхідно й надалі піклуватися про економію енергії та безпеку постачання. Зокрема, через зростання попиту з боку Китаю та ненадійність Росії як постачальника.

“Ми побачили рішучість ЄС за програмою REPOWER, щоб повністю припинити імпорт газу з Росії, щоб диверсифікувати наші джерела газу”, — наголосив глава комітету Європарламенту з промисловості, досліджень та енергетики Крістіан Сілвіу-Бушой.

Ембарго ЄС на постачання російської нафти офіційно набуло чинності 5 грудня. Того ж дня запрацював ліміт цін на енергоносій, запроваджений Євросоюзом, G7 та Австралією. Таким чином Росія втратила ринок, який охоплював близько половини поставок країни на початку року.

“Ми очікуємо, що нафтові доходи продовжуватимуть знижуватися протягом року, внаслідок чого дефіцит складе на 1,5% ВВП вище за урядові прогнози”, — прокоментував економіст Bloomberg Economics Алекс Ісаков в публікації видання Bloomberg.

Наприкінці лютого Євросоюз вкотре заявив про рішучий намір відмовитись від російського газу. Енергонезалежності ЄС досягатиме шляхом диверсифікації енергоресурсів від надійних постачальників, включаючи збільшення постачання зрідженого газу з США.

“Більше 90% попереднього імпорту зараз заборонено. І, звичайно, нафтопродукти більше не можуть надходити з Росії”, — додав Крістіан Сілвіу-Бушой.

Падіння доходів від експорту нафти та газу відбилося на держбюджеті РФ. В січні його дефіцит досяг 25 млрд дол. Настільки критичним рівень виявився вперше з моменту дефолту 1998 року.

“Головна проблема для російської економіки та для Кремля в цьому році — величезний дефіцит бюджету. Це не традиційна історія для Росії. Російський бюджет зазвичай був профіцитним, а цього року він став дефіцитним, причому масштабно дефіцитним”, — констатував економіст Сергій Фурса.

Вже в березні, за прогнозами економістів, бюджет РФ лише на експорті нафти та нафтопродуктів недоотримає 120 млрд рублів. Таким чином Росія занурюється в бюджетну кризу. Зокрема, в РФ почалися масові невиплати зарплат бюджетникам. Станом на 10 березня 2023 року, заборгованість із зарплати через несвоєчасне одержання коштів з бюджету на всіх рівнях в попередньому місяці підскочила на 1400%. А на 1 березня сукупний обсяг зарплатних боргів перед бюджетниками досяг 152 млн руб., хоча ще в січні він був 10 мільйонів, а на кінець грудня — нульовий.

Кремль намагається використати всі доступні можливості для латання дірок в бюджеті, проте ситуація в країні лише посилюється.

Огляд думок експертів

Ефективність антиросійських санкцій, найбільш постраждалі сектори економіки Росії та ймовірність бюджетної кризи протягом наступних декількох місяців, через яку в РФ можуть початися масові затримки виплат бюджетникам, в ефірі телеканалу FREEДОМ проаналізували:

• кандидат економічних наук, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус;
• фінансист Сергій Фурса;
• віце-президентка з економіко-політичних досліджень Київської школи економіки, членкиня міжнародної експертної групи Єрмака-Макфола щодо посилення санкцій Наталія Шаповал;
• колишній міністр палива та енергетики України Іван Плачков;
• надзвичайний та повноважний посол України Олег Шамшур.

Іван Ус: Через санкції Росія опинилася перед вибором — зупиняти війну чи пожертвувати окремими суб’єктами федерації

— Санкції розроблялися для того, щоб створити економічний тиск на Росію та поставити питання її населенню — а ви підтримуєте подібну політику вашої держави, яка веде вас до зубожіння. Але через рік ми бачимо, що покладені на санкції очікування повною мірою не реалізовані. Революційна ситуація в РФ не сталася, а її певні кола чекали…

Якщо ми говоримо про всі 10 санкційних пакетів, які ми маємо: реальні санкції розпочалися лише 5 грудня 2022 року, коли запровадили обмеження цін на нафту — поставили стелю, заборонили танкерну нафту в країнах ЄС, а також G7. Тоді російська економіка почала стикатися з викликами, які вони не передбачали.

Мені здається, при плануванні всіх умов так званої “спеціальної військової операції” вони справді думали, що вона займе максимум 2-3 місяці. А зараз розуміють, що це затягується. Вони кажуть, що санкції їм не страшні, але водночас всі бачать дірки, які вже є в російському бюджеті, — традиційно РФ була країною з профіцитом. І Путін в своєму виступі сказав, що мають в країні профіцит, і їм не треба думати, де брати гроші.

Саме зараз у них профіцит змінився на дефіцит.

Це означає, що інвестори, які хочуть глобально працювати з Росією, розуміють, що їм зараз там нічого не світить, і йдуть. В 2021 році Росія таки була 11 економікою світу, і за певними розрахунками залишалася такою в 2022-му. Але якщо в минулому році врятували запаси, то в цьому вже навряд чи вони врятують. Плюс почали працювати санкції.

Люди, які прораховували на декілька ходів уперед, тепер розуміють, що одним з результатів цих санкцій стало позбавлення нормального майбутнього цієї країни. І ймовірність дефолту в Росії протягом цього року — серпень у них традиційно проблемний, коли треба віддавати [борги] — дуже висока. Це дуже вплине на подальший перебіг подій.

Санкції також призводять до того, що розпочалося розбалансування бюджету. Нині Росія знаходиться перед вибором — зупиняти війну чи пожертвувати окремими суб’єктами федерації. Проблеми з виплатами зарплат, думаю, лише посилюватимуться — одним з результатів санкцій стало обмеження притоку грошей до РФ, через що треба думати про свої витрати, перерозподіляти їх.

Якщо раніше витрат вистачало і на ведення війни, і на утримання соціальної складової своєї економіки, то тепер Росія все більше стоїть перед вибором — витрачати на війну чи на соціальну сферу. І це результат санкцій, Росію змусили робити вибір.

РФ як класична агресивна країна не налаштована відходити від своїх агресивних планів, тому жертвує своєю економікою. Думаю, це вже питання місяців, коли буде ухвалено рішення суттєво обмежити фінансові потоки — виплати зарплат, пенсій та інших платежів бюджетникам окремих суб’єктів федерації. Робити це не будуть [тільки] в Москві та в Санкт-Петербурзі. Незважаючи на те, що це може спричинити заворушення, але вже стільки було підстав для заворушень в РФ, які не матеріалізувалися… При цьому по їхніх діях я поки не бачу, що вони почнуть економити на військовій складовій або на пропаганді.

[Щодо меседжу росЗМІ про те, нібито товарообіг між РФ та Євросоюзом в 2022 році досяг максимуму за 8 років]: якщо ми подивимося на березень-квітень-травень, навіть період до осені, то справді були значні закупівлі енергоресурсів у Росії. Щойно газосховища Євросоюзу було заповнено, вони перестали це робити. Ми бачимо це по цінах на нафту та газ — наприклад, пікова ціна на газ в ЄС наприкінці серпня 2022 року становила понад 3,5 тис. євро за 1000 кубометрів, а на сьогодні вона у вісім разів менша.

Євросоюз перестав купувати, і ціни впали. І, відповідно, те, що Росія отримала в 2022 році, вона не отримає 2023-го просто тому, що відбулася диверсифікація ринку.

Сергій Фурса: В цьому році санкції проти РФ починають працювати по-справжньому — залити проблему грошима вже не вийде

— Проблема в минулому році була в тому, що було введено санкції, які призводили до економічних проблем, але водночас з санкціями до Росії ринули рекордні доходи від продажу енергоресурсів. Це такий ефект, коли з одного боку є кризові явища в економіці, а з іншого — все заливається грошима. І тому ВВП Росії в минулому році впало небагато — на 2-3%.

В цьому році ситуація справді змінилася, бо цих грошей вже немає. Санкції дійшли до нафти та нафтопродуктів. В результаті ми побачили в січні колосальний дефіцит російського бюджету.

А перші дані, які вийшли за лютий, показують, що нафтогазові доходи продовжують залишатися в цьому році на рівні вдвічі менше, ніж в минулому. Відповідно, в цьому році санкції починають працювати по-справжньому — залити проблему грошима вже не вийде… Так, вони використовуватимуть фонд національного добробуту, але сума теж буде дуже обмежена. Плюс це механізм, який можна назвати емісійним.

При цьому зупинка виробництва у них сталася ще в минулому році, коли виробничі ланцюжки були порушені. Зокрема, автомобілебудування скотилося на рівень 1979 року за кількістю автомашин. Цього року є проблеми у експортерів — переважно це металурги, нафтовики. Дуже приємна для нас ситуація з “Газпромом”, який повністю втратив ринок Європи.

В минулому році це “гасилося” бюджетними грошима, які йшли в економіку Росії, призводили до інвестицій, а в цьому році такого не буде. Тому тут вже не секторальна історія, а історія загального дефіциту грошей, який буде в Росії.

З одного боку, вони витягуватимуть формальні показники ВВП за рахунок виробництва зброї. З погляду доданої вартості створення ракети — це дорого, відповідно, це великий плюс до ВВП. Але ракета буде збита українською ППО і все.

У підсумку в Росії буде парадоксальна ситуація — ВВП буде вищим, ніж рівень життя. Тобто рівень життя падатиме швидше, ніж рівень ВВП. Чимось нагадує ситуацію в Радянському Союзі… В РФ в цьому році також розпочнеться спотворення за рахунок домінування військово-промислового комплексу, який для добробуту людей нічого не робить.

Нафтогазові доходи РФ впали вдвічі, ось і показник. Щоправда, тепер Євросоюз завжди конкуруватиме за скраплений газ з тим же Китаєм, і невелике збільшення споживання відразу призводитиме до зростання цін. Тому ситуація, звичайно, несе у собі певні ризики для Євросоюзу. Але оскільки економіка ЄС на порядок більша і набагато сучасніша за російську, то ці мінуси для неї не критичні.

Наталія Шаповал: Мета санкцій така — після того, як Україна викине Росію зі своєї території у військовий спосіб, в переговорах та буде в зовсім іншій позиції

— Санкції не можуть повністю зупинити РФ. Це один з інструментів, до того ж не економічної політики, а військової. Це альтернатива жорсткішому входу партнерів України у війну з Росією. І історично це використовується саме так.

Санкції — це компліментарний інструмент, який має дві мети. Перша — щоб Росія мала менше грошей на фінансування війни. А друга — щоб Росія мала менше технологій для військового виробництва. І за обома цілями є результат.

Щодо фінансування бюджету: за перші два місяці 2023 року дефіцит [російського бюджету становив] близько 32 млрд дол. — це практично рівень дефіциту, який був за минулий рік. Так, свій план дефіциту на весь цей рік вони вже виконали на 90%.

Відповідно, ця мета [санкцій] виконується, а також мета зменшення доступу до технологій.

По другому пункту, звичайно, менше даних. Але за оцінками міністерства оборони, аналітичного центру RUSI в Великій Британії, а також ряду інших [інституцій] залишки військової техніки в Росії становлять від 9 до 20%. Наприклад, один з інститутів у Вашингтоні, який готує військовий баланс, оцінив, що танків у Росії залишилося вдвічі менше.

Це тема, по якій дуже важко сказати конкретику, але загалом результати однозначно є. І тут не потрібно ставити за мету, що санкції прямо зупинять Росію. Мета така: після того, як Україна викине Росію зі своєї території у військовий спосіб, в переговорах та буде в зовсім іншій позиції. РФ буде набагато важче щось отримати на свою користь.

KPI санкцій номер один — це падіння нафтогазових доходів. Це навіть важливіше, ніж бюджет, тому що це доходи в доларах та євро, який можна використовувати на технології. І це корупційні гроші, які можна витрачати на будь-що і які не є звичайними податками громадян та бізнесу. Другий KPI — це, звичайно ж, можливість виробляти високоточну зброю. Його важче перевірити, але він є. І третій — це те, як часто Росія в своїй пропаганді та наративах на високому рівні зустрічей торгується за санкції.

Найболючіші — це нафтогазові санкції, бо нафта наповнювала 50% російського бюджету. На другому місці — заморожені активи Центрального банку Росії. Це була величезна кишеня, з якої вони могли фінансувати все, що завгодно. І, звичайно, великий вплив має величезна хвиля з тисяч людей, які довкола Путіна санкціоновані. Поки що не видно, як це конкретно діє на поведінку в Кремлі. Але я певна, що ефект є.

У групи [Єрмака-Макфола] жорсткий погляд: дуже багато хто з нас вважає, що потрібні набагато жорсткіші санкції на російську нафту, наприклад, набагато більше зниження цінового порогу. А також контролювати, через які банки Росія може отримувати та як витрачає ці гроші. Але є й інші важливі санкції, наприклад, більш повне санкційне покриття банківської системи, системні обмеження щодо атомної енергетики, технологій, торгівлі.

Група Єрмака-Макфола пропонує макрорішення.

При цьому я знаю, що на рівні ЄС, санкційної коаліції зараз обговорюються гранулярніші речі, зокрема алмази. Практично 40% всього російського експорту алмазів забирає Бельгія — це близько 2 млрд доходів може бути для РФ. Так само обговорюється “Росатом”, атомна енергетика, нові персональні санкції, зокрема щодо пропагандистів… Крім цього, необхідний контроль за виконанням санкцій, криміналізація за їх порушення.

Іван Плачков: Є ціла низка можливостей зменшити тіньові продажі російської нафти за високою ціною

— Почнемо з того, що санкції діють недовго, декілька тижнів. Росія справді намагалася диверсифікувати свої транспортні можливості. Ми знаємо, що вона терміново купила близько 100 застарілих суден для транспортування нафти, і їм удалося в цей період продавати нафту за вищою ціною, ніж санкції.

Проте загалом експорт нафти скоротився, і це вже досить серйозний та позитивний результат.

Ми знаємо, що трубопроводами в Китай нафта продавалася за ціною близько 80-81 дол. за барель, із північних портів — по 79 дол., через Чорне море — по 63 дол., трубопроводом “Дружба” — в середньому по 62 дол., а з балтійських портів — за ціною в рамках санкцій.

В даному випадку був заклик до того, що необхідно провести розслідування. Думаю, що відповідні країни та інституції його проведуть, намагаючись максимально вплинути саме на покупців російської нафти.

На сьогодні, звісно, важко впливати на Китай. Але хочу наголосити, що будуть відповідні консультації з Китаєм з цього приводу. Думаю, вони мають призвести до позитивних для нас результатів.

Поміняти алгоритм такого об’ємного та широкого за географією бізнесу, як торгівля нафтою з Росією, за місяць-два дуже складно. Але санкції є і вони працюють. Думаю, що кількість нафти, яка продається за більшою ціною, дедалі більше зменшуватиметься. Є ціла низка можливостей на це впливати.

[Щодо нерентабельності нафтовидобутку в РФ]: перше, що потрібно констатувати — значно знизився обсяг видобутку. Друге — прибуток, який Росія отримувала від продажу нафти, скоротився більш ніж на 50%. Думаю, це може бути 60–70%.

У нафтовидобувній галузі не все гаразд, бо санкції введені не лише на експорт нафти, а й на купівлю Росією обладнання для буріння нових свердловин та забезпечення родовищ, що вже працюють. Це виготовляється здебільшого не в Росії. Так, Китай може підсадити, але не всім можна підсадити.

Тому однозначно нафто- та газодобувні галузі рухаються до занепаду. Зокрема, щодо технологічного стану вони вже відстають і не зможуть підтримувати роботу на сучасному рівні. А це призведе до підвищення собівартості та зниження рентабельності.

Олег Шамшур: Залежність ЄС від атомного сектора РФ схожа на нафтогазову залежність, тому потрібні відповідні заходи

— [Щодо відмови Франції від токсичної співпраці з “Росатомом” задля підтримки України]: хочеться на це сподіватися… Але ця проблема виявилася такою ж складною, як і з нафтогазовою залежністю від Росії на європейському континенті.

Я вважаю, що така ситуація в атомному секторі склалася внаслідок недалекоглядної політики європейських політичних лідерів.

Є залежність, скажімо так, конструктивна. Це насамперед ті станції, які будувалися в Центральній Європі. Також є залежність від російського ядерного палива, яка складалася роками.

Зараз, безумовно, як і з нафтою, і з газом, потрібні серйозні структурні зміни. Вони повинні бути швидкими та екстраординарними, незважаючи на болючість.