Головна
Без категорії
Після 2022 року НАТО має стати військовим блоком, а не політичним – експерт

Після 2022 року НАТО має стати військовим блоком, а не політичним – експерт

Опубліковано: 04 Тра / 2022

НАТО посилює східний фланг Європи. Наприкінці червня готуються ухвалити нову концепцію Альянсу. Також 3 травня у НАТО повідомили про створення нової бойової групи у Румунії. Про те, що це означає для України, журналісти UA поговорили із соціологом Дмитром Громаковим в ефірі марафону “FreeДОМ”.

– Насамперед, хотілося б, щоб Ви пояснили, що означають навчання в Румунії?

– Це традиційні навчання, які відбувалися впродовж останніх 6-7 років. Після агресії Росії 2014 року кількість цих навчань значно збільшили на кордонах Північноатлантичного альянсу та після тих загроз, які спричинили Росія та Білорусь. Ці навчання стають традиційними, і щит Альянсу перекидає на Схід у більш активному варіанті. Це дозволить йому стримати перші передумови агресії проти країн-членів НАТО на Південному фланзі.

– Помічниця міністра оборони США Селеста Волландер сказала, що НАТО, загалом, зараз переосмислює те, що вже є, тому що до останнього ніхто не очікував, що Російська Федерація піде повномасштабним наступом, і зараз саме той момент, коли можна побачити прорахунки в Альянсі. Скажіть, які саме зміни будуть на сході Європи?

– Я сподіваюся, що в цьому випадку, найімовірніше, буде реформовано пріоритетність блоку. Якщо блок до 2014 року був більше політичним, ніж військовим, то після 2022 і 2014 років блок стане саме військовим, де право ухвалення рішення буде віддано все-таки за військовими, і вони зможуть оперативніше реагувати на ті виклики та загрози, які будуть створюватися Російською Федерацією як країною-агресором. Тому я вважаю, що військові вийдуть на перший план, що прискорить швидкість прийняття рішень у рамках 5-ї статті НАТО, тобто про взаємну допомогу та участь у локалізації якихось агресивних дій. Це, насправді, вимагатиме переосмислення. Йдеться насамперед про погрози Путіна, які він регулярно озвучує, про те, що вони вважають легітимними мішенями усі військові колони, що рухаються у бік України, аж до території країн НАТО. Тому НАТО потрібно реформувати саму систему прийняття рішень, де політична складова може відійти на другий план, і на перший план вийде військова. Спочатку буде дано відповідь, а потім уже ухвалюватимуть політичні рішення.

– Проте президент Хорватії Зоран Міланович виступив проти вступу Швеції та Фінляндії до НАТО. Його позиція, звичайно, особливо ні на що не впливає, проте після таких прецедентів НАТО може переглянути свою співпрацю з уже наявними партнерами? Можливо, не сама співпраця, а умови співпраці?

– Все регулюється статутом НАТО, тому, я думаю, статут передбачає якісь кроки та дії щодо порушників. Наскільки це буде впливово – це і є та тема і зона реформування, про яку слід подумати НАТО.

Прийняття Швеції та Фінляндії в НАТО – це питання не тільки безпеки Альянсу, це частина боротьби з інформаційною складовою Російської Федерації, яка, починаючи агресію проти України, активно розповідала про те, що вона хотіла б протистояти та протидіяти розширенню НАТО, що вступ України до НАТО – Це екзистенційна загроза для Москви. Отже, вступ до НАТО Фінляндії та Швеції ще більше скорочує, скажімо так, час підльоту НАТОвських ракет до Москви та Санкт-Петербурга – ключових міст Російської Федерації. Тому цей наратив має зникнути з риторики Москви щодо реалізації агресивних планів, які вона сьогодні втілює в Україні.

– Російський наратив про те, що не з Україною триває війна, а з країнами НАТО і на території України – чи для внутрішнього російського споживача Російська Федерація таким чином передає меседж, що в Україні нічого не закінчиться, це лише початок?

– Ну, по суті, вона дійсно передає меседж, що в Україні нічого не закінчиться, це початок, тому що виклик завжди кидали не самій Україні, а планам колективного Заходу, планам НАТО. Як можна говорити про те, що ви воюєте з колективним Заходом, який практично не бачить жодної агресії проти будь-якої країни-члена НАТО або члена цього самого колективного Заходу. Тому тут питання полягає в тому, що Росія намагається прикрити таким чином свою власну бездарність і таке ось агресивне нутро, яке вимагає якихось кривавих жертв і поваги тільки по праву того, що вони можуть собі дозволити вбити людину, не несучи за це ні моральних, ні матеріальних наслідків. І саме тому Захід сьогодні надає всю можливу підтримку Україні в її боротьбі, тим самим ніби розуміючи і усвідомлюючи всю екзистенційність цієї загрози. І проголосований закон про ленд-ліз у Сполучених Штатах – це зайве підтвердження того, що рішення щодо Росії прийняте, і мова зараз йде лише про мінімізацію втрат у цій боротьбі.

– Володимир Путін постійно спекулює застосуванням ядерної зброї. Зі зростанням підтримки українських партнерів, наскільки зростає, дійсно, ймовірність застосування ядерної зброї?

– Виходячи з того, що вони зробили всі нелогічні кроки, ми можемо говорити про те, що ймовірність досить висока, і вона зростатиме в міру усвідомлення безнадійності військової агресії проти України. Враховуючи неодноразові заяви Путіна про те, що США – єдина країна, яка свого часу застосувала ядерну зброю, і Росія має право її теж хоча б один раз застосувати за прецедентом, то ця загроза досить серйозна. Питання лише в тому, що буде з Росією після ухвалення цього рішення. Це, напевно, єдине, що може поки що стримувати Путіна. І що більш консолідованою буде позиція Заходу навколо України, що чіткіше буде сказано, що застосування ядерної зброї проти будь-якої країни призведе до удару у відповідь, то цей ризик буде меншим. Адже ми сьогодні чудово розуміємо, що Путін розуміє лише мову сили.