Новий наступ Росії: всі версії та прогнози від Мацуки

Україна готується до нового російського наступу. Одні експерти прогнозують його на лютий-березень, інші говорять про ледь не найближчі 10 днів. Коли Москва може перейти в атаку, наскільки реальна загроза і якою буде відповідь Києва — у детальному аналізі ситуації шеф-редактора телеканалу FREEДOM Олексія Мацуки.

Час Х

Британська газета Financial Times пише, що Росія може почати великомасштабний наступ в Україні в найближчі 10 днів. У Києва є “дуже надійна інформація” про такі наміри. У своїх прогнозах видання посилається на українських чиновників і військових.

“Українські сили готуються до неминучої великомасштабної атаки російських військ, оскільки Кремль прагне повернути собі ініціативу у війні та захопити решту Донбасу на сході України”, — повідомляє видання.

Імовірним місцем для нової російської атаки іноземна преса називає західну частину Луганської області в районі Кремінної та Лиману Донецької області. Пишуть, що Росія збирає там війська вже кілька тижнів.

Те, що в Луганській області атака можлива найближчими тижнями, підтверджує і голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай. Каже, дійсно, на цьому напрямку Москва стягує дедалі більше резервів, привозить дедалі більше техніки, яку частково ховають у лісопосадках. Російські війська підвозять боєкомплекти, але економлять їх — вочевидь, готуючись до повномасштабного наступу.

Але, за словами Гайдая, наступ якщо і відбудеться, то після 15 лютого. Бо найближчі 10 днів Росії знадобляться, щоб зібрати резерви.

“Двомісячне навчання новомобілізованих уже добігає кінця. Але ще потрібно два тижні, щоб їх привезти з різних баз Росії та Білорусі. Після 15 лютого наступ можна очікувати в будь-який час”, — прогнозує Сергій Гайдай.

Москва нарощує свої війська і на півдні Донецької області, додаткові сили перекидає в села навколо Маріуполя. Усе це, ймовірно, робиться похапцем, на ходу змінюючи плани через нещодавні рішення про постачання Києву нової західної зброї.

“Атака зараз може дозволити Росії завдати удару до того, як західні танки та бойові машини піхоти зміцнять наступальний потенціал України”, — пише Financial Times.

Так, не вся необхідна зброя встигла приїхати до лютого, але у Києва є, чим стримувати натиск. У цьому запевняє український міністр оборони Олексій Резніков. І робить свій прогноз — наступ буде і, скоріше за все, станеться до 24 лютого — річниці повномасштабного вторгнення.

“Ми очікуємо наступ Росії в лютому. Це не дуже логічно з військової точки зору, але росіяни люблять символізм. Ми готові. Накопичуємо резерви, працюємо з підготовкою персоналу. Ми не бачимо, щоб росіяни були повністю готові до наступу. Але й минулого разу вони теж не дуже були готові — і отримали по зубах”, — нагадав Резніков.

Зробити щось саме до річниці початку повномасштабної війни — очікуваний хід, на який може піти Москва. Адже зараз на російських кухнях дедалі частіше говорять про втрати, а в ефірах — дедалі менше приводів для радості. Рік війни змусить багатьох задатися питанням — а для чого вона була потрібна, чого досяг Кремль? А наступ змінив би інформаційний порядок денний.

“За даними військової розвідки України, Путін віддав наказ до березня захопити території Донецької та Луганської областей”, — заявив представник української військової розвідки Андрій Черняк.

Київ готується і, схоже, сприймає загрозу всерйоз. Про що може свідчити й рішення залишити у своєму кріслі нинішнього міністра оборони Резнікова. Логічно припустити, що в умовах, коли на фронті ось-ось почнеться наступ, не на часі змінювати щось у військовому відомстві.

Звідки чекати на наступ?

Те, що Росія може наступати з усіх боків, припустив секретар Ради національної безпеки та оборони України (РНБО) Олексій Данілов. У західних експертів версії та припущення інші.

У тому, що Росія піде в наступ тільки на сході та обмежиться тільки територіями Донецької та Луганської областей, упевнений аналітик Майкл Кофман. Експерт американського Центру військово-морського аналізу вважає, що на більше у Росії просто не вистачить сил і ресурсів. Мобілізація дозволила Москві збільшити чисельність військових на фронті, техніка продовжує надходити зі складів, але “якість цих нових частин залишається низькою”.

“На мій погляд, Донбас залишається головною метою російських військових операцій, тому наступальні дії Росії будуть спрямовані на захоплення цієї території”, — вважає Кофман.

За його прогнозом, атака можлива по лінії Сватове-Кремінна в бік Куп’янська і Лиману, а також на півдні Донецької області в районі Вугледара. Кофман зазначає, що на Вугледар росіяни вже певний час наступають, і не виключає, що всіма очікуваний “великий наступ” по суті вже почався — саме там. Просто цей етап війни так поки що не розцінюють.

До цієї версії схиляється і британська розвідка. У Міноборони Британії вважають, що Росія намагається відновити великі наступальні операції ще з початку січня. При цьому прогнозують, що росіяни обмежаться тільки захопленням частини Донецької області, що залишилася під контролем України.

“Російським силам вдавалося відвойовувати територію всього в кілька сотень метрів за тиждень. Це майже напевно пов’язано з тим, що Росії зараз не вистачає боєприпасів і маневрених підрозділів, необхідних для успішного наступу”, — пояснюють у британській розвідці.

Запоріжжя та область — ще одна можлива точка на карті наступу. Це третій напрямок, звідки можлива атака російської армії.

“Ми визначили, що наступи військ Росії можуть бути в Донецькій і Луганській областях, а також, можливо, у Запоріжжі. При цьому в Херсонській області та в Криму війська Росії будуть вести оборону”, — зазначив заступник начальника Головного управління розвідки Міноборони України Вадим Скібіцький.

За словами радника мера Маріуполя Петра Андрющенка, Росія активно перекидає в район Маріуполя військових — тільки за останній тиждень їх прибуло до 15 тисяч. Загалом же їхня чисельність у тому районі вже сягнула 30 тисяч. “Фінальним штрихом” цього перекидання називає візит нового підрозділу “кадировців” (близько 2-3 тисяч осіб) до одного з приморських селищ — і це, на думку Андрющенка, схоже на формування загородзагону для потенційного наступу. Та й самі військові в розмовах із місцевими жителями проговорюються, що готують наступ на Вугледар і Запоріжжя.

В успіху росіян на Запорізькому напрямку сумніваються аналітики американського Інституту вивчення війни.

“Рішучі наступальні операції Росії навряд чи будуть націлені на місто Запоріжжя із західної лінії фронту Донецьк-Запоріжжя, оскільки російські військові продовжують підготовку до наступу в західній частині Луганської області. Росія концентрує війська і військову техніку для рішучого наступу на захід Луганської області та райони Бахмута”, — вважають в організації.

Можливий напад з боку Білорусі на Київ — ще одна версія. Головною ознакою підготовки таких операцій має стати формування наступальних угруповань. Але міністр оборони України запевняє, що ситуація в Білорусі останнім часом істотно не змінювалася — сформованих наступальних груп, здатних висунутися на Київ з території Білорусі, Міноборони не фіксує.

Так, Росія продовжує ротацію своїх військ у Білорусі — перекидає на навчання нових військових, а ті, хто його вже пройшов, повертаються до Росії, щоб звідти вирушити на фронт. Але загальна кількість російських військових у Білорусі, за даними міністра оборони, — 12 тисяч. За інформацією української прикордонної служби і того менше — близько 9 тисяч осіб.

“Поруч із нашим кордоном ми не відзначаємо переміщення ні військової техніки, ні особового складу цих підрозділів”, — констатує речник Держприкордонслужби України Андрій Демченко.

Стратегія і пропаганда

Важливо також розуміти — захоплення яких територій для росіян має стратегічне військове значення, а яких — лише психологічне чи пропагандистське.

Американські військові аналітики стверджують, що з військового погляду ані захоплення Бахмута, ані сусіднього Сіверська на Донеччині — навіть якщо вони трапляться — не матимуть стратегічного значення для цієї війни.

“Навіть взяття Бахмута мало що дасть росіянам: в українців вибудувані хороші лінії оборони далі, на підступах до Слов’янська і Краматорська, а підтримати наступ зі сходу ударами з півночі і півдня Росія вже не може”, — коментує експерт американського Центру військово-морського аналізу Майкл Кофман.

Просування росіян на захід від Кремінної та Сватового в Луганській області теж перелому на фронті не принесе, впевнені в Пентагоні. Там прогнозують, що “Росія дійсно може взяти під контроль другорядні населені пункти, які не мають вирішального значення для просування її військ”. Позиційні бої можуть там тривати довгі місяці, але стратегічного військового значення вони не мають, а втрати Росії при цьому будуть величезні.

“Стратегія Росії полягає в тому, щоб просувати свої сили вперед, намагаючись розіграти додаткові територіальні ігри. Росія воює не так, як воюють наші союзні збройні сили або українці. Росіяни справді кидають свої сили, своїх людей у м’ясорубку, не звертаючи уваги на дуже високі втрати, з якими вони стикаються”, — наголошує заступниця міністра оборони США Лора Купер.

Ділянка, яка важлива з військового погляду і на яку варто звернути увагу, на думку експертів, — це південна лінія фронту, що проходить Донецькою та Запорізькою областями. Це сухопутний коридор у Крим і Херсонську область.

І для Росії стратегічне завдання — не дати ЗСУ його перерізати, вийти до Азовського моря і до кордонів із Кримом. Але ж із новим озброєнням Україна цілком буде здатна це зробити, і такі сценарії озвучувалися.

“З огляду на те, що наші зарубіжні партнери постачають нам нові зразки озброєння, так званий сухопутний коридор до Криму, звісно, не безпечний. Україна завдаватиме ударів по позиціях росіян на всій окупованій території”, — акцентує представник військової розвідки України Андрій Черняк.

І в Москві це розуміють. Тому, щоб відсунути лінію фронту від сухопутного коридору, росіяни можуть піти на випередження і почати першими наступ на цій ділянці. Крім того, щоб відтягнути від півдня основні сили ЗСУ, можуть почати просуватися і на інших напрямках — на Київ чи Харків.

Чи піде Росія за цим сценарієм — поки що не зрозуміло, але сигналом про таке рішення точно буде формування наступальних угруповань у Білорусі, на Чернігівському або Харківському напрямках. І оскільки сьогодні такої інформації в українських військових немає, російські сили, найімовірніше, все ж таки концентруються на проведенні наступальних операцій на сході, а не на півдні. Хоча — це війна, і ситуація може змінитися в будь-який момент.

Але не тільки швидкі поставки танків і далекобійних снарядів Україні змушують Росію поспішати. Наступ весни — той фактор, який може вплинути на перебіг війни найближчим часом.

“Російське військове командування, мабуть, поспішає почати вирішальний наступ, напередодні прибуття західної військової допомоги і весняного сезону негоди в Україні”, — прогнозує Інституту вивчення війни.

Саме фактор весняної негоди став на заваді російським механізованим маневрам у 2022 році, зазначають військові експерти. Та чи не завадить так само погодний фактор ЗСУ піти в наступ? Адже якщо пам’ятаєте, саме на весну Київ планував великий наступ — принаймні про це заявляли й голова військової розвідки Кирило Буданов, і чиновники Держдепартаменту США, та ж Вікторія Нуланд… 

Але поки в повному обсязі не надійде обіцяна західна зброя, навряд чи наступ педалюватимуть.

“Для українців, ймовірно, було б вигідніше дочекатися наступу росіян, стримати його, дати їм видихнутися і тоді самим іти вперед. Обіцяні танки та інша західна техніка до цього часу ще не надійдуть (у потрібній кількості), але українське командування хоча б буде впевнене, що втрати в наступі будуть пізніше заповнені”, — вважає експерт американського Центру військово-морського аналізу Майкл Кофман.

Підводячи підсумок. Імовірність наступу Росії — дійсно велика. А ось готовність до нього Москви — викликає великі сумніви. Наприклад, аналітика Інституту вивчення війни показує, що у російської армії недостатньо сил, щоб перемогти українські війська на сході України і захопити понад 11 тисяч квадратних кілометрів Донецької області. Для нового російського наступу не бачать потенціалу і в Пентагоні, але там кажуть — недооцінювати здатність Росії вести тривалу війну також не варто. І тому найближчі тижні не виявляться переломними, але можуть стати справді важливими.