Львівський національний університет: як зберегти історію

Фото з сайта lnu.edu.ua

Будинок Галицького Сейму було побудовано наприкінці XIX століття за проектом львівського архітектора Юліуша Гохбергера. Автор надихнувся архітектурою австрійського Відня й усього за чотири роки спорудив справжній витвір мистецтва у центрі Львова. Над оформленням фасаду працювали знані майстри та скульптори.

Василь Кметь, директор Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. Івана Франка: “Будівлю увінчує скульптура під назвою “Опікунський дух Галичини”. В образі жінки представлено Галичину. Поруч із нею розміщено алегоричні уособлення двох річок – Дністра й Вісли. Нижче – чотири постаті:  віра, справедливість, освіта й праця. Вони втілюють ключові чесноти, котрими слід керуватися. А внизу по обидва боки – скульптури, які також символізують освіту й працю. Адже це був період промислового перевороту”.

У першій половині ХХ століття будівля стала університетською. Тут дбайливо бережуть усі елементи історії.

Юрій Гудима, завідувач Музею історії Львівського національного університету імені Івана Франка: “Це молоток, яким закладали наріжний камінь під Галицький сейм. З Відня прибула урядова делегація. Й Альберт Мільдт, слюсар надвірний, такий титул у нього був… Посада, котра приблизно відповідала міністрові будівництва… Він подарував церемоніальні інструменти з відповідним гравіюванням”.

Внутрішнє оздоблення споруди не поступається зовнішній величі. Колишня зала засідань Сейму – тепер актова зала Львівського університету.

Юрій Гудима: “Простір головної зали Галицького Сейму організовано дуже раціонально та продумано. Адже проект створювали одночасно з такими спорудами, як парламент у Будапешті чи Берліні. Спеціальна комісія в складі двох осіб відвідала усі столиці Європи, щоб оглянути різноманітні цивільні споруди від парламентів до шкіл і пралень та втілити у Львові найкращий проект”.

Зала одночасно вміщає близько трьохсот людей. Згори – балкони для преси та громадян,  які побажали відвідати засідання Сейму. Стеля – скляна.

Є в університеті й “дзеркальна зала”. В ній відбувалися засідання вузького кола чиновників. Тепер збори тут проводять співробітники ВНЗ.

Юрій Гудима: “Найцінніше тут — два віденських дзеркала кінця ХІХ століття. Вони покриті декількома шарами срібла. А їхні розміри – надзвичайні. Рідкісні навіть за сучасними мірками”.

Дзеркала, скульптури, старовинна ліпнина…  Унікальна архітектура львівського “храму науки” вражає кожного, хто сюди заходить, чи й навіть просто проходить поруч.

Більше сюжетів із циклу “Університети: архітектурний літопис” дивіться за посиланням.