Пекло на землі влаштував “русский мир” в українському Маріуполі, перетворивши його за 85 днів облоги на попіл. Російська армія, за оцінками ООН, зруйнувала майже всі багатоповерхівки і кожен другий приватний будинок. Із понад 425 тис. жителів у місті залишилося менше чверті. Про 25 тис. загиблих говорить радник мера Маріуполя. І щонайменше 10 тис. зафіксував лютневий звіт Human Rights Council, озвучений правозахисниками в Європарламенті. 

Але кремлівська пропаганда, як ні в чому не бувало, пропонує росіянам купувати квартири маріупольців, які виїхали через війну або були вбиті путінською армією. Про те, як Росія привласнює нерухомість жителів окупованих територій, — у “Спеціальному репортажі” на телеканалі FREEДOM. 

Авторка — Ольга Михалюк.

Кремль відбирає у маріупольців нерухомість

Нав’язливу ідею з придбанням маріупольських руїн, які пропаганда називає “розрушкою”, росіянам подають як потенційно вигідну “угоду”. 

“Тут треба дивитися не на наслідки, які пережила ця квартира, а на перспективу. Це безцінне вкладення. Для багатьох повернутися сюди – велика трагедія. Вони готові продати так, як є”, — каже так званий ріелтор у російському пропагандистському ролику. 

“Готові продавати” — стверджують путінські глашатаї. Тільки згоди власників найчастіше ніхто не питає — їх називають “іноземними громадянами”. Російські ж громадяни нібито мають право на відчуження цього майна. Або власник нерухомості, який є громадянином України, має повернутися на окуповану територію й отримати російський паспорт, або квартиру визнають “безхазяйною” і вона переходить у власність окупаційної влади або наближених до неї. 

“Це просто злочин. Ті, хто має зв’язки з окупаційною владою, або сама окупаційна влада, переоформляють ці квартири на себе і продають”, — каже радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко.

Окупанти та їхні поплічники раз у раз видають нові укази та розпорядження, щоб спростити незаконне вилучення нерухомості українських громадян. 

“Було ухвалено указ про можливість націоналізації квартир. Якщо до 2022 року багато хто міг пересилати гроші голові кооперативу — він оплачував комуналку і де-факто вони були власниками, то після були створені умови, коли люди просто не можуть оплачувати там житлово-комунальні послуги. І у місцевої влади є прекрасний привід зламати замки, наприклад, під виглядом ремонту опалювальної системи. Це навіть не “сірі схеми”, це бандитські методи”, — говорить керівник Центру досліджень соціальних перспектив Донбасу Сергій Гармаш. 

За новими “указами” голів окупаційних адміністрацій, визнати квартиру “нічийною” і конфіскувати її можуть, якщо власник не з’являвся протягом тринадцяти з половиною місяців. Після того як нерухомості присвоюють статус “безхазяйної”, є рік на те, щоб власник з’явився. 

Усі розпорядження окупаційної влади, спрямовані на те, щоб привласнити житло українців, стануть частиною обвинувального процесу проти російських загарбників та їхніх подільників.

“Це все вже задокументовано і буде покладено в основу обвинувальних актів проти цих людей”, — каже Юрій Білоус, незалежний адвокат, який займається збором доказів військових злочинів. 

Ще один метод пограбування українців на окупованих територіях – “незаконні квартиранти”, які захоплюють усе вціліле житло, що пустує, у Маріуполі.

“Ми коли їхали, то я залишила сусідові ключі. Потім зайшли окупанти і сусід вирішив, що квартира мені не потрібна. Віддав ключі дагестанцям, а вони поміняли двері, вікна. Вони сказали — “ми тут будемо жити”, якщо хоче свою квартиру, нехай приїжджає особисто сама і привозить документи. “Квартиранти” привезли свої сім’ї, знайшли якісь ксерокопії документів на квартиру. А я змушена зі своїми дітьми поневірятися, коли в мене є моє власне житло, яке дісталося у спадок від мами, а мамі — від бабусі”, — розповідає переселенка з Маріуполя Наталія Ольхова.  

Незаконні квартиранти користуються тим, що власник не може довести своє право на нерухомість — українські реєстри закриті й недоступні. Тому окупаційна влада або одразу каже власнику “до побачення”, або ж намагається виманити оригінали документів. 

“Староста по будинку сказав, що вирішить це питання. Він просив надіслати йому документи. Обіцяв туди заселити нормальних людей, але я відмовилася”, — каже Наталія Ольхова. 

Росіян закликають купувати нерухомість на захоплених територіях

Серед російського покупця попит на покинуті квадрати і земельні ділянки високий, за твердженнями пропаганди. Пояснення банальне — у січні минулого року Путін запровадив пільгову іпотеку під 2% в окупованих областях України, розраховуючи на громадян федерації, які бажають оселитися на так званих “нових територіях”. 

Російськими регіонами запустили рекламу, на сайті міністерства фінансів країни-агресора дали роз’яснення. 

“Наскільки я розумію, проблема в тому, що ця пільга діє тільки на нове житло, а нового житла там будується, м’яко кажучи, небагато. Тому треба б так само, як на Далекому Сході, поширити це на вторинний ринок. Тоді це буде працювати швидко”, — заявив російський диктатор Володимир Путін. 

Взяти кредит Путін щедро дозволив і українцям, які опинилися в окупації і втратили нерухомість через російську агресію. Цинізм вражає. Людям, які втратили все, пропонують купити житло у самопроголошеної місцевої влади, та ще й за чималі гроші. Іпотека тягне на 6 млн рублів — це непідйомна сума навіть для жителів великих міст Росії. 

“Усі нормативні документи прописані так, що ти не отримаєш іпотеку. Наприклад, у маріупольця не буде, звичайно, російської кредитної історії. І це один із небагатьох кроків, які стоять на шляху отримання іпотеки”, — каже радник мера Маріуполя Петро Андрющенко. 

А ось гастарбайтери охоче погоджуються на життя в окупованих українських містах, де квартири на третину дешевші, ніж, наприклад, у російському Геленджику. Крім іншого, будівельникам Кремль обіцяє високу зарплату. 

На місці зруйнованих будинків РФ будує іпотечне житло

Щоб було де будувати нове, окупаційна влада швидко демонтує зруйновані будинки українців. Тільки в маріупольських списках уже понад 711 таких об’єктів. 

“Мій будинок знесено. Я подавала заявку на компенсаційне житло, але квартиру я досі не отримала, бо на місці мого знесеного будинку за вказаною адресою будується новий іпотечний будинок, у якому квартири будуть виключно під продаж”, — розповідає мешканка Маріуполя. 

Демонтаж зруйнованого — один із найбільш цинічних способів Кремля знищити докази та масштаби своїх воєнних злочинів, доки українські та міжнародні слідчі не можуть потрапити до міста. Крім того, можна будувати без геологорозвідувальних робіт, без генерального плану міста, без інфраструктурних об’єктів, систем безпеки, але ще й заробляти на цьому.

“Я живу з дружиною в соціальному житлі — мені належить тільки квартира за соціальною підтримкою розміром 33 кв. метри. Раніше в мене квартира була 86 кв. метрів”, — каже житель Маріуполя, житло якого зруйновано. 

За даними одного з так званих міністерств будівництва російської окупаційної влади, Маріуполь відбудовують 15 компаній. Вони отримали підряди від тріо компаній, наближених до уряду РФ і Міністерства оборони. Так, згідно з дослідженням Financial Times, за кожною компанією закріплені списки мікрорайонів, де можна заробити. 

“З основних — це компанія “Р-Строй”. Друга компанія — “Роскапстрой-Новоросія”. Це концерн “Роскапстрой” і він веде до Марата Хуснулліна. Будівельна частина Міністерства оборони Російської Федерації — це мікрорайон “Невський”, Нахімовське училище. Усі беруть підряди на забудову в цього єдиного замовника. Тобто вони володітимуть фінансами, найімовірніше. Якась частина грошей піде ГРУ, інша — ФСБшникам”, — каже Петро Андрющенко. 

Репресивні методи заради заволодіння нерухомістю

Під пропагандистськими гаслами про “порятунок” і “звільнення” ховаються нажива і бізнес на нібито “безхазяйній” нерухомості. Такою є тактика Кремля, за допомогою якої Путін відшліфовує, зокрема, і свою колонізаційну політику, населяючи росіянами захоплені території чужої країни, не соромлячись при цьому називати крадене своїм. 

“Є кілька пропагандистських проєктів. Наприклад, побудова нового міста в Генічеському районі Херсона. Насправді, ці амбулаторії побудовані за рахунок президентської програми Володимира Зеленського. Але зараз окупанти зробили косметичний ремонт і по-новому їх відкрили, сказавши, що це Росія побудувала. Громадянам РФ, які приїжджають працювати на Херсонщину вахтовим методом — лікарям, вчителям, надається житло українських громадян, які виїхали”, — розповідає перший заступник голови Херсонської облради Юрій Соболевський. 

Немає різниці — людина виїхала на підконтрольну Україні територію чи за кордон. Навіть якщо родичі доглядають за житлом — це може не врятувати його від конфіскації чи незаконного заселення.   

“Навіть довіреність, оформлена в російському консульстві, не є аргументом для тих реєстраторів, які сьогодні працюють на тимчасово окупованій території Запорізької області. Тобто потрібна виключно особиста присутність”, — каже голова Запорізької обласної державної адміністрації Іван Федоров. 

Повернутися громадянину України на тимчасово окуповану територію з документами, щоб відстояти власну нерухомість, — це ризик опинитися у фільтраційному таборі чи СІЗО. А для Росії та її ставлеників — це ще один цинічний спосіб роздобути чуже. 

“Пускають на окуповану територію приблизно 10% людей. Вони використовують каральні підходи, спрямовані на те, щоб знищити українську ідентичність на тимчасово окупованій території”, — каже Іван Федоров. 

Країна-терорист та її керівництво не зупиняється ні перед чим у своїх цілях. Репресії та депортація “нелояльних” українців стали ще одним потужним інструментом самопроголошеної влади в реалізації колонізаторської політики Росії. 

“Хто так чи інакше не підтримував “СВО”, хто ображав прапор, гімн Росії, президента РФ — їх виселяли, тому що ми зрозуміли, що це люди, яких нам не переконати, тому з ними треба розбиратися”, — так пояснює репресивну політику керівник окупаційної адміністрації Запорізької області Євген Балицький. 

Мер Енергодара Дмитро Орлов бачив на власні очі, як окупанти в помсту за небажання співпрацювати розбиралися з його квартирою. 

“Російські військові прийшли зі зброєю і ламали двері. Виносили шведську стінку, яку я зробив для першої дитини власноруч… Мої діти все це бачили, як їхні іграшки виносили. А потім зробили таку “соціальну” функцію — заселили туди багатодітну сім’ю”, — згадує Дмитро Орлов. 

Ще один воєнний злочин Росії

Усі операції з чужим майном у захоплених населених пунктах пропаганда вважає легальними. Держдума приймає закон за законом, щоб вигнати українців з їхніх власних домівок, і за радянськими лекалами заселити своїх громадян з депресивної глибинки. 

Такі дії — грубе порушення міжнародного права. Зокрема, Гаазької конвенції 1907 року, яка забороняє будь-які дії з приватним майном людей, які перебувають в окупації або вимушено залишили зону бойових дій. 

“Росіяни повинні будуть нести за це кримінальну відповідальність. Це все піде в матеріали справи як документи, так і докази. Росія повинна відшкодовувати цей весь збиток! У світі ведеться робота з конфіскації російських активів”, — каже адвокат Юрій Білоус.  

Незаконне привласнення житла на окупованих територіях уже набуло масового характеру. Про це свідчать документи, які публікує самопроголошена влада. Українські правозахисники та юристи фіксують десятки тисяч фактів примусового та цинічного вилучення майна без компенсації його вартості. 

Це воєнний злочин, згідно з міжнародним правом. Україна як держава заявляє про масову експропріацію і вже формує окремий кейс для розгляду в міжнародних організаціях і Міжнародному кримінальному суді за фактами незаконної конфіскації власності українців і колонізації захоплених територій. 

Читайте також: На межі вимирання: як війна спровокувала демографічну кризу в Росії