Дрони-перехоплювачі, мільйони FPV і математика війни: як Україна створила нову оборонну індустрію

Україна за час повномасштабної війни стала одним зі світових лідерів із виробництва безпілотних систем. Саме дрони багато в чому змінили характер бойових дій, перетворившись із допоміжного інструменту на один із ключових елементів сучасної війни.

Сьогодні в країні сформувалася масштабна індустрія виробництва безпілотників і роботизованих систем, у якій працюють сотні компаній. Вони щодня випускають тисячі одиниць техніки, здатної виконувати найрізноманітніші завдання — від розвідки до ударів по об’єктах у глибокому тилу противника. Детально про це — у спеціальному репортажі на телеканалі FREEДОМ.

Автор: Максим Урлапов

https://www.youtube.com/watch?v=zR83pHIW2ns

Ставка на масовість замість дорогих технологій

Одним із прикладів такого виробництва є компанія Fire Point, де створюють далекобійні безпілотники FP-1 і FP-2. Саме ці дрони використовуються для ударів по нафтобазах, складах боєприпасів та інших військових об’єктах на території Росії. Кількість подібних ударів постійно зростає, і це безпосередньо пов’язано з масштабуванням виробництва.

З 2025 року випуск FP-1 і FP-2 вдалося збільшити вдвічі. Зараз підприємство виробляє близько 6 тисяч далекобійних дронів щомісяця. У міру подальшого нарощування потужностей кількість ударів по об’єктах російської військової інфраструктури також збільшуватиметься.

Розробники підкреслюють, що FP-1 і FP-2 не можна назвати надтехнологічною або унікальною зброєю. Їхня головна перевага полягає в іншому — у простоті конструкції та можливості масового виробництва.

Технічна директорка компанії Fire Point Ірина Терех пояснює, що під час створення безпілотників інженери від самого початку ставили перед собою завдання зробити їх максимально доступними та придатними для серійного випуску.

“Коли проєктували FP-1 і FP-2, ми їх одразу проєктували як засіб дуже дешевий і дуже масовий у виробництві. Так, є чудові технічні засоби, зокрема й західні. Але їх не можна масштабувати з такою ж низькою вартістю і в таких самих кількостях. А FP-1 і FP-2 якраз і створені для масовості. Ймовірно, ми один із найбільших у світі виробників дронів такого класу. В одиницях ми виробляємо дрони такого класу більше за всіх у світі”, — каже Терех.

За словами фахівців, саме поєднання невисокої вартості та масового виробництва дозволяє створювати ефективну зброю, яку можна швидко адаптувати до змінних умов на полі бою.

Ефективність українських далекобійних безпілотників підтверджують і військові.

Командувач Сил безпілотних систем Збройних сил України Роберт Бровді з позивним “Мадяр” зазначає, що українські розробки сьогодні є одними з найрезультативніших засобів глибокого ураження.

“У нас в Україні робляться найдієвіші на цій війні засоби глибинного ураження. Щоб не казати, що найкращі у світі”, — зазначив він.

За його словами, ефективність цих систем визначається не лише здатністю вражати цілі, а й швидкістю їх модернізації.

“Найдієвіші. Тому що вони долітають і спалюють цілі, на які їх спрямовують. І їх дуже швидко адаптують до нових умов. Тому що противник постійно шукає способи модернізації своєї ППО і винаходить нові системи захисту від наших дронів”, — вважає Бровді.

Постійна адаптація стала однією з особливостей українського виробництва безпілотників. Розробники регулярно вдосконалюють програмне забезпечення, засоби протидії радіоелектронній боротьбі та навігаційні системи.

Як розповідає Ірина Терех, найбільші зміни відбуваються саме в програмній частині:

“Найчастіше змінюється софт — програмне забезпечення. Змінюється обладнання для протидії засобам електронної боротьби, покращення навігаційних рішень — щоб усе працювало в умовах придушення зв’язку”.

При цьому зворотний зв’язок від військових надходить практично безперервно. Саме бійці, які використовують дрони на фронті, першими повідомляють про виявлені проблеми та нові вимоги.

“Іноді буває так, що військові виявили якусь проблему вночі — і поки екіпаж повертається додому, вже на ранок у нас є технічне завдання для інженерної команди. І так ці дрони регулярно оновлюються. Щоб відповідати вимогам сьогоднішнього, завтрашнього і післязавтрашнього дня на фронті. Дуже активно збирається фідбек від військових”, — зазначила Терех.

FP-1 і FP-2 мають різне внутрішнє оснащення, однак зовні практично не відрізняються. Обидва безпілотники збираються на єдиній платформі, що додатково спрощує виробництво й обслуговування.

Сьогодні підприємство випускає близько 200 таких апаратів на добу. Конфігурація дрона залежить від поставленого завдання.

Для ударів по об’єктах у глибині території Росії безпілотники оснащують збільшеним паливним баком і відносно невеликою бойовою частиною. У такому варіанті вони здатні долати відстань до 1600 кілометрів.

Цього достатньо для ураження нафтопереробних заводів, нафтобаз та інших об’єктів енергетичної інфраструктури.

Для роботи поблизу лінії фронту використовується інша конфігурація. У цьому випадку встановлюється потужніша бойова частина та зменшується об’єм пального. Тоді дальність польоту становить до 300 кілометрів, що дозволяє ефективно уражати командні пункти, склади та інші військові об’єкти.

Паралельно українські розробники працюють над створенням нових типів безпілотників. Деякі моделі вже здатні не лише атакувати цілі самостійно, а й запускати власні ракети. Так з’явився перший український дрон-носій ракет.

Одночасно в галузі посилюється конкуренція між виробниками далекобійних систем.

Військовий експерт Павло Нарожний зазначає, що сьогодні на ринку присутня велика кількість різних розробників.

“Це щонайменше 15 різних виробників і різних моделей з різною дальністю, з різними методами управління, з підтримкою GPS, без GPS, з іншими методами навігації”, — каже Нарожний.

Різноманіття рішень дозволяє постійно вдосконалювати технології та шукати нові способи ураження цілей.

Уже сьогодні українські безпілотники атакують об’єкти на відстані до двох тисяч кілометрів від лінії фронту. Серед найвідоміших систем — “Лютий”, “Паляниця”, “Пекло” і “Бобер”. Ці апарати використовуються для ударів по нафтопереробних заводах, військових підприємствах та інших об’єктах у глибокому російському тилу.

За словами експертів, окремі українські розробки здатні уражати цілі на відстані до трьох з половиною тисяч кілометрів. Це означає, що під потенційним ударом перебуває практично вся європейська частина Росії аж до Уралу.

Саме тому український досвід сьогодні викликає серйозний інтерес за кордоном. У сфері далекобійних безпілотників Україна фактично випереджає багатьох своїх західних партнерів.

Військовий експерт Олег Катков зазначає, що європейські країни поки не мають порівнянних можливостей:

“Жодна європейська країна не має можливості завдавати далекобійних ударів конвенційними засобами на дальність понад тисячу п’ятсот кілометрів у принципі. І ми знаємо, що, наприклад, у Німеччині, в Італії вже лунають заклики, що потрібно терміново закуповувати перевірені в Україні далекобійні засоби. Тому що все, що зараз у них є з далекобійного, крім дуже незначної кількості французьких крилатих ракет, — це лише проєкти, макети, які перетворяться на щось реальне десь у 30-х роках. А до цього моменту нічого немає”.

Ще однією важливою сферою, де українські технології набувають особливого значення, став захист від російських безпілотників.

До недавнього часу у більшості європейських держав не існувало ефективних засобів протидії далекобійним російським дронам. Тим часом Росія вже запускає по території України сотні безпілотників на добу, а іноді їхня кількість перевищує тисячу. При цьому російські дрони неодноразово залітали й на територію країн Європейського Союзу.

На тлі війни, що триває, українська індустрія безпілотних систем розвивається безпрецедентними темпами. За кілька років країна пройшла шлях від обмеженого виробництва окремих моделей до створення повноцінної галузі, здатної випускати тисячі сучасних ударних систем щомісяця. Саме цей досвід сьогодні уважно вивчають як союзники України, так і потенційні замовники по всьому світу.

Дрони-перехоплювачі проти російських атак

Одним із головних викликів для України стали масовані атаки російських безпілотників. Росія регулярно запускає по українських містах сотні ударних дронів, а в окремі періоди їхня кількість перевищує тисячу на добу. Відповіддю на цю загрозу стало створення цілої галузі з виробництва дронів-перехоплювачів.

Саме завдяки масовому виробництву таких систем Україні вдається знищувати більшість російських безпілотників ще в повітрі.

Кадри бойової роботи регулярно з’являються в мережі: український дрон-перехоплювач наздоганяє російський безпілотник і знищує його прямим влучанням. Такі апарати спеціально розроблені для ураження повітряних цілей.

За словами представників галузі, ефективність цих систем уже підтверджена статистикою.

Представник компанії з виробництва дронів-перехоплювачів Рудольф Акопян розповів, що лише одна модель українського перехоплювача за останні пів року знищила тисячі російських цілей.

“Уже є ураження — офіційна статистика — конкретно по цьому нашому дрону — 4,5 тисячі повітряних цілей уже було знищено — це за пів року. Російські “Орлани”, “Молнії”, “Гербери” ними збивають”, — каже Акопян.

Важливою особливістю українських виробників стало прагнення максимально знизити залежність від іноземних компонентів, насамперед китайських.

Акопян зазначає, що багато ключових елементів уже виробляються всередині країни.

Паралельно активно розвивається виробництво деталей за допомогою технологій тривимірного друку. На підприємствах цілодобово працюють десятки принтерів, що дозволяють швидко виготовляти необхідні компоненти.

“Для того, щоб компоненти були більш зручними і функціональними. Починали ми з трьох принтерів — маленьких, там усе потрібно було налаштовувати. Зараз це 70 принтерів — лише на цьому виробництві — а у нас таких виробництв багато”, — розповів він.

Коли дрон за дві тисячі доларів замінює дорогу ракету

Український досвід уже викликає великий інтерес у закордонних партнерів. Технології виробництва дронів-перехоплювачів починають переймати країни Європейського Союзу, які також готуються до можливих загроз з боку Росії.

Європейські держави створюють спільні підприємства з українськими компаніями та інвестують кошти в розвиток таких проєктів. Так, Німеччина профінансує виробництво 15 тисяч українських дронів-перехоплювачів “Стріла”.

Виробництво українських безпілотників поступово виходить за межі країни. Німецька компанія THYRA та українська TAF Industries домовилися про запуск масового виробництва дронів-перехоплювачів на території Німеччини.

Інтерес до українських розробок виявляють не лише європейські держави.

Уважно вивчають цей досвід також США та країни Перської затоки. Вони вже стикалися з атаками іранських безпілотників і були змушені використовувати для їхнього знищення коштовні засоби протиповітряної оборони.

Одна ракета комплексу Patriot коштує близько 4 мільйонів доларів. При цьому український дрон-перехоплювач, здатний знищити такий самий безпілотник, обходиться приблизно у 2 тисячі доларів.

За оцінками експертів, сьогодні Україна фактично залишається єдиною країною у світі, яка налагодила серійне виробництво подібних систем.

Військовий експерт Олег Катков підкреслює, що повноцінні конкуренти українських розробників поки відсутні:

“В України є серійні системні рішення щодо використання зенітних дронів, тому важко говорити про конкурентів. Об’єктивно, у світі зараз їх просто не існує. Україна робить це дуже швидко, дуже масово. Але ж іншого виходу просто немає. Інші країни не відбивають атаки півтори тисячі дронів за добу”.

Однак дрони-перехоплювачі — лише частина масштабної української індустрії безпілотників.

Україна також є одним зі світових лідерів у виробництві ударних FPV-дронів. Країна вже вийшла на показник у 4 мільйони таких апаратів на рік. При цьому, за оцінками фахівців, наявні виробничі потужності дозволяють випускати до 20 мільйонів FPV-дронів щороку, якщо буде забезпечене необхідне фінансування.

Військовий експерт Павло Нарожний каже, що йдеться вже не про кілька підприємств, а про повноцінну галузь економіки: “Це абсолютний факт. Ми за день завдаємо близько 10 тисяч ударів дронами-камікадзе”.

За його словами, навколо виробництва безпілотників уже сформувався повноцінний ринок праці. За різними оцінками, у галузі сьогодні працюють не менше 500 компаній. Вони конкурують між собою, намагаючись створити максимально ефективну й одночасно максимально дешеву зброю.

Для розвитку цього ринку держава значно скоротила бюрократичні процедури, запровадила фінансові стимули та створила зрозумілі правила для виробників.

Міністр оборони України Михайло Федоров вважає, що саме конкуренція дозволяє постійно підвищувати ефективність озброєнь.

“Ми хочемо вбивати ворогів. Їх можна вбивати ефективними засобами. Потрібно враховувати математику війни — під час війни на виснаження. І цього можна досягти, якщо буде конкуренція на ринку. Ми дали ринку правила гри”, — зазначив він.

Саме поняття “математики війни” сьогодні стає одним із ключових принципів українського військово-промислового комплексу. Чим дешевше виробництво кожного окремого дрона, тим більшу кількість безпілотників можна виготовити й передати армії. Відповідно, зростає і ефективність ураження противника.

Роберт Бровді наводить конкретні розрахунки ефективності таких інвестицій:

“Ця цифра становить 882 долари. Я вважаю, що це дуже хороший курс обміну — пластику і металу на життя окупанта”.

За його словами, вкладення у виробництво безпілотників завдають противнику незрівнянно більших втрат.

“А ще — один долар, вкладений у дрони, конвертується у сто доларів збитків для противника”, — додав він.

Саме тому виробництво FPV-дронів продовжує стрімко зростати. Українські підприємці створюють нові підприємства, інвестують власні кошти у розвиток галузі та фактично стають частиною оборонної системи держави.

На думку Михайла Федорова, однією з причин такого успіху стала особлива культура українського підприємництва.

“Українці суперамбітні. Ось чого не вистачає багатьом європейським країнам — так це такої амбітності. Так, українці суперамбітні — і мені це подобається. Ми це враховуємо всередині команди нашого міністерства — амбітність. А чому б не зробити найкраще у всьому світі? А де можна зробити ефективніше?”, — говорить Федоров.

Міністр зазначає, що багато компаній за кілька років змогли пройти шлях від невеликих стартапів до лідерів галузі з мільярдними оборотами.

За роки повномасштабної війни Україна зуміла створити унікальну модель розвитку оборонних технологій. Конкуренція між сотнями компаній, постійний зворотний зв’язок від військових, швидкі інженерні рішення та підтримка держави дозволили сформувати одну з найдинамічніших галузей військово-промислового комплексу у світі.

Сьогодні українські дрони не лише захищають країну від російських атак, а й стають технологією, яку уважно вивчають армії та оборонні підприємства по всьому світу.

Технологічна революція, яка відбувається просто зараз

Дрони сьогодні збирають у тисячах цехів, розташованих у найрізноманітніших куточках України. У цій індустрії працюють не лише інженери з великим досвідом, а й студенти, волонтери, люди без технічного минулого — зокрема жінки старші за 50 років, які до війни ніколи не займалися виробництвом безпілотників.

Одна зі співробітниць такого виробництва розповідає, що за професією вона взагалі адвокат. Але після того, як її чоловік пішов служити, вона вирішила, що теж повинна робити все можливе для перемоги:

“Я взагалі адвокат — оскільки мій чоловік зараз служить, я вважаю, що потрібно допомагати, і всім до цього долучатися — кожна людина повинна щось робити для перемоги”.

Тепер ця жінка — одна з найдосвідченіших співробітниць на виробництві. Вона каже, що спочатку робота здавалася складною, але з часом, коли “наб’єш руку”, процес стає зрозумілішим. За її словами, це схоже на складання конструктора.

Випробовують такі дрони далі від сторонніх очей — у закритих приміщеннях і на спеціальних майданчиках. Деякі компанії, які починали як невеликі волонтерські проєкти, поступово розширилися й вийшли на промислові масштаби виробництва. Причина проста: дрони на війні стали витратним матеріалом. Україні їх потрібно дуже багато.

“Україна є зараз найбільшим виробником ударних FPV-дронів у світі — більше за нас не виробляє жодна країна”, — каже співзасновник групи компаній з виробництва дронів Валерій Яковенко.

Українські компанії вже створюють безпілотники зі штучним інтелектом. Такі дрони у разі втрати зв’язку з оператором можуть самостійно брати керування на себе й уражати ціль. Крім того, розробники працюють над дронами, здатними вести вогонь по позиціях противника з гранатомета.

Але головною перевагою України залишається масовість і дешевизна FPV-дронів. Саме це дозволяє завдавати російським окупантам величезних втрат і розширювати так звану кілзону — ділянку фронту, де будь-яке пересування швидко виявляється, а ціль знищується.

За оцінками військових, така зона може розширитися на 50 кілометрів.

Роберт Бровді вважає це очевидною перспективою. За його словами, розвиток штучного інтелекту та насичення фронту безпілотними системами лише посилюватимуть щільність вогню.

“І проникнення в неї штучного інтелекту — усе це ущільнить вогонь. І зменшить шанси перебування в цій кілзоні будь-кому живому”, — зазначив він.

Паралельно з виробництвом повітряних дронів в Україні стрімко розвивається ще одна галузь — наземні роботизовані комплекси, або НРК.

Такі цехи сьогодні працюють по всій країні. На окремих виробництвах люди працюють у дві зміни. Україна стала одним зі світових лідерів і в цій сфері, так само як і у виробництві БПЛА.

На одному з найбільших підприємств країни випускають сотні наземних роботів на місяць. Після складання їх випробовують на полігонах: машини обертаються навколо своєї осі, долають перешкоди, проходять тести на прохідність і стійкість.

Один із таких НРК здатний перевозити понад 400 кілограмів вантажу. Наприклад, він може підвозити снаряди артилеристам. Керування здійснюється за допомогою пульта, а завдяки супутниковому зв’язку робот може працювати на відстані понад 100 кілометрів.

Засновник компанії з виробництва наземних роботизованих комплексів Тарас Остапчук пояснює, що ці машини створюються з урахуванням бойових умов.

“Усі ці роботизовані наземні комплекси — легкоброньовані. Вони повністю захищені від уламків. Якщо буде не пряме влучання — то все одно з великою ймовірністю робот виконає свою місію. Якщо буде підрив на протипіхотній міні й відірве одне з коліс — він усе одно працюватиме”, — розповів він.

Виробництво таких НРК постійно масштабується. У 2025 році воно зросло в чотири рази. Цього року очікується зростання ще у шість разів. Для цього відкриваються нові приміщення, розширюються цехи, наймаються співробітники, які швидко проходять навчання.

За словами Остапчука, зараз в Україні відбувається технологічний стрибок:

“Після всіх таких воєн відбувалася технологічна революція. І зараз в Україні це відбувається. Кількість людей — фахівців — зростає у дуже великій прогресії”.

Підприємства прагнуть до того, щоб максимальна кількість складників вироблялася в Україні. Китайські компоненти поступово витісняються, так само як і частина складників із західних країн.

Остапчук каже, що навколо виробництва НРК формується ціла екосистема українських підрядників:

“З’являється ціла екосистема — яка для цього працює. У нас з’являються нові підрядники — які кажуть: слухай, ти ось це брав у Німеччині — а я можу зробити дешевше. Я виробляю це на Заході України”.

Наземні роботизовані комплекси постійно вдосконалюються. Кожні два місяці їх модернізують, додаючи нові елементи та покращуючи характеристики.

“У 2025 році це був робот з однією камерою і з радіозв’язком. Зараз — минуло трохи понад рік — і тут уже три камери. Ми трохи підняли кліренс. Крім радіозв’язку додалися ще мобільний зв’язок і Starlink. Ще ми зробили так, щоб оператор бачив температуру двигунів, оберти двигунів і розумів, коли відбувається перегрів. Додали два акумулятори всередині”, — розповів Остапчук.

Усі ці зміни відбуваються завдяки постійному зворотному зв’язку від військових.

НРК уже використовують не лише для логістики, а й для вогневих завдань. Їх оснащують кулеметами, і такі роботи ведуть вогонь по російських окупантах.

Інший варіант — НРК-камікадзе. Один із таких роботів із 300 кілограмами вибухівки підірвав будівлю, з якої російські солдати вели вогонь.

Крім того, саме в Україні вперше в історії позицію противника взяли виключно за допомогою безпілотних платформ — наземних роботизованих комплексів і дронів.

Українські інженери створюють і складніші комбіновані рішення. Один із таких наземних роботів несе на собі шість безпілотників, які можуть злітати просто з платформи.

Наземні роботизовані комплекси в буквальному сенсі рятують життя українських солдатів. Їх відправляють на найнебезпечніші ділянки фронту, де ризик для людей особливо високий.

Роботи доставляють вантажі під обстрілами, проходять заміновані ділянки, евакуюють поранених. З кожним днем НРК на фронті стає дедалі більше.

Розробкою таких наземних роботизованих комплексів займаються майже 300 компаній в Україні. Це вже ціла галузь, яка фактично виросла з нуля.

Держава масштабує виробництво НРК і уклала з виробниками контракти на 11 мільярдів гривень. Це близько 260 мільйонів доларів. У 2026 році в країні планують виготовити 50 тисяч наземних роботів для фронту.

Україна стає збройовою лабораторією світу

Крім безпілотників і наземних роботів, Україна розвиває й інші види озброєнь. Країна вже розробила свою першу керовану авіабомбу та провела успішні випробування.

Також Україна має власні ракети. Серед них — далекобійні “Нептуни” і “Фламінго”. Ракетами “Фламінго”, серед іншого, було уражено завод у Воткінську за півтори тисячі кілометрів від лінії фронту. На цьому підприємстві вироблялися російські ракети стратегічного призначення.

Українська компанія Fire Point також розробляє балістичну ракету FP-9. Уже цього року заплановане її бойове застосування. Збити таку ракету буде значно складніше, ніж дрони. Вона зможе долати навіть щільні кільця протиповітряної оборони Москви.

Технічна директорка компанії Fire Point Ірина Терех каже, що FP-9 може радикально змінити характер війни.

“FP-9 дозволить перенести війну до Москви. Як вона звідти почалася, так там і повинна закінчитися. Є велика різниця — збивати балістичні цілі чи збивати дрони. Балістична траєкторія працює таким чином, що будь-яка московська ППО, яка намагатиметься її перехопити, побачить ракету вже на фінальній стадії заходу на ціль”, — вважає вона.

За її словами, у Росії може не бути достатньої кількості засобів для перехоплення таких цілей:

“Можливо, у росіян є лише невелика кількість засобів для збивання таких ракет. А можливо, їх немає взагалі. Тому балістика великого радіуса дії — це якраз те, що може радикально змінити хід війни”.

Fire Point також розробила ракету-перехоплювач “Фрея”, яка має перехоплювати російську балістику. Уже відбулося кілька успішних випробувань цієї системи.

Українські технології виходять на європейський ринок

Так сьогодні виглядає українська оборонна індустрія: дрони, наземні роботи, ракети, нові системи перехоплення та постійне масштабування виробництва. Ці розробки стали символом захисту, сили, прагнення до свободи та справедливості. Слова президента України Володимира Зеленського, сказані серед розробок українського ВПК, облетіли світові ЗМІ. Україну тепер сприймають як одного з найсильніших виробників зброї у світі:

“І так виглядає незалежність. Це — інструменти, щоб захищати її. Аргументи, щоб вибороти мир”.

Президент підкреслив, що формула “зроблено в Україні” стала знаком ефективності.

При цьому, за його словами, Україна не збирається зупинятися.

Уся ця зброя має допомогти Україні зупинити російську армію. А в перспективі — стати частиною європейської системи безпеки.

Саме тому європейські політики дедалі частіше закликають збільшувати підтримку України. Адже натомість Європа отримує сильного союзника і фактично додаткову гарантію власної безпеки.

Президент Фінляндії Александр Стубб пропонує змінити сам підхід до розмови про допомогу Україні.

“Замість того, щоб говорити про те, що Україні потрібно від Європи, можливо, нам слід почати думати про те, що нам у Європі потрібно від України. Ми в Європі повинні позбутися думки, що лише ми допомагаємо Україні. Я — рішучий прихильник вступу України до Європейського Союзу і НАТО. Немає жодної армії в Європі, яка здатна вести сучасну війну так, як це робить зараз Україна”, — заявив Стубб.

Україна отримала велику кількість західних озброєнь. Вони допомогли їй вистояти і продовжують допомагати відбивати російські атаки. Але тепер понад половину озброєнь, які країна використовує на фронті, виготовлені українськими компаніями.

Україна може ще більше збільшити виробництво своєї зброї, якщо отримає достатнє фінансування. У Заходу є ракети, дрони й артилерійські системи, у які вкладені величезні гроші. Але вони коштують дуже дорого.

Україна ж змогла створити зброю, яка у багато разів дешевша і при цьому демонструє високу ефективність в умовах сучасної війни.

На відміну від більшості країн Заходу, Україна щодня відбиває атаки й отримує практичний бойовий досвід. Цей досвід швидко перетворюється на інженерні рішення, які дійсно працюють.

Так країна створює зброю майбутнього і прагне до того, щоб людей на фронті дедалі частіше замінювали роботи та дрони. Головна мета — зробити ціну війни для Росії неприйнятною і цим наблизити мир.