Доля колонізованого Кавказу сьогодні вирішується в Україні: велике інтерв’ю з Ахмедом Закаєвим

Північний Кавказ, який сьогодні перебуває в колоніальній залежності від Росії, чітко розуміє: саме в Україні вирішується майбутнє всього регіону. Тільки військова поразка Росії в Україні зможе принести свободу Кавказу. Москва вже не раз робила фатальні помилки, і одна з них — розв’язана війна проти чеченців. Ічкерія повстала і показала приклад іншим поневоленим народам. Але якби світ вчасно зупинив агресію, людство не стало б свідком тих страшних воєн, через які пройшли Грузія, Молдова, Україна.

Якою стане Чеченська Республіка після повалення російського режиму. Хто у світі сьогодні готовий підтримати чеченців у їхній боротьбі за незалежність. І головне — хто буде стояти на сторожі республіки, захищаючи її рубежі. Про це в проєкті “Стратегія свободи” телеканалу FREEДOM розповів глава Кабінету міністрів Чеченської Республіки Ічкерія Ахмед Закаєв.

Боротьба за незалежність

— У 1991 році була проголошена незалежність Республіки Ічкерія. Якою тоді була ситуація, і як вдалося вашому народу тоді, хоч на час, але відокремитися від Росії?

— Вибори у нас відбулися в жовтні 1991 року, декларація про державний суверенітет була ухвалена в листопаді. Це відбувалося в період так званої горбачовської Перебудови. Всі процеси відбувалися відповідно до чинних на той момент законів — законів СРСР, законів Російської Федерації і, звичайно, принципів і норм міжнародного права.

Принцип права народу на самовизначення завжди був актуальним у політиці, особливо на Заході серйозно звертали на це увагу. І весь період холодної війни ми виховувалися саме в цьому дусі. За радянських часів на закордонних каналах (на тому ж “Радіо Свобода”) колонізовані народи Радянського Союзу закликали до незалежності, до свободи. Говорили про те, що ці народи мають право на самовизначення, на свою державність.

Коли Горбачов прийшов до влади, СРСР перебував у глибокій економічній кризі. Після поразки в Афганській війні було зрозуміло, що Союз не може існувати в колишньому вигляді. І тоді Горбачов розпочав свою Перебудову.

У квітні 1991 року Верховна Рада СРСР ухвалила закони, що зрівняли автономні республіки в правах із союзними республіками. І далі пройшов процес суверенізації, як вони говорили — “парад суверенітетів”.

У листопаді Верховна Рада Чечено-Інгушської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки ухвалила декларацію про державний суверенітет. І з цього часу республіка позбулася кліше “радянська соціалістична автономна республіка” і стала республікою, союзною республікою.

Тоді ми брали участь у процесі підготовки Новоогаревського договору (новий союзний договір між республіками СРСР, — ред.), який мав бути підписаний 21 серпня. Але 19 серпня почався путч (спроба державного перевороту в СРСР, — ред.). Його запобігли саме КДБшники, коли зрозуміли, що дуже багато регіонів можуть вийти зі складу Союзу. Тому що балтійські країни (Латвія, Литва, Естонія) взагалі відмовилися підписати новий союзний договір. Грузія також заявила, що вони не підпишуть цей договір. Україна провела референдум і заявила про те, що буде вільною і незалежною.

Потім стався розпад СРСР. Чечня була, в принципі, незалежною державою. А Інгушетія відокремилася від Чечні, заявивши про те, що вони хочуть у складі РФ створити свою автономну республіку. Тоді президент Джохар Дудаєв і наш уряд поставилися до цього з розумінням. І все відбулося мирним шляхом.

Чечено-Інгушська Республіка розділилася: Інгушетія увійшла до складу Російської Федерації, а Чечня стала незалежною.

І з цього моменту Росія почала активну античеченську пропаганду. І з цього часу Чечня боролася за свою незалежність, за свободу, ми пережили дві війни — 1994-1996 і 1999-2009 років.

Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну, багато українських політиків і громадськість почали скрупульозно вивчати нашу історію. Якщо раніше їм було незрозуміло, що відбувалося в Чечні, то коли вони безпосередньо зіткнулися з Росією і з цим злом, багато що стало більш зрозумілим.

Методи російської пропаганди в принципі не змінювалися. Якщо нас називали “терористами”, “ісламськими екстремістами”, то українців називали “бандерівцями” і “нацистами”. Росії, щоб виправдати свої злодіяння, потрібно було створити образ ворога, який становить загрозу чи не для всього світу.

Росія формувалася як імперія в результаті загарбницьких воєн. На Кавказі вона зіткнулася з дуже серйозною проблемою саме з чеченцями. І коли західні експерти, письменники (як Олександр Дюма та інші) побували на Кавказі, вони побачили ту жорстокість, яку проявляла Російська імперія під час захоплення територій.

І знаєте, як росіяни пояснювали тоді свою жорстокість? Вони говорили, що чеченці своєю надмірною свободолюбністю провокують інші народи на бунти і повстання. І тому потрібно “вирішити питання”.

1944 рік — депортація народів Північного Кавказу, чеченців, інгушів. Радянське керівництво пояснювало це співпрацею з нацистами, точно так само воно пояснювало Голодомори, депортації народів з Української РСР. Але на відміну від України, на території Чеченської республіки взагалі не було німців. Ми не були під німецькою окупацією. Однак нас звинуватили у співпраці з нацистами.

Після Афганської війни у західного світу з’явилися проблеми з ісламськими організаціями. У 2001 році відбулися терористичні акти в США, після яких Путін зробив заяву, що Росія готова вступити в міжнародну коаліцію по боротьбі з міжнародним ісламським тероризмом, але вимагає, щоб війну в Чеченській Республіці розглядали саме в контексті боротьби з міжнародним тероризмом. Тоді Сполучені Штати це не прийняли, але згодом Кремль домігся того, що саме в цьому контексті і почали розглядати війни РФ проти Чечні.

Чому я зробив такий великий екскурс? Тому що ще у 1995 році Джохар Дудаєв попереджав про те, що якщо сьогодні Росію не зупинити в Чечні, то вона буде продовжувати становити загрозу, і всьому світу доведеться надалі зіткнутися з цим злом. Він прогнозував і Крим, і Україну в цілому.

Майбутнє Кавказу залежить від України

— Що ви відчули, коли дізналися, що Путін розпочав повномасштабну агресію проти України?

— За два місяці до початку цієї агресії точилися серйозні дебати на тему — чи піде Путін на повномасштабну війну. Я був одним з тих, хто до останнього не вірив, що Путін вчинить цю агресію. Я пояснював це тим, що це буде кінцем Російської імперії. І я не припускав, що Путін і його оточення підуть на цей крок.

Але, мабуть, вони мали інше уявлення, як це буде відбуватися. І Путін ввів свої війська. Але той контингент не був розрахований на те, щоб окупувати таку велику країну, як Україна. Цих військ вистачило б, щоб окупувати Чеченську Республіку, припустимо. Проте Путін розраховував взяти Київ за три дні, і його війська заходили в Україну, маючи при собі парадну форму, щоб провести парад на Хрещатику.

Але найголовніше в цьому питанні, що Захід в особі США цей факт прийняв. І в розмовах з українськими політиками вони говорили: хлопці, ми можемо допомогти евакуювати вас, але те, що Росія захоплює Україну — це вже факт. Але військово-політичне керівництво України в особі президента Зеленського відкинуло цю пропозицію, і український народ дав дуже серйозну відсіч російським військам.

Путін у своєму виступі назвав це вторгнення операцією з “денацифікації” та “демілітаризації” України. Тобто українська нація як етнос і Україна як держава мали припинити своє існування. І в цій ситуації військово-політичне керівництво та український народ проявили просто надколективний героїзм, давши потужну відсіч. І тому росіяни були змушені спочатку відступити, щоб потім мобілізуватися і вести цю війну на довгострокову перспективу, що вони зараз і роблять.

Але те, що тоді відбувалося, для мене було очевидним, що це початок кінця Російської імперії. І сьогодні у міжнародної спільноти немає іншого виходу із ситуації, що склалася, крім військової поразки Росії.

Якщо сьогодні Європейський Союз дозволить Росії виграти цю війну, то наступними будуть вони — поетапно, країна за країною. Росія почне з територій, які вони вважали споконвічно своїми. Це і балтійські країни, і Польща, і Фінляндія.

І як би сьогодні хто не ставився до тих процесів, які відбуваються всередині Росії, Росія йде до свого логічного кінця як імперія. І іншого виходу, крім як довести це саме в цьому ключі, у Європейського Союзу немає.

І тому я впевнений, що Україну будуть підтримувати до кінця. Україна виграє цю війну. А перемога України означатиме кінець Російської імперії і деколонізацію народів, які сьогодні перебувають у колоніальній залежності від Росії.

І ми сьогодні розуміємо, що доля нашої країни, звільнення від російського ярма, доля інших колонізованих Росією народів Кавказу — вирішується в Україні.

Тільки військова поразка Росії в Україні може дозволити цим народам стати вільними і незалежними.

24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабну агресію проти України. А 25 лютого ми на засіданні свого Державного комітету деокупації виступили із зверненням до народів Північного Кавказу, що ми повинні підтримати Україну і сформувати підрозділи, які будуть відбивати російську агресію разом з українцями.

З цього часу наша робота триває в Україні. Створено підрозділи, які допомагають українцям давати відсіч російській агресії.

— Чи могли б ви детальніше розповісти про підрозділи, які зараз воюють в Україні?

— 25 лютого я зробив заяву про те, що ми оголошуємо набір чеченських добровольців для України. Президент України Володимир Зеленський підписав указ про створення Іноземного легіону. Структура нашого Міністерства оборони підписала угоду з одним із відомств Міністерства оборони України. З цього часу розпочався процес відновлення збройних сил Чеченської Республіки Ічкерія.

Сьогодні 5-6 підрозділів входять до складу Іноземного легіону. Є два підрозділи, які не входять до жодної з наших структур і мають статус добровольчих загонів. Всі вони задіяні у військових операціях. Наші підрозділи безпосередньо пов’язані з командуванням Іноземного легіону, а добровольці перебувають на передовій у складі різних силових структур України.

Насправді в Україні відроджується чеченська армія. Наші бійці тут отримують колосальний досвід ведення сучасної війни. Тому що немає аналога війні, яка відбувається зараз в Україні. Це зовсім інша війна.

Сьогодні світ спостерігає за тим, наскільки нові технології дозволили змінити взагалі розуміння ведення війни або розуміння ліній фронту. Зараз лінії фронту — це вся територія країни. Зараз не можна сказати, що ось тут проходить лінія фронту, а решта території — або окупована, або ж знаходиться в безпеці. Цього немає. Тому що вся територія України сьогодні є передовою.

Саме в Україні відроджується ядро нашої армії, яке ми задіємо у себе на батьківщині, коли зміниться ситуація.

Під час Першої світової війни був створений Польський легіон, який зіграв головну роль у визволенні Польщі та створенні суверенної незалежної держави. Точно так само наші бійці, які сьогодні перебувають в Україні, є ядром і тією силою, навколо якої об’єднається чеченський народ і змінить формат влади, що існує. Я в цьому абсолютно впевнений.

Чечня має майбутнє, але без Росії

— Як сьогодні живе Чечня в умовах встановленої з Москви влади в особі Кадирова? Яка ситуація в республіці?

— Те, що відбувається сьогодні в Чечні, — це дуже показовий приклад для України. Чим довше триватиме окупація українських територій, тим складніше надалі буде впливати на ситуацію. Змінюється менталітет, змінюються люди.

Сама система і ситуація, в якій вони опинилися, не дозволяють їм спробувати змінити формат, що існує. Щоб змінити цей формат, повинна бути якась підтримка ззовні.

Чеченська війна почалася у 1994 році. Я не поділяю ці війни на першу і другу. Просто [з 1996 по 1999] була перерва, росіянам потрібно було взяти тайм-аут, перегрупуватися, створити інформаційну основу для продовження російської агресії та окупації територій. Ось у ці роки (коли ми вважали, що уклали мир з Росією) Росія готувалася до нових масштабних військових дій.

Останній підрозділ чеченського опору був убитий у 2021 році. І за весь період війни [починаючи з 1994 року] загинуло 300 тисяч цивільного населення, з них 42 тисячі — це діти. І всі ці роки чеченський народ чинив опір.

Те, що сьогодні відбувається в Чечні, — народ змирився з долею, але він не підкорений, я це знаю. У нас є серйозне підпілля в Чечні.

Ситуацію в Чечні можна розглядати як концентраційний табір, в якому весь народ перебуває в заручниках.

Так, є ті, хто обслуговує цю владу, служить цій системі, окупаційним структурам. Але саме населення вичікує і чекає певного часу.

І тому, коли ми говоримо, що наше майбутнє і наше визволення, деокупація безпосередньо пов’язані з Україною, ми виходимо з тих реалій, які сьогодні існують у самій Росії, в Чеченській Республіці та в Україні.

— Ви — голова уряду Чеченської Республіки Ічкерія. Як ваш уряд працює з людьми безпосередньо в Чечні?

— Журналісти іноді називають нас “урядом у вигнанні”. Це формулювання з’явилося під час Другої світової війни, коли були уряди у вигнанні Франції та інших країн.

Насправді ми не уряд у вигнанні. Тому що члени нашого уряду перебувають на самій території [Чечні], в умовах підпілля. Вони працюють з населенням, індивідуально.

Ми відмовилися від ведення відкритої війни, тому що були залишені сам на сам, у нас за 25 років не було ніякої підтримки. І потрібно було взяти якийсь тайм-аут, щоб набрати сили. Тому ми не ведемо сьогодні бойові дії на території Чеченської Республіки. Але робота з населенням триває.

— Якою ви бачите Чеченську Республіку Ічкерія в майбутньому? Якою має бути ця держава?

— У нас є Конституція, ухвалена ще у 1992 році. У ній викладені основоположні принципи державного будівництва. Так, повинні бути внесені поправки, доповнення до цієї Конституції з урахуванням усіх сучасних реалій.

Наше завдання зробити так, щоб була обрана влада, яка буде вносити всі ці зміни і корективи. На даному етапі ми не можемо змінити жодної статті Конституції, тому що з 5 жовтня 1999 року указом президента був створений Державний комітет оборони (у 2014 році ми його перейменували на Державний комітет деокупації), почався період воєнного стану, і законотворча діяльність парламенту була призупинена. Коли цей комітет скасує воєнний стан, з цього моменту почнеться етап мирного будівництва — це і вибори, і подальші зміни.

Ми розробили концепцію розвитку державного будівництва, в ній викладені основні принципи. Але і в ній ми не відходили від нашої Конституції 1992 року.

Основоположні закони і структури вже є. Міністерство закордонних справ, Міністерство інформації та друку, Міністерство оборони (яке сформувалося у 2022 році), видавництво “Чечен-прес” — це ті структури, які сьогодні активно працюють. А всі інші відомства — Міністерство внутрішніх справ, Міністерство економіки та фінансів та інші — розробляють програми на той період, коли буде деокупована наша країна. Але у нас до цього часу все буде підготовлено, у нас все буде розписано, і кожне відомство, кожна структура знатимуть, що вони повинні робити.

Уряд вже ввів цивільні паспорти Чеченської Республіки Ічкерія (всі, хто перебуває на Заході, їх мають). Ми створили наші гроші, які можемо ввести як національну валюту в будь-який час після деокупації, щоб не бути залежними від російського рубля.

На Заході ми ведемо облік наших молодих фахівців, які здобувають вищу освіту в найпрестижніших вишах різних напрямків, працюють у різних структурах Європи. Це наш потенціал для створення держави, цього потенціалу у нас не було 30 років тому.

— Що буде з владою Кадирова після того, як Чечня стане незалежною?

— Винні в чеченській трагедії будуть притягнуті до відповідальності. Безумовно.

Наше найголовніше завдання — не допустити громадянської війни. А її, в принципі, і не буде. Це так звані “хороші росіяни” весь час доводять на Заході, що як тільки Росія піде з Кавказу, то почнуться міжнаціональні війни і хаос. Нічого подібного.

Примітна ситуація в таких кавказьких державах, як Азербайджан, Вірменія, Грузія. Так, у Грузії сьогодні ще тривають процеси, Путін дуже схопився за Грузію. Але в будь-якому випадку Грузія вже вільна, вона ніколи не буде тією державою, яку звик бачити Путін або росіяни.

Кавказ звільняється. Кавказ був штучно розділений росіянами на Південний і Північний, просто Російській імперії вдалося раніше захопити південні країни. Але Кавказ — це єдиний організм.

Те, що не буде національного протистояння на Кавказі, показує ситуація між Азербайджаном і Вірменією. Як тільки вплив Росії в них закінчився, країни розійшлися миром і вже підписали мирний договір, і починають думати про своє майбутнє вже без російського впливу. Ми врахуємо цей досвід, і для народів Північного Кавказу це відбудеться набагато безболісніше, ніж це відбувалося між Вірменією та Азербайджаном.

— Чи є у вас стратегія у сфері безпеки? Адже після здобуття незалежності Москва просто так не захоче віддавати ці території.

— Тієї Москви, яка не захотіла б віддавати ці території, після поразки Росії в Україні вже не буде.

Сьогодні потрібно використовувати “кавказьку карту” і Україні, і тим країнам, які допомагають Україні здобути перемогу над Росією.

Коли Трамп каже “у вас немає карт”, то в України і в Європейського Союзу є дуже потужні карти. Ось чи зможуть вони цим скористатися? Цими картами є Чеченська Республіка Ічкерія і Північний Кавказ, які готові за відповідної підтримки заявити про себе як про нову реальну силу, яка становить загрозу для Російської імперії.

Ми в цьому напрямку працюємо, пропонуємо цей варіант і українському керівництву, і представникам країн Європейського Союзу.

Є приклад — Сирія. Коли на підтримку національно-визвольного руху Сирії встали кілька держав, вони за два тижні без особливих складнощів позбавили країну від режиму Асада. І Сирія поступово стає вільною і незалежною державою. Це приклад, як можна змінити формат влади за зовнішньої підтримки.

— А що таке Чечня в плані економіки, і яке економічне майбутнє ви для неї бачите?

— І Путін, і “хороші росіяни” штучно роздувають міф про дотаційні республіки, що, мовляв, без Москви їм не прожити.

При цьому в надрах Чечні — вся таблиця Менделєєва, не кажучи вже про нафту.

Ми ж прожили самостійно три роки до 1994 року і три роки після першої війни. Ми не отримували взагалі нічого, ні від кого.

При цьому до першої війни і в її період республіка перебувала в економічній блокаді з усіх боків. Попри це, в той період ми були єдиною республікою на пострадянському просторі, де хліб був безкоштовним. У нас були створені пункти харчування для бідних, малозабезпечених. У магазинах хліб продавався за символічну ціну. Можна вважати, що це було безкоштовно.

І республіка розвивалася. У нас з’явилася перша техніка для укладання доріг, яка в Москві з’явилася через 10 років. А у нас вже у 1992 році прокладалися дороги.

Так, були складнощі. Але хто пам’ятає той період, у п’ятницю з усього півдня Росії в республіку вишиковувалися колони автобусів — до нас їхали за продуктами і за промисловими товарами Краснодарський край, Ростовська область, Волгоградська область.

Чеченська республіка була промисловим центром Кавказу. Десятки заводів, фабрик. Все це зараз зруйновано. І Чечня перетворена сьогодні на якийсь торгово-розважальний центр.

Але наш уряд уже зараз розробляє проєкти, як ми будемо відроджувати нашу країну після деокупації. І жодних проблем у нас не буде. Ми дуже самодостатня республіка, як і весь Кавказ.

І я запевняю, якби і Путін, і “хороші росіяни” думали, що ми помремо з голоду, якщо вони нас залишать, то вони б нас давно залишили, щоб ми вимерли, а потім зайняли б ці території.

— Яка доля після деокупації чекає на стратегічні підприємства, які зараз є в Чечні? Чи є якась програма повернення народних багатств безпосередньо народу?

— Ми виступили з ініціативою створити військовий трибунал проти Кадирова і його оточення. Є так званий фонд імені Кадирова, в який вони вливають кошти і через цей фонд все будують. Але потім все побудоване в республіці стає їхньою приватною власністю.

Вони приватизували всі наші концерни. Заводи практично не відновлені. А все, що ще тримається, стало приватною власністю Кадирова і його оточення. Звичайно, це все ми змінимо. Воно буде спочатку націоналізоване, а потім приватизоване вже за нашими демократичними законами.

Дуже багато ресурсів виведено за кордон. Мільярди. Це національне надбання. І ми повинні будемо повернути їх.

Над усіма питаннями, пов’язаними з нашим майбутнім, ми працюємо. Ось для цього сьогодні і потрібен уряд Чеченської Республіки Ічкерія.

— А що стосується міжнародної політики? Ви вже сказали, що у вас активно працює Міністерство закордонних справ. Можливо, є вже якісь попередні домовленості про співпрацю з країнами?

— Наша проблема полягала в тому, що довгий час за нами не було міжнародних інститутів. Для нас зараз головне, щоб ми сформували міжнародний протекторат на якийсь період — на 5 років, на 10 років. Ось як сьогодні навколо України об’єдналися кілька десятків країн.

Якщо нам вдасться створити таку коаліцію з декількох країн, то ми зможемо за 5 років відновити і налагодити всі необхідні структури і створити умови для існування незалежної держави.

І це стане прикладом для інших республік Кавказу. А для західного світу Кавказ — це новий ринок, це нові можливості. Якщо одна Чеченська Республіка не представляла особливого інтересу для західних країн, і тому нас зрадили у 1994 році, то якщо говорити про весь Кавказ — це вже абсолютно інший регіон.

Чим ближче до розв’язки, тим швидше нам потрібно цього домогтися. І в цьому ключі ми працюємо, і я впевнений, що ми досягнемо успіху.