Чи загрожує Росії розпад через війну проти України: всі прогнози проаналізував Олексій Мацука

Чим довше йде війна, тим значніші проблеми з’являються у Росії. Вони накопичуються як снігова куля. Санкції, проблеми з економікою, заарештовані по всьому світу активи, тепер мобілізація, від якої біжать, куди можуть… І чим більше “загвинтять гайки” — і Захід, і всередині самої Росії — тим більша ймовірність, що критична маса проблем призведе вже не до кризи, а до розвалу Федерації.

Але як це реально? Що саме може спричинити розпад Росії? І якщо процес стане неминучим, чи зупинить це війну, або, навпаки, все стане складніше? Ці теми розбирав шеф-редактор телеканалу українського іномовлення FREEДОМ Олексій Мацука.

Партія війни

Останні події — коли Москва пішла таки до кінця, оголосивши “своїми” чотири українські області — дали можливість підбадьоритися і отримати друге дихання “партії війни”. Тим у Росії, хто бореться за продовження бойових дій, за спроби все одно прориватися вперед, повністю захопивши щонайменше ті області, де зараз провели так звані “референдуми”. Але тільки у самих росіян цього “другого дихання” зовсім не спостерігається. Тільки-но з ковидних обмежень вилізли і думали, мовляв “все буде як і раніше”, як не змусили на себе чекати наслідки західних рестрикцій та війни (сором’язливо названої “спецоперацією”)… А тепер і мобілізація прийшла до кожного дому.

При цьому з людьми взагалі ніхто не розмовляє! І незадоволення, що накопичилося, може запустити некеровані процеси, упевнені політологи. А втрата керованості — це перший крок до розпаду країни. Адже кожен тоді спробує шукати свій шлях. І ті ж політики, які сьогодні присягаються у вірності Кремлю, відразу зроблять усе, щоб утримати владу хоча б у межах своїх територіальних утворень.

Ви, напевно, чуєте зараз по телевізору — мовляв, у Росії все стабільно, бо є “суспільний договір”. Замислювалися, а що це насправді таке? Простими словами — своєрідні ваги. На одній чаші інтереси народу, на іншій — інтереси еліт. Поки чаші у рівновазі, система керована. І ось розпочата в Росії мобілізація цю рівновагу вже почала порушувати.

Десятки тисяч росіян призвали помилково. Так, когось справді повернули додому… Але ж попереду нові й нові хвилі “мобілізації”, а нинішні 300 тисяч ситуацію на фронті для Москви не врятують. Це означає — суспільство й надалі буде розгойдувати. І поки в тому, що називали “спецоперацією”, були задіяні профі та контрактники, а народ сідів на диванах з попкорном, щоб стежити за тим, що відбувається — Кремль ще мав підтримку. Але одна річ — стежити за новинами, а інша — коли військком стукає у твої власні двері. І повістка — на війну! Тоді люди виходять із “намальованого” теленовинами світу, і наростає хвиля критики та невдоволення.

Хтось біжить за кордон — вважається, що виїхало вже більше, ніж мобілізували — понад 300 тисяч. І “картинка” довгих караванів на кордонах обійшла новини всього світу. Вистачає випадків підпалу військкоматів, соцмережі просто “палають”.

Все це влада в Росії ще могла б перечекати. Але відкриті бунти розпочалися у національних республіках. За рахунок яких якраз Росія й спробувала виконати план з мобілізації.

“Якщо події в Дагестані отримають розвиток, то владі доведеться переключити свою увагу з геополітичних конфліктів на власних громадян, які таки можуть перетворитися на найбільшу проблему. … Як діятиме суспільство, де за десятиліття підірвано соціальні зв’язки, відсутня культура та досвід солідарності? Як вчинять люди, що раптом і проти власної волі прокинулися для політики та громадянської діяльності? Дагестан показує нам один з варіантів того, як це може відбуватися”, — пояснив російський соціолог Борис Кагарлицький, оголошений іноагентом.

Там справді “гаряче”. Стихійні мітинги з вимогою скасувати мобілізацію на всьому Кавказі та розгубленість місцевої влади. Це вам не Москва з її покірністю — там затриманих просто відбивають у поліцейських. Перекривають федеральні траси… І вже не спрацьовують аргументи чиновників, мовляв, “діди воювали”.

Є вже й ті, хто побачив у цих подіях розпад Росії. Не якийсь там “майбутній”, “можливий теоретично”, а… те, що відбувається вже зараз.

“Протести в Дагестані та гасла, якими вони супроводжуються, — це і є розпад Росії, і він відбувається прямо зараз. Навіть дивно говорити про нього у майбутньому часі. Просто це процес, і цей процес займе кілька років, звичайно”, — зауважив публіцист Віктор Шендерович.

А що про це кажуть соціологи? Вони здивовані. Ключові соціологічні показники — ставлення до життя, до керівництва країни — у Росії не змінюються всі ці пів року. А це говорить про те, що реальні цифри, напевно, ховають, а також про заціпеніння людей, глибину якого і виміряти складно.

“У глибині суспільного штилю збирається і втома, і гнів. Я припустив би, що там є і свідомість власної неправоти… Там, де нам вдалося провести такі дослідження, спостерігається глухе, пригнічене почуття та відчуття того, що довкола відбувається щось не те. Проти Росії повстав весь світ. Одна частина респондентів у цьому бачить якраз правоту Росії. А іншу фрустровано таким станом речей”, — повідомив керівник відділу соціокультурних досліджень “Левада-Центру” Олексій Левінсон.

Але що буде, коли Росія з цього “заціпеніння” раптом вийде? Під впливом великого шоку, яким здатен стати і обвал економіки, і поразка на фронті, і смерть Путіна (а вона колись все одно станеться, ніхто не вічний).

А ось психологи говорять ще й про глибокий страх.

“Сьогодні зараження епідемією страху охопило всі верстви суспільства, і ця епідемія страху, насамперед, проявляється у краху перспектив… Іноді кажуть: “Як ми житимемо завтра?”. Це питання сьогодні теж актуальне, але головне питання — як ми житимемо сьогодні”, — вважає російський психолог Олександр Асмолов.

Ситуація, коли більшість суспільства у страху за своє життя — це загроза навіть для найстійкішої системи. І панічні настрої у суспільстві — якщо вони наростатимуть і особливо якщо “підігріються” поганими новинами з фронту — можуть стати першою причиною бунтів, хаосу і навіть розпаду Росії. Так, тільки цього мало, але є, виявляється, і інші процеси.

Чи можливий розпад Росії?

Коли в дискусіях говорять про розпад Росії як про бажаний результат війни з Україною, важливо розуміти: Захід все ж таки прагнутиме уникнути подібного сценарію. Максимальне ослаблення Федерації — так, це те, чого прагнуть і Берлін, і Лондон, і Вашингтон. Але якщо Росія “розсиплеться” — ніхто не знає, що буде з її ядерним арсеналом, а це для західних країн — величезний фактор непередбачуваності, фактор ризику.

“Ми ж не хочемо, щоб Росія, що розпадається, продала ядерну зброю Ірану або якимось кримінальним угрупованням. Ми не готові до розпаду Росії, а слід було б підготуватися”, — заявив екскомандувач військ США в Європі Бен Ходжес.

А ще — якщо “відколеться”, припустимо, Кавказ і Далекий Схід, то один регіон миттєво “підомне” під себе Туреччина, а інший — Китай, який давно поклав око на ці території. Їх посилення на Заході теж не хочуть. Та й тривала кривава війна всередині Росії — аналог тієї, що була після розпаду Югославії — нікому в Європі не потрібна.

Але викликів стільки, що загроз вистачає і без допомоги Заходу.

Перший виклик — війна з Україною дедалі більше б’є по регіонах, де мешкають етнічні меншини. І якщо з фронту підуть похоронки, а потім і труни, люди збунтуються. Це може бути і Чечня, де поки що зразково-показово збирають нові батальйони на фронт — адже втрат серйозних не було! І той же Дагестан, про який ми говорили… Серед військових з цього російського регіону — найвища смертність на фронті саме тому, що побоюючись невдоволення російського суспільства, під кулі першими посилали дагестанців чи когось із нацменшин, але не росіян.

Другий — стан економіки. Ще задовго до нинішньої хвилі санкцій — у 2019-му — вчені російської академії наук моделювали гіпотетичний сценарій розпаду Росії. І зробили розрахунки, що єдиний економічний простір у разі катастрофічних проблем може розпастись рівно по межах федеральних округів. Майже так само, як Радянський Союз колись розпадався на республіки, які стали незалежними. І також багато в чому тому, що економіка не витримала.

“Нові держави будуть різними: одні — демократичними, інші — авторитарними; всі вони будуть пов’язані зі своїми сусідами, партнерами з торгівлі та безпеки більше, ніж зі старими та осоромленими “родичами”. Можна передбачити й те, що етнічні та релігійні відносини в особливо складних регіонах, таких як Кавказ, призведуть до нових воєн”, — сказав історик Олександр Еткінд.

Третій виклик — рішення Кремля вербувати новобранців у в’язницях та таборах. І робити ставку на найманців. Це зараз зеки готові на все, щоб тільки вийти з-за ґрат. Але що буде, якщо у разі поразки вся ця армія повернеться до Росії, до тієї ж Москви?

“Хто буде найактивніший — це вагнерівці та кримінальники. Вони прийдуть розпещені грабежами та насильством в українських селах та містах, де вони набивали свої бронетранспортери пилососами та телефонами. Вони прийдуть на Рубльовку за більшою здобиччю, — попередив публіцист, громадський діяч Андрій Піонтковський.

І таких факторів — далеко не три (які я згадав), а набагато більше. Тут показово, що нинішній “приріст Росії новими територіями”, як там люблять говорити, здатний запустити зворотний процес — відтік територій.

Що далі для Росії?

Так, реальне життя здатне привнести сценарії, які вчені не здатні передбачити та змоделювати. Але те, що продовження війни проти України погіршує ситуацію в самій Росії, ясно всім. Те, що затягування бойових дій — а, судячи з останніх заяв, саме такий варіант обрано — наближає сценарій розпаду Федерації, теж правда. І чим жорсткіше в Росії закручуватимуться гайки, чим більше буде показного патріотизму та закликів “воювати до останнього”, тим насправді похмуріше виявляться сценарії для самої Росії. А як саме все буде? Обов’язково поговоримо про це у нових випусках на Youtube-каналі “Мацука повідомляє“.

Читайте також: Незалежні ЗМІ під час війни — це реально: доповідь Олексія Мацуки у межах Варшавської конференції з людського виміру