Володимирський собор – довгобуд, який став шедевром архітектури (ВІДЕО)

Свято-Володимирський собор – одна з головних святинь Православної церкви України. Храм виконаний в неовізантійському стилі, але, в той же час, суперечить візантійським зразкам. А привертає до себе увагу він як своєю історією, так і внутрішнім розписом, який є справжнім шедевром.

Собор являє собою традиційне шестистовпне трьохапсидне спорудження 55 метрів в довжину і 30 – завширшки, яке вінчають сім куполів.

У 1852 році київському митрополиту Філарету (Амфітеатрову) пропонували освятити пам’ятник князю Володимиру, який збиралися встановити на тодішній Михайлівській горі. Але, знаючи ставлення хрестителя Русі до ідолів, митрополит відмовився.

Замість цього він звертається до імператора Миколи I з проханням дозволити всеросійську підписку на спорудження храму в честь Володимира Великого. Синод і імператор прохання задовольняють. Почався збір грошей.

Архітектор, академік Іван Штром представив проект храму за зразком Софії Константинопольської – з тринадцятьма куполами. Його кошторис перевищує зібрану суму грошей більше, ніж в сім раз. Члени будівельної ради звернулися до імператора з проханням дофінансувати будівництво. Але отримали відмову з формулюванням: “Пам’ятник народний, тому державних грошей на нього не передбачено”. Початок будівництва постійно затягувався.

У 1857-му році помер натхненник проекту – владика Філарет. Зі зміною митрополита змінилося і місце будівництва храму. Спочатку під Володимирський собор була виділена територія в “межах Ярослава граду” – неподалік від руїн Золотих Воріт.

Минуло ще три роки, перш ніж будівельний майданчик був спланований остаточно. У 1861-му році за браком коштів Будівельний комітет доручив архітектору Павлу Спарро переробити проект, щоб скоротити витрати.

Економія коштів негативно відзначилася на пишності споруди. Незабаром Спарро від зодчества собору відмовився, посилаючись на велику зайнятість.

Новим архітектором призначили Олександра Беретті, який вніс в проект Володимирського собору протилежні корективи – залишив обриси храму практично без змін, при цьому збільшив розміри в півтора рази. 15 липня 1862 року, в день Святого Володимира, на Бібіковському бульварі заклали собор за проектом Беретті.

Але через чотири роки арки і склепіння Володимирського собору почали тріщати під власною вагою. Будівництво заморозили.

У червні 1876 року будівельні роботи поновилися. Очолив їх київський архітектор Володимир Ніколаєв.

У 1882-му році 20-річна з моменту першого закладеного каменя і 32-річна з моменту прийняття рішення епопея будівництва Володимирського собору закінчилася.

Віктор Васнецов очолив велику когорту художників, яка працювала над розписами Володимирського собору. Всього до внутрішнього оздоблення святині доклали свою руку 96 майстрів.

Серед них – Михайло Нестеров, брати Павло та Олександр Свєдомські, Вільгельм Котарбінський, Михайло Врубель, молоді талановиті художники Київської малювальної школи Миколи Мурашка, серед яких і геніальний випускник цієї школи – Сергій Костенко.

Більше випусків проекту “Ніч в музеї” дивіться за посиланням.