У Пхеньяна з Москвою — точкова угода, для якої підійдуть і списані снаряди — думка

Росія вдалася до військової допомоги Північної Кореї не від хорошого життя, а тому, що її власні можливості виявилися вкрай обмеженими. Пхеньян це теж розуміє, тому передає те, що залежалося на складах і, можливо, давно підлягає списанню — якість відповідна. Таку думку висловив голова Центру політичних досліджень “Доктрина” Ярослав Божко в ефірі телеканалу FREEДОМ.

“КНДР, передаючи Росії боєприпаси, передавала не нові, тому що нові боєприпаси ще на північнокорейських складах можуть полежати 10 років або навіть 20. Вона передавала, швидше за все, те, що у хвості ланцюжка: що через кілька років, можливо, потрібно списувати, а може, вже давно треба списувати. Північна Корея також розуміє, що є технологічний цикл. Якщо в тебе купують снаряди, які, швидше за все, будуть витрачені негайно, то можна продати старші снаряди. А що старший снаряд, то більша у нього ймовірність інцидентів”, — констатує гість ефіру.

Він пояснює, що для Пхеньяну угода з Москвою є одноразовою, вона не формує довгостроковий політичний фундамент.

“Для Північної Кореї, гадаю, важливий короткостроковий момент. Ця угода не оформлена як елемент глобального російсько-корейського пакту, так? Просто точкова угода, тому що Північна Корея має певну кількість снарядів, які зараз їй не потрібні, і, можливо, найближчим часом потрібні не будуть. Можливо, їх взагалі час давно списувати. Натомість Північна Корея отримує будь-які радянські чи інші військові технології, пов’язані з російським ВПК. У цій конкретній точці це вигідна угода. І ніхто не має наміру думати про те, що буде завтра. І майбутнє Північної Кореї може бути туманним, і майбутнє Росії може бути туманним. Тому я не розглядав би насправді такого роду угоди як щось, що формує довгостроковий політичний фундамент. Я б їх розглядав як союз ревізіоністів, між якими насправді в політичному сенсі, прикладному не так багато спільного”, — зазначив Ярослав Божко.

Він додав: це стосується не лише відносин між Пхеньяном та Москвою, а загалом взаємин між Північною Кореєю, Іраном, Китаєм та Росією.

“Чотири абсолютно різні випадки. Просто те становище, в якому вони опинилися на міжнародній арені, сприяє тому, що вони починають якимось чином об’єднуватися між собою. І кооперація ця завжди спорадична, точкова, вона обумовлена лише ситуативною двосторонньою вигодою від обмінів. Вона не несе завдання сформувати якийсь альтернативний статус-кво. Альтернативну модель демократії, прав людини та альтернативну форму капіталізму вони не формують. Не стоїть таке завдання. Північній Кореї глибоко байдуже, яка форма правління у Росії, а Росії глибоко байдуже, яка форма правління у Китаї. І так само Китаю однаково, що в Ірані аятола чи ні”, — резюмував голова Центру політичних досліджень “Доктрина”.

Нагадаємо, на думку голови Центру політичних досліджень “Доктрина” Ярослава Божка, Росія, перебуваючи в умовах глобальної технологічної ізоляції, з одного боку, та військового дефіциту — з іншого, стала більш відкритою до експорту раніше секретних технологій до низки країн.