Нас сприймають на рівних: про досягнення української делегації в ПАРЄ говоримо з Марією Мезенцевою

Головні меседжі зимової сесії Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). Як ухвалювали головну резолюцію сесії — на підтримку українських дітей, і як домогтися повернення додому юних українців, депортованих Росією. Про ефективність культурної дипломатії та про нові призначення в ПАРЄ. І про ставлення європейських депутатів до своїх колег з України. Ці та інші теми в ексклюзивному інтерв’ю телеканалу FREEДOM на полях Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) прокоментувала голова української делегації в ПАРЄ Марія Мезенцева.

Ведучий — Олег Борисов.

— 25 січня ПАРЄ ухвалила головну резолюцію зимової сесії — на підтримку українських дітей. Чи задоволені ви результатом, проголосованими поправками?

— Однозначно це була центральна тема нашого робочого тижня. І ми задоволені результатом.

Але ми будемо більш задоволені, коли геноцид Росії буде об’єднавчою темою для різних парламентів світу, навіть поза ПАРЄ. І коли наші 20 тисяч депортованих дітей (а це приблизна цифра) будуть повернуті додому.

Так само як і будуть основи безпеки, що ґрунтуватимуться на нашій перемозі та подальшому мирі, — для повернення українських діточок, які зараз мають статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО). На них теж був фокус у цій резолюції. Так, ми обговорили (цього не було в попередній резолюції) виділення 5 млн доларів від банку Ради Європи на діток-ВПО, які через російську агресію змушені переміщатися з регіону в регіон України.

Ще одна новинка — робоча програма для юристів-міжнародників щодо напрацювання механізму, [який сприятиме поверненню українських дітей]. Ми закликаємо напрацювати додатковий механізм, крім повноважень Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ). Це може бути, наприклад, нейтральна країна, яка може виступити медіатором. Або ж це може бути структура ООН, але мені в це не дуже віриться. Або це буде вже діючий механізм (наприклад, МКЧХ), який необхідно просто посилити або розширити.

— Перед голосуванням за резолюцію на підтримку українських дітей в онлайн режимі виступала перша леді України Олена Зеленська. Вона навела трагічні історії депортованих Росією дітей, у які європейцям навіть важко повірити. Але це наша українська реальність. Наприклад, історія про хлопця-сироту з Маріуполя, якого окупанти депортували до РФ, там йому виповнилося 18 років, і йому мали вручати повістку в російську армію. Тобто Росія окупувала його місто, зруйнувала його, окрім цього викрала цього хлопця, а ще й намагалася змусити воювати проти України.

— Вони (окупанти, — ред.) намалювали собі план зі стирання ідентичності українських дітей. За всіма канонами міжнародного права і переміщення, і стирання ідентичності є ознакою геноциду. Ми у своїй резолюції ПАРЄ говоримо про геноцид. Але ми хочемо, щоб також про це сказав, наприклад, Міжнародний кримінальний суд. До цього ми йдемо.

Депортовані діти хоча б, слава богу, живі. А я наводила делегатам приклад 8-річної Кіри, яку сьогодні (25 січня, — ред.) поховали. Вона загинула 23 січня зі своєю мамою Віталіною внаслідок російського обстрілу Харкова. Їхні тіла дістали з-під завалів. Це дочка і дружина нашого друга, українського спортсмена Володимира Машкіна, який від початку повномасштабного вторгнення РФ захищає нас у Силах оборони України. Ця історія змусила плакати й генеральну секретарку Ради Європи Марію Пейчинович-Бурич, і наших колег, і голів комітетів.

І після таких історій, біль яких не передати словами, наші колеги “прокидаються”, вони запитують: а що робити, а що далі? Вони пропонують: давайте зберемося на додаткову зустріч, у нас є різні рівні.

У нас є і хороші новини. У квітні стартує робота Реєстру шкоди, заподіяної внаслідок агресії Російської Федерації проти України. І далі ми будемо йти до компенсацій за ці всі воєнні злочини.

Крім того, на весняній сесії ПАРЄ, яка відбудеться у квітні, ми проголосуємо питання відновлення України та компенсацій за рахунок заморожених російських активів. Тут цифри більші, ніж просто [заморожені] суверенні активи РФ.

Може, хтось слухає і дивиться це інтерв’ю, і думає, що я дуже сухо говорю про смерті. А просто нам уже немає чим плакати. І тому ми маємо діяти. І саме в пам’ять Кіри, її мами, всіх діток.

До початку сесії ПАРЄ було зафіксовано 518 дитячих смертей. Цю цифру вказано на стенді виставки, присвяченій українським дітям, яка проходить в Асамблеї. Сьогодні реальна цифра вже 521, усього лише за три дні. І коли кожен депутат, ідучи на засідання комітету чи на нараду, бачить ці страшні цифри, він їх запам’ятовує і реагує.

— Поруч якраз розташований пресрум для журналістів. І я постійно бачу, хто приходить. Був президент Кіпру, був президент Ліхтенштейну. І вже новий президент ПАРЄ Теодорос Руссопулос особисто кожного підводив і показував цю українську виставку, і віцепрезидентка ПАРЄ Олена Хоменко. Це дуже потужний меседж.

— Це однозначно. Виставка “Непочуті голоси українських дітей”. Який великий ефект має культурна дипломатія! Це шовкові хустки, які зроблені з малюнків дітей, історії яких розказані в цьому проєкті. Це страшні пазли однієї картини. І саме це працює найбільше.

Я не хочу нікого образити. Ми можемо 3000 разів виступати, але коли сюди приїжджали дітки, врятовані з Маріуполя, — маленька Саша, її сестра і брат, а також їхній тато Євген, і розповідали… (Євген Межовий сам виховує трьох дітей, місяць сім’я рятувалася від обстрілів у бомбосховищах Маріуполя, звідки їх обманним шляхом “евакуювали” окупанти. Євген не пройшов “фільтрацію” і опинився в полоні. Росіяни депортували його дітей до Москви. Через 45 днів чоловіка звільнили, й він почав пошук дітей. Виявилося, що їх готували до “усиновлення”. Євген, попри ризик, сам вирушив до Москви та забрав дітей. Сім’ю вдалося евакуювати в Латвію, — ред.).

Ми з Євгеном і його дітками за кілька днів будемо бачитися в Ризі на великій міжнародній конференції з повернення депортованих дітей.

— А чи достатньо обізнані міжнародні партнери із ситуацією в Україні? Я говорю не тільки про щоденні ракетні атаки, до яких, мені здається, європейці вже звикли, а й щодо фактів геноциду.

— Звикати однозначно не можна. Тому ми знову плануємо візит наших європейських колег [до України]. Такі візити організовуємо для того, щоб не забували. Коли вони на власні очі все бачать, навіть чують звуки сирен повітряної тривоги, це має великий ефект для реалістичного сприйняття ситуації. Для нас важливо продовжити такі поїздки наших колег, зокрема й на передову.

І я помічаю, як змінюється їхня риторика після таких поїздок. Вони кажуть, що українці, українська армія максимально готові приймати ці виклики, і що Україні потрібно допомогти сьогодні. Вони говорять про те, що сьогодні найважливіше — це військова допомога, яка буде збільшуватися. Потрібні далекобійні ракети, нереально важливі для нас системи протиповітряної оборони. У ПАРЄ ж представлені й європейські країни НАТО, і ми з ними говоримо і про зброю, і про іншу підтримку.

На сесії виступала міністерка закордонних справ Ліхтенштейну. І вони ставлять Україну пріоритетом своєї діяльності — трибунал, Реєстр збитків (компенсація збитків) і діти. Тобто Україна абсолютно не йде з порядку денного Ради Європи.

У межах зимової сесії відбулися вибори нового президента ПАРЄ (ним став грецький політик Теодорос Русопулос, — ред.) і комісара Ради Європи з прав людини (ним став представник Ірландії Майкл О’Флаерті, — ред.). Нового комісара вчора обрали 25 січня, і він незабаром приїде до України. Він уже був на конференції з питання депортованих дітей, він зустрічався з українським омбудсменом паном Лубенцем, який працював тут із нами в ПАРЄ. І для нас важливо, що новий комісар ставить тему депортованих українських дітей у фокус своєї роботи.

І не забуваємо про вибори генерального секретаря всієї Ради Європи [які призначені на червень]. Там цікаві кандидати.

— Я так розумію, незабаром закінчується термін повноважень чинної генеральної секретарки Марії Пейчинович-Бурич…

— Уже закінчився. Вона 25 січня представила свою доповідь, річний звіт і також виступила перед політичними фракціями.

У нас була дуже активна кооперація з нею. Пані Пейчинович-Бурич тільки за останні два роки, мені здається, разів чотири чи п’ять була в Україні. Вона представниця Хорватії, тому від початку знайома з воєнними злочинами, і як хорватка вона розуміє нас трохи краще, ніж інші.

— Українська делегація і в пріоритеті за займаними посадами в ПАРЄ. Олена Хоменко — віцепрезидентка ПАРЄ, за фактом друга людина в Асамблеї. Ви — голова української делегації та комітету. Перший виступ президента ПАРЄ Теодороса Русопулоса — прапор Європейського Союзу і прапор України. Перший його меседж — про Україну. Здавалося б, усе йде як треба. Резолюції голосується, все голосується. Але Росія не зупиняється.

— Вони не можуть зупинитися. Коли організм захворює божевіллям, він не може зупинитися, у нього просто форми цього божевілля будуть різні.

Ви згадали призначення. Мене обрали вдруге головою комітету рівності та недискримінації. Як помітили мої колеги, вдруге обрання [на цю посаду] — то вперше в історії ПАРЄ. До речі, за результатами минулого року наш комітет мав найбільшу кількість резолюцій, проголосованих у ПАРЄ. Ба більше, вони всі були пов’язані теж з Україною. Це жінки та діти під час війни, насильство як елемент зброї під час війни та багато інших.

Ви назвали кілька представників української делегації на керівних посадах в ПАРЄ. Я вам скажу — їх десять.

У нас десять нових або перепідтверджених позицій щодо верховенства на різних рівнях.

Є ще підкомітети, є антикорупційні наші ініціативи.

Усе це нас наближає до виконання дорожньої карти, яка напрацьовується щодо вступу України до ЄС. Тут усі про це теж говорили.

І робота з Венеціанською комісією. Ми 24 січня мали слухання за пунктом 7 дорожньої карти вступу до ЄС, який ми вже в принципі виконали, — щодо нацменшин.

І вперше і румунські, й угорські колеги, й сама Венеціанська комісія дали найоптимістичніші коментарі щодо нашої співпраці.

— Крім резолюції про українських дітей, які ще важливі заяви прозвучали на зимовій сесії ПАРЄ?

— У нас був ще хороший файл на тему, як у Європі поводяться з людьми, ув’язненими у в’язницях. Тут ми говорили про Росію, як вона поводиться з нашими полоненими — цивільними і військовими.

Заслуговує на окрему тему ситуація з російським військово-транспортним літаком Іл-76 у Білгородській області. Ми вважаємо, що це однозначно маніпуляція Росії. Ми чекаємо міжнародного розслідування. Але ми пам’ятаємо всілякі маніпуляції, які робила Росія і в Польщі, й на тимчасово окупованій території України зі збиттям “Боїнга” рейсу MH17 у 2014 році. До речі, документ із розслідування народжувався тут, і призвів до результату — рішення суду. І через 8,5 років суд підтвердив, що пасажирський “Боїнг” був збитий ракетою російського зенітно-ракетного комплексу “Бук”, який був переміщений на окуповану територію України. І в результаті загинули близько 300 осіб, які перебували на борту — мирні жителі різних країн світу.

Справедливість займає деякий час. Нам би, звісно, хотілося швидше, оперативніше. Але нам приємно, що правда восторжествувала.

Я працюю в цих інституціях 12 років. І хочу сказати, що такої підтримки України і такого рівня консультацій з нами ще не було.

Тобто з нами консультуються. Наприклад, яку б тематику ми хотіли підняти. Міністри закордонних справ із нами спілкуються, кандидати на посаду генерального секретаря. Ось, я мала зустріч із колишнім президентом Швейцарії, він попросив зустріч.

Нас сприймають абсолютно на рівних, і це не може не тішити.

Читайте також: Значення ухваленої резолюції про становище українських дітей — підсумки четвертого дня зимової сесії ПАРЄ (ВІДЕО)