На Бахмутському напрямку є успішні результати — розмова з українськими захисниками (ВІДЕО)

На Бахмутському напрямку поблизу нині окупованого селища Озерянівка українські воїни знищують склади з боєприпасами росіян і вибивають противника з позицій. Там тривають сильні бої, але вже є деякі успішні результати. Із захисниками поспілкувалася кореспондентка телеканалу FREEДОМ Анастасія Волкова.

Військовослужбовець Державної прикордонної служби України (ДПСУ) 30-річний Дмитро з позивним “Аїд” — мінометник, і тому обрав собі такий символічний позивний. Каже, хоче, щоб кожна міна стала персональним квитком для кожного російського військового з пунктом призначення: назад додому.

“Як показували у фільмах, що війна — це завжди романтика, воно завжди там щось таке якесь, це все брехня. Насправді війна — це печаль, скорбота, цього не передати. Момент, яким я пишаюся, це, напевно, те, що мої побратими залишилися живі. І є влучання по цілях. Бували моменти, що влучали дуже точно, я знаю. Це, напевно, були якісь склади з боєприпасами. Тому що вибух був яскравий, показали нам на відео. Досить великий такий вибух”, — поділився боєць.

Після ювелірно точної роботи українських мінометників противник одразу намагається вистежити, звідки вели по них вогонь.

“У відповідь не те, що шукали, нам такі прилітали, як би вам сказати, “смсочки”, що було дуже неприємно. Працювала авіація, працював танчик. Точно один танчик працював. Навіть знаємо, як, коли, ну, неприємно, одразу вам скажу”, — сказав Дмитро.

На шиї воїн носить армійський жетон із гравіюванням. Такий є в усіх його побратимів, і кожен із них сподівається, що він не знадобиться.

“Історія дуже проста цього жетона. Поки що радію, що він не знадобився. Чесно скажу. Поки висить на шиї — це добре. Ця інформація надає можливість у майбутньому, наприклад, встановити, чий це жетон — він прикріплений до військового посвідчення. Тобто бачите самі: він розділений на половинки. Якщо немає такої можливості: евакуювати, наприклад, двохсотого, то його ламають навпіл. Одну половинку залишають біля загиблого. А другу забирають із собою, щоб надалі відзвітувати. На жаль, історія цього жетона не дуже така весела”, — розповів він.

35-річний Антон — побратим Дмитра. Чоловік із Чернівецької області. До повномасштабного вторгнення не уявляв, що опиниться на фронті. Але вже понад рік працює на автоматичному станковому гранатометі АГС-17. Знімальній групі розповів про одну з операцій:

“Це було о сьомій ранку. Нас одразу підняли дистанційно і сказали координати, де противник ховається. Вони по домівках ховалися. Ми почали туди насипати. За одну годину 140 пострілів туди пустили і результат доволі хороший вийшов”.

За словами воїнів, противник сильний і недооцінювати його не варто. Щоб просуватися вперед і деокупувати території України, українським захисникам необхідно більше нового озброєння, броньованої техніки та боєприпасів.

“Дуже погано недооцінювати свого противника. Дуже погано. Вони дуже хитрі. У них також дуже хитра тактика. Наші хлопці взагалі красені, але противника також не варто недооцінювати”, — зазначив Антон.

Українські військовослужбовці продовжують контрнаступ у районі Озерянівки та сусідньої Курдюмівки Донецької області. Певні успіхи є. Наразі вони закріплюються в бліндажах, де ще недавно були російські окупанти.

“Продовжили облаштовувати позиції для оборони. Перед цим наші попередники спільно зі Збройними силами звільнили ту територію. Ми туди зайшли і там, звичайно, дообладнували свої вогневі позиції, і також сиділи ми в цих бліндажах противника. Їхні бліндажі, в принципі, були непогано облаштовані”, — каже військовослужбовець ДПСУ Роман.

У Романа — звання інструктора з бойової підготовки. На позиціях він також старший групи. Каже, відповідальність — колосальна, і часом доводиться віддавати накази, від яких у душі все перевертається.

“Мені також доводилося віддавати наказ хлопцям висуватися туди, де було дуже небезпечно. Найважче, це було відправити їх туди, в білий день, де на тій позиції перед нами було вже двоє загиблих і п’ятеро поранених. І там реально не було кому тримати оборону. І дали наказ, щоб вони пішли на підсилення. Це найважче для мене було”, — поділився воїн.

До війни 42-річний Роман працював столяром у рідному Івано-Франківську. Вважає, що після того, як російську армію відтіснять до кордонів 1991 року, в Україні буде багато роботи для всіх.

“Звісно, докладатимемо далі зусиль, щоб це все відбудувати. Не зупинятися в жодному разі. Навпаки, підіймати дух людей, особливо молоді”, — упевнений Роман.

Наразі ж українські захисники продовжують відбивати атаки противника на Бахмутському напрямку та звільняють від російських загарбників тимчасово окуповані території України.

Читайте також: Жорстокі бої з деокупації тривають у районі Курдюмівки — репортаж із позицій українських прикордонників (ВІДЕО)

Нагадаємо, за даними Генштабу ЗСУ, минулої доби на Бахмутському напрямку ЗСУ відбили вісім атак загарбників поблизу Кліщіївки та Андріївки Донецької області. Сили оборони України продовжують штурмові дії південніше Бахмута, завдають ворогові втрат у живій силі та техніці, закріплюються на досягнутих рубежах.