ЄС має відповідати швидкості, з якою просувається Україна: інтерв’ю з президенткою Європарламенту Мецолою

Європейський парламент підтримав резолюцію про визнання Росії державою — спонсором тероризму, щоб повідомити міжнародну спільноту про те, що відповідь на ескалацію має бути пропорційною. Ще один меседж документа — в Європі не настала втома від війни.

Більше того, громадяни країн Європейського Союзу самі тиснуть на європейських політиків щодо необхідності допомогти Україні виграти війну, розв’язану РФ.

Після суттєвого зниження залежності від російських енергоносіїв в період з 24 лютого і дотепер європарламентарі працюють над створенням енергетичного союзу в Європі. Це питання поки що знаходиться на рівні дипломатії.

Крім цього, Європарламент перебуває в постійному контакті з Верховною Радою України і готовий сприяти наданню нашій державі доступу до всіх програм та фінансування, які доступні кандидату в члени ЄС.

Чому європейці наполягають на допомозі Україні, незважаючи на всі труднощі? Як швидко Україна просувається у виконанні умов для кандидата в члени ЄС? Чи готовий Європарламент, зі свого боку, рухатися з такою самою швидкістю? Які саме програми ЄС доступні Україні? Про це в ексклюзивному інтерв’ю телеканалу FREEДОМ розповіла президентка Європарламенту Роберта Мецола.

Ведуча — Ксенія Смирнова.

— У своєму виступі перед Верховною Радою в квітні ви дали українцям три обіцянки, перша з яких — в контексті вторгнення РФ в Україну. Чи була Росія у прямій конфронтації з Європою і чи спричинить визнання міжнародною спільнотою Росії як держави — спонсора тероризму посилення цієї конфронтації? Які ризики готові прийняти в Європейському Союзі?

— По-перше, ми в політиці, і ми маємо зобов’язання і відповідальність. Цей парламент визнав наш обов’язок та відповідальність ще 24 лютого, коли російські танки увійшли до України.

Якщо ви запитаєте мене — думаю, ми повинні були визнати це раніше. І тому ми так поспішали сказати, що Україна має бути країною-кандидатом до Євросоюзу.

Цей парламент знаходиться в постійному контакті з українським парламентом, щоб допомогти зробити наступні кроки.

Ми прийняли резолюцію найсильнішою політичною мовою. Це необхідно, тому що відповідь на ескалацію має бути пропорційною.

— Ви говорили про велику допомогу в речах першої необхідності, про яку повідомив Андрій Єрмак. Ми розуміємо, скільки грошей ви зараз витратили на Україну… Гроші — це перший інструмент, і вони будуть потрібні ще довго. Але другий інструмент — зробити щось, щоб зупинити війну, заощадити гроші та розвивати наші країни. Отже, цей інструмент — резолюція — справді зможе наблизити перемогу України.

— Що точно резолюція зробить, то це піде проти мантри про те, що настане втома від війни. Резолюція була повідомленням про те, що втома ще не настала, і наші громадяни продовжують тиснути на нас, незважаючи ні на що, щоб ми допомогли Україні виграти цю війну.

Ми не лише ухвалили резолюцію, ми запустили кампанію, яка є наочним списком того, що потрібно від нас українцям. І у нас, європейців, є ресурси, щоб дати те, що потрібно Україні для продовження боротьби з цією невибірковою кампанією. Ми щодня бачимо бомби, що падають на міста.

Наша допомога надається на всіх фронтах, і цей парламент знаходиться в її основі — чи то політична, практична, військова чи фінансова допомога.

— Це була ваша третя обіцянка в нашому парламенті — про допомогу Україні до кінця війни, щоб ми могли довіряти вашим зобов’язанням та вашим обіцянкам. Але хіба така ж ситуація з соціумом Євросоюзу? Адже не всі люди — політики, і можуть бути готові страждати за українців до кінця цієї війни.

— Це буде важка зима. Ми не лише ведемо війну на нашому континенті, але в нас інфляція та ціни на енергоносії вищі, ніж будь-коли раніше.

Ось тут і настає час лідерства. Тут важлива Європа. Тут європейські лідери мають подивитися один одному в очі і сказати — чи ми готові врятувати Європу.

Ми, можливо, не були в такій складній ситуації… Але ми вже були в складних ситуаціях, і єдиний вихід з них був через загальноєвропейські рішення. Якщо ми несемо відповідальність за реалізацію цих загальноєвропейських рішень, то наші громадяни можуть бути втішені тим фактом, що ми збираємося вжити всіх можливих заходів, щоб пом’якшити соціально-економічні наслідки не лише війни на нашій території, а й нестабільних цін на енергоносії. Енергобаланс надто довго залежав від дешевого російського газу.

Рішення, які ми прийняли до цього моменту, зайшли набагато далі, ніж я могла собі уявити. Але це тому, що наші громадяни хочуть, щоб ми це зробили.

Тепер ми повинні забезпечити, щоб вони продовжували переживати ці важкі зими разом з нами, не кажучи їм, що робити. А приймаючи рішення, які ми можемо пояснити та які також захищають їх.

— Ви сказали про енергетичну незалежність Європейського Союзу. Це дуже складне питання для вас, і прагматичність у питанні дешевого газу та нафти стоїть на першому місці в кожній країні. Але я маю запитати — що буде після війни?

— Якщо зважити на той факт, що 24 лютого ми були майже на 90% залежні від російського газу, а зараз — менш ніж на 9%… Як ми це зробили? Ми перепідключилися, знайшли інші способи, знайшли партнерів з третіх країн, на яких ми можемо покластися.

Сподіваюся, ми зможемо створити справжній енергетичний союз в Європі, вклавши значні кошти у відновлювані джерела енергії. Я можу говорити про це поки що як про дипломатичні геополітичні відносини, які ми зможемо побачити, коли Російська Федерація піде з України.

— І останнє питання: ваша друга обіцянка була про те, що ви готові прийняти Україну до родини Євросоюзу. Я розумію, що є етапи, які ми маємо пройти, та реформи, які ми маємо провести. Але з огляду на те, як швидко нам дали статус кандидата, чи можемо ми зробити щось прямо зараз, під час війни, щоб прискорити цей процес?

— Я думаю, що ми можемо відповідати або маємо спроможність відповідати швидкості, з якою Україна просувається крок за кроком.

І тут ми, Європейський парламент, допомагаємо Верховній Раді щодо цього. Якщо ми не співпадаємо у швидкості, то, що ми взагалі робимо? А по-друге, кожна країна має свій шлях.

Так, треба зробити багато кроків, але не варто недооцінювати період між тим, щоб стати країною-кандидатом та власне вступом до Європейського Союзу, отримуючи доступ до програм та фінансування перед вступом… Що важливо — чому ми досі цього не зробили?

Розширення роумінгової угоди на Україну, яка б дуже допомогла з точки зору економіки та споживання. Горизонт 2020 (найбільша рамкова програма ЄС — ред.), Research, Erasmus, свобода надання робочої сили в Євросоюзі, свобода надання послуг — це речі, які можна надати Україні вже зараз.

Думаю, ми можемо відповідати швидкості, з якою Україна досягла своєї мети.