Рішення Росії щодо масової видачі паспортів у невизнаному Придністров’ї може бути пов’язане з підготовкою до можливої мобілізації на війну проти України, заявила президентка Молдови Мая Санду.
Раніше Держдума РФ ухвалила закон, який надає російському диктатору Путіну офіційне право одноосібно ухвалювати рішення про введення військ до інших країн під приводом “захисту прав і свобод громадян Росії”. Тепер армія РФ може бути офіційно застосована за кордоном, якщо громадянина цієї країни заарештували, утримують або переслідують у кримінальному чи іншому порядку.
Росія роздає паспорти у Придністров’ї
Москва спрощує жителям окупованого Придністров’я (регіон Молдови) отримання російського паспорта, щоб залучити нових солдатів для війни проти України. Про це заявила президентка Молдови Мая Санду.
Також вона припустила, що це одна з тактик Росії, спрямована на те, щоб погрожувати Молдові у зв’язку з її зусиллями щодо реінтеграції Придністров’я.
Своєю чергою прем’єр-міністр Молдови Александру Мунтяну закликав мешканців регіону бути обережними та пам’ятати, що громадянство передбачає не лише переваги, а й обов’язки.
“Російський паспорт стає паспортом країни-агресора, яку не приймають за столом цивілізованого світу. Я думаю, що рішення Кремля пов’язане зі спробою залучити на фронт якомога більше солдатів, враховуючи, що останнім часом темпи набору знизилися”, — наголосив Мунтяну.
Влада Молдови обговорить можливі заходи у зв’язку з виходом указу Путіна. Кишинів не виключає виклику російського посла.
Росія витрачає значні ресурси, щоб завадити євроінтеграції Молдови. Москва активно втручалася у вибори в країні — і в президентські, і в парламентські. У листопаді 2025 року спікер парламенту Молдови Ігор Гросу заявив: Кремль витратив близько 400 млн євро, щоб привести до влади в Кишиневі проросійських політиків і осіб, пов’язаних із кримінальним світом. Так, молдовський олігарх Володимир Плахотнюк, якого затримали в Греції у справі про масштабну схему відмивання та незаконного виведення грошей, регулярно відвідував Москву за підробленими документами.
За даними The Insider, з червня 2024 року переговори з Плахотнюком вів заступник керівника адміністрації Путіна Дмитро Козак. Останній його візит до Москви, як стверджують журналісти, відбувся наприкінці квітня 2025 року.
Одним із прикладів втручання в молдовські вибори стала російська інформаційна операція “Матушка” — кампанія з дезінформації, спрямована на громадську думку в демократичних державах. Москва залучала для пропаганди західних блогерів. Вони мали просувати наратив про Росію як нібито захисницю православ’я та протиставляти її Заходу. У межах операції поширювалися фейкові сюжети в медіа, підроблені газетні публікації та відео, згенеровані штучним інтелектом.
“Окрім коштів, що перераховуються через підроблені рахунки, існують мережі, які використовують криптовалюти для фінансування посередників, а російські експерти перевіряють на міцність наші інститути. Ще більш тривожним є створення “фантомних” партій, які виглядають проєвропейськими, але фінансуються з Росії з метою забезпечити прокремлівську більшість у парламенті”, — розповів прем’єр-міністр Молдови (2023-2025 рр.) Дорін Речан.
Релігійна тематика займає особливе місце в російських гібридних операціях. Експерти наголошують: однією з найнебезпечніших тактик Москви залишається використання Російської православної церкви (РПЦ) як інструменту впливу. У ЦВК країни неодноразово повідомляли про випадки, коли священники РПЦ під час проповідей транслювали кремлівські наративи та займалися політичною агітацією.
Після розпаду СРСР частина російських еліт і військових за підтримки армії РФ відмовилися підкорятися Кишиневу. Відтоді Москва використовує Придністров’я як важіль тиску на Молдову.
“Те, що ми називаємо придністровським конфліктом, від самого початку було інструментом Кремля, за допомогою якого він намагався взяти під контроль усю Республіку Молдова. Таким класичним зразком кремлівських намірів є так званий меморандум Козака, який мав бути підписаний 25 листопада 2023 року і передбачав загалом руйнування Молдовської держави, створення якоїсь псевдофедерації з гарантованою російською військовою присутністю та повним контролем Москви”, — зазначив депутат парламенту Республіки Молдова Оазу Нантой.
Після 24 лютого 2022 року, коли Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, у Молдові загрозу з боку Росії почали сприймати значно серйозніше. Адже у невизнаному Придністров’ї з початку 1990-х років розміщений російський військовий контингент. Тому шлях Молдови до Європейського Союзу для Кишинева — це не лише питання економічної та демократичної перспективи, а насамперед безпеки та стійкості держави.
Україна, на думку молдовських політиків, захищає не лише себе, а і ЄС та Молдову. Адже наступною ціллю Кремля цілком може стати Кишинів.
“У цій ситуації для нас життєво важливі героїчні зусилля України у боротьбі з путінським режимом. Україна нас захищає. Україна є гарантом того, що так звана оперативна група російських військ на лівому березі Дністра буде поводитися дуже тихо”, — зазначив Оазу Нантой.
Україна і Молдова разом розпочали рух до Євросоюзу у 2022 році. Одночасно отримали статус кандидатів на вступ. А у 2024-му Київ і Кишинів синхронно відкрили переговорний процес про вступ до ЄС. Україна та Молдова посилюють економічне й енергетичне співробітництво і розраховують на відкриття всіх переговорних кластерів найближчим часом.
“Я закличу всі держави-члени якомога швидше офіційно відкрити всі кластери. Перший кластер може бути відкритий ще в період кіпрського головування. Щодо решти п’яти кластерів, то ми сподіваємося, що нам вдасться це зробити у липні. Річ у тім, що ми виконали велику підготовчу роботу, і тепер усе готово до офіційного відкриття”, — заявила єврокомісарка з питань сусідства та розширення Марта Кос.
Україну і Молдову у ЄС сприймають як частину одного процесу розширення Євросоюзу. Поки Київ продовжує стримувати російську агресію, Кишинів разом із ним робить ставку на безпеку, демократичні цінності та європейське майбутнє.
Спроби впливу Кремля на Молдову в оцінці експертів
Чому Кремль зараз вирішив відновити масову видачу паспортів у Придністров’ї та якими можуть бути наслідки? Чи є у місцевих мешканців запит на російське громадянство? Як має реагувати офіційний Кишинів на такі дії Москви? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Александру Тенасе, міністр юстиції Молдови (2009-2011 і 2018 рр.), ексчлен Венеційської комісії;
- Олексій Тулбуре, директор Інституту усної історії Молдови;
- Андрій Андрієвський, політолог, головний редактор медіаресурсу AVA-TV (Молдова);
- Віктор Гайдеєк, незалежний молдовський журналіст.
АЛЕКСАНДРУ ТЕНАСЕ: Жителі Придністров’я розуміють наслідки отримання російського паспорта
— Ніхто не утискає права російськомовних у Молдові. Це шантаж, до якого вдається Москва, щоб нагнати страх на своїх сусідів і показати, що вона ще на щось здатна.
Видача російських паспортів — не нова історія. РФ з 1992 року видає їх жителям окупованих територій у Придністров’ї. Те саме вона зараз робить і на окупованих українських територіях. Усе відбувається абсолютно за тим самим сценарієм.
Росія зараз зазнає поразки на лінії фронту. Абсолютно очевидно, що справи в армії РФ ідуть дуже погано і ЗСУ справляються з агресією. Зараз росіяни намагаються зробити хоч якось гарну міну при дуже поганій грі.
Жителі окупованих територій у Придністров’ї чудово усвідомлюють, що означає отримання російського паспорта. Тут дуже короткий шлях: людину швидко мобілізують, відправлять на війну, а назад вона повернеться в пластиковому пакеті. І на цьому все закінчиться.
Тому ніхто серйозно не сприйняв ініціативу Путіна, і в Кишиневі не стали це серйозно коментувати. Ми це вже проходили й чудово розуміємо, що вся криза з Придністров’ям вирішується вже не Путіним. Усе залежатиме від того, як розвиватимуться події в Україні і як ЗСУ виконуватимуть свої бойові завдання.
Наше законодавство дозволяє множинне громадянство — це не проблема. Більшість жителів Придністров’я мають молдовські паспорти й користуються нашою системою охорони здоров’я. Молоді люди з цього регіону можуть вільно навчатися у наших вишах.
Жителі Придністров’я їздять на заробітки до Республіки Молдова. Щодня можна побачити величезні потоки машин: люди виїжджають працювати, заробляти гроші, щоб нормально жити.
Ми сприймаємо цих людей як своїх громадян і намагаємося інтегрувати їх не лише в нашу соціальну та економічну систему, а й у ціннісну та суспільну.
Після того як Росія розпочала повномасштабну військову операцію проти України, маски були скинуті. Усім, зокрема і в Придністров’ї, стало очевидно, що приховується за кремлівською риторикою про “русский мир”. Насправді це банальний імперіалізм, і ні до чого хорошого він не призведе.
Є люди старшого віку, які досі ностальгують за СРСР і піддаються кремлівській пропаганді, яка все ще присутня в Придністров’ї. Але інтернет у Придністров’ї все-таки вільний — це не Російська Федерація. І люди зі здоровим глуздом чудово розуміють, що відбувається насправді. Вони розуміють і ту величезну помилку, яка була зроблена 30 років тому, коли люди підтримали міф про те, що десь на окремому клаптику землі можна зберегти шматок СРСР. Росія намагається і далі маніпулювати цією ситуацією.
Ми не збираємося проводити референдум на нашій власній території — у двох районах, які Росія окупувала у 1992 році, і питати когось про те, яким має бути наше майбутнє.
Протягом 30 років ми були заручниками абсолютно несправедливого окупаційного механізму, де РФ разом із Придністров’ям вела якісь псевдопереговори. Насправді їх не було. Росія просто використовувала цей час для того, щоб зміцнити тираспольський режим і, ізолювавши людей, створити у них відчуття, ніби вони є окремим суб’єктом, не пов’язаним із Республікою Молдова.
ОЛЕКСІЙ ТУЛБУРЕ: Москва посилає сигнал Тирасполю, що нібито не забула про нього
— Ми звернули увагу на те, що в указі Путіна згадувалося саме Придністров’я, а не придністровський регіон Республіки Молдова. Придністров’я — це радше географічний термін, а саме — території, що прилягають до Дністра з одного і з іншого боку. Тобто це може бути де завгодно. У цьому сенсі документ юридично неграмотно складений і, по суті, є нікчемним.
Чому це відбувається саме зараз? Я вважаю, що це відчайдушна спроба Кремля якось відреагувати на процеси, що відбуваються у Молдові, і зокрема — на відносини Молдови зі своїм регіоном на лівому березі Дністра.
Уже понад рік в придністровський регіон не надходить газ так, як він надходив попередні 30 років: безплатно і в необхідних обсягах. Газ із РФ продовжує надходити, але за дуже складними схемами. Він дорогий і його зовсім недостатньо для того, щоб регіон міг нормально функціонувати.
Ми спостерігаємо економічну депресію і політичну кризу в регіоні. Настрої населення змінюються на користь Республіки Молдова та ідеї возз’єднання з рештою країни. Росія ніяк не може це змінити, і більш переконливо допомогти регіону вона сьогодні також не здатна.
Паспортизація — це відчайдушний символічний жест, який має показати придністровській управлінській еліті: “Ми про вас не забули”. А з іншого боку — це спроба налякати й погрожувати Кишиневу, мовляв, “ми своїх не залишимо”.
Паралельно з цим указом був ухвалений і інший — про те, що РФ буде захищати своїх громадян усюди, де, з погляду Кремля, проти них будуть вчинятися якісь неправомірні дії. Наприклад, якщо проти керівників придністровського регіону Кишинів запровадить якісь санкційні заходи, Росія “цього так не залишить”. Про це заявив посол РФ.
Фактично російське громадянство в Придністров’ї вже отримали всі, хто цього хотів. Водночас складно навіть точно назвати кількість власників паспортів РФ у регіоні, але це точно не більшість жителів. Більшість якраз має громадянство Республіки Молдова, і це зафіксований факт.
На сьогодні молдовське громадянство набагато привабливіше, ніж російське. Молдовський паспорт дозволяє вільно подорожувати, пересуватися практично по всьому світу, працювати, навчатися.
Крім того, формально кожна людина, яка отримала російське громадянство і підпадає під мобілізаційний вік, стає військовозобов’язаною. Зараз складно уявити, яким чином жителі Придністров’я могли б потрапити в зону бойових дій.
Версія про те, що Кремль готується до мобілізації і йому потрібні солдати, має право на існування. Формально громадяни РФ на території Придністров’я — військовозобов’язані. Але, ймовірніше, в нинішніх обставинах це насамперед загроза Кишиневу і символічний сигнал Тирасполю: “Ми про вас пам’ятаємо, але більше нічим допомогти не можемо”.
АНДРІЙ АНДРІЄВСЬКИЙ: Потрібно позбавляти молдовського громадянства тих, хто отримує паспорт РФ
— Запровадження Путіним спрощеного російського громадянства для жителів окупованого Придністров’я та ухвалення Держдумою РФ закону про можливе входження російської армії в будь-яку країну “для захисту” громадян РФ — це ланки одного ланцюга.
Буквально днями російський дрон пролетів через усю територію Молдови — увійшов у північній точці й вийшов у південній, зокрема пролетів над другим за величиною містом Молдови — Бельцями. Це було показове дійство: мовляв, ми можемо дістати вас у будь-якій частині вашої країни.
Невизнані влади Тирасполя у відповідь на указ Путіна заявили, що це дуже важлива програма “для захисту сотень тисяч російських громадян”. Це нісенітниця. Тому що, по-перше, на тій території залишилося всього кілька сотень тисяч людей — усіх національностей. По-друге, більшість із них і так мають російське громадянство.
До останнього часу в Росії офіційно стверджували, що Придністров’я — це частина території Молдови. Росія навіть не визнала “Придністровську молдовську республіку”, за допомогою якої у 1991 році окупувала цей регіон.
Нинішній указ Путіна про спрощене російське громадянство — це вже показова дія, яка демонструє, що Росія відходить від тактики удаваних кроків.
В указі, який підписав Путін, сказано просто — Придністров’я. Без уточнення, що це за територія і де вона знаходиться. Ніби це якась окрема держава. І в документі йдеться — видати їм російське громадянство. Тобто, по суті, вони збільшують кількість своїх громадян, щоб мати підставу, принаймні у власних очах, почати агресивні дії, наприклад провокацію проти Молдови, а можливо й повномасштабне вторгнення.
Якби Україна нас не захистила, російське вторгнення в Молдову відбулося б ще 4 роки тому — у 2022-му, коли почалася повномасштабна війна. А зараз РФ просто продовжує чинити тиск і залякувати.
Жителі Придністров’я не розуміють, що з набуттям російського громадянства вони також можуть бути призвані Кремлем на війну проти України. Вони поки не вірять, що це реально може статися, і в Придністров’ї війни ніхто не хоче. Немає спільного кордону з РФ, і люди розуміють, що для них це все дуже швидко і погано закінчиться.
Зараз жителі Придністров’я мають паспорти Молдови. Але вже є прецеденти, коли їх позбавляють молдовського громадянства. Таким чином люди втрачають можливість виїжджати до ЄС та інші бенефіти, наприклад пенсію.
Я вважаю, потрібно позбавляти молдовського громадянства жителів Придністров’я, які отримують паспорти РФ. Потрібно внести поправки до закону і заборонити подвійне громадянство з Росією. Тому що зараз у нас відкрите громадянство і можна робити скільки завгодно паспортів. Але в ситуації цілеспрямованого, агресивного поглинання нашого населення за наявності громадянства РФ треба позбавляти молдовського, щоб вони розуміли, що за свої помилки треба платити.
ВІКТОР ГАЙДЕЄК: Молдові потрібно розвивати власну армію
— Я не думаю, що щось кардинально зміниться через рішення РФ щодо паспортизації. У більшості жителів Придністров’я російське громадянство і так уже є.
Я припускаю, що це чергова спроба Кремля позначити свою територію впливу і нагадати: “Якщо що — ми поруч”. Щобільше, нещодавно був ухвалений ще один указ, згідно з яким Путін може застосовувати війська для захисту своїх громадян за межами РФ. Хоча, відверто кажучи, Росію ніколи особливо не обмежували ні закони, ні міжнародне право.
Ми знаємо, наскільки важка зараз економічна ситуація в Придністров’ї. На лівому березі Дністра навіть створено спеціальний фонд, щоб збирати гроші на зарплати бюджетникам, допомоги, пенсії тощо. Можливо, у Росії просто немає грошей, щоб реально підтримувати регіон, тому що всі ресурси йдуть на війну. І тоді такими заявами Москва намагається хоча б морально підтримати регіон, раз матеріально вже не може.
Ще це й сигнал Кишиневу, що якщо він проводитиме політику, яка не сподобається Кремлю, то він завжди може дістати цей “козир” і нагадати, що буде “захищати своїх громадян”.
Інше питання — наскільки взагалі фізично можливе введення армії РФ на територію Молдови, зважаючи на відсутність спільного кордону. Хіба що ешелонами під конвоєм везти людей до кишинівського аеропорту, відправляти в Росію і вже там забирати до армії. Але аеропорт контролюється легітимною молдовською владою, тож такий сценарій навряд чи можливий.
Ймовірніше, у відповідь Кишинів здійснить традиційний дипломатичний жест — викличе главу російської дипломатичної місії в Молдові. Хоча його навіть не можна офіційно називати послом: йому досі не вручено вірчі грамоти, і формально він вважається лише главою дипломатичної місії.
Якихось інших серйозних важелів впливу у маленької Молдови у відносинах із Росією, по суті, немає.
Наше головне завдання, як мені здається, — розвивати власну державу, покращувати рівень життя, проводити реформи, підсилювати збройні сили. Звісно, молдовська армія не зможе протистояти Росії у повноцінній війні, але локалізувати й нейтралізувати якісь дрібні провокації наші збройні сили цілком здатні. Щобільше, беручи до уваги, що на лівому березі постійно перебуває кілька тисяч російських військових.
Російські дрони регулярно пролітають над територією Молдови. Нам дуже пощастило, що досі вони не падали так, щоб спричиняти людські жертви. Але якщо не покращувати ситуацію у сфері оборони, наслідки можуть бути дуже серйозними. Є засоби, які дозволяють фіксувати появу в повітряному просторі будь-яких літальних об’єктів. Але ППО, здатної збивати такі дрони, у нас фактично немає. Тому необхідно працювати в цьому напрямку, щоб мати можливість нейтралізувати будь-яку провокацію.
Читайте також: Кремль посилює тиск на Кишинів за допомогою паспортизації — деталі (ВІДЕО)














