Вчора о 22:46
У Кремлі чути скрип підлоги, коли Путін вагається між одним зрежисованним виступом та іншим у спробі демонструвати силу, поки під ним руйнуються основи його режиму. Так британський політичний експерт Хеміш де Бреттон-Гордон у колонці для The Tеlegraph описав ситуацію у Росії. Водночас в Москві не забувають озвучувати все нові вимоги до Києва. Ніяких реальних підстав для такої агресивної риторики у Путіна немає, стверджують аналітики американського Інституту вивчення війни. Як російські чиновники намагаються зберегти видимість контролю над ситуацією, розповідає FREEДOM.
У Кремлі повернулися до старих вимог, озвучених Путіним ще у 2024 році. Тепер російським окупантам потрібні не тільки Донецька і Луганська області, а ще й Херсонська, і Запорізька. До того ж не для остаточного завершення війни проти України, а тільки для старту мирних переговорів. На кого розраховані всі ці заяви? Як вони можуть вплинути на перемовний процес? І чому ця риторика говорить не про позицію сили, а про тривогу, яка зростає, і невпевненість російського керівництва.
9 травня після закінчення параду Путін заявив, що війна проти України “можливо, наближається до завершення”. А вже через кілька днів його прессекретар Дмитро Пєсков оголосив журналістам, що мовляв, Москва вимагає віддати їй чотири українські регіони. А потім, за його словами, можна буде спокійно вести переговори.
Нагадаємо, у жовтні 2022 року, абсолютно поза всякою логікою і законом, кремлівська влада включила ці регіони до Конституції Російської Федерації. Потім про це, правда, на час призабули. І ось знову згадали. І це одночасно з тим, що саме зараз, за даними Інституту вивчення війни, Україна почала серйозно змінювати ситуацію на фронті на свою користь. Росія втрачає перевагу на полі бою, а ключову роль у цьому відіграють дрони та удари по логістиці армії РФ.
“У квітні 2026 року російські війська вперше з моменту вторгнення України в Курську область у серпні 2024 року втратили території, які контролювали на українському театрі військових дій. Армія РФ втратила контроль над 116 кв. км. Темпи просування Росії по полю бою неухильно знижуються з листопада 2025 року”, — йдеться у звіті Інституту вивчення війни.
Умови Києву цього тижня озвучував навіть секретар ради безпеки Росії Сергій Шойгу. Рівно два роки тому, після гучного корупційного скандалу, його відправили у відставку з посади міністра оборони. З того часу він волів мовчати і особливо ніде не світитися. А тут раптом заговорив про так звані першопричини конфлікту і про те, що Україна нібито обов’язково повинна бути позаблоковою і нейтральною. Не змовчав і глава російського МЗС Лавров. Він знову звинуватив лідерів Євросоюзу у тому, що вони є учасниками війни на боці України і затягують мирний процес. На цьому тлі все більше експертів стверджують, що гучні заяви Кремля — це спроба приховати ослаблення позицій Росії. Москва намагається виграти час і зберегти видимість контролю над ситуацією.
“Кремль вже не може провести масштабну мобілізацію без ризику внутрішньої дестабілізації. Російська армія несе серйозні втрати, а можливостей для великих наступів все менше. На цьому тлі українська сторона поступово перетворюється не лише на союзника НАТО, а й на важливий елемент майбутньої європейської системи безпеки завдяки бойовому досвіду та розвитку оборонної промисловості”, — зазначив журналіст Холман Дженкінс-молодший у колонці для The Wall Street Journal.
До речі, одразу кілька американських ЗМІ написали про те, що вимоги Москви про виведення ЗСУ з території Донецької та Луганської областей могло бути просто вивертом для Дональда Трампа. Ми, мовляв, на більше не претендуємо, а за це просимо послабити санкції і посилити тиск на Київ. Подібні маневри і постійна зміна вимог явно вдарили по переговорному процесу. Держсекретар США Марко Рубіо прямо заявив, що переговори про завершення війни Росії проти України втратили імпульс. Водночас він акцентував, що Вашингтон готовий знову виступити посередником у переговорах і тільки адміністрація Трампа може впоратися з цим завданням. Окремо глава Держдепу відзначив посилення української армії і назвав її найпотужнішою у Європі.
“Росіяни втрачають у п’ять разів більше солдатів, ніж українці. Україна — менша за розміром країна, з меншою армією, але її Збройні сили — найсильніші у всій Європі. Не тільки завдяки отриманій допомозі, а й завдяки бойовому досвіду, накопиченому за час війни. Президент Трамп хоче, щоб війна закінчилася. Він вважає, що це божевілля, і він правий. Президент і його команда готові сприяти дипломатичному завершенню війни. На жаль, за останні два місяці з різних причин ми втратили частину імпульсу. Але скоро буде досягнута точка, коли обидві сторони відновлять переговори, а ми готові зіграти в цьому роль посередника і довести справу до кінця”, — заявив державний секретар США Марко Рубіо.
Втім, питання територій — це не єдиний політичний трюк, яким Кремль намагається заплутати і одночасно втягнути Захід у вигідну для себе гру. Несподівано в Кремлі заговорили про готовність до діалогу з європейцями. А Путін навіть назвав свого ідеального перемовника. Мовляв, краще за всіх з цим завданням впорається ексканцлер ФРН Герхард Шредер. Той самий, який так пишається дружбою з російським диктатором і вважає Путіна “демократом чистої води”. Той, хто сів у крісло керівника проєкту “Північний потік”, щоб намертво прив’язати Європу до російської газової труби. Разом з тим показово, що за весь час повномасштабної війни Шредер не зробив жодної заяви, що засуджує, на адресу країни-агресора. Не дивно, що багато хто у Євросоюзі сприйняв таку пропозицію як глузування і чергову провокацію. А канцлер Німеччини Фрідріх Мерц прямо заявив — Європа самостійно вирішуватиме, хто представить її інтереси на майбутніх переговорах.
“Ми, європейці, самі вирішуємо, хто буде говорити від нашого імені. Ніхто інший. Європа здатна допомогти сформувати новий світовий порядок, щоб забезпечити його регулювання нормами і правилами, а не свавіллям і законом сильного. Російські атаки говорять іншою мовою, ніж заяви Путіна про те, що війна може наближатися до завершення”, — заявив канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.
До військових невдач Росії, провалів на дипломатичному фронті додаються і постійні удари по тилах. Як пише видання The New York Times, вже у березні Україна перевершила Росію за кількістю атак далекобійними безпілотниками. До того ж мова йде не тільки про інтенсивність, але і про географію ударів. Сили оборони України вражають цілі на відстані понад 2 000 км. А це означає — в зоні досяжності дронів сьогодні знаходиться велика частина території Росії. Водночас у багатьох регіонах просто немає необхідних засобів ППО для прикриття інфраструктури, стратегічних і військових підприємств.
“Відповідно до того, як військові дії заходять у глухий кут, російський уряд відчуває все більший економічний і політичний тиск. Рейтинг схвалення Путіна впав до найнижчого рівня з початку війни, оскільки економіка відчуває серйозні труднощі через величезні військові витрати, а відключення мобільного інтернету, введені, зокрема, для запобігання ударів українських безпілотників, викликають невдоволення простих росіян”, — пише The New York Times.
Втім, попри такі катастрофічні наслідки, завершувати війну Путін не збирається. І останній масований удар по Україні — тому підтвердження. Країна-агресор атакувала Україну саме в той момент, коли лідери США і Китаю зустрічалися в Пекіні. Як заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, це ще раз показує, що російський режим становить глобальну загрозу всій міжнародній безпеці.
“Путін хоче, щоб ця війна тривала, щоб продовжити свій контроль і владу над Росією. Не повинно бути ніяких ілюзій або благодушних надій: тільки тиск на Москву може змусити його зупинитися. Я впевнений, що лідери США і Китаю мають достатній вплив на Москву, щоб сказати Путіну: йому нарешті слід припинити війну. І це стало б найзначнішою позитивною подією”, — заявив глава зовнішньополітичного відомства України Андрій Сибіга.
Кремль знову намагається тиснути і на Україну, і на Захід, постійно вигадуючи нові ультиматуми і розширюючи список своїх вимог. Одночасно ні на день путінська армія не припиняє обстріли і вбивства мирних жителів. Домагатися своїх цілей у Кремлі звикли силою, погрозами і шантажем. Тому будь-яка спроба піти на повідку у агресора лише заохочує подальшу ескалацію і перекреслює всі шанси на припинення вогню.
Читайте також: Блеф Кремля на тлі величезних втрат: чому ультиматуми Путіна відірвані від реальності на фронті (ВІДЕО)
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
