Сьогодні о 12:36
Виробник української крилатої ракети “Фламінго” анонсував розробку бюджетної альтернативи системи протиповітряної оборони (ППО) Patriot. Також компанія близька до створення надзвукових балістичних ракет. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) зазначають, що захистити військові об’єкти у Росії стає майже неможливо.
Розвиток військових технологій
Українська оборонна компанія Fire Point завершує розробку двох надзвукових балістичних ракет — FP-7 і FP-9. Менша ракета FP-7, яку в компанії називають аналогом американської ATACMS, має дальність близько 300 км і може бути застосована вже найближчим часом. Більша ракета FP-9 має дальність до 850 км і перебуває на стадії випробувань. У компанії розповіли, що Москва потенційно опиниться в радіусі ураження цього боєприпасу.
Також Fire Point веде переговори з європейськими корпораціями про запуск нової системи протиповітряної оборони, яка стане дешевшою альтернативою комплексу Patriot. Метою розробки є зниження вартості перехоплення балістичної ракети та зменшення залежності від іноземних постачань.
“Якщо нам вдасться зменшити це до менш ніж 1 млн доларів, це змінить правила гри в рішеннях протиповітряної оборони. Ми плануємо перехопити першу балістичну ракету наприкінці 2027 року”, — заявив головний конструктор компанії Fire Point Денис Штіллерман.
Розвиток технологій, особливо у сфері безпілотних систем і штучного інтелекту, значно посилює переговорні позиції України, перетворюючи її на провідного розробника оборонних технологій. Напрацювання України в бойових умовах запозичуються країнами НАТО, що зміцнює партнерські зв’язки.
Українські безпілотники вражають стратегічно важливі об’єкти в Росії. У Новоросійську зафіксовано атаки БпЛА на фрегат “Буревестник” — носій крилатих ракет “Калібр”. Також Сили оборони України завдали удару по фрегату “Адмирал Макаров” у порту “Новоросійськ” і вразили бурову установку “Сиваш”. Загалом удари українських безпілотників завдаються по всьому ланцюгу російського ВПК — від сировини до високотехнологічних елементів.
“Це може знецінити всі ударні системи в Росії до 90%. Грамотна системна організація, удари багатопланові, наприклад, протягом дня — сотні різних ударів по всіх підприємствах. Ми вже можемо говорити про цю цифру, бо заявлена планка в 3 млн дронів, а з них кілька сотень — далекого радіуса дії, що дозволяє просто щодня дезорганізовувати роботу, знищувати системно окреме підприємство або вузли, щоб вони зупиняли свою роботу”, — прокоментував генерал армії України, керівник Служби зовнішньої розвідки України (2005-2010 рр.) Микола Маломуж.
Секретар Радбезу РФ Шойгу заявив раніше, що розширення і розвиток українського виробництва безпілотників означає, що жоден російський регіон більше не буде в безпеці. А мер Москви Собянін констатував, що нещодавно ППО зіткнулася з однією із наймасштабніших атак на столицю країни. Технологічний прогрес перетворює Україну з отримувача допомоги на активного гравця, здатного змінювати логіку ведення бойових дій, що посилює її позиції на міжнародній арені. Росія ж, навпаки, не готова до миру і не прагне припинити війну, попри очевидний провал усіх стратегічних цілей.
“Стратегічно Путін програв. Згодом він спробував перевести війну на оперативний рівень, завдаючи ударів по критичній, енергетичній інфраструктурі України. Він намагався зламати волю українського народу. Абсолютно очевидно, що він не розуміє українців”, — зазначив полковник армії Великої Британії у відставці Філіп Інгрем.
Київ посилює міжнародну коаліцію від угод у сфері безпеки до боротьби з російським тіньовим флотом. У березні президент України Володимир Зеленський відвідав вісім країн, провів 23 міжнародні зустрічі. Їх результатом стала низка домовленостей в оборонній сфері. Йдеться про партнерство з Саудівською Аравією, Об’єднаними Арабськими Еміратами, Катаром і Йорданією. Також до програми PURL приєдналася Болгарія, і загальна кількість країн-учасниць зросла до 28.
Українські розробки у сфері озброєння в оцінці експертів
Які інновації у сфері ППО вже розробила Україна? Як це впливає на ситуацію на лінії фронту? Чи може Україна масштабувати свої розробки й ділитися ними з союзниками? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Ігор Романенко, засновник благодійного фонду “Закриємо небо України”, генерал-лейтенант;
- Віктор Ягун, директор Агентства реформування сектору безпеки, експерт з національної безпеки;
- Андрій Рудик, доктор філософії у галузі “Соціальні та поведінкові науки”.
ІГОР РОМАНЕНКО: Україна розвиває засоби малої протиповітряної оборони
— У питанні оборонного співробітництва України з європейськими виробництвами все дійсно впирається в час — швидкість розробки та впровадження.
В України суттєво просунулася ситуація з так званими засобами малої протиповітряної оборони, зокрема з дронами-винищувачами. До того ж до такого рівня, що ми, по суті, вийшли попереду Європи й всього світу. Можливо, щось подібне є у китайців, але загалом рівень дуже високий.
У результаті зі своїми розробками ми серйозно зайшли на Близький Схід і навіть на американські бази там — у частині їх прикриття. Президент США Дональд Трамп цього не бачить або не хоче визнавати, але його фахівці це цінують, тому що їм це необхідно.
Останнім часом дуже показові українські атаки як по об’єктах на території РФ, так і на тимчасово окупованих територіях. Наприклад, удар по базі в Новоросійську. Було пошкоджено фрегат-носій крилатих ракет. Також, на мій погляд, незаслужено мало уваги приділили самому удару по морській платформі. Там була реалізована комбінована атака різними видами озброєнь: безпілотна ударна авіація, морські безпілотні комплекси, інші засоби, а також ракети, надані союзниками.
Йдеться про ракети, які діють на дальності до 300 км. Важливо, що удар завдавався не просто по морській платформі — це був об’єкт, де зосереджені “очі та вуха” російської системи спостереження за акваторією, а також база морських спецпідрозділів.
У той час як у повітрі діяли дрони, зокрема дрони-обманки, вони перенаситили систему ППО на цій платформі. Морські безпілотні засоби відвертати увагу з іншого напрямку. А сама ракета йшла на висоті лише 2-3 м — це унікальна характеристика. Лише перед ураженням цілі вона підіймається, і в системи ППО просто не вистачає часу на реакцію. Водночас бойова частина — близько 200 кг.
Операція була побудована показово: спочатку вибиваються “очі та вуха”, потім завдається основний удар. А якщо зруйнована система локації та морського моніторингу, то в цей коридор уже можуть заходити та діяти інші засоби ураження.
Я вважаю, що можливості для подальших подібних дій є у Сил оборони вже цього року. Тому що події розвиваються зовсім не так, як планувалося, зокрема у весняно-літній наступальній кампанії армії РФ. Показово і те, що навіть контрольовані російські військові блогери вперше за всю війну почали говорити про необхідність розглядати варіанти оборони.
Потенціал Сил оборони України суттєво зріс. Щоденні операції показують системну роботу за трьома ключовими напрямами: удари по об’єктах, пов’язаних з паливно-мастильними матеріалами, удари по хімічних підприємствах, які маскуються під виробництво добрив, удари по об’єктах оборонної промисловості, де виробляється озброєння і техніка. Фактично це відбувається щодня.
ВІКТОР ЯГУН: Українські військові розробки посилюють переговорну позицію
— Свого часу США працювали над системами, які були справді передовими, вони працювали з концепцією. Ось є концепція, треба зробити таку от річ, і не було ні аналогів, ні зразків, і не було активних бойових дій у той час.
Україна живе в активній фазі війни, тому зараз є реальні зразки озброєння — на них можна подивитися, їх можна помацати, розібрати та зібрати. Ніхто зараз не говорить про те, що не можна робити аналоги або копіювати.
У нас є, наприклад, американський зенітний ракетний комплекс Patriot. Ми можемо підійти, подивитися на нього, помацати і подумати, як зробити краще, гірше або, наприклад, дешевше. У цьому сенсі все досить просто — і це сильно прискорює розвиток.
Можна домовитися з нашими партнерами в Чехії, з нашими заводами, з Кременчуком, наприклад. Є системи радіолокації, які можуть дозволити нам доволі чітко розуміти, звідки, що летить. До того ж летить і на великій швидкості, і високо в космосі. Тобто все це є, і все це просто треба зібрати докупи й спробувати використати в бойових умовах.
Справді, є показовий момент розвитку власних засобів протиповітряної оборони. Якщо українські компанії дійсно наближаються до створення альтернативних рішень рівня Patriot-класу, хай навіть у вузькій ніші, це означає перехід від моделі “просити” до моделі “створити”. У сучасній війні виграє не той, у кого більше техніки, а той, хто швидше адаптує технологічно. І зараз Україна демонструє дуже серйозну модель адаптації.
Фактично Україна вперше за час повномасштабної війни формує власний технологічний контур стратегічного стримування.
Це включає кілька напрямів:
- балістичні рішення і розвиток власного виробництва, яке може серйозно вплинути на хід війни;
- розвиток власної ППО;
- війна дронів, де ми вже бачимо перелом: Росія тривалий час мала кількісну перевагу, але Україна поступово компенсує це якістю — точністю, системою застосування та ударами по військовій інфраструктурі;
- технологічна перевага у зв’язку та управлінні військами, адже сучасна війна — це, по суті, війна управління і наявність стійкого супутникового зв’язку, цифрових систем координації та мережевих рішень дає перевагу у швидкості ухвалення рішень.
Ми зараз бачимо прямий вплив на переговорну позицію. Війни закінчуються не тоді, коли хтось втомився, а коли змінюється баланс можливостей. Росія будувала свою стратегію на тому, що час працює на неї. Якщо Україна демонструє здатність нарощувати виробництво дронів, розвивати власні ракети, завдавати ударів по російській економіці і швидше адаптувати технології, виникає нова реальність. У цій реальності час починає працювати вже не на Москву.
Виникає головний ризик для Кремля — не класична військова поразка, а поступова втрата стратегічної стійкості: зростання витрат на захист території, необхідність розосередження ППО, падіння доходів, посилення внутрішньої напруги. Тому технологічний розвиток України — це не лише про зброю, а зміна самої логіки війни.
Що більше Україна здатна завдавати системної технологічної шкоди, то сильніші її позиції на переговорах. Тому що на переговорах слухають не того, хто просить, а того, хто здатен створювати проблеми противнику. Якщо ця динаміка збережеться, то з часом питання для Росії звучатиме вже не “як досягти своїх цілей в Україні”, а “як зупинити погіршення власної стратегічної позиції”.
АНДРІЙ РУДИК: Україна практично є регіональним гравцем у сфері безпеки
— Україна вже здатна ефективно відбивати масовані ракетні атаки РФ. І цей досвід справді застосовується, бо це найцінніша річ, набута, на жаль, ціною життів і здоров’я наших громадян, а також зруйнованої цивільної інфраструктури.
Щодо конкурентоспроможності наших технологій, то про це все-таки варто говорити в міру їх виходу на ринок. Зараз ми маємо справу радше з концепціями, з окремими зразками озброєння, які використовуються переважно сектором Сил оборони України.
Зараз коректніше говорити про політичну конкурентоспроможність, і вона в нас є. Це демонструють навіть ті нечисленні згадки в медіа про діяльність наших фахівців і технологій в Африці. Не кажучи вже про Близький Схід.
Якщо ми говоримо про теоретичні військово-політичні пакти із союзниками, то це, зрозуміло, включає оборонні зобов’язання, обмін розвідданими, технологіями й так далі. Тут Україна буде цінною не лише своїм досвідом як таким, а й досвідом підготовки, участю в бойових діях, а також наявністю боєздатних Сил безпеки та оборони. Тому що, як не крути, у держави, що воює, армія — одна з найбоєздатніших.
Якщо говорити про геополітичний вимір, такі союзи, очевидно, будуть спрямовані проти конкретних противників, наприклад, Росії, Китаю або інших. І тут виникає нюанс: РФ теж воює, у неї теж є певний рівень боєздатності та свої інновації. Тому Україна цікава ще й з іншого погляду.
Я поступово вводжу в науковий обіг поняття “контрінноваційна діяльність”. Недостатньо просто створити інновацію — потрібно одразу розуміти, якою буде відповідь противника і як на неї реагувати. У цьому сенсі Україна, безумовно, буде цікава іншим державам у військово-політичному плані.
Окремо варто сказати про Сирію. Україна працюватиме з цим напрямом, бо для нас важливо, щоб Росія остаточно втратила вплив у цій країні. Сирія тривалий час була важливою перевалковою базою і геополітичною опорною точкою для проєкції російського впливу як на Близькому Сході, так і в Африці. Російська присутність у Сирії зараз суттєво скорочена, але вона все ще зберігається.
Якщо говорити про конкуренцію з Росією на ринку озброєнь у Сирії — питання дискусійне. Я б радше розглядав інші країни Близького Сходу. Адже навіть такі країни, як Туреччина, член НАТО, свого часу закуповували у Росії системи С-400. Щоправда, вони не надто ефективно показали себе під час відбиття ударів з боку Ірану.
У ширшому контексті Україна може бути регіональним гравцем у сфері безпеки і, по суті, вже стає ним.
Ми бачимо, що в Києві обговорюються різні проєкти регіональної системи безпеки, зокрема в Європі. Крім того, розширюється співпраця з країнами Близького Сходу. Цікаво, що раніше арабські країни, особливо аравійські монархії, виявляли менший інтерес до українського досвіду — просто тому, що не перебували під обстрілами. Зараз ситуація змінилася, з’явився інтерес і його починають активніше опрацьовувати.
Глобальним гравцем у сфері безпеки Україна поки що не може стати. Ми не можемо конкурувати з такими країнами, як Індія або Китай, з об’єктивних причин: різні масштаби економік і той факт, що основні ресурси зараз спрямовані на відбиття повномасштабної агресії РФ.
Читайте також: Росії складніше наступати через нестачу людей: експерти оцінили втрати окупантів і можливості для мобілізації
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
