Вчора о 22:44
Російська армія різко знизила темпи наступу на фронті. У березні штурмова активність загарбників досягла мінімального рівня з початку повномасштабної війни проти України. Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни. Експерти зазначають, що одна з причин — це величезні втрати Росії на фронті. Путіну елементарно не вистачає людей, тому доводиться йти на крайні заходи.
Втрати окупантів зростають
План набору контрактників на війну проти України в Росії — на межі провалу. Цього року Міністерство оборони Російської Федерації розраховувало залучити 409 тис. осіб. Це приблизно 35 тис. щомісяця. Однак фактичні темпи російської мобілізації суттєво нижчі.
“Замість очікуваних 1 100-1 150 контрактів на добу, за три місяці 2026 року середнє щоденне число контрактників склало трохи більш як 940. Водночас потрібно пам’ятати, що кількість контрактників не дорівнює кількості прибулих у частину. Грубо кажучи, якщо тенденція збережеться, то Росія може недобрати 16% або понад 65 тис. осіб”, — йдеться у публікації UDF.
За березень 2026 року втрати РФ вийшли на рекордний рівень. Ці дані вдалося отримати завдяки системі відеофіксації Сил оборони України. Як зазначив президент України Володимир Зеленський, подібна ситуація позбавляє росіян можливості нав’язувати характер ситуації на фронті.
“Важливо, що суттєво підвищилися результати в знищенні також систем ППО Росії, а саме 274 такі системи уражені лише за березень. Є відчутні результати й у знищенні російських складів та військової логістики”, — сказав глава держави.
Лише у березні, за інформацією Міністерства оборони України, внаслідок ударів українських дронів загинули або були важко поранені 33 988 російських військових. Ще 1 363 ліквідовані завдяки артилерійським та іншим ударам. У сумі РФ втрачає понад 35 тис. солдатів на місяць. Це майже зіставно із цифрами російської мобілізації.
“Вже четвертий місяць поспіль втрати противника перевищують темпи поповнення його військ. Впевнено рухаємося до стратегічної мети — понад 50 тис. ліквідованих російських окупантів щомісяця. Системно зростає ефективність протиповітряної оборони. У березні кількість “Шахедів” і “Гербер”, знищених дронами-перехоплювачами, зросла удвічі. Попри спроби росіян залучити рекордні ресурси, щоб перехопити ініціативу, усі їхні “досягнення” — це зростання втрат”, — каже міністр оборони Михайло Федоров.
Загальні втрати російської армії з початку повномасштабної війни проти України, за даними Генштабу ЗСУ, вже перевищили 1,3 млн осіб.
Попри величезні втрати на фронті, спікер Кремля Пєсков заявив, що Росія продовжуватиме війну проти України до досягнення всіх своїх цілей. А Києву нібито потрібно вивести війська з Донбасу “вже сьогодні, а краще вчора”.
За його словами, вивід українських військ сприяв би переходу до “політико-дипломатичного врегулювання конфлікту”. За 12 років РФ не змогла захопити всю територію Донецької області, не зможе і протягом заявлених в ультиматумі Кремля двох місяців.
Через нестачу людей Кремль змушений залучати так званий спецконтингент, тобто засуджених, осіб під слідством, підсудних. Таким чином у Росії активно застосовують ухвалені у 2024 році поправки до Кримінального кодексу, які дають можливість умовного або повного звільнення обвинувачених і засуджених від покарання, які уклали контракт із Міноборони, були нагороджені або звільнені зі служби після поранення.
“Як мінімум 263 росіянина були засуджені до умовних строків або відпущені з колоній на цих підставах. Серед них обвинувачені і засуджені за незаконний обіг наркотиків, побої, крадіжки, шахрайство, пограбування, їзду напідпитку, корупцію, а також мінімум один засуджений за зґвалтування, 13 обвинувачених у вбивстві та 11 обвинувачених у завданні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть”, — пише видання “Верстка”.
Паралельно Кремль усе активніше діє й через університети. Російські виші фактично перетворюються на інструмент вербування. Як пише The Moscow Times, від найбільших університетів країни вимагали відправити на війну не менше 2% від числа студентів. А в Російському технологічному університеті на тлі спроб загнати студентів в армію різко посилили правила відрахування. Тепер приводом для виключення з вузу може стати навіть один академічний борг, тоді як раніше критичним вважався поріг у п’ять.
Раніше студентам, які перебували на межі відрахування, пропонували вибір: або втратити місце в університеті, або підписати контракт на службу в БпЛА-підрозділах. Тепер же цю межу відрахування Російська Федерація встановлює самостійно. Таким чином система набору людей в армію виходить за межі добровільної й дедалі більше нагадує приховану мобілізацію, зазначають експерти.
“Влада вдається до таких кроків лише тому, що дуже боїться провести повну мобілізацію. І, відповідно, тут будуть, напевно, вигадані нові способи відтермінувати цей момент. Жодного хорошого варіанту виходу немає, і тому все це так чи інакше обертається проти влади. Російське командування здійснює спроби “м’ясних штурмів”, коли люди неважливі, а їх просто кидають майже без зброї на амбразуру. Тому, звісно, люди закінчуються”, — зазначив політик, лідер міжнародного руху “Говорите громче!” Андрій Сидельников.
Ще одне джерело поповнення особового складу — іноземці. Росія планує залучити цього року не менш як 18,5 тис. громадян інших країн. Однак і тут виникають проблеми: низка держав активно протидіє вербуванню своїх громадян на війну, що звужує цей канал поповнення російського війська. У результаті Кремль змушений буквально збирати армію усіма можливими напрямками — від ув’язнених до студентів і мігрантів.
Втрати армії РФ за оцінкою експертів
Як втрати в живій силі та техніці впливають на потенціал наступальних дій армії РФ? Звідки росіяни планують брати мобілізаційний ресурс? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Юрій Федоренко, командир 429-ї окремої бригади безпілотних систем “Ахіллес”;
- Павло Лакійчук, керівник військових програм безпеки Центру глобалістики “Стратегія ХХI”;
- Ігор Романенко, засновник благодійного фонду “Закриємо небо України”, генерал-лейтенант;
- Дмитро Єловський, політичний коментатор, ведучий каналу “Ходорковский Live”.
ЮРІЙ ФЕДОРЕНКО: Потрібно 50 тис. окупантів на місяць
— Якщо ми говоримо про можливість Сил оборони розбити наступальний потенціал противника, то подібні дії відбуваються щодня. Покровський напрямок — це зараз один з найбільш пріоритетних для окупаційних військ. Але питання в тому, що будь-яке просування, будь-який активний наступ потрібно забезпечувати необхідною кількістю техніки, боєприпасів, озброєння та людських ресурсів армії РФ.
Росія може це забезпечувати шляхом постійних мобілізаційних процесів, внаслідок підвищення норми залучення громадян РФ, а також найманців до лав російських збройних сил. І, як наслідок, направляти їх на ділянки активних бойових дій. За різними оцінками, противник зараз може щомісяця ставити в стрій до 37 тис. окупантів.
Була чітко визначена задача: перше — знищити можливість Російської Федерації наповнювати свій бюджет нафтодоларами. Це один з основних інструментів наповнення російського окупаційного бюджету, який вони потім витрачають на озброєння, на безпілотники, що тероризують наше населення, на ракетне озброєння, а також на підкуп власного населення для війни проти України.
Україна щодня завдає ударів по тих об’єктах, які конвертують нафтодолари в терор і смерть для українців.
За березень понад 35 тис. окупантів були виведені з поля бою. Це означає, що Сили оборони набирають можливості виконувати задачу, яка була визначена і доведена до військ, а саме наближатися до позначки 50 тис. знищених окупантів на місяць на лінії зіткнення.
Якщо ми знищуємо більше, ніж росіяни можуть щомісяця поставити в стрій (а ми знищуємо більше), як наслідок, їхні плани стають нереалізованими.
Важливо зазначити, що ми воюємо в умовах дисбалансу сил і засобів. На жаль, противник чисельно більший.
ПАВЛО ЛАКІЙЧУК: Стратегічна мета Сил оборони — знищити якомога більше російських окупантів
— Тими силами та засобами, які залишилися у противника, виконати стратегічні задачі, поставлені перед військами ще у жовтні-листопаді 2025 року, на теперішній момент вже неможливо.
Для продовження операції росіянам потрібно або перегрупуватися, або створювати нові резерви, ставити нові задачі, й цими силами реалізовувати тактичні цілі, щоб створити найбільш сприятливі умови для можливого весняно-літнього наступу. Для цього потрібні ресурси та резерви. Від того, як вони накопичуватимуться, залежатиме характер дій противника, щонайменше, на найближчі пів року.
Поки ставка наших Сил оборони не на утримання окремих населених пунктів або кілометрів позицій. Суть стратегії — знищувати якомога більше окупантів, щоб поповнення російської армії новим контингентом не покривало щоденні й місячні втрати — ні в матеріальному плані, ні в особовому складі.
Якщо противник не зможе створити достатню кількість резервів, продовження стратегічної наступальної операції, щонайменше на двох фронтах, стане неможливим. Це і є задача номер один, яку зараз вирішують захисники України.
Міністр оборони задавав цифру 50 тис. ліквідованих окупантів на місяць як орієнтир. Це максимальна планка, яка точно забезпечить перелом. Але для реалізації наших задач достатньо й менших цифр.
Якщо знищувати 35-40=45 тис. окупантів, це теж ефективно. Просто знадобиться більше часу, щоб позбавити противника резервів, здатних до маневру.
Рівень успішності Сил оборони вже дає практичні плоди. Навіть якщо мова не йде про стратегічний перелом, на окремих складних оперативних напрямках Україні вдається концентрувати сили для перелому ситуації:
Поки це оперативні дії, але вони вже створюють перелом, бо росіяни не очікували, що українським силам вдасться накопичити достатньо резервів і ресурсів, навіть при розтягнутій лінії фронту.
Інше питання — чи зможуть росіяни знайти зовнішні ресурси та людський контингент, який би закрив прогалину, коли мобілізаційна машина не справляється з поточними потребами армії.
ІГОР РОМАНЕНКО: Втрати армії РФ безпосередньо впливають на ведення бойових дій
— Ми спостерігаємо, що у противника немає можливості інтенсивно використовувати свої ресурси. По-перше, позначається те, що з кінця 2025 року і до сьогодні втрати армії РФ настільки великі, що це безпосередньо впливає на ведення бойових дій.
Кількість втрат окупантів перевищує кількість поповнення особового складу у підрозділах і частинах російської армії. Це, своєю чергою, позбавляє їх можливості формувати резерви у 2026 році.
Водночас наступальні дії все ж проводяться. Весняно-літню кампанію росіяни почали з третьої декади березня, але зовсім не за тим планом, який був ними спочатку сформований.
За можливостями, за потенціалом залучених сил і засобів, і вже в ході бойових дій, ми бачимо, що суттєво відрізняються строки, темпи просування і загальний характер операцій армії РФ.
Фактично зрив цієї весняно-літньої наступальної операції розпочався ще за місяць-півтора до її активної фази, коли Сили оборони перейшли до активної оборони.
На низці напрямків, таких як Олександрівське, північніше Гуляйполя, а також у районі Лимана, підрозділи Сил оборони проводили контратаки.
Російські пропагандисти заявляли, що з весни почнеться прорив, але якого ми зараз не спостерігаємо. Разом з тим їм необхідно демонструвати якісь досягнення й результати. Уже лунають думки, що за всіма військовими канонами цю “спеціальну операцію” вже складно так називати й потрібно щось змінювати.
З одного боку — великі втрати, з іншого — відсутність серйозних результатів на поточному етапі. Тому виникає логіка: є сенс задуматися про оборону. І це дуже важливий сигнал.
Опосередковано ми бачимо ознаки того, що у противника є серйозні проблеми з наступальними діями.
У цій ситуації Путін поспішає і намагається отримати хоч якісь результати та знайти шляхи до завершення війни. Але завершувати потрібно “переможно”, а перемог немає. Відповідно, формується інший підхід. Ми пам’ятаємо приховані плани, які озвучувалися раніше: йшлося про те, що росіяни готові воювати довго.
А це означає перехід до затяжного характеру війни — до формату, до якого вони фактично змушені перейти через відсутність достатніх ресурсів для масштабних наступальних операцій.
ДМИТРО ЄЛОВСЬКИЙ: Можлива нова масштабна мобілізація у РФ
— Найпасіонарніші та ідейні росіяни пішли на війну в першу чергу. Але багато хто з них зараз залишився там або в живому вигляді, або вже ні.
На п’ятий рік повномасштабної війни гостро постає кадрове питання. Абсолютно незрозуміло, звідки брати нових військових, особливо враховуючи інтенсивність і специфіку так званих “м’ясних штурмів”.
Судячи з усього, уже були мобілізовані практично всі ув’язнені. Багато колоній і виправних зон зараз пустують: їх просто невигідно утримувати — охоронців і персоналу більше, ніж “зеків”.
Крім того, в армію брали мігрантів і представників дружніх режимів, наприклад, з Північної Кореї. Зараз і з цим виникають проблеми: квоти, ймовірно, вичерпані.
Нова тенденція — накази, які спускаються у виші, на підприємства та великі держустанови, включно з держкомпаніями та приватними компаніями, пов’язаними з державою. Кажуть, що тепер беруть студентів для “військ безпілотників”. Але це, ймовірно, малоефективний захід: студенти не мотивовані йти в армію або підписувати контракти. Вони будуть ухилятися, ховатися у родичів і шукати способи уникнути служби.
Що стосується великих компаній, керівники і менеджери, ймовірно, будуть саботувати ці накази, бо їм невигідно відправляти власних працівників на фронт.
Таким чином, нова масштабна мобілізація вже маячить на горизонті. Про неї говорять у Держдумі, в адміністрації президента та у Раді безпеки. Поки публічно її заперечують, але це лише питання часу, адже інакше знайти людей для війни з Україною не вдасться.
Ще один варіант — гастарбайтери або робітники з інших країн, чи допомога від залежних режимів (наприклад, Північна Корея чи деякі африканські країни). Але навіть у цьому випадку не вдасться поповнювати фронт тисячами солдат щомісяця.
На цей час Путіна не цікавлять територіальні зміни чи політичні здобутки в Україні. Йому важливий сам процес війни. Якщо вона закінчиться, Путіну доведеться вирішувати величезний комплекс питань: побут, економіку, культуру, весь уклад життя в країні. Зараз великі потужності державної машини зосереджені на підтримці війни — ідеологічно, економічно та організаційно.
Як не дивно, Путіна влаштовує поточна довготривала, виснажлива війна з мінімальними просуваннями. Періодично йдуть “м’ясні штурми”, а міфологема “Орешника” по Києву” знову з’являється в повітрі, особливо після успішних атак ЗСУ на нафтосховища та порти Росії.
Я думаю, що скоро ексміністр оборони Сергій Шойгу буде розплачуватися за свої невдачі в перші роки так званої “СВО”. Але за те, що відбувається зараз на фронті, розплати, ймовірніше, ми поки не побачимо.
Читайте також: Україні пропонують віддати окупантам десятки тисяч родин: експерти проаналізували ультиматум РФ щодо виведення ЗСУ з Донбасу
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
