Ситуація на Близькому Сході не свідчить про початок Третьої світової війни. Свої аргументи в ефірі телеканалу FREEДОМ озвучив сходознавець, головний редактор сайту і Telegram-каналу Oriental Express Міхаель Бородкін.
“Говорити про Третю світову війну дуже передчасно. Бо світова війна передбачає зіткнення двох більш-менш рівноцінних блоків. Якби ми говорили про готовність Китаю вступити в цю війну на боці Ірану, то, можливо, ми дійсно говорили б про Третю світову. Але нічого подібного і близько немає”, — сказав Бородкін.
Регіональною війною ескалацію на Близькому Сході теж не назвеш.
“Я не знаю, чи можна називати регіональною війною ситуацію, коли просто всі об’єднуються проти Ірану і починають хто військовими методами, хто через фінансово-економічні механізми чинити тиск на Іран”, — додав сходознавець.
Як приклад Бородкін нагадав, що Об’єднані Арабські Емірати вже пригрозили Ірану заморозити всі іранські активи, які є в Дубаї, Абу-Дабі. Флот Пакистану (країна є союзником Саудівської Аравії, а отже — ворогом Ірану) попрямував до регіону для захисту судноплавства, захисту суден з нафтою.
“Можливо, навіть Індія приєднається. Хоча Пакистан і Індія нібито противники, але і ті, і інші зацікавлені в безперебійному постачанні нафти”, — додав Бородкін.
Він наголосив, що поки ситуація розвивається в рамках операцій, які розпочали США та Ізраїль, немає приводів говорити про початок світової війни.
Іран здійснює удари не тільки по американських військових базах, але і по інфраструктурі сусідніх арабських країн. За допомогою цього іранський режим розраховує дестабілізувати дані країни, щоб, по-перше, спробувати через них чинити тиск на Сполучені Штати з вимогою згорнути бойові дії, а по-друге — максимально підвищити ціни на нафту.
“Це в короткостроковій перспективі дозволить просто заробити, а в довгостроковій — викликати підйом цін на бензин всередині Америки, що теж посилить тиск на уряд США з метою змусити припинити бойові дії. Але нинішній стрибок ціни на нафту — короткостроковий, тобто первинна реакція, і незабаром вони повинні там опуститися до якогось більш прийнятного рівня”, — пояснив експерт.
Іран намагається розширювати географію обстрілів. Вже було завдано удару по Азербайджану, хоча в цій країні немає американських баз. Тегеран направляє свої ракети й в бік Туреччини.
“Це все спроба спровокувати якомога більше хаосу в надії, що це змусить американців змінити свою позицію. Але серйозних інструментів для цього у Тегерана немає. Іран перебуває під дуже серйозним військовим тиском, бомбардування їхніх військових об’єктів не припиняються, і навряд чи вони зможуть довго триматися. Так, іранський режим має великий запас міцності, але при збереженні інтенсивності ударів навряд чи у них вистачить сил довго блокувати ту ж Ормузьку протоку”, — впевнений Бородкін.
І вже є ознаки ослаблення іранського режиму.
“Потроху він слабшає. Він ще не почав сипатися, але він слабшає. Це навіть видно по цілях, по яких наносяться удари. Останні дні бомбардуванням піддаються поліцейські дільниці, штаби “Басидж” (одна з п’яти підрозділів КСІР, — ред.). Фактично репресивний апарат починає значно слабшати”, — зазначив спікер.
Все це дає підстави вважати, що після завершення активної фази американо-ізраїльської операції можна очікувати повстання народу Ірану проти правлячого режиму.
“Більшість іранського народу налаштована проти нинішньої іранської системи, вони ненавидять цю владу. І є ймовірність того, що коли війна закінчиться, ми побачимо якесь народне повстання. У червні 2025 року вже була 12-денна війна, через пів року в Ірані почалося справжнє народне повстання проти влади. Тоді його вдалося придушити в крові. Але тоді репресивний апарат не був настільки ослаблений, як зараз”, — резюмував Міхаель Бородкін.
Читайте також: Ситуація на Близькому Сході: роль України в захисті неба оцінив Подоляк
Нагадаємо, 28 лютого США почали військову операцію проти режиму Ірану, яка отримала назву “Епічна лють”. Операція проводиться спільно з Ізраїлем, який проводить свою частину кампанії під назвою “Ревучий лев”.
Читайте також: США знищили 16 іранських суден, які мінували Ормузьку протоку














