Вчора о 22:48
26 лютого в Україні — День опору Криму російській окупації. 12 років тому тисячі жителів півострова — українців, кримських татар, представників інших національностей вийшли на масштабний мітинг, щоб сказати: Крим — невід’ємна частина України. Як цей день став символом мужності, єдності та сміливості жителів півострова, розповідає FREEДOM .
12 років тому тисячі людей зібралися біля будівлі Верховної Ради Криму в Сімферополі. Вони виступили проти проведення позачергової сесії парламенту, яка могла стати кроком до зміни статусу півострова. Той мітинг і той день 26 лютого — стали символом громадянського опору російській окупації. Активісти фактично зірвали спробу стрімкого політичного сценарію, спрямованого на відрив Криму від України.
За оцінками очевидців, на мітинг на підтримку територіальної цілісності України вийшли від 5 до 10 тисяч осіб — кримські татари, українці та представники інших національностей півострова. Акція стала символом прагнення до миру і готовності відкрито заявити про свою позицію. Люди вимагали не допустити виходу Криму зі складу України і прибрати з центральної площі міста всі російські прапори.
Багато кримчан називають той день «тривожним середовищем». Всі прекрасно бачили, як на півострів автобусами завозили молодих людей спортивної статури з Краснодарського краю. Саме ці люди, озброївшись триколорами, зображали проросійськи налаштованих жителів Криму.
Втім, це була далеко не нешкідлива масовка. Тому жінок в той день попросили не виходити на площу і чекати своїх чоловіків вдома. В результаті тисняви і зіткнень біля стін парламенту дві людини загинули, десятки отримали поранення, але засідання, на яке так розраховувала кремлівська влада, було зірвано. А вже наступного дня озброєні російські військові без розпізнавальних знаків захопили будівлі парламенту та уряду Криму. Ці події стали фактичним початком окупації півострова.
“Ми не знали, що вже в цей час у підвалах Верховної Ради були ті самі “зелені чоловічки” і що все вже готувалося до захоплення з 26 на 27 лютого. Це був страшний ранок 27 числа, коли ти прокидаєшся від дзвінка сусідці, якій сказали, щоб вона не виходила на роботу і весь центр Сімферополя перекритий, і незрозуміло, що взагалі відбувалося. Тому що ніхто в цей день нікуди не виходив, все перекрито, і для всіх стало шоком, що якісь люди захопили центральні адміністративні будівлі і підняли свої триколори”, — згадує історик Гульнара Абдулаєва.
Далі події розвивалися стрімко: кримські депутати проголосували за проведення “референдуму” і відставку уряду. Регулярні військові формування Росії захоплюють телецентр, поромну переправу, аеропорти Сімферополя і Бельбека, блокують українські військові частини. 16 березня був проведений нелегітимний так званий “загальнокримський референдум”. А вже 18 березня в Москві підписують папірець про нібито “прийняття Криму і Севастополя до складу Російської Федерації”. Міжнародна спільнота засудила дії РФ, і навіть запровадила санкції щодо кількох російських чиновників і військових. Але цього було явно недостатньо.
Тоді багато європейських країн, особливо Німеччина, були сильно прив’язані до російських поставок газу і нафти. А деякі побоювалися, що активне втручання може призвести до великої війни в Європі, і говорили, що краще, мовляв, не злити Путіна. У ті дні у виданні Washington Post вийшла пророча стаття авторитетного оглядача Чарльза Краутхаммера. Він попереджав, що апетити диктатора не обмежаться одним Кримом, що такі дії Заходу він сприйме як слабкість, і вже найближчим часом це може обернутися страшними наслідками.
“Путін мобілізує тисячі військовослужбовців, артилерію і ударні вертольоти на кордонах України, а Вашингтон замість захисту пропонує Києву армійські пайки? Чому ми відмовили Україні в постачанні зброї? Тому що у світогляді Барака Обами і Джона Керрі озброєння жертви могло бути сприйнято як провокація. Є речі, які ми ще можемо зробити: відправити завтра міністра оборони до Києва для переговорів про військову допомогу. Відновити угоду про протиракетну оборону з Польщею та Чехією. Оголосити про нову політику великих експортних поставок зрідженого природного газу зі США. Очолити Європу, ввівши санкції, що відрізають російські підприємства від західної банківської системи. Прямо зараз Путін вирішує, чи варто йому виходити за межі Криму і брати схід України. Проявіть до цього серйозність, пане президенте”, — писав тоді в Washington Post Чарльз Краутхаммер.
Репресії, незаконні затримання, тортури. Все це стало елементами путінської політики в окупованому Криму. Посмів критикувати кремлівську владу — отримай статтю за “екстремізм” або “антидержавну діяльність”. Кримські татари неофіційно були визнані джерелом небезпеки для російської влади. Їхні політичні організації були розгромлені, а можливості національного розвитку блоковані. Десятки тисяч людей змушені були покинути свої домівки, бо життя на рідній землі окупанти зробили нестерпним.
“За роки російської окупації 511 осіб стали політичними в’язнями і переслідуваними у кримінальних справах, з них 276 — представники кримськотатарського народу; 61 людина загинула, серед них 29 кримських татар; 29 осіб зникли безвісти, з них 19 — кримські татари. Тисячі адміністративних “справ” порушено проти проукраїнських жителів півострова. Десятки тисяч людей були змушені покинути Крим через переслідування, репресії та незаконну мобілізацію”, — пише Кримськотатарський ресурсний центр.
Кримчани, які відмовлялися від російського паспорта, автоматично позбавлялися можливості отримувати медичну допомогу, оформити соціальні виплати, влаштуватися на роботу і навіть відправити дитину в школу. Саме в Криму Росія вперше випробувала механізм вилучення так званого “безхазяйного” житла. Під цю категорію масово потрапляли квартири втікачів від війни або нелояльних до режиму. Окупаційна адміністрація запровадила обов’язкові уроки “патріотичного виховання” з першого класу. А після п’ятого — школярів активно схиляють вступати в “Юнармію”, де навчання будується на основі військової підготовки та ідеологічної обробки. Правозахисники зазначають, що таким чином Росія системно готує дітей до служби за контрактом і залучення у війну проти України.
“Незаконна анексія Криму Російською Федерацією в 2014 році призвела до нав’язування російського громадянства, законів і порядків у всіх сферах життя на півострові. Окупаційна влада придушувала опозицію, здійснюючи серйозні порушення прав людини і міжнародного гуманітарного права. Простір для діяльності громадянського суспільства значно скоротився. Багато засобів масової інформації були закриті, що відповідним чином вплинуло на кримськотатарську та українську громади, їх права на свободу вираження думок і доступ до інформації, а також на збереження власної культури і самобутності”, — йдеться у звіті ООН.
Росія планомірно перетворювала Крим на великий військовий хаб, відновлюючи радянські аеродроми, пускові позиції ракетних комплексів, об’єкти ППО та інфраструктуру колишніх баз зберігання ядерної зброї. Мілітаризація різко прискорилася після запуску Керченського мосту, який забезпечував швидке перекидання техніки та особового складу.
З початком повномасштабного вторгнення Крим став одним з ключових плацдармів наступу і головною логістичною базою російських військ на півдні України. У Путіна були великі плани, і зупинити їх змогли тільки точні удари Сил оборони України. Саме вони знищили значну частину Чорноморського флоту РФ. Позбавили ворога авіапідтримки з аеродромів у Джанкої, Саках і Бельбеку. А ще вивели з ладу велику кількість сучасних систем ППО. Ось, наприклад, зведення за 25 лютого цього року.
“У ніч на 25 лютого 2026 року підрозділи middle strike Сил спеціальних операцій успішно вразили позиції протиповітряної оборони противника в тимчасово окупованому Криму. За результатами вогневого ураження підтверджено знищення пускової установки С-400, радіолокаційної станції 92Н6Е, а також допоміжних елементів системи. Зенітний ракетно-гарматний комплекс “Панцир-С1″, що прикривав важливі об’єкти і позиції ворожої ППО від дронів і ракет на малих і середніх висотах, також був знищений”, — йдеться в повідомленні Сил спеціальних операцій України.
Події 26 лютого 2014 року допомагають фіксувати факти і не допустити їх спотворення в майбутньому. Це не тільки пам’ять про перші дні російської агресії, це ще й знак підтримки для жителів півострова, які вже 12 років живуть в умовах окупації. Крім того, ця дата нагадує і українській, і міжнародній спільноті, що війна почалася саме з Криму, питання його деокупації залишається актуальним для України.
Читайте також: Учасники Кримської платформи закликали до спільних дій для відновлення територіальної цілісності України
Нагадаємо, 26 лютого — День спротиву Криму російській окупації. Саме цього дня у 2014 році тисячі кримчан вийшли під стіни парламенту у Сімферополі, щоб заявити, що Крим — це Україна.
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
