Революція Гідності та війна РФ проти України: історія боротьби українців за європейське майбутнє (ВІДЕО)

20 лютого — один з найтрагічніших днів Революції Гідності. 12 років тому в центрі української столиці загинули 48 учасників протестів. Загалом у списку Героїв Небесної Сотні — 107 осіб. Ці події стали символом не тільки скорботи, а й незламної волі українців до свободи. Як пов’язані Революція Гідності та війна РФ проти України, розбирався телеканал FREEДОМ.

Лютневі події 2014 року стали точкою неповернення в історії України. Росія, яка до останнього намагалася утримати її у сфері свого впливу, перейшла до відкритої агресії. Потім була анексія Криму, окупація частини Донецької та Луганської областей і повномасштабне вторгнення російської армії. Все — щоб зламати незалежну Україну і повернути її під контроль Кремля. 

Саме у лютому 2014 року відбувся перший бій у битві за незалежність від РФ, яка триває досі. Трагічні дні Революції Гідності та нинішня війна розглядаються як єдиний процес протидії російській агресії — це ціна, яку Україна платить за рішучість бути вільною.

“Українці завжди захищають своє. Захищають незалежність. Гідність. Право на вільне життя. Саме народ обрав і відстояв свободу для України. Звичайні люди, яким не байдуже, що буде з Україною і як житимуть українські діти. Пам’ятаємо, якою ціною це далося у 2014 році. Шануємо мужність кожного учасника Революції Гідності, всіх, хто не пішов з Майдану, щоб Україна не залишилася без свободи. Світла пам’ять Героям Небесної Сотні і кожному українцю, кожній україніці, які віддали своє життя за те, щоб Україна була вільною. Слава Україні!”, — написав у Telegram президент України Володимир Зеленський.

Революцію Гідності в Кремлі назвали “державним переворотом”, спланованими і проплаченими акціями. Саме тоді там почали з азартом вигадувати страшилки про нацистів у центрі Києва, не допускаючи думки, що Україна самостійно хоче обрати саме європейський курс.

Українці вийшли на Майдан, щоб відстояти своє право на вільний цивілізаційний вибір. Як альтернативу Кремль нав’язував Митний союз — інструмент збереження контролю над українською економікою і політикою. Ще в перші дні протестів західні ЗМІ писали, що для Путіна вони стали несподіваним ударом, адже Україна буквально вислизала з його рук.

“Багато українців розглядають угоду з Європою як критично важливий крок до більш яскравого економічного і політичного майбутнього, а також як спосіб звільнитися від тиску Росії та радянського минулого України. Сьогоднішні протести проти рішення Януковича відмовитися від домовленостей з ЄС заганяють Росію в кут. Протести та лють українців через вплив Росії роблять практично неможливою для Януковича запропоновану Кремлем альтернативу — вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном”, — писала 1 грудня 2013 року New York Times.

Брехня і маніпуляції супроводжували дії Кремля з перших днів Майдану, а з початком повномасштабної війни досягли безпрецедентних масштабів. У 2014 році Путін стверджував, що в Криму немає російських військових, називаючи їх “місцевими силами самооборони”, проте через кілька місяців визнав, що особисто керував ходом цієї операції.

Аналогічну тактику диктатор використовував і щодо окупації окремих районів Донецької та Луганської областей. За кілька днів до 24 лютого 2022 року у Москві заявляли, що біля кордонів проходять навчання і РФ не збирається нападати на Україну. У день вторгнення Путін знову збрехав, стверджуючи, що в його плани “не входить окупація українських територій”.

Ціну цієї брехні знають мешканці захоплених регіонів, де запанували беззаконня, тортури і мародерство. Мета Кремля — позбавити людей права вибору, зламати звичний уклад життя і замінити місцеве населення лояльним контингентом. Російські окупанти принесли реальність масових вбивств мирних жителів, репресій за критику загарбників і примусової паспортизації, без якої люди позбавлені доступу до медицини та освіти. Практика вилучення житла виведена на федеральний рівень, а тотальний контроль через страх залишається єдиним інструментом Путіна в спробі підкорити Україну.

“Військова агресія Росії навряд чи припиниться. РФ може завдавати ударів по українських містах і енергомережах, щоб підірвати моральний дух українців і економіку. Але самі по собі повітряні атаки навряд чи призведуть до капітуляції. Путін може вірити, що Європа покине Україну, але європейська підтримка торік зросла. Його найбільшою надією може бути те, що Україна, яка сама страждає від серйозного дефіциту людських ресурсів і обладнання, переживе політичну кризу або вичерпає свої запаси бійців і зброї раніше, ніж Росія. Однак ставка Путіна на крах України протягом останніх чотирьох років була програшною — і шанси на це зменшуються”, — пише The Economist.

Розв’язавши повномасштабну війну проти України, Путін вимагає від світу визнати його право на захоплення чужих територій. Будь-які мирні ініціативи російська сторона перетворює на фарс, не демонструючи готовності до компромісів. Замість конструктивного діалогу представники Кремля транслюють псевдоісторичні лекції, зокрема про події на Майдані, і висувають необґрунтовані звинувачення.

Паралельно з цим у Москві все частіше вдаються до ядерного шантажу та погроз на адресу партнерів Києва. Найкращий доказ того, що російський диктатор не планує припиняти агресію — бюджетні показники. У 2026 році на армію і закупівлю озброєння РФ виділила майже 13 трлн рублів, ще 4 трлн — на силові відомства. В цілому силовий блок отримав близько 38% всього держбюджету. На Заході констатують: російська еліта в найближчому майбутньому не зможе існувати без війни.

“Розум і гуманітарні аргументи не переконають Путіна. Це гірка правда. Тому мета європейських зусиль полягає в тому, щоб запобігти продовженню війни російською державою та її подальшому економічному фінансуванню. Повернення нормальних відносин з Путіним у найближчому майбутньому практично неможливе. Дивлячись на цей режим і цей сліпий, лютий терор, надії майже немає. Російська владна еліта в найближчому майбутньому не зможе обійтися без війни. Зараз ми спостерігаємо цю країну в стані найглибшого варварства. У найближчому майбутньому це не зміниться, і ми повинні це прийняти”, — заявив в інтерв’ю виданню Der Spiegel федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.

Революція Гідності та війна Росії проти України — не окремі епізоди, а єдиний процес опору російській агресії: від прихованої фази до повномасштабного вторгнення. Відправною точкою протистояння стала спроба Кремля позбавити українців права на самостійний вибір.

З 2014 року Москва послідовно намагається переглянути реальність, нав’язати свою версію історії та силою змінити кордони. Однак роки війни довели: ставка на залякування і виснаження не зломила українське суспільство. Україна продовжує боротися не тільки за свою землю, а й за право визначати власне майбутнє. Розуміння цієї безперервності — від подій на Майдані до сьогодні — принципово важливе для об’єктивної оцінки того, що відбувається, і рішень, які приймає світова спільнота.

https://youtu.be/quIkdGrpcsU?si=eVF7IcILj-KWC4LO

Читайте також: День Героїв Небесної Сотні: Україна вшановує пам’ять загиблих за свободу (ВІДЕО)