Надійний союзник і гучний голос у Європі: Литва посилює підтримку України у військовій та енергетичній сферах

Робоча поїздка президента Володимира Зеленського до Литви 25 січня 2026 року стала потужним політичним сигналом єдності України та Балтії перед обличчям російської агресії. Результатом стало не лише узгодження нової допомоги у сфері оборони й енергетики, а й фіксація орієнтирів для європейського майбутнього України.

Про що говорили у Вільнюсі?

Робочий візит Володимира Зеленського до Литви збігся із заходами з нагоди 163-ї річниці Січневого повстання 1863-1864 років, яке в Литві, Польщі та Україні розглядають як спільну історію спротиву російському домінуванню. Присутність українського президента у Вільнюсі саме цього дня надала зустрічам не лише дипломатичної, а й історико-символічної ваги, наголошуючи на спадкоємності боротьби за свободу регіону від імперського тиску.

Поїздка також відбувалася на тлі безперервних масованих ударів Росії по українській енергетичній інфраструктурі, що визначило порядок денний переговорів — від ППО та озброєнь до генераторів і стійкості енергосистеми України. За підсумками зустрічі з президентом Гітанасом Науседою Зеленський окремо подякував Литві за рішення підтримати українські міста.

“Росія щодня атакує нашу енергетику. Поінформував Гітанаса про це, а також про потреби України для енергетичної стійкості й зміцнення ППО. Дякую за підтримку: Литва вже ухвалила рішення допомогти українським містам і громадам та передати майже сотню генераторів”, — зазначив Володимир Зеленський після зустрічі з президентом Литви.

Окремо лідери країн говорили про військову співпрацю, спільні оборонні проєкти та пропозиції Литви відкрити експортну платформу зброї у Вільнюсі, що може стати інструментом для посилення оборонних можливостей.

“Наша дипломатія — теж серед найважливіших питань переговорів. Поділився свіжими деталями дипломатичної роботи заради миру — про зустрічі в Абу-Дабі української, американської та російської делегацій. Україна, як і завжди, робить усе можливе зі свого боку для завершення війни”, — наголосив Володимир Зеленський.

Президент Гітанас Науседа наголосив, що Литва залишається стабільним союзником України.

“Литва залишається одним із найактивніших союзників України, а загальний обсяг військової допомоги перевищив 1 млрд євро. У 2025 році цей обсяг допомоги становив 0,28% ВВП Литви. Це перевищує наші зобов’язання”, — заявив Науседа.

Гітанас Науседа також окреслив, що прискорення європейської інтеграції України — це стратегічний інтерес для Литви.

“Литва прагне, щоб Україна стала членом ЄС до 2030 року. Це стратегічний інтерес Литви, на якому ми хочемо зосередитися під час нашого головування в Раді ЄС у 2027 році”, — повідомив президент Литви.

Зі свого боку Зеленський у Вільнюсі знову пов’язав тему гарантій безпеки та європейської інтеграції, акцентуючи, що довгострокові гарантії мають включати чіткі параметри європейського шляху України, а дипломатичні зусилля спрямовані на справедливе завершення війни.

Також у Вільнюсі відбулася зустріч Люблінського трикутника — регіонального альянсу України, Литви та Польщі, створеного у 2020 році для підтримки інтеграції України до ЄС і зміцнення безпеки регіону. Держави були представлені на найвищому рівні президентами.

Лідери обговорювали поточну безпеку регіону, продовження російської агресії проти України та спільні кроки з реагування на загрози.

Ключовими питаннями стали:

• підтримка української енергосистеми на тлі російських ударів;
• посилення ППО України, включно з виробництвом і постачанням перехоплювачів;
• розвиток європейських оборонних і промислово-військових програм PURL і SAFE;
• санкційний тиск на РФ та перекриття схем обходу санкцій.

Своєю чергою Литва пропонує Польщі створити спільний військовий полігон на кордоні двох країн.

“Ми вітаємо готовність Польщі використовувати полігон, що будується Литвою, об’єкт Капчяместис біля кордону з Польщею та Білоруссю. Це посилить не лише взаємодію наших армій, а й оборону Сувалкського коридору (ділянка менш ніж 100 км на кордоні Литви та Польщі між Білоруссю і Калінінградською областю, що з’єднує Литву з основною територією Євросоюзу, — ред.). Ми пропонуємо розглянути розширення полігону на польську територію зі створенням єдиного військового об’єкта обох країн. Таке рішення стало б унікальним для НАТО — спільний навчально-тренувальний центр для захисту східного флангу Альянсу”, — заявив президент Гітанас Науседа.

Раніше Литва виділила з бюджету 100 млн євро на будівництво полігону Капчяместис, розташованого за 10 км від перетину кордонів Литви, Польщі та Білорусі. Об’єкт призначений для навчань литовської дивізії та сил НАТО.

https://www.youtube.com/watch?v=1oZ5w5gV55E

Візит Зеленського до Литви в оцінці експертів

Чому для України важлива системна підтримка країн Балтії? Як східний фланг НАТО може посилити свою спільну оборону і яка в цьому роль Литви? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Олексій Буряченко, професор Київського авіаційного інституту, президент “Міжнародного інституту дослідження безпеки”;
• Олег Постернак, політтехнолог, керівник Центру політичної розвідки.

ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: Логістичний хаб у Литві прискорить постачання зброї в Україну

— Європейські країни, особливо у східній частині, усвідомлюють: Росія не зупиниться. І вже не стільки Європа намагається забезпечити безпеку України, скільки Європа відчуває, наскільки важливу роль Україна вже зараз, ще до повноцінного членства в ЄС, відіграватиме у їхній власній безпеці. Це добре усвідомлюють країни Люблінського трикутника — Польща та Литва.

По кордонах Польщі та Литви проходить так званий Сувалкський коридор, який давно є об’єктом військових зазіхань і агресії Кремля. Ба більше, саме його в Москві формулюють як одну з першопричин можливої війни проти Європи.

Безумовно, всі чудово розуміють масштаби й негативні наслідки російського вторгнення. У такому разі енергетичні кабелі, які проходять перпендикулярно цьому коридору до країн Балтії, можуть бути перерізані, і держави фактично опиняться відрізаними від решти Європейського Союзу.

Зараз у Балтійському морі відбувається ціла низка кроків із диверсифікації військової та логістичної інфраструктури. І ми бачимо, наскільки Литва активізувалася, намагаючись бути корисною як США, так і Європі. Ба більше, була запропонована відповідна ініціатива й Україні — розглядати Литву як морський оборонний хаб.

Для нас це, безумовно, вигідно, адже саме через Литву, через морські порти й морську логістику проходить, зокрема, ініціатива із закупівлі американського озброєння за європейські кошти для України. Чим більший статус і виокремлення в окремий логістичний трек, тим швидше відбувається постачання зброї.

Ми також чудово розуміємо, що така мілітаризація Литви, у якій, звісно, зацікавлена й Польща, — це передусім про найнебезпечнішу ділянку у Європі з погляду забезпечення спільної європейської безпеки. І саме в цьому контексті Україна може відіграти дуже серйозну роль.

Зараз із погляду політики ми ставимо в пріоритет саме європейські гарантії безпеки, а це насамперед членство України в Європейському Союзі вже у 2027 році. Ми розраховуємо за допомогою наших партнерів отримати конкретну дату, адже всі кластери ми готові відкрити вже в першій половині 2026 року.

Лідер Литви заявив, що для країн Балтії надзвичайно важливо, щоб Україна якомога швидше стала повноправним членом Європейського Союзу, адже це безпосередньо впливає на їхню власну безпеку.

ОЛЕГ ПОСТЕРНАК: Литва — один із найнадійніших і послідовних союзників України

— Президент Володимир Зеленський у Литві дуже багато говорив про потенційну війну між Європою та Росією, про ворожі й агресивні наміри РФ.

Надзвичайно показово, що в межах діалогу трьох держав — Польщі, Литви та України — відновлюється саме канва військової співпраці й з’являється нова динаміка у взаєминах.

Багато в чому з Польщею у нас були й залишаються певні складнощі. І тут показовий ще один момент — історична аналогія із Січневим повстанням 1863 року польського народу проти Російської імперії. На жаль, тоді це повстання завершилося поразкою і багато в чому визначило посилення шовінізму як щодо поляків, так і щодо українців.

І, по суті, цей почерк поведінки сьогодні продовжує реставруватися й відтворюватися Путіним у його власних імперських фантазіях.

Говорячи ж про відповідь Європи на дії Росії, потрібно визнати: сьогодні працює надто багато чинників, які заважають як формуванню єдиної позиції, так і відчуттю реальної оборонної єдності з Україною. Є проблеми із синхронізацією всередині ЄС щодо питань військової підтримки та подальшої допомоги Україні.

Саме Польща та Литва найгостріше у свій час відчули на собі російське панування. І для них, як і для нас, абсолютно очевидні й плани Російської Федерації, і її агресивні наміри, і її неадекватний шовінізм.

Хочу відзначити ще одну важливу новину, пов’язану з самітом: йдеться про зміцнення литовського кордону з Росією, включно зі створенням масштабної моніторингової системи. Вона включатиме як дрони, так і роботизовані наземні системи для виявлення порушень кордону з боку РФ.

Це досвід, який нам у майбутньому також варто було б застосовувати, особливо на етапі можливого припинення вогню та побудови системи моніторингу для недопущення його порушень. Якщо, звісно, до цього дійде, і якщо наміри Росії виявляться серйознішими, ніж ті, які ми бачили, наприклад, до Абу-Дабі.

Якщо дивитися на обсяги допомоги у співвідношенні до ВВП, то внесок країн Балтії, зокрема Литви, значно перевищує допомогу багатьох інших європейських держав. Бюджет Литви — це не бюджет Німеччини, але, попри це, в умовах енергетичних труднощів, які нині переживає Україна, і литовська коаліція виділяє допомогу не лише у вигляді генераторів, а й генерувального обладнання загалом.

Литва майже завжди однією з перших відгукується і простягає руку допомоги. І це пов’язано не лише з історичними зв’язками польського, українського та литовського народів, а й з особистісним чинником. Йдеться про старанність президента Литви, який, маючи лідерський потенціал і широкі міжнародні зв’язки, зміг вплинути на позиції низки інших європейських лідерів у питанні підтримки України — зробити цю підтримку більш ресурсною й більш суттєвою. Багато в чому Гітанас Науседа продовжує ту роль, яку раніше відігравала експрезидентка Даля Грибаускайте.

У литовській політичній еліті сьогодні, мабуть, існує максимальний консенсус — як між опозиційними партіями, так і між владою. Так, у них періодично виникали внутрішні проблеми, але український чинник ніколи не ставав причиною розбрату чи політичних маніпуляцій.

Україна для Литви — це приклад боротьби з російською імперською машиною не лише на ідеологічному рівні, а й на рівні практичного досвіду: використання сучасної техніки, нових оборонних технологій, аналізу поведінки армії РФ у реальних бойових умовах.

Литві важливо розуміти, як захищати себе, спираючись на український досвід. Водночас Україні Литва потрібна як голос у Європі, як країна, здатна супроводжувати Україну на шляху до ЄС.

Читайте також: Настала пора створювати власну армію: Європа перед загрозою з боку РФ і без “парасольки” США