Путін покинув своїх “союзників” у критичні для них моменти — розбір FREEДОМ (ВІДЕО)

Попри неодноразові публічні заяви президента США про намір змістити президента Венесуели Ніколаса Мадуро, офіційні особи в Каракасі так і не отримали жодної розвідувальної інформації про це від російських спецслужб. Хоча саме в цьому питанні дуже на них покладалися. Про це пише видання Bloomberg із посиланням на свої джерела. І це ще один серйозний закид на адресу російського диктатора Володимира Путіна від колишніх союзників. Чому Росія виявилася нездатною відстояти власні зовнішньополітичні позиції, і як вона одного за одним втрачає союзників, розбирався FREEДОМ.

Новий рік ще тільки розпочався, а в Кремлі вже можуть підбивати неприємні геополітичні підсумки. Росія дедалі менше виглядає як світова держава і все більше, як країна з обмеженим регіональним впливом. Ситуації у Венесуелі та Ірані, захоплення танкерів чітко показали, що міжнародний авторитет держави помітно просів. І з цим уже складно сперечатися навіть путінському оточенню. І якщо тенденція збережеться, наслідки для російської зовнішньої політики можуть виявитися вкрай сумними.

Ще у травні минулого року Путін урочисто приймав Ніколаса Мадуро в Кремлі, підкреслюючи особливий статус Венесуели як ключового союзника Російської Федерації у західній півкулі. Але лише за вісім місяців усьому світу стало очевидно, чого вартий цей союз. Після того, як США заарештували Мадуро, у Москві на якийсь час впали в ступор. Спецоперація США стала справжньою антирекламою російського військово-промислового комплексу. Росія протягом багатьох років постачала Венесуелі зброю, включно з новітніми системами протиповітряної оборони. Але все це не допомогло захистити Мадуро та його дружину. Пізніше Міністерство закордонних справ (МЗС) РФ заявило про “повну солідарність” із Венесуелою, а постійний представник Російської Федерації в ООН Василь Небензя звинуватив США у відродженні колоніальної політики. Очільник Кремля весь цей час продовжує зберігати мовчання.

“Голос Путіна, єдиної людини, яка дійсно має значення в російській політиці, був відсутній одразу після операції США зі зміни режиму. На відміну від китайського лідера Сі Цзіньпіна, який назвав дії США “одностороннім залякуванням” з боку Вашингтона, Путін не зробив негайної та чіткої публічної заяви з приводу рейду. Хоча стратегічне партнерство, укладене між Мадуро та Путіним, було представлене російським урядом як вияв підтримки “братньому венесуельському народу” у захисті від зовнішніх загроз, те, що сталося, не викликало жорсткої реакції з боку Москви”, — йдеться у публікації CNN.

Зараз перспектива втратити владу замаячила ще перед одним “стратегічним” партнером Путіна — духовним лідером Ірану аятолою Хаменеї. В адміністрації президента США прямо заявляють, що вони підтримують протестувальників і що режим в Ірані має бути повалений. І очільник Кремля знову мовчить.

У лютому 2022 року іранська влада однією з перших підтримала повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. Причому не лише на словах. Режим постачав путінській армії снаряди, ракети та дрони, іранські фахівці приїжджали до Росії та консультували розробників БпЛА. Все це робилося з розрахунком, що, в разі чого, Москва прийде на допомогу. Але і влітку минулого року під час 12-денної війни з Ізраїлем, і зараз усе, на що спромоглися “партнери” ,— висловлення крайньої занепокоєності.

“За даними західного представника Служби безпеки, Іран продав Росії ракети на суму майже 3 млрд доларів для надання допомоги Володимиру Путіну у війні в Україні. До числа закупівель увійшли сотні балістичних ракет малої дальності Fath-360, близько 500 інших балістичних ракет малої дальності та приблизно 200 зенітних ракет. Згідно з оцінкою, з кінця 2021 року Росія витратила на іранську військову техніку суму, еквівалентну понад 4 млрд доларів”, — йдеться у публікації Bloomberg.

Коли 7 січня американці захопили нафтовий танкер Marinera (інша назва — Bella 1), що йшов в Атлантиці під російським прапором, та танкер Sophia у Карибському морі, у Кремлі знову відповіли гробовим мовчанням. Лише російське МЗС заявило, що Москва “стежить за ситуацією” і закликає дотримуватися прав росіян, які перебувають на борту. Танкер Olina став п’ятим захопленим Сполученими Штатами судном. І знову нуль реакції від кремлівського керівництва. Путін не з’являвся на публіці, а в його пресслужбі відзвітували, що він, мовляв, працює над угодою про видачу злочинців із Республікою Джибуті. Так звана “z-спільнота” істерить уже другий тиждень, мовляв, як так, а як же “червоні лінії” та статус ядерної держави. І тут уже навіть не прикриєшся тим, що ми вирішили не втручатися у справи партнерів.

Ось, як приклад, пара таких постів у соцмережах:

• “Якщо відкинути слині та голосіння, то факт — уперше в новітній історії Сполучені Штати нанесли публічний образливий жест щодо Російської Федерації у вигляді захоплення двох танкерів РФ. Уперше! Подібного не було навіть у лукаві часи Єльцина”.
• “Це якийсь іспанський сором із цими танкерами. Як же добре я жив до 2022 року. Вірив, що “Москва” закрила небо Сирії. Вірив у 75% нової техніки, коли біг дивитися парад замість сніданку. А зараз я знаю, як воно насправді, і не можу собі відповісти на запитання, як і чим допомогти, щоб це змінити”.

Жодних запитань, щоправда, хто довів країну до такого приниження, хто вибудував таку систему, що танкери залишаються неприкритими, а екіпаж незахищеним, так звані російські “воєнкори” не ставлять. Не запитують вони й про те, чому швидка “спецоперація” в Україні, яку анонсував Путін, давно перетворилася на затяжну війну на виснаження. При цьому навіть рубіж у понад мільйон загиблих російських військовослужбовців не став для них приводом спитати з тих, чиї рішення призвели країну до таких втрат.

“Коли російський диктатор Володимир Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, то пообіцяв росіянам, що вони “зроблять це знову” — відправлять свої збройні сили на захід і здобудуть перемогу, як це зробив Радянський Союз проти Німеччини. Станом на цей тиждень війна, яка, як сподівався Путін, мала закінчитися за три дні, триває довше, ніж СРСР воював із нацистами. Що гірше, поки Москва застрягла у війні проти України, глобальна мережа союзників, яку Путін будував два десятиліття, здається, розпадається просто на очах”, — йдеться у публікації видання Politico.

Відчутних ударів по путінській військовій машині адміністрація Білого дому завдає і за допомогою санкцій. Після введення обмежень проти “Роснефти” та “Лукойла” азійські нафтопереробні заводи, насамперед Індії та Китаю, почали відмовлятися від російських вантажів. У результаті постачання виявилися заблокованими, а експортні ланцюжки порушені. Зараз росіяни змушені тримати нафту на танкерах, фактично перетворених на плавучі сховища. За оцінками ринку, зараз 35 млн барелів російської нафти продовжує накопичуватися в морі.

Симетрично відповісти Трампу ні за санкції, ні за танкери, ні за Мадуро, ні за підтримку протестів в Ірані Путін, звісно, не може. Все, на що він здатний, — зривати злість і безсилля на мирних громадянах України. Тому в розпал сильних морозів щодня ракети та дрони летять по об’єктах критичної інфраструктури. Але кожен такий удар для світової спільноти стає ознакою його слабкості.

“Урок, який слід засвоїти зі 1 418 днів геноциду проти українців, полягає в тому, що міф про силу та непереможність Росії вже зруйновано. Навіть за підтримки Китаю, Ірану, Північної Кореї та таких пособників, як Куба та Венесуела, Росія — безумовно, найбільший військовий спонсор у Європі — не зможе здобути повну перемогу над Україною. Головна причина провалу Росії в Україні полягає не в нестачі зброї чи людських ресурсів, а у пихатості, стратегічному прорахунку та грубій недооцінці противника”, — зазначило видання The Moscow Times.

Військова агресія Путіна вже жодним чином не допомагає йому створювати міфи про могутність Росії, а з кожним днем лише підтверджує його стратегічні помилки та прорахунки. Багато експертів припускають, що затриманих російських танкерів ставатиме дедалі більше. Видання The Washington Post пише, що Трамп дуже злий на російського диктатора після його брехні про нібито атаку українських безпілотників по Валдаю. Хитрість Путіна більше не спрацьовує, а лише провокує Вашингтон до більш жорстких і рішучих дій.

Читайте також: Провал російської ППО у Венесуелі: що операція США показала світові про можливості Москви