Синергія України, США та Європи посилює тиск на Росію і формує основу мирного плану, — Буряченко

Україна разом з партнерами вибудовує стратегію тиску на Росію, синхронізуючи власну формулу миру з американським планом і спираючись на спільні дипломатичні кроки, які покликані послабити країну-агресора і наблизити справедливий мир. Про це сьогодні, 10 січня, в ефірі телеканалу FREEДOM розповів професор Київського авіаційного інституту, президент “Міжнародного інституту дослідження безпеки” Олексій Буряченко.

“Точок тиску на Путіна багато. Але разом з тим ми повинні визнати, що пошук цих точок або їхнє формування, або перше і друге, вимагає часу, вимагає апробації. Набагато легше тиснути на агресора і на порушника міжнародного права, коли це право працює, коли існує якась архітектура безпеки. А коли світ перейшов у період геополітичної турбулентності, коли здебільшого немає на що опертися, а світові інституції і навіть такі глобальні та масштабні, як Організація Об’єднаних Націй, залишаються лише з досить декларативною функцією, Україна та її партнери змушені шукати, скажімо так, сильні рішення, десь намагаючись забезпечити їх чітким відчуттям переговорного процесу, що дійсно може так чи інакше вплинути на позицію РФ”, — зазначив він.

Експерт наголосив, що мирний план щодо завершення війни Росії проти України враховує багато аспектів, які можуть виявитися болючими для країни-агресора.

“[Президент США Дональд] Трамп забезпечує гарантії того, що цей переговорний процес відбуватиметься, а те, про що домовляться, — виконуватиметься. І зараз паралельно сторони намагаються знайти болючі точки Російської Федерації та, по суті, примусити її спочатку до дипломатії, а потім і до миру”, — зазначив він.

На сьогодні спостерігається певне зближення позицій України, Європи та США в питаннях, що стосуються переговорного процесу щодо завершення війни РФ проти України.

“Я б відзначив найбільшим досягненням цього переговорного треку за модерації Трампа те, що нарешті Україна, США і Європа показують синергію і спільне ведення переговорного процесу. Після Парижа, після декларації в Берліні, навіть після Мар-а-Лаго у світі побачили, наскільки ця синергія може впливати на Російську Федерацію. Бо потім була Венесуела, події в якій почали знову ж таки бити по постачаннях нафти з РФ. Зараз вже захоплено п’ятий підсанкційний танкер під російськими прапорами. З цього можна зробити простий висновок: Російська Федерація недоотримає дохід до бюджету від продажу нафти та, що очевидно, не зможе масштабувати бойові дії й вести їх рівно з тією ж інтенсивністю, як раніше”, — пояснив Олексій Буряченко.

Він акцентував на тому, що ті події, які зараз відбуваються у Венесуелі та в Ірані, спрямовані на ослаблення Російської Федерації та повернення її в межі дипломатичної реальності.

“Якщо говорити про дипломатію, про формування позиції України в цій геополітичній повістці, я б сказав, що зараз досить успішно йде певна синхронізація мирного плану Дональда Трампа з формулою миру Володимира Зеленського. Наша формула миру є певним фундаментом для нашої дипломатичної позиції. Так, там вибудувані деякі речі ідеального сценарію, сценарію закінчення війни, а не перемир’я. Там ми говоримо не тільки про гарантії безпеки, але і в цілому про справедливий мир і покарання для агресора. І дуже важливо розуміти, що це формула саме України. Вона не нав’язана нам третіми гравцями, не нав’язана ні Сполученими Штатами як модераторами, ні тим більше Російською Федерацією. Це наше бачення справедливого миру для України. І зараз відбувається така синхронізація 28-пунктного плану Сполучених Штатів з нашою формулою миру”, — підсумував Олексій Буряченко.

Читайте також: Зеленський розповів, коли очікує на відповідь Росії на мирну пропозицію

Нагадаємо, дипломатичні зусилля щодо завершення війни виходять на новий етап: наприкінці січня можлива зустріч президента України Володимира Зеленського з главою Білого дому Дональдом Трампом. Однак тривалі обстріли та нові ракетні загрози з боку РФ лише підривають будь-які спроби Кремля зображати себе так званою стороною миру. В результаті Путіну стає все складніше зберігати образ “миротворця”, а міжнародним партнерам — ігнорувати реальну, все більш небезпечну ескалацію з боку Росії.