Неформальний характер “коаліції охочих” робить її ефективнішою за традиційні міжнародні організації — Фесенко

Головним підсумком зустрічі у Парижі стало створення гнучкої, захищеної від права вето платформи, яка трансформує політичну підтримку України в довгострокові зобов’язання. “Коаліція охочих” виступає проміжним, але критично важливим етапом: вона фіксує публічні зобов’язання союзників щодо введення військ, постачання зброї та логістики, що в майбутньому має бути закріплено юридично зобов’язувальними договорами з провідними державами Заходу. Таку думку в ефірі телеканалу FREEДOM висловив політолог Володимир Фесенко.

За його словами, відсутність жорстких бюрократичних меж всередині цього об’єднання дозволяє країнам-учасницям “коаліції охочих” приймати рішення оперативно, обходячи традиційні міжнародні обмеження.

“Це був саміт “коаліції охочих”. Саміт — це зустріч на найвищому рівні. Перше, що потрібно враховувати: “коаліція охочих” продовжує свою діяльність. Це неформальна структура, поки що не міжнародна організація. Але саме в її неформальності є переваги. Всередині немає ніякого права вето, ніхто не може заблокувати спільне рішення. І це об’єднання наших партнерів. Причому таких партнерів, які готові надати нам гарантії безпеки”, — зазначив гість ефіру.

Ефективність такої архітектури безпеки безпосередньо залежить від розподілу конкретних функцій між учасниками, виходячи з їх оборонного та логістичного потенціалу.

“Розмови про військовий контингент для України після завершення війни тривають з березня минулого року. Далеко не всі учасники цієї коаліції готові направити свої війська, але є країни, в тому числі Велика Британія і Франція, які розглядають таку можливість. Хтось надасть зброю і літаки, наприклад Швеція, а хтось — військово-морський контингент для безпеки в Чорному морі, про що заявила Румунія. Польща готова відігравати ключову роль у логістиці. Йдеться про поступову конкретизацію підходів і розподіл ролей у рамках цієї коаліції”, — розповів Фесенко.

Однак для забезпечення стійкості досягнутих домовленостей необхідна їх трансформація у двосторонні міждержавні угоди, що мають повну юридичну силу.

“Коли справа дійде до завершення війни та підписання мирної угоди, ці гарантії потрібно буде формалізувати у відповідних договорах. Їх доведеться підписувати з США, Великою Британією, Францією, Німеччиною і, можливо, іншими країнами. Там положення політичної декларації будуть зафіксовані юридично і ратифіковані в парламентах”, — пояснив політолог.

Особлива роль у цій системі відведена Вашингтону, чиї зобов’язання мають стати фундаментом для всієї європейської архітектури підтримки Києва.

“Нам необхідна ратифікація такого договору на рівні Конгресу, щоб зміна президента не означала відмову від зобов’язань. Ми підписали угоду з адміністрацією Байдена, але для Трампа цей документ не існує. Тому набір гарантій безпеки буде іншим. “Коаліція охочих” оформляє свої гарантії політично, а від США вимагається інше: забезпечувати інфраструктурну, логістичну та політичну підтримку гарантій європейських країн”, — резюмував Фесенко.

Читайте також: Прогрес у мирних переговорах посилив агресивну риторику Кремля — подробиці (ВІДЕО)

Нагадаємо, політолог Максим Джигун зазначив, що і зараз, і в майбутньому основний внесок західних партнерів у безпеку України повинен складатися насамперед з постачань зброї. Сили оборони України були й залишатимуться найкращою гарантією безпеки України. 

Читайте також: Київ та Вашингтон готують фіналізацію договору про гарантії безпеки — огляд заяв (ВІДЕО)