Минулий, 2025 рік показав серйозну еволюцію Європи, яка до кінця року стала суб’єктом, що готовий брати у свої руки ініціативу щодо інших. Чи готова Європа реалізувати цю ініціативу і взяти на себе постійне лідерство — поки що велике питання. 2026 рік буде свого роду іспитом для європейських лідерів. Але все залежатиме від динаміки процесів. Таку думку в ефірі телеканалу FREEДОМ висловив політолог, співзасновник “Національної платформи стійкості та згуртованості” Олег Саакян.
Він зауважив, що на початку 2025 року після приходу до влади в США Дональда Трампа Європа виявилася буквально паралізованою його ініціативами щодо торгово-митних воєн, щодо підігрування Росії. І голоси зі столиць країн Європи звучали з різною гучністю. Наприклад, Орбан всіляко підтримував Трампа, тоді як об’єднана Європа вчилася ухвалювати рішення, що лежали в довгій шухляді кілька років.
“Це і відмова від принципу консенсусу для продовження безстрокового арешту російських активів, а замість цього голосування кваліфікованою більшістю. Європа, яка народила “коаліцію рішучих”, нарешті, а не просто “коаліцію охочих”, що прагнуть до рішучості. І підписала Берлінську декларацію, де йдеться про українську армію у 800 тис. як про спільний європейський проєкт”, — звернув увагу на зміну європейських поглядів Саакян.
За його словами, забезпечення Європою української армії має чимало позитивних моментів.
“Це дає можливість Україні планувати свою безпеку в довгу. Це посилює наші позиції перед обличчям Сполучених Штатів зараз у переговорах. Зрештою, це демонструє Путіну, що Європа серйозно і надовго сприймає Україну як частину європейської безпеки”, — пояснив політолог.
Ще однією суттєвою ознакою посилення суб’єктності Європи він назвав її контакти з Китаєм.
“Макрон отримав простір і мандат від усіх ключових європейських столиць на те, щоб почати цей діалог. Усе це, звісно, відбувається перед обличчям тиску Трампа. Сумбурного Трампа, якого скільки не годуй, він на Москву дивиться, і який увесь час намагається знайти додаткові можливості дати Путіну пряник, а в бік України та Європи вибухнути батогом. Але, звісно, це загартовувало Європу, хоча це і лякало її”, — зауважив Саакян.
Гість ефіру акцентував: на тлі падіння трансатлантичної єдності США стають дедалі більше джерелом загрози для Європи.
“Близько 80 років США були донором відчуття безпеки, опори, натхнення, десь навіть обожнювання та звеличення у Європі Сполучених Штатів. Трамп розвалив трансатлантичну єдність, упустив Сполучені Штати до того рівня, що ще кілька поколінь європейських політиків побоюватимуться США. На цьому тлі цінність України для Європи та Європи для України ще більше зросла. Тепер у реальності стало зрозуміло, що європейська безпека безпосередньо пов’язана з Україною. І ті прецеденти, які будуть створені в російсько-українській війні, ляжуть в основу і світопорядку, і насамперед архітектури європейської безпеки. І завдання України було на першому етапі — повернути європейські країни за стіл переговорів, туди, звідки б їх Трамп дискваліфікував”, — сказав він.
На думку Саакяна, Європа не могла повернутися за стіл без проактивної ролі та дій України. Водночас сама Україна за столом переговорів із Трампом була у вкрай уразливому становищі без європейської підтримки.
“Ця дипломатична операція дала плоди та продемонструвала, що Європа — від Лондона і до Києва, а не тільки Європейський Союз, здатна на те, щоб заявляти свою позицію на те, щоб говорити Трампу “ні”, на те, щоб говорити Китаю “ні” і починати говорити з Китаєм, щоб брати відповідальність за забезпечення власної безпеки”, — вважає політолог.
Крім того, за його словами, Європа зараз звільняється від залежності від російських енергоносіїв, від дешевих китайських товарів і від безпеки, яку раніше гарантували тільки США. Це три кити, на яких, як заявляв колишній голова європейської дипломатії Жозеп Боррель, будувалося безтурботне та безнапасне життя країн ЄС.
“Європа взяла себе в руки у 2025 році та взялася за голову”, — підсумував Саакян.
Читайте також: Припинення вогню в Україні можливе лише за підтримки США, Європи та гарантій безпеки — звернення Мерца до політиків














