Пріоритет для військ РФ — Гуляйполе та порушення логістики ЗСУ: експерти проаналізували ситуацію на фронті

На фронті за минулу добу відбулося 221 бойове зіткнення. Російські війська значно посилили атаки у Запорізькій області. Гуляйпільський напрямок перевищив за кількістю ворожих атак Покровський, ставши таким чином найгарячішим на всій лінії фронту.

Російські підрозділи під час штурмів зазнають колосальних втрат у живій силі та техніці.

Що відбувається на фронті?

Російські війська з початку року помітно посилили активність у районі Сіверського (Серебрянського) лісу у Луганській області. За даними 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади ДШВ ЗСУ, противник намагається накопичувати сили й техніку, однак українські підрозділи системно порушують його логістику.

Особливо напруженою залишається ситуація поблизу населеного пункту Дронівка. Російські підрозділи діють малими групами, намагаючись обійти селище і встановити над ним контроль, щоб надалі просуватися в напрямку Платонівки та Закітного. За реалізації цих планів противник отримав би можливість налагодити логістичні маршрути вздовж річки Сіверський Донець, що створило б загрозу просування в бік Лимана і Слов’янська.

Українські військові вживають заходів для зриву цих намірів. Зокрема оператори безпілотних систем батальйону “Апачі” 81-ї бригади цілеспрямовано знищують райони зосередження техніки та особового складу противника.

За останню добу дронами було уражено живу силу російських окупантів, кілька одиниць легкої техніки, зокрема багі, квадроцикли та мотоцикли, а також знищено укриття РФ.

Сили оборони України завдали ударів по 100-му арсеналу Головного ракетно‑артилерійського управління Міноборони РФ у Костромській області. Там розташовані склади тривалого зберігання боєприпасів сухопутних військ. Також українські дрони вдарили по нафтобазі “Геркон Плюс” у районі населеного пункту Стрілецькі Хутори Липецької області. Крім того, уражено пункти управління безпілотними літальними апаратами противника в Донецькій, Курській і Бєлгородській областях. В усіх випадках зафіксовано влучання по цілях, повідомили в Генеральному штабі ЗСУ.

Тим часом російським військам командування поставило нову ціль: знову “взяти” Куп’янськ у Харківській області, тепер — до лютого цього року. Армія противника намагається прорватися в місто, але безрезультатно. Також у самому Куп’янську зараз фіксується, за різними оцінками, від 60 до 100 російських солдатів, які ховаються по підвалах багатоповерхівок, перебуваючи в повному оточенні.

“Путін тричі заявив про тотальний контроль над Куп’янськом. Потім його намагалися, так би мовити, “відмазати” російські “z‑блогери” і пропагандисти — мовляв, ішлося не про тотальний контроль, а лише про частковий. Потім заявляли, нібито українська армія провела масштабні контрнаступальні заходи з великою кількістю жертв і де‑факто витіснила російську армію з Куп’янська. Однак жодного масштабного контрнаступу української армії не було — ми системно видавлювали росіян, блокуючи їхню логістику. Канал забезпечення вздовж правого берега Осколу був перерізаний, і противник утратив можливість постачання своїх сил у місті. Усі переправи через річку перебувають під вогневим впливом української артилерії, тож говорити про стабільне забезпечення російських підрозділів на правому березі не доводиться”, — зазначив військовий експерт Владислав Селезньов. 

Водночас на Костянтинівському напрямку у Донецькій області українські воїни зупинили російські штурми в районах населених пунктів Олександро‑Шультине і Плещіївка, а також у напрямку Степанівки та Софіївки.

На Покровському напрямку того ж регіону бої йшли поблизу Никанорівки, Родинського, Мирнограда, Котлиного, Філії та Гришиного.

Російські війська зосередили основну увагу на Гуляйпільському та Кам’янському напрямках фронту, через що ситуація з безпекою для Запоріжжя за останні місяці стала складнішою. Про це повідомив начальник Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров.

За словами голови області, загроза для обласного центру залишається незмінною впродовж майже чотирьох років війни, однак зараз противник змістив фокус уваги на дві конкретні ділянки фронту.

“Чи погіршилася ситуація за останні пів року? Так, вона стала складнішою. Увага сфокусована на двох напрямках фронту: Гуляйпільському та Кам’янському”, — наголосив Іван Федоров.

Попри тиск ворога, українські підрозділи на Кам’янському напрямку планомірно покращують свої позиції. Водночас через зміну тактики РФ і використання противником далекобійних засобів ураження було ухвалене рішення про примусову евакуацію з населеного пункту Кушугум. Федоров пояснив, що це пов’язано не зі зміщенням лінії фронту, а з тим, що ворог “віддав пріоритет саме цьому напрямку”.

“З огляду на тенденції останніх трьох місяців — жовтня, листопада та грудня — кількість убитих російських військовослужбовців щоденно перевищує кількість поранених. Це свідчить, що система медичної евакуації працює вкрай погано, а засоби захисту для забезпечення стійкості російських штурмовиків практично не застосовуються. Бронетехніки на полі бою вкрай мало. Переміщення ж передньою лінією на непридатній для цього автомобільній техніці призводить до великої кількості саме летальних випадків серед особового складу противника”, — заявив військовий експерт Селезньов.

Крім того, Сили оборони України зірвали штурм росіян на квадроциклах у напрямку Ямполя Донецької області. Противник намагався скористатися сильним снігопадом, шквальним вітром і майже нульовою видимістю, щоб непомітно висунути штурмову групу. Через негоду розвідка з повітря була ускладнена, і російські війська розраховували пройти приховано. Однак пілоти батальйону “Сігнум” все-таки помітили просування загарбників і в результаті злагодженої роботи знищили живу силу противника, а також спалили техніку росіян.

А на Запорізькому напрямку українські оператори Сил безпілотних систем ліквідували російських військових, які готувалися до штурму з використанням багі та квадроциклів.

Як відзначають українські військові, противник використовує легку техніку з метою швидкого просування до позицій Сил оборони. Завдяки скоординованій роботі розвідки й ударних дронів мобільні групи росіян були знищені ще на підступах, що зірвало чергову спробу атаки.

Усього в грудні 2025 року підрозділи Сил безпілотних систем Збройних сил України (СБС ЗСУ) нейтралізували понад 33 тис. російських військових — приблизно стільки ж, скільки Росія призиває за місяць, і це лише за підтвердженими відео.

За місяць українські безпілотні авіаційні комплекси виконали близько 339 тис. завдань, а наземні роботизовані комплекси — майже 2 100, водночас кількість уражених цілей зросла на 31%. Про це повідомив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.

“Ми чітко усвідомлюємо, з чим нам доведеться зіткнутися вже найближчим часом і що саме слід зробити для нейтралізації ворога на полі бою безпілотних систем. У сучасній війні це першочергова мета. Для цього, серед іншого, поставив завдання формувати спеціальні підрозділи, покликані ефективно виявляти й знищувати високотехнологічні дронові підрозділи противника, пункти управління та екіпажі безпілотних авіаційних комплексів окупантів”, — відзначив Сирський.

Крім того, за сім місяців підрозділи СБС ЗСУ завдали армії РФ колосальних втрат, знищивши техніку і живу силу на загальну суму близько 20 млрд доларів. За цей час українські дрони виконали понад 832 тис. бойових вильотів.

Ситуація в зоні бойових дій в оцінці експертів

Чому збільшилася кількість штурмів росіян на Гуляйпільському напрямку? Яка ситуація у Покровську? Які ділянки фронту є найбільш “гарячими”? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Павло Лакійчук, керівник військових програм безпеки Центру глобалістики “Стратегія ХХI”;
• Олександр Мусієнко, військовослужбовець Сил ТрО ЗСУ, військовий аналітик;
• Ігор Романенко, засновник благодійного фонду “Закриємо небо України”, генерал‑лейтенант;
• Сергій Братчук, речник Української добровольчої армії.

ПАВЛО ЛАКІЙЧУК: Армія РФ намагається розтягнути лінію оборони ЗСУ

— Те, що відбувається на Запорізькому напрямку, не свідчить, що росіяни відмовилися від своїх цілей на сході.

Якщо сумарно взяти кількість бойових зіткнень на Гуляйпільському та Оріхівському напрямках, то вона перевищує показники найгарячіших точок на Донбасі. Це свідчить про так зване перенесення зусиль на той напрямок, де російські війська раніше мали успіх.

Росіяни, відчуваючи просідання нашої оборони на півдні, де їм вдалося зайти у фланг Силам оборони України, які діють за напрямками “північ — південь”, дійшли висновку, що концентрація зусиль тут буде найуспішнішою. По суті, в попередні місяці саме просування російських сил на цьому напрямку давало ті квадратні кілометри, які вони захоплювали. Зараз, виглядає, вони знову концентруються саме тут.

Окупанти продовжують наступ на Оріхів із флангу та з тилу — тобто зі сходу, а також намагаються вклинитися із заходу. У підсумку виходить щось на кшталт “ковша”.

Очевидно, серед цілей противника зараз — відтіснити Сили оборони України щонайменше до рубежу траси Донецьк — Запоріжжя, яка розташована північніше нинішньої лінії нашої оборони.

Невелике зниження активності противника на північ від Сіверського виступу на Лиманському та Слов’янському напрямках свідчить не стільки про відмову від цілей, скільки про перегрупування сил. Росіяни, зазнаючи великих втрат в особовому складі й ресурсах, проводять перегрупування для того, щоб сконцентрувати резерви й продовжити атаки.

Водночас Покровська міська “м’ясорубка” залишається ключем до оборони Костянтинівки, Дружківки та інших міст. Про зниження інтенсивності бойових дій тут говорити не доводиться.

Задум українського командування полягає в тому, щоб збити наступальний потенціал армії противника, завдавши їй максимальних втрат у ресурсах і живій силі. Разом з тим росіяни мають над нашими силами перевагу на порядок.

Армія РФ перейшла від тактики “продавлювання” до тактики “просочування”: ми змушені дозволяти їм просочуватися через дедалі рідшу лінію нашої оборони, і вони намагаються використати це максимально.

У стратегічному контексті свою перевагу в живій силі вони прагнуть поширити на весь фронт. Росіяни намагаються максимально розтягнути нашу лінію оборони, запалити якнайбільше осередків, підвищити напруженість та інтенсивність бойових дій, щоб у нас забракло резервів.

ОЛЕКСАНДР МУСІЄНКО: Росіяни загрузли в боях за Покровськ

— Уся Донецька область залишається одним із пріоритетних напрямків наступальних дій противника. По суті, тут немає відносно спокійних ділянок — по всій лінії фронту тривають штурмові дії. На Покровському напрямку їх більше, якщо говорити саме про кількість штурмів, але загалом уся область залишається “гарячою”.

Противник маневрує військами, аналізує нашу лінію оборони, намагається знайти, як йому здається, слабкі місця, а потім розвивати штурмові дії.

Ми бачимо, що навіть після відходу на безпечніші позиції в районі Сіверська українським військам вдається утримувати оборону, використовуючи вигідні висоти для стримування противника. Це стосується й району Сіверського лісу, де Росія активно застосовує авіацію й керовані авіабомби, намагаючись руйнувати наші позиції та забезпечувати подальше просування.

Ключове завдання нашої стратегічної оборонної операції залишається незмінним — мінімізувати темпи просування противника і завдавати йому максимальних втрат. Цих цілей вдається досягати навіть там, де доводиться відходити на відносно невелику відстань і на вигідніші позиції.

За розрахунками іноземних розвідок, навіть за умови успіхів Росії знадобиться від 20 до 30 місяців, щоб повністю захопити Донецьку область. І це багато говорить про стійкість української оборони.

Ще у 2025 році російські війська розвивали наступальні дії спочатку на Новопавлівському напрямку, а потім — у районі Гуляйполя. На жаль, на певному етапі вони досягли там тактичних успіхів. Саме тому наприкінці 2025-го і на початку 2026 року цей напрямок був обраний противником як один із пріоритетних.

Після успіхів кінця 2025 року, зокрема в районі Гуляйполя, ситуацію вдалося відносно стабілізувати. Просування противника було заблоковано. Це дозволило стримати натиск і стабілізувати ситуацію.

Ми розуміємо, що Покровський напрямок і район Гуляйполя загалом, як і спроби просування в Запорізькій області, залишатимуться пріоритетними для противника в найближчі тижні й місяці.

Російське командування справді мало серйозні наміри. Восени 2025 року вони вже “малювали перемоги”, заявляючи, що Покровськ нібито майже захоплений. Але вони зіткнулися з жорстким опором українських військ.

Нашим підрозділам вдалося розв’язати бої, не дозволити противнику охопити позиції з флангів, а також, попри складні логістичні умови, забезпечити підвіз боєприпасів і постачання. Ба більше, вдалося зв’язати противника боями на тривалий період, чого російське командування явно не очікувало, розраховуючи на швидку й скороминучу наступальну операцію.

Попри залучення великого угруповання військ, противник зазнає серйозних втрат і фактично опинився втягнутим у затяжні бойові дії.

ІГОР РОМАНЕНКО: Росіяни поспішають захопити Покровськ і Костянтинівку

— Посилення атак із використанням важкої техніки — це насамперед наслідок стратегічних підходів Путіна. Він розуміє, що, попри всі зусилля, вікно для ведення активних бойових дій для нього, найімовірніше, зачинятиметься вже цього року. Тому він прагне захоплення наших територій і подальшого просування.

Щоб діяти швидше на полі бою, противнику потрібні прориви й рейди. Ми бачили це й торік, зокрема на Гуляйпільському напрямку, де певною мірою росіянам це вдавалося. Хоча водночас вони зазнавали великих втрат, особливо в техніці.

Для бронетанкових колон потрібно долати відкриті ділянки, і вони знищуються дронами, а також артилерією. Втім, через поспіх противник іде на це. Малими піхотними групами просування відбувається значно повільніше, і саме тому, попри дефіцит, росіяни все одно намагаються залучати бронетехніку.

Ми бачимо, що кількість штурмів на Покровському напрямку зараз значно більша, ніж пів року тому, що наочно демонструє важливість цієї ділянки для противника.

На жаль, на Гуляйпільському напрямку, скориставшись відходом однієї з наших бригад без наказу, противник просунувся приблизно на 7 км. Після цього Силам оборони та командуванню довелося терміново зосереджувати зусилля, залучати штурмові підрозділи, щоб зупинити просування.

Торік перед Росією стояло завдання сформувати близько 14 дивізій резерву. Однак у міру ускладнення мобілізаційних процесів, як у самій Росії, так і за її межами, це завдання їм вдалося виконати лише наполовину.

Втім, росіяни продовжують формування резервів. Одна з нових дивізій свого часу була введена на Покровський напрямок, і ми бачимо, що це ускладнило ситуацію. Згодом туди були перекинуті й додаткові сили.

На щастя, зараз Гуляйполе залишається в зоні контролю окупантів — у тому сенсі, що саме там вони зосереджують основні зусилля, а наші підрозділи утримують ситуацію на західних і північно‑західних підступах і готують оборонні рубежі для стримування подальшого просування противника.

Кількість штурмів і присутність підрозділів противника навколо Костянтинівки пов’язані з їхнім прагненням захопити місто. Як завжди, застосовується флангова тактика: бої йдуть на вулицях, противник намагається просувати малі групи щораз глибше в місто. Перед цим, як правило, завдаються інтенсивні удари авіацією та артилерією, після чого слідують нові атаки.

Костянтинівка і Дружківка утримуються нашими підрозділами в украй важких умовах. Така ж ситуація і на Покровському та Лиманському напрямках — за умов украй тонкої логістики й складного забезпечення північно‑західної ділянки як для підрозділів північніше Покровська, так і для частин, які фактично ведуть кругову оборону.

Утримання Покровська безпосередньо впливає на ситуацію навколо Костянтинівки й Дружківки. Саме через цю затримку, з погляду планів противника, вони активізують атаки з Лиманського та Сіверського напрямків у бік Слов’янська та Краматорська, а також посилюють бойові дії навколо Костянтинівки зі східного напрямку.

СЕРГІЙ БРАТЧУК: Росіяни намагаються порушити логістику ЗСУ

— Російським пропагандистам стає дедалі важче брехати щодо ситуації на лінії фронту. Їм не вірять навіть так звані “z‑воєнкори”.

Тому таку бурю гніву викликали заяви пропагандистів, зокрема щодо Куп’янська. Тоді було вкинуто відверту брехню про нібито удар по ЗСУ й евакуацію з лікарні. Дуже швидко з’ясувалося, що так — лікарня справді була військовою, але там перебували російські окупанти, по яких і завдавалися удари. Ба більше, є інформація, що частина з них воліла здатися українським військам, а не гинути на цій локації.

Сьогодні ситуація у районі Покровсько‑Лиманської агломерації залишається для ворога, так би мовити, поки що непереборною перешкодою на шляху просування територією України. Саме тому вони дедалі частіше й надривно розповідають про “успіхи” на Гуляйпільському напрямку. На жаль, там справді зросла кількість бойових дій, і противник накопичує сили, щоб активніше просуватися.

Ми бачимо, що вперше за тривалий період кількість бойових зіткнень на Покровському напрямку знизилася, і у своєрідному антирейтингу перше місце посів Гуляйпільський напрямок, відтіснивши Покровськ на друге. Ті тактичні “успіхи”, які самі росіяни називають “захопленням руїн хутора або села”, для нас виглядають очевидно: кожен метр української землі для них — не перемога, а черговий доказ неуспіху.

Очевидно, що ці неуспіхи руйнують картинку “успішної” російської інформаційної війни, яка завжди намагається бігти попереду паротяга: вони по кілька разів “окупують” одні й ті самі населені пункти, “знищують” українські оборонні рубежі. Але ця картинка не має нічого спільного з реальністю навіть на найскладніших ділянках фронту, включно з Гуляйпільським напрямком, де в росіян справді є певне просування.

На Гуляйпільському напрямку противник справді намагається діяти, зокрема, методом лобових атак. Це, до речі, стало помітною особливістю на багатьох ділянках фронту. Класична російська тактика охоплення, яка застосовувалася кілька місяців тому й під час літнього наступу, сьогодні далеко не всюди виявляється успішною.

Росіяни атакують не лише для того, щоб оголосити про окупацію чергового населеного пункту. Їхнє завдання — порушити нашу логістику, зокрема на напрямках Гуляйполе — Покровськ — Дніпропетровська область. Це очевидно.

Читайте також: Провокації та імітація дипломатії: навіщо Кремль продовжує затягувати мирні переговори — думки експертів