Навмисна брехня для заспокоєння: навіщо Кремль перебільшує “успіхи” армії РФ на фронті — думки експертів

Брехливі зведення з фронту від російських генералів переконали Путіна в реальності перемоги над Україною, що впливає на переговори РФ і США. Тим часом за минулу добу на фронті українські захисники ліквідували понад 1 000 окупантів, 166 одиниць техніки, зокрема три танки. Також Силами оборони України були знищені 45 артилерійських систем, три реактивні системи залпового вогню та 1 031 БпЛА оперативно-тактичного значення.

Що відбувається на фронті?

За даними британського видання Financial Times, російському диктатору Путіну систематично надають дані, у яких втрати України завищені, на перевагах Росії наголошується, а масштаб тактичних невдач армії РФ применшений.

Ключова фігура щодо інформування Путіна про ситуацію на фронті — начальник російського Генерального штабу збройних сил Валерій Герасимов, зазначило видання. Провальний наступ на Київ у 2022 році та фальшиві доповіді щодо Курської операції ЗСУ не змусили кремлівського диктатора звільнити чиновника.

Так, Валерій Герасимов уособлює для російського диктатора передбачуваність, навіть якщо ціною його збереження на посаді стають критичні втрати та вкрай повільне просування армії на фронті.

Російська пропаганда й офіційні заяви Кремля намагаються створити враження “успіхів” російських військ, навіть коли реальність на фронті інша — наприклад, публікації про взяття під контроль територій, які по факту залишаються в сірій зоні або перебувають під сильним тиском українських сил.

Так, інформація про нібито взяття Куп’янська у Харківській області — один із ключових прикладів неправдивих заяв з боку Кремля. Тим часом президент України Володимир Зеленський особисто відвідав Куп’янськ 12 грудня, щоб показати, що місто не перебуває під контролем РФ, і назвав російські повідомлення брехнею.

Таким чином, російська сторона поширює перебільшені повідомлення про контроль над Куп’янськом, щоб створити враження успіху там, де його немає. Такі заяви навіть критикували деякі прокремлівські блогери.

Публічне приховування значних втрат — це частина інформаційної стратегії, спрямованої на збереження контролю над пропагандистським наративом усередині Росії та створення зовнішнього іміджу нібито стійкої позиції армії РФ на фронті.

Водночас українська армія продовжує стримувати натиск окупантів на ключових напрямках фронту. Оператори дронів прикордонного підрозділу “Стрікс” ліквідували щонайменше 18 російських окупантів на Південно-Слобожанському напрямку. Там противник намагався накопичувати сили в руїнах будинків, щоб потім штурмувати позиції Сил оборони. Однак пілоти “Стрікса” припинили ці спроби. Українські захисники знищили солдатів армії РФ разом з укриттями.

Під Іванополем на Костянтинівському напрямку росіяни намагалися прорватися через українські бойові порядки. Але воїни 28-ї ОМБр зупинили їхню атаку. Цього разу противник залучив свої максимально “зашиті” так звані танки-сараї й близько 15 штурмовиків. Ще на підході до українських позицій російських окупантів зустріли щільним вогнем артилеристи. Вони зупинили й знищили техніку противника, після чого нейтралізували залишки живої сили.

Бійці 81-ї окремої аеромобільної бригади знищили БМП із десантом поблизу Серебрянки. Противник намагався проскочити “кіл-зону” на важкій броньованій техніці південною околицею населеного пункту, щоб дістатися до Сіверська. Російські окупанти були виявлені й знищені. Таким чином оператори дронів не дозволяють противнику підтягувати в місто ресурси.

Силами 1-го корпусу Нацгвардії України “Азов”, а також суміжних підрозділів вдалося відбити черговий механізований штурм російських окупаційних військ у напрямку Добропілля. В атаку висунулися кілька колон різної техніки противника, включно з важкою. Під час спроби прориву українських позицій вони були розбиті. В результаті: мінус шість танків; дев’ять БМП і п’ять БТРів. А з 11 одиниць мототехніки й квадроциклів вдалося знищити 10.

На Костянтинівському напрямку російські окупанти намагалися наступати поблизу населених пунктів Щербинівка, Яблунівка, Русин Яр і у бік Софіївки. На Олександрівському напрямку противник атакував у районах населених пунктів Олександроград, Соснівка, Привільне й Рибне. І на найгарячішому Покровському напрямку впродовж дня росіяни здійснювали спроби просунутися до українських позицій поблизу населених пунктів Никанорівка, Родинське, Котлине, Удачне, Молодецьке й Мирноград.

Сили оборони України організовують додаткові логістичні шляхи до Покровська й Мирнограда для безперебійного забезпечення українських підрозділів усім необхідним, а також своєчасної евакуації. Про це повідомляють в угрупованні військ “Схід”. Українські підрозділи продовжують активні дії в районі Покровсько-Мирноградської агломерації. Противник несе там значні втрати. За минулу добу на цьому напрямку російські окупанти втратили 174 особи, з них 132 — безповоротно. Уражено також вісім укриттів особового складу армії РФ. Оборона Покровська триває. Українські сили контролюють північну частину міста. Ведуться пошуково-штурмові дії та ліквідація противника в міській забудові. У Мирнограді українські підрозділи утримують оборонні рубежі й ліквідують російських загарбників на підступах до міста.

Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) проаналізували бойову активність російських військ у районах Грабовського Сумської області та Сотницького Козачка в Харківській і дійшли висновку, що Кремль може навмисне подавати локальні атаки на прикордонні села нібито як початок нового масштабного наступу.

В ISW наголошують, що Росія не створила умов для повноцінного наступу через північний кордон України й не має доведених можливостей для проведення великої операції в цьому регіоні.

За прогнозом аналітиків, РФ може найближчими днями або тижні продовжити обмежені провокаційні атаки, супроводжуючи їх гучними інформаційними заявами.

Реальна ситуація на фронті 

Яка реальна ситуація в зоні бойових дій? Навіщо Путін і його генерали брешуть про “успіхи” армії РФ? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Владислав Селезньов, військовий експерт;
• Олексій Гетьман, майор у відставці НГУ, військовий аналітик;
• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень. 

ВЛАДИСЛАВ СЕЛЕЗНЬОВ: Куп’янськ — це історія про приниження Кремля

— Як ми бачимо зі статистичних даних українського Генштабу, останнім часом противник не так активно використовує бронетанкову компоненту, насамперед — танки. 

Ми пам’ятаємо цю епопею, коли росіяни в межах певних фільтраційних дій змогли просунутися досить глибоко в наші оборонні рубежі й позиції на напрямку Добропілля. Пам’ятаємо, скільки зусиль нам знадобилося, щоб зачистити цей плацдарм присутності російських військ. 

З часом у нас це вийшло, і противник вирішив пройти тим самим маршрутом, але вже з використанням танкової компоненти для того, щоб де-факто сформувати оперативні “кліщі” в районі Костянтинівки та північніше, до Дружківки.

Заради повної окупації території Донецької області в лютому 2022 року й починалася так звана “СВО”. Уже четвертий рік триває повномасштабна війна, але Кремль так і не досяг тих планів, заради яких її розпочинав.

До певної дати Росія поспішає захопити якомога більше території Донецької області, використовуючи для цього всі наявні сили й засоби, зокрема бронетехніку. Вірогідно, противник забув, що шансів на виживання в російської бронетехніки в зоні бойових дій украй мало.

Очевидно, що Кремль навряд чи зважає на високий рівень втрат на полі бою. Для нього головне — досягти певних територіальних здобутків. Часто лунає фраза про те, що противник буквально трупами своїх солдатів прокладає шлях до заповітних квадратних кілометрів української території.

Що особливо показово: за останні два місяці частка вбитих російських військовослужбовців щодо загальної кількості втрат становить близько 65%. А це означає вкрай неефективну роботу системи медичної евакуації. Противник і надалі переважно використовує пристосовану автомобільну техніку, яка абсолютно не захищає ні від українських куль, ні від снарядів.

Очевидно, що для Путіна і його оточення історія з Куп’янськом — це історія особистого приниження. Адже російський диктатор неодноразово на весь світ заявляв про повний контроль над Куп’янськом і Куп’янським вузлом.

Я для себе давно вивів просту формулу: довіряти кремлівському диктатору абсолютно безглуздо. Він бреше щоразу, як тільки відкриває рот. З усім тим деякі представники, зокрема й сучасного істеблішменту, продовжують вважати, що до промов Володимира Путіна варто прислухатися.

Розповіді про те, що російська армія повністю контролює Куп’янськ, містять лише мізерну частку правди. Російські окупанти чисельністю близько сотні військовослужбовців заблоковані в центральних мікрорайонах Куп’янська, не маючи змоги ні прорватися, ні отримати повноцінне забезпечення.

Питання їхнього виживання — це, по суті, питання кількох днів. Українські сили оборони продовжують пошуково-рейдові дії з метою виявлення російських штурмовиків, які ховаються по підвалах у центральній частині міста, з метою їхнього або полонення, або знищення.

Очевидно, що в найближчій перспективі ми почуємо від офіційних речників Сил оборони України про повну зачистку Куп’янська від ворога. Водночас противник навіть не має технічної можливості пробитися до цих заблокованих сил. Ті заходи, які були проведені північніше Куп’янська, практично повністю позбавили противника можливості маневру силами й засобами.

ОЛЕКСІЙ ГЕТЬМАН: Росіяни брешуть про реальну ситуацію на фронті

— Російські окупанти, які перебувають в оточенні в Куп’янську, будуть або взяті в полон, або знищені. Розмови Путіна й пропагандистів із різних каналів РФ про те, що місто нібито контролюється російськими військами, не відповідають дійсності. Це вже настільки очевидно, що навіть трохи дивує — як можна так безсоромно брехати?

Нехай росіяни й далі розповідають, що місто перебуває під контролем. Хоча, можливо, вони вважають, що якщо, наприклад, їхні підрозділи заблоковані у двох-трьох будинках, а довкола вже перебувають наші війська, то формально можна сказати, що ці два-три будинки вони “контролюють”. Загалом, логіка є. Можливо, саме це й малося на увазі.

​Усе інше — повна нісенітниця. Ці люди не здатні вести серйозні бойові дії, адже в них закінчується боєкомплект. Вони фізично не могли принести із собою велику кількість боєприпасів. Саме тому їм неодноразово пропонували здатися в полон.

​Вони чудово знають, що з військовополоненими в Україні поводяться відповідно до міжнародного гуманітарного права, норм Женевських конвенцій і вимог Червоного Хреста. Ба більше, Україна навіть готова передати їм документи під час обміну, якщо ці російські військовослужбовці потраплять до списків на обмін. Документи про те, що вони потрапили в полон у непритомному стані, тобто що вони не здавалися добровільно. Таким чином вони зможуть уникнути кримінального переслідування у Російській Федерації.

​У Покровську ситуація суттєво не змінилася. Ті росіяни, які просочилися через наші позиції, перебувають усередині міста. Разом з тим місто охороняється нашими військами по периметру, і прориву лінії фронту не було.

​Так, окремі групи противника змогли пробратися через вогневі позиції. Ми ж розуміємо: лінія фронту — це лінія на карті, а в реальності це система вогневих позицій. Між ними є відстань, і невеликими групами, в обмеженій кількості, туди справді можна проповзти. От вони й пробралися.

Водночас поліпшуються логістичні можливості, тому що необхідно постійно підвозити все, що потрібне для ведення бойових дій і життєзабезпечення наших гарнізонів, які тримають оборону в Покровську й Костянтинівці.

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Путін може використовувати проти України лише воєнний тиск

— Судячи з того, що заявляє президент США Дональд Трамп, він у деталі вдається мало. Але ж у нього достатньо радників, спецслужб і досвідчених фахівців, щоб у Сполучених Штатах загалом було розуміння того, що відбувається на фронті. Трамп бачить розв’язання проблем так: йому простіше вирішувати їх завдяки Україні, ніж Росії. І, на жаль, це факт, із яким Україна вже зіткнулася.

Російська Федерація затягує переговори. Вони не хочуть формально їх зупиняти, але фактично Путін робить ставку на воєнні зусилля й таким чином намагається впливати на Україну.

Логіка тут проста: якщо Кремль поліпшить свої позиції на лінії фронту, то в нього з’явиться більше аргументів для того, щоб домагатися своїх вимог. На сьогодні, наскільки можна зрозуміти, переговори або завершилися, або, так би мовити, призупинені. Україна, з одного боку, отримала підтримку Європи, а з іншого — не пішла на вимоги Російської Федерації. Росія своєю чергою не погоджується з вимогами України. У результаті бойові дії тривають.

Відомо, що в Росії раніше змінили міністра оборони, заарештовані десятки генералів. Тобто репресивними методами Кремль намагається підвищити якість і правдивість інформації, яка надходить до Путіна.

Однак, на думку експертів, проблема в іншому: інформація все одно спотворюється, і з цим украй складно щось зробити. Але ключове питання навіть не в цьому. У Путіна просто немає інших важелів впливу, окрім воєнного тиску.

І тут навіть не так важливо, розуміє він чи не розуміє, у скільки йому це обходиться. Путін розглядає економіку РФ виключно як ресурс. Він вважає, що, за його оцінками, цього ресурсу вистачить на певний час.

Читайте також: Терор як інструмент тиску: навіщо армія РФ проривається на Сумщину та атакує Одесу — думки експертів