Без ікри та корпоративів: чому росіяни зустрічають Новий рік у режимі жорсткої економії

Наслідки війни та прискорення інфляції дедалі помітніше відбиваються на повсякденних витратах росіян, зокрема на підготовці до новорічних свят. Населення змушене економити навіть на подарунках і святковому столі. Про це повідомляє російське видання “Коммерсант” із посиланням на опитування сервісу Avito. Згідно з результатами дослідження, цього року росіяни планують витратити на Новий рік майже вдвічі менше, ніж роком раніше.

Путінська війна та інфляція б’ють по гаманцях росіян

Червона ікра для більшості жителів Росії стає недоступною розкішшю. Середня ціна продукту сягає 10 тисяч рублів за кілограм, що робить його практично недосяжним для значної частини населення. Стагнація економіки та зростання цін зачепили не лише регіони, а й найбільші міста, зокрема Москву та Санкт-Петербург. Майже половина російських компаній відмовилася від проведення новорічних корпоративів, головним чином — через нестачу коштів.

“2/3 населення вже відчуло на своїх гаманцях усі принади воєнної економіки. 16% почуваються відносно непогано, хоча й серед них теж є, якщо копнути трохи глибше. І вони не настільки добре себе відчувають, тому що високі ставки зробили значно менш доступними так звані товари тривалого користування та автомобілі”, — зазначив економіст Максим Блант.

Аналітичний сервіс “Чек індекс”, який публікує дані про реальні витрати громадян, підрахував вартість приготування класичного салату олів’є. У середньому по Росії страва на чотирьох осіб обійдеться у 573 рублі — на 5% дорожче, ніж торік. На тлі погіршення економічної ситуації росіяни загалом скорочують витрати на святкування Нового року. За даними опитування Avito, середній бюджет становитиме близько 14 тисяч рублів, тоді як у 2024 році він сягав 26 тисяч рублів.

“Це початок повномасштабної кризи, в першу чергу бюджетної. Насамперед ось усе, що пов’язано з доходами держави — це вже криза. Далі 2026 рік розвиватиме цей тренд. А головне, що доходи падають, санкції працюють, нафтові доходи скорочуються через те, що нафта дешевшає”, — заявив економічний оглядач В’ячеслав Ширяєв.

Центральний банк Росії знизив ключову ставку до 16%, що раніше прогнозували експерти. Це вже п’яте зниження ставки в поточному році: до червня вона понад сім місяців утримувалася на рівні 21%, що стало максимумом з початку 2000-х років. Водночас аналітики вказують, що реальна інфляція в країні суттєво перевищує офіційні показники і може сягати 20%. У третьому кварталі зростання цін становило 6,5% проти 4,4% у другому кварталі.

“Те, що два роки Центральний банк не може побороти інфляцію, попри заборонний характер ставок, — це взагалі безпрецедентна ситуація. Ставки бували й вищими, і зокрема навіть після початку війни Центральний банк підняв ставку до 20%, а наприкінці 2024 року — до 21%, тобто цей рекорд було побито, але просто такого тривалого періоду високих ставок ніколи не було”, — пояснив Максим Блант.

Експерти також вказують на рекордні витрати на військово-промисловий комплекс і війну, а також на перегляд бюджету в бік збільшення дефіциту. За їхніми оцінками, до кінця року дефіцит бюджету Російської Федерації може сягнути 5,7 трлн рублів — у 12 разів більше, ніж у 2024 році. Додатковий інфляційний тиск очікується на початку 2026 року через підвищення тарифів і податку на додану вартість, про що раніше попереджала голова Центробанку Ельвіра Набіулліна.

“Цього року темпи зростання цін у Росії сповільнилися до п’ятирічного мінімуму — нижче 6%. Але підвищення ПДВ може суттєво вплинути на ціни в найближчі місяці. Окремі компанії почали коригувати ціни з урахуванням цього вже у грудні, але основний вплив ще попереду”, — попередила Набіулліна, додавши, що зниження ключової ставки не відбуватиметься “в режимі автопілота”.

Економісти прогнозують, що російський бізнес компенсуватиме втрати шляхом зростання цін на товари та послуги. Уже з 1 січня очікується подорожчання продукції масового споживання, нерухомості та освіти. Крім того, перерозподіл податкових надходжень на користь федерального центру призведе до додаткового послаблення регіональних бюджетів.

За даними Росстату, за підсумками першого кварталу 2025 року за межею бідності живуть близько 11 млн росіян — понад 8% населення. Водночас самі громадяни оцінюють рівень бідності значно вище за офіційні показники. Однією з небагатьох груп, які не відчувають нестачі коштів, залишаються чиновники, олігархи та люди з оточення Володимира Путіна.

Як економічна криза дійшла до новорічного столу росіян — пояснюють експерти

Чому росіяни зустрічають Новий рік в умовах жорсткої економії та скорочують витрати навіть на подарунки і святковий стіл? Чому реальні доходи населення продовжують знижуватися, попри офіційні дані про інфляцію? Як зростання військових витрат і бюджетний дефіцит відбиваються на соціальній сфері та рівні життя у регіонах Росії? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:

• Олег Пендзин, виконавчий директор Економічного дискусійного клубу;
• Ігор Бураковський, голова правління Інституту економічних досліджень і політичних консультацій;
• Андрій Новак, фінансово-економічний експерт.

ОЛЕГ ПЕНДЗИН: “Священну корову” ніхто чіпати не буде, тому кожен росіянин оплатить війну

— Існує достатньо чітка залежність між доходами та можливостями витрачати. Якщо у вас є різниця між вашими витратами і вашими доходами, те, що в бюджетуванні називається дефіцитом, вам потрібно шукати джерело його покриття. Якщо у вас системно падають доходи від продажу енергоносіїв, насамперед нафти, а це основний енергетичний ресурс Російської Федерації, то, природно, у вас виникає питання: а що різати в цій ситуації?

Війну ж різати не можна, правда? Тобто війна на сьогодні — це певна “священна корова”, яку нинішній російський режим намагається максимально оберігати. Якщо у вас інших джерел немає, то доводиться скорочувати соціальні програми, доводиться скорочувати національні проєкти, уповільнювати фінансування будівництва шкіл, лікарень, дитячих садків, будівництва доріг.

В умовах достатньо жорсткого дефіциту РФ має щось економити, то насамперед, природно, це відображатиметься на соціальному блоці. А якщо відображається на соціальному блоці, то до чого це веде? Це веде насамперед до того, що падають реальні доходи росіян.

2025 рік був, на мій погляд, найбільш показовим з погляду пошуку джерел у РФ поповнення бюджету. Тому що у 2022–2024 роках, умовно кажучи, великого розуму не потрібно було. Був Фонд національного добробуту, на початок 2022 року там було близько 130 млрд доларів. Це досить активно витрачалося на покриття дефіциту. Але у 2025 році ця годівниця закінчилася, і постало питання: а звідки ж брати гроші далі?

Були спроби взяти стабілізаційні кредити за кордоном. Зокрема, були чергові звернення до Китаю. Але хочу нагадати, що Китай ніколи нічого не робить собі на шкоду, і тим більше якщо це не приносить йому реальної економічної користі. Китай відмовив.

Так, росіяни спробували дуже хитро обійти пряму заборону Китаю. Було ухвалено рішення Міністерства фінансів РФ про випуск внутрішніх облігацій, номінованих у юанях. Передбачалося, що китайський бізнес, який перебуває в РФ, купуватиме за юані ці облігації формально внутрішньої російської позики. Закінчилося це дуже просто: влада Китаю чітко сказала, що в цьому участі не бере, тому що є санкції, і вони не хочуть втягуватися в чергові дискусії з американцями. Тож у росіян і це джерело можливих запозичень скоротилося.

Залишається зміна ставки податку на додану вартість. Залишається припинення дії пільг із соціальних платежів для малого і середнього бізнесу, що, власне, і призводить до того, що фактичні доходи, і так невеликі, різко падають. Загалом змінюється система єдинників.

Зростає фіскальний тиск. Тому що той дефіцит, про який ми говоримо, і те падіння реальних доходів від продажу енергоносіїв будуть і в 2026 році. А “священну корову” ніхто чіпати не буде. Тому кожен росіянин оплачуватиме війну у значно більшому розмірі.

Рівень економічної залежності економічних процесів РФ від Китаю сьогодні безпрецедентний. Потрібно абсолютно чітко розуміти, що весь внутрішній ринок Російської Федерації, насамперед ринок цивільної продукції, фактично перебуває під Китаєм. До того ж Китай ніколи нічого не робить безплатно. Заходячи на російський ринок, він традиційно проводить досить жорстку демпінгову політику, різко знижує ціни, щоб знищити місцевого товаровиробника. А потім ціни зростають, коли, вибачте, вже ні з ким конкурувати.

Водночас потрібно розуміти ще один важливий момент. У довоєнні часи європейські товаровиробники та європейські бренди приходили у РФ за інвестиційними договорами, на певних умовах. Вони створювали виробництво на території Росії, яке доводило кінцеву продукцію до російського ринку. Так, часто це була великовузлова збірка, так, дуже мало складників вироблялося безпосередньо на російській території, але кінцевий продукт збирався в Росії. Це були калінінградські підприємства, підприємства Санкт-Петербурга, московські підприємства. Зрештою, в Тольятті досить активно випускали Renault.

Китай має іншу особливість. Китай приходить виключно з товарними позиціями. Він не створює робочі місця, а завойовує ринок товаром. Китай не збирається створювати робочі місця для росіян.

Тому в цій ситуації китайська експансія значно жорсткіша і безкомпромісніша, ніж та модель, яку російське керівництво мало свого часу, залучаючи західні бренди.

Є й ще один момент, який важливо розуміти. Китай, маючи досить серйозні механізми впливу на російське економічне життя, сьогодні дуже жорстко викручує постачальникам сировини з Російської Федерації руки. Росіяни активно почали імпортувати нафтопродукти. Європейська частина закривається Білоруссю, Мозир активно працює, він у десятки разів наростив постачання світлих нафтопродуктів у Російську Федерацію. Увесь Далекий Схід сьогодні сидить на китайських нафтопродуктах.

Разом з тим Росія продає нафту в Китай з величезними знижками, а купує нафтопродукти у Китаю за світовими цінами. Тобто Китай у цій ситуації заробляє двічі. Ми знаємо і історію з “Силою Сибіру — 2”, будівництво якої напряму прив’язувалося китайською стороною до зобов’язань “Газпрому” продавати газ у Китай за внутрішніми російськими цінами, значно нижчими за світові.

Будується “Сила Сибіру — 2”. Стає очевидно: Китай ніколи нічого не робить безплатно. І що стосується інтересів Китаю, у мене склалося досить стійке враження, що Китай не хоче, щоб Росія перемогла, але й не хоче, щоб Росія програла. Китай хоче, щоб Росія слабшала, ведучи війну якомога довше. Тому механізм економічної допомоги, який сьогодні Китай здійснює щодо РФ, по суті консервує саме цей підхід.

ІГОР БУРАКОВСЬКИЙ: Росія закладає економічне відставання на роки вперед

— Ситуація сильно залежить від регіону. Є регіони, які триматимуться і завжди трималися, незалежно від того, що відбувається. Наприклад, та ж сама Чечня під керівництвом Кадирова. Зрозуміло, що там відбувається колосальний перетік коштів із центрального бюджету. Але, попри це, загалом ситуація у регіонах залишається досить непростою.

Я б не говорив про якийсь голод чи про кричущу бідність, але для багатьох регіонів РФ ситуація завжди була економічно дуже складною. Це пов’язано, з одного боку, з особливостями структури регіональної економіки, а з іншого — з тими економічними процесами, які там безпосередньо відбуваються.

Війна стосується всіх. І тут важливо розуміти, що справа не лише в загальному тлі. Йдеться про інфляцію, падіння виробництва, насамперед у цивільних галузях. Але йдеться і про те, що на плечі регіонів центральна влада, Москва, поклала досить велике навантаження військових витрат, пов’язаних з оплатою і так званими підйомними для тих, хто йде в армію. Це і проблеми з внутрішньо переміщеними особами, і втрати, пов’язані з вдалими українськими атаками.

З одного боку, погіршується загальний економічний фон, з іншого — Путін прагне компенсувати військові витрати не лише коштом центру, а й коштом регіонів.

Ситуація лише погіршується. Як відомо, диктатор Путін планує у 2026 році лише посилювати свої загарбницькі дії. Уже зараз звичайним росіянам не вистачає грошей навіть на базові потреби, а величезна фінансова машина Кремля буде лише розростатися. Доходи мають бути ще більшими, але брати їх уже по суті ніде.

Санкції тиснуть з одного боку, внутрішня економічна криза, скорочення робочих місць — з іншого. Водночас Путіну доведеться збільшувати обсяги коштів, що виділяються на війну, і це безпосередньо позначиться на тому, що відбуватиметься з доходами росіян наступного року. Виплати військовим зростатимуть, тому що зростатиме їхня кількість, бо збільшується число загиблих і поранених, яким держава обіцяє компенсації. Виробництво ракет, озброєнь, утримання армії — усе це стає дедалі дорожчим. І припиняти це Путін не збирається, навпаки, масштаби лише зростатимуть.

Якщо говорити про військові витрати, то досвід 2025 року показовий. Із самого початку суми, закладені у військовий бюджет, потім неодноразово коригувалися в бік збільшення. Кілька разів переглядався і дефіцит центрального бюджету. Якщо спочатку він оцінювався приблизно у 2 трлн рублів, то згодом уже йшлося про 5,7 трильйона, тобто фактично про 5-6 трлн рублів.

Війна забирає ресурси, і ці ресурси не йдуть на підвищення добробуту.

Втрати, пов’язані зі знищенням танків, техніки, снарядів, — це людська праця, метал, технології, які просто вираховуються з економіки. У мирний час ці ресурси могли б бути спрямовані на виробництво автомобілів, технологій, побутової техніки — усього того, що підвищує рівень життя населення. Військові витрати — це завжди вирахування з економіки.

З іншого боку, великі виплати військовим і підприємствам військово-промислового комплексу рано чи пізно стають чинником інфляції. Тому що за цими витратами не стоїть реальна товарна маса, яка наповнювала б споживчий ринок. У підсумку коло замикається, економіка втрачає можливості розвитку як у середньостроковій, так і в довгостроковій перспективі.

Додатково втрати від війни для російської економіки виражаються у розриві зв’язків із Заходом, втраті технологій, зниженні інвестицій, які раніше надходили через кооперацію із західними компаніями. Таким чином, з одного боку, підривається поточний економічний потенціал, а з іншого — закладається серйозне відставання на роки вперед.

АНДРІЙ НОВАК: У 2026 році Росія війну у нинішньому вигляді вже не потягне

— Треба розрізняти стан самих пересічних росіян, стан тих росіян, які так чи інакше беруть участь у тому, що пов’язано з війною, і є ще третя категорія росіян — це чиновники, особливо рівня вище середнього. Усі ті, хто розпоряджається або федеральним бюджетом, або місцевими регіональними бюджетами. Таким чином, існує три групи росіян, і вони перебувають у доволі різному особистому фінансовому стані.

Є ще одна категорія — стан російської економіки та російського державного бюджету як такого. Для пересічних росіян найоб’єктивніший критерій їхнього стану — це співвідношення їхніх доходів із цінами. Ми розуміємо, що зараз російська влада “малює” статистично інфляцію в Росії на рівні 6% річних. Але якщо цю цифру назвати будь-якому росіянину не на камеру, вони просто розсміються. На камеру вони, як правило, бояться говорити правду або хоча б щось схоже на правду.

Доходи росіян номінально зростають, але зростають навіть нижче за офіційний, занижений показник інфляції. Крім того, ми вже знаємо, що з кінця літа цього року навіть великі, раніше цілком безнапасні російські підприємства і компанії переводять своїх працівників на чотириденний робочий тиждень із відповідним скороченням доходів, тобто зарплат, на 20%. Мінус один робочий день на тиждень — мінус п’ята частина зарплати. А деякі підприємства вже розглядають питання про триденний робочий тиждень.

Друга категорія — це чиновники, ті, хто розпоряджається федеральними або місцевими бюджетами. Їм поки що відносно добре в особистому житті та в житті їхніх сімей, але навіть вони вже не перший квартал відчувають, що в російській економіці далеко не все добре. Не так, як розповідають по телевізору, з усіх каналів і з усіх прасок, що все стабільно і все розвивається.
Чому? Тому що особливо чиновники регіонального рівня, на яких переклали виплати контрактникам, одноразові виплати під час підписання контрактів, уже фактично другий квартал, а то й пів року, змушені суттєво скорочувати ці суми. Якщо раніше в більшості регіонів одноразові виплати становили від 2,5 до 3 млн рублів, то зараз більшість регіонів знизили їх до 800 тисяч, а деякі — навіть до 600 тисяч рублів. Тобто виплати скорочено не на 5-6 відсотків, а у 5-6 разів.

Військова сфера — це пріоритетна стаття витрат як федерального, так і регіональних бюджетів. І навіть за цією пріоритетною статтею, за потребами війни, відбувається таке п’ятиразове або шестикратне скорочення ключових виплат. Це пов’язано з тим, що за величезного населення у Росії все одно великі проблеми з мобілізацією, зокрема з неофіційною, контрактною мобілізацією. Головний мобілізаційний ресурс — контракти на 2,5-3 млн рублів — зараз урізаний у 5-6 разів. Це дуже об’єктивний критерій стану навіть пріоритетних витрат.

Є ще одна група — олігархи, великі бізнесмени, так звана кремлівська і навколокремлівська політична еліта, яка здебільшого живе в Москві та заможних передмістях. У них зовсім інше життя, тому що саме вони є головними фінансовими бенефіціарами війни. Усі величезні витрати федерального і місцевих бюджетів затверджуються і розподіляються цією верхівкою. Саме вони на війні наживаються найбільшою мірою.

Тепер про російський бюджет і російську економіку загалом. Я не знаю, що саме вони “намалюють” на початку січня за підсумками 2025 року, але за динамікою навіть офіційної статистики за третій квартал ВВП Росії вже має бути або близько нуля, або піти в мінус. Загалом за підсумками 2025 року, навіть якщо статистичними маніпуляціями буде показано якесь зростання, воно буде на рівні статистичної похибки — нуль цілих і щось після коми.

Фактично з 2022 року, коли зростання російської економіки справді було одним із найвищих у Європі, до кінця 2025 року Росія дійшла до нульового зростання ВВП. І це зростання переважно “намальоване” шляхом величезних бюджетних витрат на військово-промисловий комплекс і всього, що пов’язано з війною. Ба більше, усі витрати на війну у бюджеті 2025 року були збільшені ще на 20% порівняно з тим, що закладалося спочатку. Водночас сам військовий бюджет 2025 року був утричі більшим, ніж у 2022 році. І навіть це трикратне зростання довелося додатково збільшувати.

Це свідчить про те, що навіть стан фінансування війни далекий від безнапасного. Витрати виходять за межі навіть найпесимістичніших планів.

Ще один показник, який хтось із офіційних стратегічних органів дозволив собі озвучити, — за підсумками 2025 року у Росії на 20% зріс борг зі сплати податків, як фізичних, так і юридичних осіб. Це означає, що російські громадяни та підприємства вже не мають можливості сплачувати навіть обов’язкові платежі. Це дуже об’єктивний показник реального стану економіки. Усі ці розмови, які лунали під час відомого спілкування президента Росії з народом тривалістю чотири з половиною години, практично не стосувалися економіки. Зрозуміло чому: говорити нема про що. Немає ані досягнень, ані навіть приводів для виправдань. Реальний стан російської економіки, підприємств, громадян, федерального і регіональних бюджетів — плачевний. Динаміка йде вниз, щодня ситуація погіршується.

У бюджеті на 2026 рік дефіцит уже втричі вищий, ніж планувався у 2025 році. Водночас і ця цифра занижена. Формально закладено близько 3,6 трлн рублів, але реально дефіцит буде значно вищим за 10 трлн. Уже зараз видно, що за підсумками 2025 року він становитиме щонайменше 7 трлн рублів.

Як покривати таку діру? Є лише два джерела. Перше — друкувати рублі, що призведе до різкого обвалу курсу і стрибка інфляції. Друге — забирати гроші у росіян у банках.

У борг Росія брати вже не може, тому що їй ніхто не дає.

Окремо варто звернути увагу на продаж золота Китаю. Росія продала Китаю золото більш ніж на мільярд доларів лише за місяць. Це свідчить про реальний стан золото-валютних резервів. Золото — це останній, недоторканний резерв.

Якщо країна починає продавати золото, це означає, що валют, облігацій і ліквідних активів у неї практично не залишилося. Росія змушена продавати навіть золото, ще і з дисконтом, як нафту і газ. Китай, зрозуміло, із задоволенням купує його за заниженими цінами.

Це означає, що найближчим часом у Центробанку Росії просто не буде ресурсів підтримувати курс рубля. Валютних резервів немає, ліквідних активів немає, Фонд добробуту практично вичерпаний. У 2026 році продовження війни навіть на нинішньому рівні інтенсивності Росія вже не потягне.

Якщо говорити мовою Дональда Трампа, у Росії зараз немає карт — ані військових, ані економічних. Саме тому українська і європейська дипломатія мають виходити з цього реального стану. Росія блефує. Грошей стає дедалі менше, і підтримувати війну у нинішніх масштабах вона вже не зможе.

Читайте також: “Пряма лінія” Путіна: скільки ще росіяни терпітимуть брехню диктатора — думки експертів і глядачів FREEДОМ