Глава Міністерства закордонних справ Росії Сергій Лавров знову вирішив зустрітися з державним секретарем Сполучених Штатів Марко Рубіо. Ні, РФ не захотіла миру, адже російський дипломат наголосив: під час обговорення війни федерації проти України слід враховувати певні інтереси Кремля. А потенційну передачу заморожених російських активів Україні, яку підтримує Вашингтон, Лавров назвав грабунком. До слова, криваве захоплення українських земель російська сторона грабунком не вважає, тому продовжує відправляти сотні військових на забій щодня. Навіщо Росії знову псевдопереговори про мир з Вашингтоном і якими методами Кремль продовжує тиснути на Київ, щоб змусити здатися, розбирався FREEДОМ.
Перший метод тиску на Українську державу — закидання на українські оборонні рубежі величезної кількості живої сили. За даними президента України Володимира Зеленського, у жовтні російські війська зазнали найбільших втрат з початку війни проти України. Тільки за місяць українські військові ліквідували понад 25 тис. солдатів армії РФ. На відміну від пафосних рапортів з того боку, у Києва є докази — відеопідтвердження кожної ліквідації, адже для цього процесу ЗСУ використовують різні типи БпЛА.
“У нас — 25 тис. втрат “двохсотих” ворога за жовтень тільки завдяки БпЛА. Тут чітка цифра, тому що все це — з відеопідтвердженням. Як ви знаєте, у нас є програма, і ми даємо за відповідні дії з відеопідтвердженням додаткові бали. І тому тут чітка цифра. Плюс вважаємо без відеопідтверджень ще 2-3 тис. Це — найбільша кількість втрат Росії з початку повномасштабної війни за один місяць”, — повідомив президент України Володимир Зеленський.
Ні для кого не секрет, що сьогодні головна ціль Росії — якомога швидше захопити Покровськ Донецької області. Заради цього росіяни стягують туди тисячі солдатів, перетворюючи їх на витратний матеріал для чергового так званого великого наступу. Володимир Зеленський наголосив: для Москви важливий сам факт — показати хоч якийсь “успіх” і підтримати міф про те, що вона нібито все ще здатна захопити Донбас. Саме цей пропагандистський ефект, за словами президента, Кремль намагається використовувати, щоб вплинути на позицію Заходу — загальмувати санкції або послабити підтримку України.
Тим часом аналітики Інституту вивчення війни (ISW) відзначають: темпи просування російських військ на Покровському напрямку помітно знизилися, проте країна-агресор за традицією спробує залити провал черговою хвилею наступальних операцій.
“Найближчими днями російські війська, ймовірно, прискорять темп наступальних операцій у напрямку Покровська, оскільки продовжують зміцнювати оборону і налагоджувати тилове забезпечення в місті”, — йдеться у звіті ISW.
І хоча втрати російської армії вже б’ють всі рекорди, в Кремлі це, видається, нікого не турбує. Там, як і раніше, спокійно ставляться до числа “безповоротних героїв”, зате серйозно нервують через санкції та розмови про передачу заморожених російських активів Україні. Як повідомляє Politico з посиланням на джерела, Єврокомісія збирає представників уряду Бельгії, щоб узгодити використання цих активів, більша частина яких зберігається в депозитарії Euroclear. Брюссель поки стримує процес: бельгійці побоюються судових позовів з боку Кремля. Але несподівано ініціативу підхопила Норвегія. В Осло розглядають можливість використовувати Фонд національного добробуту як гарантію по кредиту ЄС для України на 100 млрд євро. За даними The Times, ідея вже отримала підтримку в парламенті.
“Норвегія обговорює пропозицію про розблокування європейського військового кредиту на суму понад 100 млрд євро для України завдяки забезпеченню боргу своїм національним суверенним фондом у розмірі 1,7 трлн євро”, — пише The Sunday Times.
Не дивно, що в Кремлі раптово заговорили про “мир”. Кожного разу, коли запахло новими санкціями або іншими варіантами підтримки Києва, там починається дипломатична метушня. Лавров знову проявив ініціативу: хоче говорити, але категорично проти того, щоб гроші Росії пішли на допомогу Україні. Втім, чи є взагалі сенс щось обговорювати з Лавровим? У путінській системі він, як і більшість міністрів, — лише декорація. Всі рішення приймає одна людина, і саме тому, як неодноразово акцентував Володимир Зеленський, розмова про мир можлива тільки на рівні лідерів. Але і тут — стоп-сигнал: глава Білого дому Дональд Трамп вже дав зрозуміти, що ніяких “дружніх бесід” з російською стороною не планується.
“Ви маєте на увазі зустріч з президентом Путіним? Ви маєте на увазі в Угорщині? Ну, я б хотів, щоб вона відбулася в Угорщині, в Будапешті. Я не хотів проводити цю зустріч, бо не думав, що на ній відбудеться щось значуще. Основна суперечка полягає в тому, що вони просто не хочуть ще зупинятися, але я думаю, що вони це зроблять. Я думаю, що це завдало великої шкоди Росії”, — сказав президент США під час спілкування з журналістами.
Другий метод тиску Росії: коли не виходить на фронті та не вдається домогтися нічого на міжнародній арені, залишається старий перевірений спосіб — бити по мирних містах. Тільки за минулий тиждень під російськими атаками опинилися Харківська, Київська, Полтавська, Дніпропетровська, Кіровоградська, Миколаївська, Сумська, Чернігівська та Одеська області. Удари наносилися по підстанціях і прямо по житлових кварталах. У Москві це, як і раніше, називають “визволенням”, хіба що тепер визволяють людей від тепла, світла і власного будинку. Видно, по-іншому Путін не хоче або, можливо, вже просто не вміє.
“Тиску на Росію недостатньо, і будь-які послаблення в уже наявних форматах тиску тільки мотивують Путіна затягувати цю війну, завдавати більшої шкоди нашій країні, нашим людям, а також іншим у світі. Слабкість реакції на російську нахабність дає мотив Росії продовжувати війну. Потрібно стільки санкцій, стільки тиску, стільки підтримки життя, щоб у Росії не залишилося засобів до існування в умовах війни”, — наголосив президент України Володимир Зеленський.
Не варто забувати й про третій метод тиску — так звану “ядерну дубину” Путіна. На недавньому засіданні Ради безпеки РФ російському лідеру запропонували опрацювати варіанти ядерних випробувань. Путін доручив профільним відомствам підготувати такі пропозиції. Це не просто риторика, спроба залякати та відвернути увагу від провалів на полі бою. На таку ескалацію жорстко відреагували в НАТО. Генеральний секретар Альянсу Марк Рютте нагадав: ядерну війну починати не можна, адже її неможливо виграти.
“Коли Росія використовує небезпечну і безрозсудну ядерну риторику, наші громадяни повинні знати, що немає підстав для паніки, адже НАТО має у своєму розпорядженні потужні сили ядерного стримування для збереження миру, запобігання примусу і стримування агресії… Путін повинен знати, що ядерну війну неможливо виграти і її ніколи не слід починати”, — сказав генсек НАТО в інтерв’ю виданню Die Welt.
Цього разу залякати Європу і США не вийшло. Не минуло й дня, як у Кремлі поспішили відкотити назад власну риторику. Прессекретар Путіна вже заявив, що, мовляв, жодних наказів про ядерні випробування той не давав. А якщо й доведеться, то тільки нібито “у відповідь” на дії США. Вашингтон же на подібні виверти не реагує. Нагадаємо, 5 листопада Командування глобальних ударів ВПС США провело тестовий запуск неозброєної міжконтинентальної балістичної ракети з бази “Ванденберг” в Каліфорнії. Американські військові наголосили: це планові випробування, покликані підтвердити, що ядерні сили США залишаються на найвищому рівні готовності.
“Ми створили ядерну зброю. Ми ядерна держава №1, що мені неприємно визнавати, бо це жахливо. Це настільки жахлива ситуація, якщо вона коли-небудь повинна бути. Росія — друга. Китай — далеко на третьому місці, але вони наздоженуть нас протягом чотирьох-п’яти років. Вони хочуть нас наздогнати, і вони зможуть нас наздогнати. Чи будуть вони працювати над планом денуклеаризації, ми втрьох? Подивимося, чи спрацює це. Але у нас найсильніші збройні сили у світі, безумовно”, — заявив президент США Дональд Трамп.
Всі ці події лише підтверджують істину: з Москвою не можна вести діалог, сподіваючись на здоровий глузд, бо вона чує тільки мову сили. Саме так зараз діє Вашингтон: спокійно, розважливо, без зайвих емоцій, але гранично жорстко. І чим впевненіше говорить Америка, тим помітніше, як у Кремлі намагаються приховати розгубленість за гучними заявами. Російська влада, яка звикла тиснути страхом, сама все частіше змушена виправдовуватися. А для Путіна це, мабуть, найболючіша форма поразки, коли вже не ти диктуєш правила, а тебе змушують грати за чужими.
Читайте також: План миру для України: хто його пише і як Москва намагається нав’язати свій сценарій














