Ключова битва війни: ситуація на Покровському напрямку очима експертів

Оточення українських підрозділів у Покровську відсутнє. Про це 5 листопада повідомили у Генеральному штабі Збройних сил України. За даними відомства, протягом минулої доби в районі міста українські воїни ліквідували 26 російських окупантів, ще 64 загарбники зазнали поранень. У Покровську та його околицях знищено або пошкоджено 58 укриттів піхоти противника.

Паралельно триває Добропільська операція. Українські штурмові підрозділи за добу просунулися на окремих ділянках фронту від 100 до 700 м.

Оборона Донеччини: ЗСУ посилюють тиск і розширюють застосування дронів

Сили оборони не дозволяють російським військам накопичуватися в Покровську.

“Триває активне протистояння спробам груп російської піхоти закріпитися. У Покровську Сили оборони України здійснюють ударно-пошукові дії. Зокрема, залучено штурмові підрозділи 425-го окремого штурмового полку, операторів Сил безпілотних систем, групи Сил спеціальних операцій, Нацгвардії та Головного управління розвідки Міноборони України. Посилено військові частини, які тримають оборону міста”, — так у Генштабі ЗСУ прокоментували ситуацію в районі Покровська.

Президент України Володимир Зеленський 4 листопада відвідав командний пункт 414-ї окремої бригади ударних безпілотних авіаційних систем “Птахи Мадяра”, де вручив державні нагороди воїнам, що входять до складу Сил безпілотних систем. Він заслухав доповідь командувача СБС Роберта Бровді про структуру, завдання та стратегію розвитку безпілотних підрозділів, а також обговорив питання повернення військових до служби, захисту зв’язку та збільшення виробництва дронів.

“Сили безпілотних систем — це одна з головних складників майбутньої армії України і, безумовно, одна з важливих частин нашої сучасної армії. Пишаюся тим, що воїни роблять щодня. Дякую за захист України і масове знищення ворога”, — зазначив Зеленський.

Глава держави також відвідав позиції на Добропільському напрямку фронту і зустрівся з бійцями 1-го корпусу Національної гвардії України “Азов”.

“Заслухав доповіді військових, обговорили ситуацію на передовій і найактуальніші потреби, багато уваги приділили питанням озброєння, масштабуванню виробництва дронів, потребам бригад, досвіду 1-го корпусу НГУ “Азов” та іншим”, — повідомив Зеленський.

Спецпризначенці Центру спеціальних операцій “Альфа” (ЦСО “Альфа”) Служби безпеки України продовжують систематично завдавати нищівних ударів по російських військах і техніці в районі Покровська. Лише за останній місяць бійці “Альфи” ліквідували понад 1 500 окупантів і щодня знищують понад 20 одиниць ворожої техніки.

У відомстві зазначили, що після загострення ситуації на Покровському напрямку чисельність підрозділів ЦСО “Альфа” була значно збільшена. Воїни виконують найскладніші завдання у найгарячіших точках фронту, точними ударами знищуючи ворожі підрозділи. Для створення “коридорів” успішних дронових атак спецпризначенці знищили 18 засобів протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби противника. Крім того, “Альфа” провела серію рейдів за лінією фронту, внаслідок яких підірвано три великі склади паливно-мастильних матеріалів і боєприпасів РФ.

За підтвердженими відеоматеріалами даними СБУ, за підсумками операцій за останній місяць на Покровському напрямку було знищено понад 1 500 російських окупантів, 20 танків, 62 бойові броньовані машини (ББМ), 39 артилерійських систем і реактивних систем залпового вогню (РСЗВ), 10 засобів протиповітряної оборони (ППО), вісім засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), 532 одиниці автотранспорту, 592 ворожі позиції та укріплення, два склади з боєприпасами та склад із ПММ.

Раніше, 3 листопада, головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський повідомив про продовження успішної контрнаступальної операції на Добропільському напрямку. Він працював у зоні відповідальності 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ ЗСУ та заслухав доповіді командирів.

“Ключові питання: забезпечення безпеки логістики, дії штурмових груп для витіснення противника з міської забудови. Посилюємо війська додатковими підрозділами, озброєнням, технікою, зокрема безпілотними системами. Збільшуємо тиск на Добропільському виступі. Продовжуємо звільнення і зачистку територій, що змушує ворога розпорошувати сили й унеможливлює концентрацію основних зусиль у районі Покровська”, — написав Сирський у Telegram.

Оточення немає, але тиск РФ зростає: що кажуть експерти про ситуацію у Покровську

Чому Покровськ називають однією з ключових точок війни на Донеччині? Чому мінування та дрони стали головним щитом української оборони? Що означає посилення Добропільської операції та візити Зеленського і Сирського на фронт? Чи зможе Україна стабілізувати лінію оборони та стримати натиск противника? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:

• Іван Ступак, військовий аналітик, співробітник СБУ (2004-2015 рр.);
• Юрій Федоренко, командир 429-го окремого полку безпілотних систем “Ахіллес” Сухопутних військ ЗСУ;
• Владислав Селезньов, військовий експерт.

ІВАН СТУПАК: Мінування і безпілотники — ключ до уповільнення наступу РФ

— На жаль, ситуація не на користь України. Ми маємо це визнати, як не крути. Спецпідрозділами ГУР воювати не можна. Вони точно не для ведення масштабних боїв, я маю на увазі утримання плацдармів чи прориви, бо це високо підготовлені, високомотивовані, добре оснащені й навчені співробітники, яких, можливо, нараховується сотні, але не десятки тисяч. Російських окупаційних військ навколо Покровська, за різними усередненими оцінками, близько 100 тисяч. Тобто прямо чи опосередковано вони всі знаходяться навколо міста Покровська: хтось у забезпеченні, хтось безпосередньо в штурмах. Це колосальна цифра, тому моє глибоке переконання: зараз дії українських співробітників спецпідрозділів плюс Десантно-штурмових військ мають головну задачу — виграти трохи часу, щоб наші хлопці й дівчата, які перебувають унизу цього котла, могли перейти на більш безпечні позиції і, за можливістю, евакуювати матеріальні ресурси. Це форма, це зброя, це різноманітне спорядження.

Тобто все, що зараз відбувається, — це спроба виграти трохи часу, бо дійсно тиск дуже серйозний, і 13 місяців поспіль, як ми з вами говорили, захисники міста роблять просто неймовірні речі з погляду оборони. За всіма канонами і за всіма планами Російської Федерації місто мало бути захоплене ще у вересні-жовтні 2024 року.

Мінування, протипіхотні міни — їх потрібно просто незліченна кількість, щоб оборонятися. І, звісно, збільшення кількості бійців Сил безпілотних систем. “Мадяр”, командувач Сил безпілотних систем, називав цифру, що у відсотковому співвідношенні Сили безпілотних систем становлять близько 2% від загальної чисельності військовослужбовців. І зараз ці 2% показують феноменальний, шедевральний результат. А уявіть, якби їх збільшили до 5% або до 10% — результат відповідно було б екстрапольовано і помножено у 3-4 рази, тобто це було б набагато ефективніше. Тому — міни, мінування і безпілотники.

Але, з іншого боку, ще раз: на боці Російської Федерації арифметично більше людей. Деяким російським підрозділам вдається просочуватися. Хтось ховається в лісі, хтось зарився в канаву. Вони чекають підкріплення, підкріплення приходить, і штурмові дії тривають з новою силою.

ЮРІЙ ФЕДОРЕНКО: Супротивник стягнув максимум сил під Покровськ — це одна з ключових битв

— Ситуація максимально важка, абсолютно очевидно, бо противник концентрує на цьому напрямку максимум засобів і водночас несе дуже багато особового складу. Якщо взяти будь-який інший інтенсивний напрямок, де противник ставить завдання проламати бойові порядки, на відрізку фронту в 25 км фіксується від 50 до 150 переміщень противника по особовому складу. Якщо ми візьмемо той же відрізок фронту на Добропільському чи Покровському напрямках, це буде від 500 і більше. Це означає, що противник стягнув максимально можливі сили саме на цей напрямок.

По суті зараз іде одна з ключових битв війни в Донецькій області. Силам оборони, які мають менше сил і засобів, вдається відбивати атаки противника.

Це можна порівняти з хвилерізом: коли велика хвиля розбивається об хвилеріз або скелі, так само атаки противника розбиваються об Сили оборони України. Я переконаний, що нам вдасться виконати поставлені завдання верховного головнокомандувача і головнокомандувача ЗСУ, і знищити максимальну кількість ворога під час виконання цих завдань. Деякі екіпажі, виконуючи бойові завдання, також отримують психологічну підтримку, бо кількість знищеного противника на одного оператора безпілотної системи або на одну групу справді дуже велика.

Підтримка потрібна, бо якщо за зміну один екіпаж знищує близько 30 військовослужбовців противника, а іноді й більше, це величезне фізичне й психологічне навантаження. Противник ставиться до свого особового складу як до витратного матеріалу. Вони взагалі не рахують втрат.

Дуже часто поранених противників не евакуюють і змушують іти вперед; за повернення їх жорстоко карають, зокрема смертною карою. Часто командири доповідають, що група знищена, хоча деяким бійцям усе ж вдається вибратися з тилу і повернутися. Їх пускають у витрати, щоб не переписувати документи — “закінчилися і закінчилися”. Для мене залишається загадкою, як люди, які воюють за гроші, а це більшість, близько 80%, добровільно йдуть на це, знаючи, що будуть використовуватися як витратний матеріал.

Кожен, хто приходить до нас зі зброєю, має бути знешкоджений і похований. Взаємодія між різними структурними підрозділами Сил оборони — ключ до зупинки такого натиску. Для цього залучається багато підрозділів; налаштувати комунікацію і координацію — велике випробування. Але за майже чотири роки війни Сили оборони навчилися взаємодіяти на високому рівні.

Для безпілотників основна задача — правильно визначити “свій” і “чужий”, і завдати удару в потрібний момент, до того як ворожий піхотинець відкриє вогонь по нашій групі, яка веде контрдиверсійну діяльність. Це основа. Вуличні бої завжди складні: вони вимагають великої кількості сил і засобів, бо кожен будинок і кожний кут можуть стати укриттям для диверсійно-розвідувальних груп противника. Сили оборони знають свою роботу і виконують її якісно, не дозволяючи ворогу втягнутися в місто або обійти його флангами.

Аудиторія, орієнтована на публічні карти, має розуміти масштаби натиску противника — окупанти лізуть з кожної щілини. Українці підтримують своє військо, бо розуміють: поки наше військо стоїть, поки за ним працюють громадяни і волонтери, ми залишаємося вільними. Поки люди підтримують армію, немає неможливих задач і рубежів, до яких ми не могли б дійти.

Ми розраховуємо, що партнери будуть нарощувати тиск на Росію та збільшувати рівень підтримки України фінансово та шляхом озброєнь, зокрема високоточної зброї.

Ми маємо зробити все можливе, щоб зламати противника і не дати йому можливості знову напасти на нашу державу. Маємо зробити так, щоб Росія навіть не думала нападати на Україну у майбутньому.

ВЛАДИСЛАВ СЕЛЕЗНЬОВ: Путін грає у довгу, але час працює проти нього

— Спектр емоцій в українському суспільстві дуже різний. Починаючи від “все пропало” і закінчуючи досить ілюзорними очікуваннями. Ми маємо розуміти, що істина, як зазвичай, десь посередині і визначається наступними факторами. Надзвичайно важка ситуація на полі бою зумовлена тим, що противник зосередив на цьому відрізку фронту величезну кількість особового складу і фактично не шкодує його.

У межах спроб інфільтрації на територію Покровська противник готовий вводити нові й нові групи російських штурмовиків, щоб принаймні мала частина з них змогла зайти в середину населеного пункту і закріпитися десь у підвалах чи зруйнованих багатоповерхівках. Частково цей план противнику вдається. За різними оцінками, на території Покровська зараз знаходиться від 200 до 300 російських штурмовиків. По них ефективно працюють усі сили й засоби українських Сил оборони, залучені в обороні як Покровська, так і Мирнограда.

Вкрай серйозною проблемою для наших військовослужбовців залишаються спроби противника “захлопнути кліщі” оперативного напівоточення. Достатньо відкрити карту DeepState, щоб переконатися: противник продовжує тиск як з північно-східних околиць Покровська, так і з північно-західних. Відстань між краями цих кліщів, за різними оцінками, становить від 3 до 7 км. В цих умовах говорити про стабільну і безпечну логістику для наших військовослужбовців, що знаходяться в Покровську і Мирнограді, надзвичайно складно.

Попри це, українські Сили оборони і насамперед представники Головного управління розвідки проводять тактичні дії, спрямовані на знищення російських бойовиків, що просочилися вглиб нашої оборони. Думаю, що в найближчий тиждень ми побачимо тенденції: наскільки вдаються контрдії для стабілізації ситуації на полі бою і до чого все це призведе.

Безумовно, сам факт присутності на цьому відрізку фронту не лише головкома генерала Сирського, але й верховного головнокомандувача, президента України Володимира Зеленського певною мірою дає надію. Це означає, що ділянка фронту перебуває під особливим контролем вищого військово-політичного керівництва країни. І є надія, що нам вдасться стабілізувати ситуацію, хоча противник докладає величезних зусиль, щоб змінити її на свою користь.

Очевидно, якщо противнику вдасться взяти під контроль Покровськ і Мирноград, далі він буде концентрувати зусилля для атаки на Костянтинівку. А Костянтинівка — це частина найбільшої міської агломерації на Донеччині, яка залишається під контролем української армії і включає не лише Костянтинівку й Дружківку, але також Слов’янськ і Краматорськ. Тому вже зараз ми спостерігаємо розвиток ситуації, яка в перспективі вплине на весь регіон на оперативно-тактичному рівні.

Чи дряпаємо ми самолюбство Володимира Путіна і його оточення? Певною мірою — так. Але чи зупинить це Путіна і його оточення від подальших агресивних планів щодо України? Думаю, що ні. Згадайте, як часто Володимир Путін повторював фразу: мовляв, Російська Федерація завжди грає у довгу. Ці трансформації ми спостерігаємо і зараз.

“Київ за три дні”, “вся територія України буде окупована за три тижні” — так заявляли російські чиновники і пропагандисти у лютому 2022 року. З того часу минуло більш ніж три з половиною роки. Бойові дії тривають, мартиролог російських втрат зростає, а результати доволі плачевні для російської армії.

На літню кампанію 2025 року противник розраховував повністю заблокувати наше угрупування військ у районі Слов’янська і Краматорська, але, як бачимо, він так і не створив ті самі три ударні плацдарми, звідки планував наступати. Це означає, що плани путінської армії постійно зміщуються вправо, і говорити про те, що у близькій перспективі противнику вдасться реалізувати цей план, я б не ризикнув.

Причина очевидна: стійкість української армії, помножена на підтримку не лише українського народу, але й наших європейських та заморських друзів і партнерів. Попри те що сучасний світ раціональний, цинічний і прагматичний, об’єднання наших зусиль дозволяє дивитися у майбутнє з упевненістю. Бо ключовий фактор, що визначає ситуацію на полі бою і переможця — це ресурси.

Читайте також: План миру для України: хто його пише і як Москва намагається нав’язати свій сценарій