Без ключових покупців: чи справді Індія та Китай відмовляються від російської нафти — аналіз експертів

Нові санкції США проти російського енергосектору стали найбільшими з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Обмеження не тільки впливають на заробітки “Роснефти” та “Лукойла”, але й попереджають іноземні компанії про ризики вторинних обмежень.

На цьому тлі Китай суттєво скорочує закупівлі нафти з РФ, а Індія припиняє їх повністю, заявив президент США Дональд Трамп.

Що відбувається з російською нафтою?

Акції російських нафтових компаній “Роснефти” та “Лукойлу” всього за два дні обвалилися більш ніж на 5 млрд доларів після того, як президент США Дональд Трамп оголосив про запровадження проти них санкцій.

У заяві американського Мінфіну зазначено, що ці дві найбільші російські нафтові корпорації “фінансують військову машину Кремля”, а включення їх до чорного списку загрожує “Роснефти” та “Лукойлу” збільшенням проблем. Число їхніх партнерів може скоротитися через побоювання вторинних обмежень, і як наслідок — знизяться постачання на зовнішні ринки.

“Під санкції США, перші з моменту повернення Дональда Трампа до Білого дому, потрапили не лише самі “Роснефть” та “Лукойл”, а також 30 дочірніх компаній першої та шість — другої. Рішення американського Мінфіну також може призвести до згортання трейдингових операцій “Лукойлу” через його торговий підрозділ у Дубаї, тоді як “Роснефти” загрожують проблеми з постачаннями до Індії”, — пише The Moscow Times.

Президент США Дональд Трамп 25 жовтня заявив, що Індія повністю припиняє закупівлі російської нафти. Країна знаходить альтернативи та вже почала закуповувати сировину з Катару та Іраку. Індійська компанія придбала мільйони барелів нафти з Близького Сходу та США, адаптуючи контракти до нових регуляторних умов. Дональд Трамп також повідомив про значне скорочення закупівель російської сировини Китаєм. Все це призведе до того, що Росія втратить не менше 60-70% свого експорту нафти до Індії та КНР.

Індійська корпорація Reliance Industries почала активно закуповувати нафту з країн Близького Сходу та США, повідомляє Bloomberg. Компанія придбала декілька сортів нафти із Саудівської Аравії, з Іраку, з Катару та Сполучених Штатів. Постачання заплановані на грудень та січень.

“Представник компанії Reliance Industries повідомив, що наразі вона оцінює наслідки різних санкцій для потоків російської нафти та експорту нафтопродуктів до Європи. Представник компанії заявив, що контракти на постачання нафти будуть змінюватися з урахуванням “змін ринкових та нормативних умов”, — пише Bloomberg.

До недавнього часу Reliance залишалася найбільшим імпортером російської нафти в Індії, отримуючи сировину за довгостроковим контрактом з “Роснефтью”. Однак після запровадження санкцій компанія змушена шукати нові джерела постачань.

За інформацією джерел, у жовтні Reliance закупила не менше 10 мільйонів барелів нафти на спотовому ринку, переважно близькосхідних сортів. Більшість угод було укладено вже після запровадження обмежень США.

Індія з 2022 року стала найбільшим покупцем російської нафти, що постачається морським транспортом зі знижкою. Вона імпортувала близько 1,7 млн барелів на добу протягом дев’яти місяців 2025 року. Аналітики відзначають, що на тлі нових санкцій потоки російської нафти до Індії можуть різко знизитися, за винятком постачань на Nayara Energy, частково контрольовану “Роснефтью”. 

Водночас зростає попит на близькосхідні сорти нафти, що вже призвело до збільшення їхньої вартості. У жовтні Індія вже скоротила імпорт російської сировини на 50% після переговорів зі США. Вашингтон кілька місяців тиснув на Індію, щоб та відмовилася від російської нафти.

“Це потенційно означає в районі 100 млрд доларів на рік неотримання доходів. Ми очікуємо, що при належному дотриманні відповідних санкційних обмежень Росія втратить не менше 60-70% свого експорту нафти і до Індії, і до Китаю”, — зазначив в інтерв’ю “Укрінформу” уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк.

Європейські санкції також торкнуться китайських партнерів Росії. Дипломати кажуть, що нові обмеження передбачають заходи проти двох китайських нафтопереробних заводів та одного трейдера, що сприяли торгівлі російською нафтою.

“Санкції можуть успішно обмежити ресурси, доступні Путіну для продовження цієї війни. Значна частина доходів бюджету йде на фінансування російського військово-промислового комплексу”, — розповіла старша наукова співробітниця програми з Європи, Росії та Євразії в Центрі стратегічних та міжнародних досліджень Марія Снєгова.

Президент України Володимир Зеленський наголосив, що американські санкції дуже важливі.

“Це добрий сигнал іншим країнам світу приєднатися до санкцій. Ви знаєте, що не тільки енергетика, нам потрібен тіньовий флот і так далі. І продовжувати до тих пір, поки Путін не зупинить цю війну. Тому ці рішення дуже важливі”, — зазначив він.

Росія вважає західні санкції незаконними. Путін назвав ці заходи спробою чинити тиск на Кремль і наголосив, що дії Вашингтона не сприяють зміцненню відносин між двома країнами.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга вважає нові обмеження проти Російської Федерації з боку ЄС та США болючим ударом для неї, попри заперечення Москви. На його думку, перші санкції Сполучених Штатів проти РФ при другій каденції Трампа “підводять важливу стратегічну межу”, і у російського керівництва надалі мають зникнути надії на слабкість Заходу або можливість обдурити США.

“Показово, що росіяни одразу побігли розповідати, як їм байдужі санкції. Путін каже, що з російською економікою все добре. Його пропагандисти повторюють мантри про те, що санкції ні на що не впливають. Чим більше цієї бравади, тим очевидніше, що все діаметрально навпаки”, — акцентував Андрій Сибіга.

Військова машина Росії зазнає потужного удару, заявляють аналітики. У РФ вже явно видно значні труднощі з фінансуванням уряду та армії. Це ще більше обмежить їхні можливості для продовження війни в Україні.

“Санкції, запроваджені США проти найбільших російських нафтових компаній, позбавлять їх доходів та значно посилять тиск на Путіна, змушуючи його сісти за стіл переговорів. І вони в черговий раз демонструють повну прихильність президента Трампа до припинення цієї війни та встановлення міцного миру в Україні”, — акцентував генеральний секретар НАТО Марк Рютте.

Відмова Індії та Китаю від російської нафти в оцінці експертів

Чи справді Індія та Китай можуть відмовитися від російської нафти? Де вони шукатимуть альтернативних постачальників? Як ця ситуація вплине на світову ціну на нафту та економіку РФ? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Андрій Закревський, заступник директора Асоціації енергетичних та природних ресурсів України;
• Катерина Одарченко, політтехнологиня;
• Наталія Бутирська, експертка з питань Східної Азії, старша аналітикиня Центру “Нова Європа”;
• Олег Пендзін, виконавчий директор Економічного дискусійного клубу;
• Максим Гардус, комунікаційний менеджер Razom We Stand.

АНДРІЙ ЗАКРЕВСЬКИЙ: Пекін буде відповідально виконувати умови санкцій

— Багато хто вважає, що у Росії все одно немає майбутнього. І в цьому відношенні Індія вже визначилася, з ким вона буде далі.

Один із моментів, чому піднялася ціна на нафту, полягає в тому, що очікується дефіцит, але Індія цю нафту брати не буде. Тобто вона візьме десь в іншому місці, але не в Росії.

Я не вірю в те, що Китай і Євросоюз — це вже такі антагоністи. Ба більше, той шлях, який зараз прокладає Китай через РФ — “Великий шовковий шлях”, все це, що йде через війну, говорить про те, що насправді бізнес-інтереси Пекіна та Європи збігаються. Вони більшою мірою партнери, ніж противники.

За Європу президент США Дональд Трамп теж бореться — і не перегинає палицю, бо цей ринок для нього теж цінний. Це потрібно розуміти. Тому й був прийнятий 19-й пакет санкцій.

Китай буде одним із найпослідовніших виконавців цього пакета. Я, до речі, жодного разу не помічав, щоб Пекін порушував санкції Євросоюзу.

КАТЕРИНА ОДАРЧЕНКО: Автократичні режими “дружать” проти США

— При зустрічі американців з прем’єр-міністром Нарендрою Моді та іншими високопосадовцями мова йшла дуже прямо про те, що США не хотіли б бачити ситуацію, коли індійські державні компанії закуповують російську нафту. Це спрацювало, тому що Індія справді хоче працювати зі Штатами.

Індія хоче, щоб американські компанії розміщували своє виробництво не в Китаї, а саме у них. Тому, попри те що приватні індійські компанії продовжують закуповувати російську нафту, державні вже перейшли на інших постачальників.

Законопроєкт Грема-Блюменталя насправді не новий. Він обговорюється вже як мінімум рік. Я не думаю, що він просуватиметься далі, бо він занадто радикальний: мова йде про підвищення мита та інші санкції на експорт російської сировини. Але, з усім тим, він існує та обговорюється.

Те, що зараз вживаються кроки щодо сировинного експорту — експорту нафти та великих компаній, які, по суті, годують олігархів і напряму режим, це абсолютно правильний напрямок. Він повністю відповідає стилю Трампа та республіканців — стилю економічного тиску.

Існує союз авторитарних сил — це Китай, Іран, Росія. Їх об’єднує спільна ідеологія — бути проти США. Усі згадані країни, по суті, автократії, а з іншого боку — клептократії, бо тримаються на корупції та взаємному кумівстві. Тому загальна ідея їхнього альянсу — “дружити проти Америки”.

НАТАЛІЯ БУТИРСЬКА: Вашингтон веде з Пекіном непрості торговельні переговори

— З одного боку, президент США Дональд Трамп, коли запроваджував санкції щодо РФ, сказав, що найголовніша причина цих санкцій — те, що Росія не хоче вести дипломатію, щоб закінчити війну проти України. Тобто найголовніша причина — це неслухняність Кремля.

Допомагають РФ бути більш неслухняною ті країни, які продовжують закуповувати нафту, газ у великих кількостях. І, на жаль, Індія та Китай — дві країни, які дуже серйозно підтримують енергетичний сектор Росії.

Очевидно, що адміністрація Дональда Трампа зробила велику роботу: у неї на руках всі папери, всі дані для того, щоб націлитися саме на ці сектори, на ці країни, й вони можуть потрапити під вторинні санкції.

Це дуже серйозний ризик для їхньої економіки, для їхніх компаній. І компанії в цих країнах вже серйозно замислилися про те, як їм будувати в майбутньому відносини з Росією і яким чином самим диверсифікувати закупівлю нафти. З іншого боку, Трамп запроваджує ці санкції з 21 листопада. Тобто дається час багатьом компаніям, щоб переглянути свою роботу, свої взаємовідносини з тими, хто потрапив під обмеження. Для того, щоб не було сильного стресу для ринків — з одного боку. І з іншого — мати можливість з цими країнами співпрацювати.

У більшості країн є можливість та шанс включитися в цей процес. Якщо вони не хотіли сприяти Україні в тому, щоб отримати мир за допомогою дипломатії, то, звичайно, потрібні інструменти тиску і на Росію, і на тих, хто наполегливо не погоджується з тим, що економічне співробітництво з РФ допомагає їй вести війну. Це змушує американську адміністрацію приймати більш жорсткі заходи.

Китай, який перебуває в тривалих торговельних переговорах зі США, хоче показати, що не піддасться жодному тиску. Тиск на нафтосектор у зв’язку з Росією сприймається як частина загального пресингу.

Китай прагне показати: як велика країна, він не буде поступатися. Те саме ми бачимо і в Індії. З одного боку, індійські компанії самі переглядають відносини з Росією. З іншого — політична лінія залишається колишньою: Індія говорить про енергетичну автономію і продовжує взаємодіяти з тими, хто їй вигідний.

Все буде залежати від того, наскільки рішуче Дональд Трамп використовуватиме економічний тиск. Подивимося, чи зможе він цим пресингом змусити ці країни діяти більш адекватно, а не впиратися.

Як ми бачимо, навіть до санкцій Трамп запровадив тарифи проти Індії через закупівлі енергетичних ресурсів Росії — 25% додатково, що дуже сильно образило Індію. Але водночас аналогічні заходи проти Китаю не застосовувалися. Чому? Тому що з Пекіном ведуться тривалі, непрості торговельні переговори, і кожна деталь має значення.

Китай не зацікавлений у санкційному тиску, оскільки воно може бути спрямоване проти нього самого. Підтримуючи Росію, він тим самим намагається захистити себе від можливих санкцій у майбутньому. Сі Цзіньпін і Трамп можуть досягти рамкової угоди, але очікувати, що Пекін піде на поступки у питанні тиску на Путіна, надзвичайно складно.

ОЛЕГ ПЕНДЗІН: Індія поступово повністю відмовиться від нафти з РФ

— 60% експорту російської нафти — це Китай, 20% — це Індія до останніх подій. Починаючи з 18-го пакета санкцій, яким європейці з 1 січня 2026 року запровадили обмеження на продаж нафтопродуктів, вироблених з російської нафти, індійці почали вже відмовлятися. Але ситуація була не настільки масовою. А ось зараз ця відмова починає ставати досить місткою.

Зі слів президента США Дональда Трампа, які підтверджені експертами нафтового ринку, Індія, швидше за все, до кінця цього року повністю відмовиться від російської нафти. Тобто це 20%. 7% — це Туреччина. І тут теж є абсолютна жорсткість і чіткість: Туреччина теж відмовлятиметься. І 10% — це тіньовий танкерний флот. Ось приблизно такий обсяг за цифрами експорту.

55% російського видобутку та продажів припадає на компанії, які в основному працюють з Індією та Китаєм. Їхня частка на сьогодні вже досить висока. Однак Індія активно відмовляється від закупівель, оскільки нікому не потрібні вторинні санкції. Особливість американського санкційного пакету в тому, що США з легкістю запроваджують вторинні санкції проти тих компаній, які продовжують співпрацювати з підсанкційними структурами.

Щодо Китаю, то у Трампа свого часу була ідея запровадити досить високі мита на товари країн, що купують російську нафту. Але це, по-перше, гостра з обох боків зброя. Давайте будемо відвертими: різке підвищення цін на американському ринку на китайські товари нікому не потрібне. По-друге, і Китай, і Індія тоді сприйняли б це як тиск на їхній економічний суверенітет.

Зараз запровадження санкцій проти двох російських компаній змушує китайські та індійські компанії (не країни, а саме компанії) змінювати свою позицію. І сьогодні ми вже бачимо досить яскравий приклад: і китайські, і особливо індійські компанії масово переходять на нафту з інших джерел — зокрема, з Перської затоки.

До речі, важливим індикатором цього процесу стала світова ціна на нафту після того, як Трамп запровадив санкції проти “Роснафти” та “Лукойлу”. Ціна бареля марки Brent зросла з 60 до 66 доларів. Це сталося тому, що компанії, які раніше купували російську нафту, стали активно шукати альтернативу, в тому числі в країнах Перської затоки. А якщо попит на цей ринок зростає — зростає і ціна. Це базовий закон економіки.

Зростання ціни на нафту і є ознакою того, що значна кількість компаній, які раніше купували російську нафту, зараз активно переходять на інші джерела постачання.

Якщо з Індією ситуація більш-менш зрозуміла і вона поступово відмовлятиметься від нафти з РФ, то Китай, швидше за все, шукатиме компромісні варіанти. Для нього пріоритетом залишаються власні економічні інтереси. Коли ми говоримо про російську нафту, навряд чи Пекін повністю відмовиться від неї. Думаю, вони знайдуть механізми продовження співпраці.

Але тут важливий інший момент: уже сьогодні Росія надає Китаю знижку в 5 доларів на барель. Запровадження санкцій призведе до того, що китайці будуть готові продовжувати закупівлі, тільки при ще більшій знижці. А якщо фактична ціна і так вже нижча закладеної в російському бюджеті, то при подальших знижках вартість Urals може впасти до 50 доларів за барель. А це — практично збиткова цифра для російських компаній у нинішніх умовах і при спадних обсягах видобутку.

Разом із падінням ціни та обсягів закупівель нафти падатиме і прибуткова частина російського бюджету.

МАКСИМ ГАРДУС: Для того, щоб система запрацювала, потрібні вторинні санкції

— Багато аналітиків сприйняли санкції дуже емоційно. До тогож сам президент Трамп вказав термін — це буде не відразу, не сьогодні і не завтра. Потрібно почекати.

Річ у тому, що в США небагато активів російських компаній: є невеликий експорт нафти до США, деякі активи російських фірм на американській території та американські сервісні компанії, що працюють у Росії. Головне ж — що Росія експортує нафту до третіх країн: насамперед до Китаю, потім — до Туреччини та Індії.

У документі про санкції передбачено заморожування російських активів у США, заборону американським юридичним та фізичним особам вести з ними бізнес, а також можливість запровадження вторинних санкцій проти іноземних компаній, які з ними співпрацюють. Тобто для іноземних компаній це поки — потенційна загроза, і ці санкції даним указом ще не запроваджені.

Відповідно, китайські, індійські та турецькі компанії поки можуть купувати російську нафту у “Роснефти” та “Лукойла”, хоча вони вже почали реагувати. В Індії найбільші державні та приватні покупці нафти вже проводять внутрішні перевірки контрактів, щоб зрозуміти, чи підпадуть вони під санкції: купують вони нафту напряму у “Роснефти” та “Лукойла” чи у третіх осіб.

Щоб ця система справді запрацювала і щоб скоротити доходи Росії, одного указу мало — доведеться застосовувати вторинні санкції до тих, хто перепродає російську нафту її кінцевим покупцям не в США, а, наприклад, в Індії та Китаї. Це дуже гарний початок, але — лише початок справжнього тиску з боку Сполучених Штатів.

Архітектури повної відмови Індії та Китаю від російської нафти ми поки не бачимо. Тут потрібно розрізняти дві країни.

Якщо Індія відмовиться від частини російської нафти, а повну відмову поки важко собі уявити, їй доведеться закуповувати її в інших країнах, насамперед у державах Перської затоки. Якщо ж не знайдуться нові покупці, ті країни, які зараз купують нафту в Перській затоці, вимагатимуть більших обсягів — це країни Африки, Південно-Східної Азії тощо.

Росія спробує перенаправити експортні потоки до Південно-Східної Азії. Тоді знадобиться новий пакет санкцій проти покупців російської нафти в таких країнах, як В’єтнам, Таїланд, Індонезія та десятки африканських держав.

Що стосується Китаю, ймовірно, будуть хитрощі: великі компанії можуть спробувати вивести операції з-під санкцій і купувати нафту через дрібних посередників. Не забуваємо і про нафтопровід “Східний Сибір — Тихий океан”, який йде в північно-східні провінції Китаю, де розташовані НПЗ.

У підсумку доходи Росії впадуть: знадобиться час на пошук нових покупців, перенастроювання флоту та перереєстрацію суден під іншими прапорами. Але для Росії вигідніше мати одного-двох великих, надійних покупців, з якими вже налагоджено розрахунки поза доларом.

Читайте також: Від ракет і літаків до репарацій: “коаліція охочих” посилила тиск на Путіна