Агентура Кремля у Європі: від “одноразових шпигунів” до диверсій і саботажу — як їм протистояти

За кілька місяців у Польщі заарештували 55 осіб, які діяли в інтересах російської розвідки, повідомили в Управлінні спецслужб. Одна з останніх справ стосується агента, який намагався надсилати вибухівку до країн ЄС поштою. Його затримали польські спецслужби, а в Румунії — ще двох спільників.

За оцінкою Варшави, активність російських спецслужб у країні досягла небачених масштабів.

Кремль розширює мережу агентів у ЄС: європейські країни готуються до гібридних атак

Речник координатора спецслужб Яцек Добжинський наголосив, що діяльність російських розвідувальних структур у Польщі зростає. За його словами, їхня мета — підірвати єдність Європи.

“Вони намагаються розділити людей, нацькувати їх одне на одного: поляків на поляків, поляків на українців, поляків на німців, на інших європейців. Польща завжди була привабливою країною для росіян, які прагнули проводити тут розвідувальні операції, розміщувати своїх шпигунів, здобувати певну інформацію, особливо після трансформації нашої держави, коли ми вступили до НАТО та Європейського Союзу”, — зазначив він.

За даними аналітиків, російські спецслужби активно використовують тактику вербування “одноразових шпигунів” — звичайних громадян, яких знаходять через соцмережі, дають їм одне завдання, а потім обривають зв’язок. Така мережа ускладнює роботу контррозвідки.

“Дуже важко боротися з цим, бо, знову ж таки, вони знаходять одну мережу агентів або кандидатів, потім — іншу. І їх, на жаль, багато. У нашому світі, на жаль, багато дегенератів. І Росія використовує їх як зброю. Саботаж, убивства, підпали тощо — це можна зробити чужими руками досить легко і практично без обмежень”, — зазначив редактор української служби Atlantic Council Пітер Дікінсон.

Румунія, відчуваючи зростання загроз, оновлює Стратегію національної оборони на 2026-2030 роки.

“На відміну від Стратегії 2020-2024 років, зосередженої на інтеграції зі стандартами Північноатлантичного альянсу та модернізації армії, її нова версія визначає Росію головним джерелом гібридних загроз”, — йдеться у повідомленні Служби зовнішньої розвідки України.

Документ передбачає посилення кіберзахисту, боротьбу з дезінформацією та створення міжвідомчих груп швидкого реагування.

У Чехії ж пропонують обмежити пересування російських дипломатів по Європі. Міністр закордонних справ Ян Ліпавський заявив:

“Немає сенсу в тому, щоб російський дипломат, акредитований в Іспанії, міг приїхати до Праги, коли забажає. Ми повинні застосовувати суворий принцип взаємності у видачі короткострокових дипломатичних віз відповідно до Віденської конвенції”.

Розгалужена мережа агентів Кремля, за даними розвідок ЄС, використовується для збору інформації про військові об’єкти та інфраструктуру. Аналогічні завдання можуть виконувати і дрони, які дедалі частіше фіксують над територією країн НАТО. Єврокомісар з оборони Андрюс Кубілюс попередив, що Росія може вдатися до відкритої військової агресії проти Євросоюзу до 2030 року.

Кібератаки, дрони та гібридна війна проти Європи

Раніше російські хакери, пов’язані з Кремлем, зламали систему Міністерства оборони Великої Британії та викрали внутрішні документи. Лондон уже розпочав розслідування. Глава контррозвідки MI5 Кен Маккалум попередив, що Росія, Китай і Іран посилюють гібридні атаки на Велику Британію, а загроза тероризму всередині країни залишається високою. За його словами, MI5 зірвало низку ворожих замахів з боку РФ і виявило понад 20 потенційно смертельних атак, підтриманих Іраном.

“За останній рік ми та поліція припинили постійний потік ворожих змов щодо стеження за людьми, яких російські лідери вважають своїми ворогами. Ми бачимо, як російські діячі використовують онлайн-платформи у ширших спробах, переважно марних, посіяти насіння насильства, хаосу й розбрату тут, у Великій Британії. Разом з нашими партнерами по всій Європі MI5 продовжить виявляти тих, хто виконує накази російських головорізів, і ми продовжимо йти слідами тих, хто віддає ці накази”, — наголосив Маккалум.

Європа під прицілом Кремля: як боротися з мережею агентів і хакерів — огляд думок

Про те, чи готова Європа до протистояння гібридним загрозам Росії, в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

• Олег Лісний, президент аналітичного центру “Політика”;
• Володимир Солов’ян, керівник Групи аналізу гібридних загроз Українського кризового медіацентру;
• Віктор Ягун, військовий і громадський діяч, генерал-майор запасу СБУ, заступник голови СБУ (2014-2015 рр.), директор Агентства реформування сектору безпеки;
• Дмитро Гудков, російський опозиційний політик.

ОЛЕГ ЛІСНИЙ: Росія продовжує використовувати методи, закладені ще Радянським Союзом

— Росія діє багаторівнево. Шпигуни, мабуть, — це ті, хто здобуває якісь секретні матеріали. Але частіше йдеться про так звану одноразову агентуру.

Росія використовує методи й основи, закладені ще в Радянському Союзі. Тоді вербували й купували політиків різного рівня, “вирощували” їх — від дрібних посад до серйозних. Вербували також у спецслужбах, в армії. Це не забрати.

Вони робили це, роблять і продовжуватимуть робити. Погано це чи добре, але працюють дуже масштабно.

Чи готова Європа до протистояння? На мою думку — ні.

Наприклад, у Німеччині відбуваються акти саботажу, але в пресі їх намагаються показати як нещасні випадки — спрацювала сигналізація, об’єкт загорівся з технічних причин. Це розслаблює суспільство й не дозволяє усвідомити, що війна вже прийшла.

Зараз у Європі все відбувається приблизно так само, як в Україні напередодні 2014 року. Є диверсії, агентура, “корисні ідіоти”, є спікери, які обслуговують інтереси Кремля, але роблять це не грубо.

Уявлення про російського шпигуна як про людину з балалайкою, у будьонівці та з “Маузером” на поясі давно залишилося в минулому. Сьогодні це людина, яка руйнує державу. І робить він це не в ім’я Радянського Союзу чи Росії, а тому що поділяє певні політичні погляди. Його підживлюють фінансово й ідеологічно, і він щиро вірить, що будує світле майбутнє своєї країни.

Недооцінювати можливості, якими володіє Російська Федерація, смертельно небезпечно. Зараз на це реагують, мабуть, лише країни Балтії та частково Польща. Решта, як мені здається, роблять це занадто повільно.

ВОЛОДИМИР СОЛОВ’ЯН: Люди, які потрапили на гачок російських спецслужб, — це “одноразовий матеріал”

— Російська Федерація застосовує тактику використання людей, ідеї яких Кремль намагається впровадити в інформаційний простір Європи. Або ж вони діють із фінансових мотивів, часто навіть не усвідомлюючи наслідків того, що їх використовують наосліп для здобуття розвідувальних даних чи проведення дій, спрямованих на дестабілізацію безпекової ситуації серед європейських країн.

З іншого боку, варто звернути увагу на показову цифру — 550 тисяч віз було видано громадянам Росії європейськими країнами до Шенгенської зони у 2024 році. Коли така кількість росіян щороку потрапляє на територію європейських держав, практично неможливо відстежити десятки або сотні тих, хто спрямований саме з метою підриву європейської безпеки — для розвідки чи проведення операцій, здатних вплинути на логістику або інформаційну безпеку. У таких умовах надзвичайно складно контролювати масове пересування людей.

Ми бачимо інфільтрацію російських агентів на різних рівнях — від низових прошарків, де може збиратися інформація від звичайних громадян, і до найвищих ешелонів влади в європейських країнах. Після 2022 року багато середовищ, де була активна російська агентура, було зачищено, а низку контактів втрачено, зокрема серед інформаторів, які співпрацювали з російською розвідкою.

З боку європейських розвідувальних спільнот було посилено контроль над дипломатичними представництвами Російської Федерації, що значно ускладнило збір інформації та спроби вербування громадян Європи на різних рівнях.

Росія завжди намагалася залучати не лише пересічних громадян, а й активно працювала з академічними спільнотами, залучаючи їх через програми обміну й таким чином вербуючи для подальшої співпраці — для отримання технічних розвідувальних даних або впливу на студентські спільноти в університетах.

Таким чином, Росія втратила частину можливостей, якими володіла до повномасштабного вторгнення в Україну, але намагається компенсувати це, розосереджуючи зусилля й створюючи середовище горизонтальних “одноразових агентів”. Використання людей, які не усвідомлюють, що саме вони роблять, дозволяє Кремлю зберігати дистанцію: якщо таких агентів ловлять, Росія фактично “миє руки” й не зазнає втрат, відходячи в тінь.

Тому ми не бачимо обмінів, коли Росія видає людей, цікавих європейським або американським урядам. Таких обмінів просто не існує. Люди, які потрапили на гачок російських спецслужб, — це “одноразовий матеріал”, який Кремль може викинути, коли вони стають непотрібними або коли їх ловлять на гарячому.

Що може зробити Європа? Першим і очевидним кроком має стати обмеження кількості віз, що видаються громадянам Росії. Якщо щороку оформлюється понад пів мільйона віз, відстежити можливі інфільтрації російської агентури фактично неможливо. Водночас немає координації між європейськими країнами: наприклад, Чехія торік скоротила кількість віз до кількох десятків, тоді як Франція й Німеччина продовжують видавати їх десятками тисяч.

Передусім потрібно налагодити загальноєвропейську координацію. Якщо країни, що усвідомлюють рівень загрози, такі як держави Балтії, Польща та Скандинавія, посилюють свої заходи, то подібні ініціативи поза інформаційним полем не обговорюються й не стають частиною суспільного дискурсу в Європі.

Загроза може виходити від будь-якого росіянина, адже в країнах ЄС немає нормативних актів, які б дозволяли в мирний час ефективно відстежувати та запобігати діям російської агентури.

Посилити заходи можна лише через запровадження законодавчих обмежень на рівні Європейського Союзу, які потім будуть реалізовані на національному рівні. Необхідна дискусія про більш глобальне розуміння рівня безпеки, якого має досягти Європа.

У контексті російської загрози Європа повинна переглянути парадигму мирного часу. Політичні та медіаеліти зобов’язані вести діалог із суспільством, пояснюючи необхідність активної участі у питаннях безпеки та готовності робити кроки щодо обмеження в’їзду громадян із низки країн. Цей фактор безпосередньо пов’язаний із безпекою Європи.

У подальшому ми спостерігатимемо посилення диверсійної активності Росії в Європі. Тому європейські країни мають діяти проактивно — знаходити юридичні механізми реагування на подібні загрози, не чекаючи нових диверсій або актів саботажу. Росія всі ці роки в межах великої війни проти України диктує свою стратегію, тоді як Європа, як і раніше, реагує занадто пасивно.

ВІКТОР ЯГУН: Москва робить усе, щоб партнери України зациклилися на власних проблемах

— Шпигуни й диверсанти — це дешево й ефективно, адже, не вкладаючи великих коштів і маючи можливість дистанційно впливати на ті чи інші процеси, росіяни намагаються відвернути увагу європейських партнерів від реальних бойових дій в Україні, щоб ті зосередилися на власних проблемах.

Якщо взяти, наприклад, Німеччину, росіяни там справді комплексно підходять до питань підриву внутрішньої безпеки держави. Вони намагаються поширювати дезінформацію, проводити кібератаки, організовувати прямі диверсії й впливати на політиків усіх рівнів.

Є спроби впливати на профспілкові рухи, на релігійні структури, активно використовуючи вплив на людей, які досі з ностальгією ставляться до Радянського Союзу. Будь-які методи застосовуються для того, щоб відвернути внутрішні системи безпеки на дрібні пакості, які, якщо подивитися у комплексі — в Німеччині, Данії, Фінляндії, країнах Балтії, Польщі — демонструють небезпеку, яку сьогодні називають гібридною війною. Ця війна фактично вже перейшла в гарячу фазу.

Тому все виглядає логічно. Не залучаючи військових поблизу власних кордонів, вони використовують дистанційні можливості, щоб відвернути увагу й ресурси наших партнерів на внутрішні проблеми, на загрози, що не існує. Таким чином намагаються перемикнути увагу від війни в Україні й досягти скорочення допомоги Києву.

Під час усіх контактів росіяни повторюють: “Припиніть допомагати Україні — і ваші внутрішні проблеми зникнуть”.

У боротьбі зі шпигунами Німеччина перейшла від слів до діла. Там створено національний комітет, який контролюватиме такі процеси, аналізуватиме їх, збиратиме дані в єдиний реєстр і вироблятиме методи протидії. Зокрема йдеться про фактичне знищення будь-яких спроб впливу на політичну систему.

До розв’язання питань долучаються військові — раніше це належало до компетенції поліції. Зокрема, вони залучені до протидії дронам і захисту цивільної інфраструктури різними електронними засобами. Контррозвідка посилила контроль за окремими об’єктами та за переміщенням дипломатів. Є дуже багато питань, які Німеччина справді почала активно вирішувати.

Особливо важливо, що буде посилено контроль у Балтійському морі. Можливо, розпочнеться жорстке спостереження за так званим тіньовим флотом і пересуванням російських військових і розвідувальних суден. Також встановлять контроль за риболовецькими траулерами, адже вже є інформація, що частина цього флоту використовується у розвідувальних і диверсійних цілях.

Якщо Німеччина передасть свій досвід іншим країнам, і вони дійдуть до комплексного розв’язання спільних проблем, то є надія, що протидія стане значно серйознішою, ніж на нинішньому рівні.

ДМИТРО ГУДКОВ: Гібридні атаки та шпигунські мережі — два напрямки, над якими наполегливо працює РФ

— Для того, щоб захистити Європу і Захід від гібридних атак та шпигунських мереж, важливо, як працюватиме правоохоронна система і як діятимуть західні спецслужби. Це оперативна робота — виявлення, розслідування та інше. Цим треба займатися. Жодні шпигуни ніколи не їдуть за туристичною візою: для них давно підготовлені всі необхідні документи, і копати тунелі з Білорусі не потрібно.

Я б розділив дві теми. Перша — гібридні атаки, провокації, безпілотники тощо; друга — шпигунські мережі. Путін намагається показати, що НАТО — лише “паперовий тигр”, і що Альянс не здатен захистити країну-члена. Тому він здійснює провокації: показати, що ППО не спрацювало, що хтось підірвав трубопровід, і жодної реакції не було. Ці провокації спрямовані саме на демонстрацію слабкості. Шпигунська мережа — це взагалі окрема історія.

Шпигунська мережа — це завербовані люди, багато з яких давно перебувають у різних європейських країнах і чекають наказу. Це дві різні задачі: оперативна серйозна робота з виявлення шпигунської мережі та політичне рішення про те, як НАТО реагуватиме на гібридні атаки й провокації, щоб демонструвати силу. Ці теми не варто змішувати.

Ми знаємо історії з отруєннями, зі збиранням різних матеріалів і документів — там величезна кількість завдань, які можуть бути поставлені. Коли тебе оголошують недружньою країною, а Росія оголосила практично всі країни Заходу недружніми, наявність агентської мережі в якийсь момент може бути використана, наприклад, під час виборів: десь відбуваються вибори, треба розхитати ситуацію, як це намагалися робити в Молдові. Там теж працювала агентура: роздавали гроші на вибори, намагалися зірвати перемогу Маї Санду. На це витратили близько мільярда доларів. Уявіть собі: мільярд доларів на кілька кампаній, щоб зупинити рух Молдови в бік Європейського Союзу. Частину коштів використали напряму, частину — через мережі агентів і легальні механізми, а також завдяки слабкості самої системи.

Агентом може бути добре завербований чинний депутат, міністр, чиновник або офіцер спецслужб, і до останнього моменту ми можемо про це навіть не здогадуватися. Агентура може діяти більш витончено — від банальних отруйників до тих, хто намагається зірвати вибори. Путіну зараз важливо показати, що підтримка України має певну ціну — не лише фінансову. Це і аеропорти, які постійно закриваються, і провокації на критичній інфраструктурі, і безпілотники, які десь падають, і вибухи на складах.

У Чорногорії, наприклад, намагалися усунути прем’єра; у Болгарії стався замах на керівника заводу з виробництва зброї — це теж робота агентури. Методи можуть бути дуже різноманітними.

Читайте також: Від ракет і літаків до репарацій: “коаліція охочих” посилила тиск на Путіна