Росія продовжує терор, вбиваючи українців: експерти вказали, що реально зупинить Путіна

Епіцентром масованої атаки Росії 28 вересня став Київ. По столиці били ракетами та дронами. Загинули четверо людей, ще 13 отримали поранення. У семи районах міста зафіксовані влучання. У Київській області зруйновані будинки, згоріли десятки автомобілів, постраждали щонайменше 30 осіб.

За даними МВС, Росія атакувала Україну в ніч на 28 вересня майже 12 годин, використавши близько 500 дронів і 40 ракет, включно з “Кинджалами”. Пошкоджено понад 100 цивільних об’єктів, постраждали не менш як 70 осіб, серед них діти.

Росія знову вдарила по столиці та регіонах: зруйновані будинки, серед жертв — діти

В одному з будинків у Києві російський дрон зруйнував під’їзд п’ятиповерхівки. Перекриття частково обвалилися, під завалами загинула 12-річна дівчинка. Дитину придавило бетонною плитою. Жителі несуть до місця трагедії іграшки, квіти та свічки.

“Моя подруга жила в цьому будинку на п’ятому поверсі, їй 50 років, невідомо, жива вона чи ні, можливо, у лікарні — зараз немає жодних даних. Я тут все життя прожила з дитинства, ми з нею колись гуляли, навчалися в одній школі. Я з сусіднього будинку. У мене там постраждали вікна, балкон ще трохи, а вікна, що виходять на цей будинок, дуже сильно вибило. Але це не головне, це відновиться. Головне — люди”, — розповіла киянка Ангеліна.

Пошкоджено 20 об’єктів у семи районах столиці. Один з ударів припав на Інститут кардіології імені М. Д. Стражеска. Там загинули медсестра та пацієнт. Згоріли приміщення з третього по п’ятий поверх. Пацієнтів евакуювали, роботу клініки обмежено.

“Тут лікують гострі інфаркти міокарда, порушення ритму серця, рідкісні захворювання серцево-судинної системи. Тут зосереджений великий потенціал науковців, визнаних не лише у нас, а й на європейському рівні. Вони ведуть серйозні комунікації з різними вченими з різних країн світу. Тому це дуже серйозний удар по медицині, зокрема по кардіології нашої держави”, — зазначив генеральний директор інституту Володимир Коваленко.

У Київській області найбільш руйнівні наслідки зафіксовані у Петропавлівській Борщагівці, де постраждали до 20 осіб, серед них діти. Згоріли десятки автомобілів, зруйновані таунхауси. Удари зафіксовані також у Фастівському, Бориспільському, Обухівському та Білоцерківському районах.

“Зазвичай ми спимо вдома, але минулої ночі ми були у наших друзів. Я прокинулася близько 5:30 ранку, коли все почалося. Після цього я не могла заснути й тремтіла від холоду”, — згадує киянка Дарина.

Атаки тривали і в інших регіонах. У Запорізькій області постраждали 49 людей, зафіксовано близько 700 ударів за добу. Пошкоджені будинки, техніка та інфраструктура.

“Надійшло 396 повідомлень про пошкодження житла, техніки та об’єктів інфраструктури”, — повідомили в ОВА.

У Сумській області поранені семеро мирних жителів, пошкоджені будинки, магазин, навчальний заклад. Російська армія обстріляла 41 населений пункт.

У Миколаївській області удари припали на Очаків — пошкоджені об’єкти рекреаційної інфраструктури. В Одеській області постраждав винний завод, вдалося евакуювати 50 працівників.

Експерти: атаки Росії — частина політичної гри на міжнародній арені

Чому проблема дефіциту ППО для України залишається невирішеною протягом кількох років. Чи достатньо підтримки союзників, щоб захистити небо України та відповісти симетрично Росії. На ці теми в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

• Олег Постернак, політтехнолог, керівник Центру політичної розвідки;
• Анна Малкіна, доктор політичних наук, професорка Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
• Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”.

ОЛЕГ ПОСТЕРНАК: Було три фонові процеси, які вплинули на масштабний обстріл з боку РФ

— Є три фонові процеси, які впливають на бажання і здатність Путіна реалізовувати свої криваві плани щодо цивільного населення України. Перше — завершення сесії Генеральної асамблеї ООН. Поки триває видимість міжнародної активності у вигляді самітів і зустрічей, у тому числі за участі глави МЗС РФ Сергія Лаврова, ставити його в незручне становище під час зустрічей із представниками глобального Півдня і Заходу, напевно, Міноборони та Генштабу Росії було б небажано.

Другий момент дуже важливий — у момент ударів по Україні голосувала Республіка Молдова. Поки відкриті виборчі дільниці, ці вибори доленосні для Молдови. Населення Молдови уважно стежить за подіями в Україні, і одним із чинників, що впливають на волевиявлення, є страх війни.

Багато молдовських політиків і громадян могли сприйняти серйозну ракетно-дронову атаку по цивільному населенню України як можливу загрозу для своєї країни. Це може підштовхнути частину населення до впевненішої підтримки проросійських партій, таких як “Патріотичний блок”, “Блок Альтернативи” або “Велика Молдова” — тих сил, про які йшлося і щодо яких ухвалювала рішення ЦВК. Цей другий процес дійсно може вплинути на результат виборів у Молдові та посилити проросійський складник.

Третій фоновий процес — це демонстрація загрози і залякування Заходу: мовляв, радійте, поки у вас тільки дрони над аеропортами, бо з вами може статися те саме, що й з Україною, — тому вам потрібно змиритися і йти на поступки РФ. Ці три фонові процеси створюють канву, якої Росія намагається досягти своїми ракетно-дроновими ударами по Україні.

Лінія нинішньої адміністрації відрізняється від попередньої лінії адміністрації США, і на це звертають увагу — коментарі й репліки різних політиків, заяви Держдепу. Якщо республіканська адміністрація хоче відрізнятися від попередньої і показати свою позицію на ділі, їй потрібні конкретні кроки. Найкращі з них — продовження дипломатичної ізоляції Росії, тиск на держави глобального Півдня та на партнерів Москви. Це було помітно під час зустрічі президента США Дональда Трампа і лідера Туреччини Реджепа Ердогана.

Можливе застосування вторинних санкцій і економічних обмежень, а також підштовхування Європи до рішучіших торгівельно-економічних заходів проти Росії — все це важливі інструменти, особливо враховуючи, що торгівля з РФ за деякими статтями триває. Крім того, розширений продаж зброї для України і надання військових пакетів — це ті заходи, які могли б бути реалізовані, якщо політично це буде вигідно деяким силам усередині Республіканської партії напередодні електорального циклу. Я можу прогнозувати це як перспективу кінця цього року — початку наступного, коли політична кампанія набуде чіткішого зовнішнього вектора: для деяких штатів і сенаторів зовнішньополітичні позиції кандидата виявляються важливим фактором.

Те, що міг би зробити Трамп, — налагодження каналів співпраці з Пекіном для спільного тиску на Росію з метою обмеження її мілітаристської риторики і максималістських вимог щодо фіналу мирного врегулювання — також варіант.

Це може запустити керовані внутрішньополітичні кризи у самій РФ. Росія не монолітна; за правильного підходу і супроводу ці проблеми всередині країни можуть мати виховний вплив на керівництво і змусити його займатися внутрішніми процесами, а не лише одержимістю Україною, яка приносить економічні, елітні та репутаційні проблеми.

В України є безліч варіантів і комбінацій щодо наступального озброєння: ракетна програма, далекобійні комплекси тощо. Заяви Пєскова, Лаврова та інших не пролунали б, якби Україна не демонструвала свої можливості в цій сфері. Російська військова розвідка, вочевидь, обізнана про потенціал української далекобійної зброї.

Йдеться не стільки про периметр доступу до Кримського мосту чи про страхи, що Україна вдарить по самому Кремлю, — хоча такі побоювання обговорюються. Для України найбільш важливі військові об’єкти: вузли логістики, склади боєприпасів, зосередження особового складу, нафтобази, оборонно-промислові підприємства і заводи, що працюють на ВПК. Удари по цих об’єктах значно болісніші для збройних сил Росії, ніж випадкові пошкодження цивільних або архітектурних об’єктів, які Кремль може перетворити на пропагандистський привід.

Таким чином розширення спектра ураження саме військових і військово-промислових об’єктів РФ — найболючіша, найчутливіша і, з погляду логіки відповіді, найсправедливіша відповідь України на ракетно-дронові атаки по цивільному населенню. Це знижує бойовий потенціал Росії — альфа й омега наших можливостей.

АННА МАЛКІНА: Проблема дефіциту ППО для України озвучується, але недостатньо вирішена

— Україна достатньо багато отримувала уваги, починаючи з 2022 року, і продовжує її отримувати. Але мова тут не лише про увагу й моральну підтримку — мова про надання Україні необхідних засобів для захисту, зокрема ППО.

Останні пів року проблема дефіциту систем ППО озвучується й президентом Зеленським, і військовими, але, судячи з усього, вона недостатньо вирішена.

Увага важлива, але потрібна реальна допомога й підтримка, щоб зупинити війну і припинити кровопролиття, яке протягом багатьох років супроводжує кожного українця. Нині в публічному просторі часто зʼявляється інформація про те, що європейські країни, як і Трамп зазначив прагматично, купують енергоресурси в Росії і тим самим фінансують війну проти Європи. Звісно, відмова від нафти й газу з РФ могла б вплинути на ситуацію, але це не факт.

Слід зазначити, що, попри встановлення цінового ліміту на нафту, світова ціна на нафту не падає. Це повʼязано насамперед із тим, що цю нафту активно закуповує Китай, і в Росії є можливості продавати Китаю й мати кошти на фінансування війни. Втім це було б доволі болісним ударом для Росії.

Багато питань стосується не стільки введення нових санкцій, скільки приведення в дію тих санкцій, які вже введені. Ми знаємо про роботу “тіньового флоту”, паралельний імпорт, про деталі щодо європейських і американських виробників, які знаходять у захопленій російській техніці та дронах. Тому важливо не лише вводити нові санкції, а й домагатися того, щоб уже чинні санкції працювали відповідно до своєї прямої мети.

Санкційна політика також має включати озброєння України: розширення номенклатури постачань, скасування обмежень на удари України вглиб російської території тощо. Україна показала, що здатна захищати себе — зокрема й за підтримки міжнародних і європейських партнерів.

Отже, мають бути три складники:
— зведення споживання російських енергоресурсів до мінімуму;
— надання Україні необхідного озброєння та розширення номенклатури постачань, включно з дозволами на удари вглиб території противника;
— забезпечення повного функціонування вже введених санкцій.

ОЛЕКСАНДР ЛЕОНОВ: Росія зрозуміє тільки симетричну відповідь

— Очевидно, що після ударів минулого року по центру “Охматдит” і цього разу по кардіологічному центру говорити про апеляцію до совісті, про гуманітарну частину не має абсолютно жодного сенсу. Очевидно, що Росія розуміє лише симетричну відповідь, і з цієї думки така відповідь справді може налякати Путіна.

Ми вже звикли жити в умовах блекауту не одну зиму, були зими, коли у нас удома по дві доби не було електрики, не було води добу. Якби не теплі зими в Україні, це призвело б до комунальної катастрофи, до розмерзання системи. Такого бонусу у Росії немає, і досить важливо, що Україна зараз говорить: Росія страждатиме симетрично. Українці розуміють, чому це відбувається — через агресію Росії.

А от Путіну доведеться пояснювати москвичам, білгородцям, чому вони сидять без світла, якщо “СВО Київ за три дні” і це взагалі не війна. З цієї думки це важливий момент. Росія абсолютно не готова до такого розвитку подій, і, можливо, така загроза справді буде впливовою. Якщо Росія не буде завдавати ударів по українській інфраструктурі, то очевидно, що Україна не буде йти на такі симетричні заходи.

Досить важливо, що Сполучені Штати і Європа зараз підтримують Україну в цьому напрямі. Удари по енергетичній інфраструктурі вважалися забороненим способом, але оскільки Росія кілька років руйнує українську енергосистему, прийшов час показати, що в цю гру можна грати удвох. Якщо подивитись на європейську частину Росії, то вона не готова до такого розвитку подій.

Неодноразово ми бачили в російських соцмережах, що в Москві глибоко плювати на проблеми білгородців, курчан, воронежців та інших. Але коли це відбувається разом із загрозою блекауту в Москві й Бєлгороді, це має синергетичний ефект. Москвичі і передусім російське керівництво задумаються, що це справді можливо, і тоді це будуть великі проблеми.

Мені здається, важливо і словом, і ділом показати, що Україна це може зробити, і попередити про подальші удари по українській енергетичній інфраструктурі. Саме те, що робила Росія з Україною, коли виводила з ладу підстанції навколо атомних станцій і фактично зупиняла енергосистему. Під Москвою є атомна станція, є Воронезька, є Курська АЕС. І питання не в тому, щоб бити по станціях, а по підстанціях, як це робила Росія. Тоді це призведе до блекауту не тільки для Москви, Московської області, а й для цілих регіонів Росії.

Це і є симетрична відповідь. Росія повинна мати якийсь план дій: або з фронту знімаються сили ППО, або щось подібне. Але у Росії їх зараз фактично немає. У Москві навіть намагаються домовлятися з Туреччиною про повернення комплексів С-400. Отже, це має і військовий складник: або Росія не має можливості захищати свої об’єкти, або знижує тиск на фронті. І на це мають звернути увагу в Кремлі насамперед.

Читайте також: Як країни НАТО повинні відреагувати на провокації Росії — думки експертів і глядачів FREEДОМ