Покровськ як ціль і межа: провал окупантів на Донбасі та ситуація на інших ділянках фронту — в огляді експертів

За добу на фронті зафіксовано 223 бойові зіткнення. Найбільшу активність ворога Сили оборони зупинили на Покровському, Новопавлівському та Торецькому напрямках, повідомили в Генеральному штабі ЗСУ 19 вересня.

Сили оборони продовжують контрнаступ на Покровському напрямку

Україна проводить контрнаступальну операцію на Донецькому напрямку — в районі Покровська та Добропілля. Про це 18 вересня заявив президент України Володимир Зеленський.

“Жорсткі бої, але вдалося завдати росіянам відчутних втрат. Фактично наші сили позбавляють окупанта можливості здійснити на цьому напрямку повноцінну наступальну операцію, яку вони планували довго і на яку розраховували. Спочатку Сумщина була у них, тепер тут українські підрозділи досягають результату для України”, — сказав президент.

Він зазначив, що заслухав доповідь головнокомандувача Олександра Сирського за підсумками операції та подякував усім, хто бере участь у наступі. За словами глави держави, від початку операції українські війська звільнили 160 кв. км, ще понад 170 кв. км очищено від окупантів; у розпорядженні України поповнився обмінний фонд — майже сотня російських полонених, і очікуються нові.

“Уже сім населених пунктів на напрямку звільнені, ще дев’ять очищені від російської присутності. Будь-яку групу окупантів, які намагаються сюди заходити, знищують наші хлопці. Втрати росіян тільки з початку цієї нашої контрнаступальної операції, лише в районі Покровська, лише за ці тижні — вже понад 2 500, з них понад 1 300 росіян убито”, — повідомив президент.

Зеленський підкреслив, що Україна справедливо захищає свою землю і що цей захист має героїчний характер.

“Я пишаюся нашими воїнами, пишаюся нашими людьми. Україна в цій війні знаходить захист від кожної російської підлості. Ми зриваємо всі російські плани — плани знищення нашої держави. Наша оборона завжди активна. І ми довели, що українці можуть досягати необхідних результатів. Навіть тоді досягати, коли багато хто у світі очікує результатів від Росії”, — додав він.

Російські окупанти завдали по території України 71 авіаудар, скинувши 131 керовану авіабомбу. Крім того, вони застосували 4 672 дрони-камікадзе та здійснили 5 017 обстрілів позицій українських військ і населених пунктів, зокрема 93 — із реактивних систем залпового вогню.

Ракетні війська та артилерія Сил оборони вразили командний пункт, склад боєприпасів та два райони зосередження особового складу, озброєння й техніки армії РФ.

За добу Сили оборони ліквідували 1 150 російських військовослужбовців, а також знищили РСЗВ, засіб ППО та 17 артилерійських систем.

Контрнаступ ЗСУ і провали РФ: аналітика

Чи вдасться українським військам стабілізувати лінію фронту в районі Покровська? Чому, попри чисельну перевагу, російським військам не вдається досягти стратегічних цілей? Які перспективи контрнаступу ЗСУ і чи вдасться їм утримати ініціативу? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:

• Сергій Братчук, спікер Української добровольчої армії;
• Павло Лакійчук, керівник військових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”;
• Дмитро Снєгирьов, військово-політичний аналітик;
• Денис Попович, військовий оглядач.

СЕРГІЙ БРАТЧУК: Окупант стягнув понад 110 тисяч солдатів під Покровськ, але успіху не має

— На Покровському напрямку очевидно, що ворог, не зумівши досягти під час так званого “Великого літнього наступу” жодної стратегічної мети, тим не менш, я далекий від твердження, що він повністю провалився. Те, що росіяни не досягли цілей, — заслуга насамперед Сил оборони, які змогли організувати маневрену оборону й провести контратакуючі удари по російських військах. Попри чисельну перевагу та потужніший авіаційний компонент, їм не вдалося досягти жодної переваги.

Якщо говорити про втрати окупанта, то в серпні вони почали зростати. У перерахунку на умовний квадратний метр російська армія стала втрачати понад сотню військовослужбовців — такого не було давно, адже раніше Росія припинила наступати колонами. У вересні ці цифри продовжують збільшуватися, попри те що тактика залишається тією ж — рух піхотними штурмовими групами.

Очевидно, що Покровськ був ціллю номер один для росіян під час цього наступу. Сьогодні вона не досягнута. Ба більше, загалом можна говорити про те, що Покровсько-Мирноградська агломерація загальмувала просування ворога. Тут воює 51-а загальновійськова армія РФ, посилена підрозділами, перекинутими раніше з Сумщини та Запоріжжя.

Підрозділи, що здійснили “флешмоб” на Добропіллі, залишилися без перспектив: одну ділянку ліквідовано, іншу перерізано. В районі цієї “горловини” Сили оборони звільнили один із населених пунктів, що свідчить про цілеспрямовану роботу українських штурмовиків.

Операція триває. Ворог не відмовляється від атак на Добропілля й наступу на Покровськ, стягнувши туди понад 110 тисяч особового складу. Ймовірно, будуть задіяні механізовані компоненти й можливі лобові атаки.

Не можна забувати й про Новопавлівський напрямок, який є частиною загального наступу на Донецькому фронті. Там у росіян є тактичне просування, але вони впираються між річками Вовча та Ворона, і цілком ймовірно, що зіткнуться з новими проблемами.

Жорстокі бої тривають, ворог підтягує резерви — морську піхоту й десантників. Однак російські ВДВ в Україні діють як звичайна піхота: від еліти залишилися лише назва, тільняшки й “чорні пакети”.

Усі напрямки фронту складні й пов’язані між собою. Ворог усюди намагається атакувати. У Донецьку перебувають штаби й управління армій та частин, що воюють на Покровському напрямку. Знищення командирів призводить до втрати керованості й комунікації: зникає ланка між нижнім і верхнім рівнями командування. До цього додаються проблеми логістики й комунікації, які раніше заважали і нашим підрозділам. Саме тому ЗСУ довелося перейти на корпусну систему, що довело ефективність.

Ще один момент — використання авіації. Спершу вона діяла як елемент системи ППО, а сьогодні все частіше застосовується як ударний інструмент для завдання ударів по пунктах управління на тимчасово окупованій території. Це серйозні операції, що потребують швидкої підготовки й ухвалення рішень.

Україні вдалося частково перехопити ініціативу. Вона все ще значною мірою за росіянами, але поступово Сили оборони наближаються до стабілізації лінії фронту.

ПАВЛО ЛАКІЙЧУК: Росіяни намагаються обійти Покровськ, але створити кільце їм не вдається

— Покровськ залишається ключовим. Навіть не сам Покровськ, а в ширшому плані Донецький напрямок, що включає Краматорський, Костянтинівський і Покровський напрями. Це єдиний комплекс дій, які проводить противник, і, відповідно, наші Сили оборони.

Найгарячішим залишається напрям головного удару противника, метою якого є не лише оточення й знищення нашого угруповання сил, нашого вузла спротиву на Покровському й Новогродівському ділянках, а й наступ на агломерацію значно північніше — на Костянтинівку, Дружківку, Краматорськ.

Зараз ключовим у ситуації є те, що відбувається на північ від Покровська. Росіяни намагаються обійти місто з півночі, створюючи кільце або півкільце навколо агломерації Покровськ–Мирноград. Але цього їм не вдається.

Нещодавно президент Зеленський описав ситуацію на цій ділянці як контрнаступальну операцію Збройних сил України, метою якої є розгром 51-ї армії, що вклинилася на цьому напрямку. Але й на південь та південний захід від Покровська противник перегруповує сили й, очевидно, чекає результатів північної ділянки.

На Покровському напрямку у другому ешелоні формується імпровізований корпус морської піхоти РФ — це 155-та і 61-ша бригади, 177-й полк. Майже вся російська морська піхота зосереджена там і чекає свого часу. Розрахунок робиться на те, що 51-ша армія розчистить їм шлях для охоплення Покровська.

З одного боку, противник очікує розвитку подій, але Сили оборони України йому цього не дозволяють. Ключова позиція — на північ, на Костянтинівському напрямку, де точаться не менш запеклі бої.

Слід також звернути увагу на Опитненський напрямок на південь від Покровська. Навіть за зведеннями Генштабу видно кількість бойових зіткнень на цій ділянці. Росіяни там хочуть не просто убезпечити фланг свого Покровського угруповання, а й досягли певних успіхів на стику Запорізької, Донецької та Дніпропетровської областей. Наші сили ведуть активну оборону, завдають контрударів, і ситуація дуже динамічна. Як розвиватимуться події, передбачити складно.

На північ — Лиманський напрямок, Серебрянське лісництво. Це ще одна важлива ділянка, звідки противник, спостерігаючи за розвитком ситуації на Покровсько-Костянтинівському напрямку, готує фланговий удар із півночі. Тут у них є певні успіхи, але вони не поспішають і чекають результату боїв на південь.

Тепер про Куп’янськ. Це забезпечувальний напрямок для лиманського угруповання противника. Росіяни хотіли б оточити й захопити Куп’янськ-Вузловий, але в них нічого не виходить. Південніше Сенькового вони так і не змогли прорватися на наш берег, щоб здійснити охоплення з півдня. З півночі в них також недостатньо сил для маневру.

Зараз у місті тривають бої, проводиться зачистка північної частини Куп’янська від інфільтрованих російських диверсантів. Треба нагадати, що Куп’янськ і Куп’янськ-Вузловий — це різні населені пункти. Куп’янськ-Вузловий — це південне передмістя Куп’янська, і місце боїв розташоване приблизно за вісім кілометрів. Поки що безпосередньої загрози нашій логістиці події на північ від Куп’янська не становлять.

ДМИТРО СНЄГИРЬОВ: Тяжкі бої йдуть на окраїнах Куп’янська, але не в центрі

— На Харківському напрямку всі плани російської армії створити широку “буферну зону” від Мілового до Куп’янська і далі на Вовчанськ з глибиною просування до 20 км виявилися безперспективними завдяки Силам оборони України. Це свідчить про те, що українські захисники зірвали політичну складову наступу. Про якусь буферну зону в Харківській області мовчу. Тому за відсутності реальних успіхів російські ЗМІ намагаються створити видимість просування нібито в центрі Куп’янська.

На Покровському напрямку ситуація стабільно важка, проте Сили оборони України мають там реальні успіхи. Деокуповано Новоекономічне, що значно посилило позиції оборонців на Добропільському напрямку. Українські сили вже звільнили восьмий населений пункт на цій ділянці в ході вдалих контрнаступальних дій. Більше того, в оперативне оточення потрапили ті штурмові групи окупантів, яким раніше вдалося прорватися вглиб українських позицій. З метою деблокування противник перекидає туди чотири бригади і полк морської піхоти.

На Сумському напрямку, за оцінкою президента України Володимира Зеленського, Сили оборони також мають серйозні успіхи. Звільнено Костянтинівку і Нову Костянтинівку. Максимальна глибина просування російських військ становила 4 км, отже знову про жодну буферну зону глибиною 20 км мови нема.

Переконавшись у безперспективності атак, росіяни перекидають резерви з Курського і Сумського напрямків на Покровське й Запорізьке — це 155-та бригада морської піхоти і 76-та дивізія ВДВ.

На Лиманському напрямку ситуація важка. Окупанти намагаються атакувати в бік Ямполя і Сіверська. У Ямполі помічені диверсійні групи російських військових, переодягнені в цивільний одяг, що є грубим порушенням норм війни. Малі штурмові групи інфільтруються в населений пункт, створюючи передумови для нової провокації. Йдеться про підготовку інсценування розстрілу місцевого населення нібито силами ЗСУ.

Окупанти використовують цю ситуацію як елемент інформаційного тиску на українське керівництво.

Саме в районі цього населеного пункту формуються штурмові групи для подальшого просування до Родинського. Проте загроза контролю над трасою, що проходить через Родинське, фактично знята. Знята і загроза оточення українського угруповання в районі Мирнограда. Проводяться стабілізаційні заходи, фронт вирівнюється.

Якщо поглянути на карту, видно, що Сили оборони України наносять удари по підставі вклинення російських військ, що дає можливість організувати серйозне оперативне оточення противника на даному напрямку.

Основна стратегічна мета окупантів на півдні — вийти на дистанцію вогневого ураження житлових мікрорайонів Запоріжжя, тобто до 20 км. Це дало б їм можливість вести обстріл ствольною артилерією. Недаремно зараз росіяни активно б’ють по інфраструктурі “Укрзалізниці”, намагаючись заблокувати евакуацію мирних жителів з Запорізької області та обласного центру.

Таким чином створюється пряма загроза мирному населенню, застосовується невибірковий терор. Росія розуміє, що прорвати оборону сил України неможливо, тому переходить до тактики масового терору проти мирних мешканців. Це і є тактика випаленої землі — в прямому й переносному сенсі.

ДЕНИС ПОПОВИЧ: Велика наступальна кампанія Росії перейшла з літа в осінь

— Противник намагатиметься покращити свої позиції на Запорізькому напрямку, просунутися ближче до Запоріжжя, у бік Оріхова та Гуляйполя, щоб укріпити свої позиції на цій ділянці фронту й у перспективі загрожувати обласному центру. Тому там ситуація така, що ворог посилюватиме свої штурмові дії, хоча основний акцент зусиль у нього залишається в Донецькій області.

Зараз ми спостерігаємо накопичення на певних ділянках живої сили противника й, можливо, техніки, що дозволяє прогнозувати, де надалі окупаційна армія Росії продовжуватиме тиск.

Звичайно, Куп’янськ. Ми постійно чуємо про нього. Противник перебуває в межах міста — на північних і, можливо, вже на західних його околицях. Вони пролізли через ту злощасну діру, проникли й засіли у підвалах та різних будівлях. Зараз їх намагаються звідти вибити, але це досить складно, адже вони вже поширилися на околицях міста.

Далі — Лиманський і Сіверський напрями. Це важливо і для противника, і для нас. У разі успіху — захоплення Сіверська й Лимана — ворог відкриває собі дорогу. По суті, Лиманський і Сіверський напрями — це теж про Донецьку область.

Логістика противника базується на залізничній мережі. В основному він використовує залізницю для транспортування всього необхідного. Але фронтова логістика — це занадто широке поняття. Наприклад, коли ми створюємо “kill-зони” на глибині 15–20 кілометрів, противник втрачає можливість постачати передову автотранспортом: автомобілі знищуються на підході до лінії бойового зіткнення. Тоді ворог змушений використовувати ослів або пересуватися пішки. Також він може застосовувати дрони для транспортування води, їжі, боєприпасів.

Це теж частина логістики. Коли ми завдаємо ударів по НПЗ, нафтобазах чи залізничній мережі — це також про логістику. Усе це елементи єдиної картини.

Зараз противник веде одну велику наступальну кампанію, яка переходить із року в рік, із сезону в сезон. Те, що ми обговорюємо перспективи подій у Донецькій області, — частина тієї ж кампанії. Просто вона перейшла з літа в осінь.

Противник не виконав завдань, які ставив перед собою влітку 2025 року, і переніс їх на осінь. Якщо він не виконає їх восени, то перенесе на зиму чи весну. Це та сама наступальна кампанія, яка почалася восени 2025 року з наступу під Авдіївкою.

Читайте також: Куп’янськ не здається: як російські окупанти намагаються використати труби для прориву — аналіз експертів