Чому на переговори про мир РФ відповідає масованими терактами — думки експертів і глядачів FREEДОМ

Росія найближчими тижнями може суттєво наростити інтенсивність атак проти України. Про це йдеться в аналітичному звіті “Інституту вивчення війни” (ISW) від 30 серпня. За оцінкою експертів, тимчасове затишшя, що збіглося із самітом на Алясці, Москва використала для накопичення боєприпасів.

Тим часом російські війська продовжують щоденно завдавати ударів по українських містах.

Масштабна атака на Київ, Запоріжжя та Дніпро

В Інституті вивчення війни вважають, що Кремль під час підготовки до саміту 15 серпня обмежував удари по Україні, аби створити видимість сумлінного перемовника перед адміністрацією США, одночасно накопичуючи ракети й дрони.

“Росія, ймовірно, посилить свої удари по Україні найближчими тижнями, щоб використати свої поповнені запаси ракет і безпілотників та погіршити стан української енергетичної інфраструктури напередодні майбутньої зими”, — йдеться у звіті ISW.

Росія завдала ракетного удару по Києву в ніч на 28 серпня. Внаслідок цієї атаки загинули 23 мешканці п’ятиповерхівки, серед них — четверо дітей.

У наступні дні, 29–30 серпня, Запорізька та Дніпропетровська області також сильно постраждали від російських атак.

“Протягом доби окупанти завдали 391 удар по 16 населених пунктах Запорізької області. Одна людина загинула, 37 отримали поранення внаслідок атак росіян на Запоріжжя, Запорізький і Пологівський райони”, — повідомив голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров.

У результаті атаки на Запоріжжя в ніч на 30 серпня постраждали 30 людей, серед них троє дітей. Одна людина загинула. Російські війська випустили по регіону шість ракет і стільки ж безпілотників. У обласному центрі зруйновано та пошкоджено 17 багатоквартирних і 120 приватних будинків. Під масованим ударом опинилася й Дніпропетровська область, де пошкоджено понад 70 об’єктів.

Пошкоджено 17 багатоповерхівок, в одній з них вибух стався біля самих стін. Це вже шостий випадок, коли поруч із будинком детонують дрони. Мешканка Анна розповідає:

“З 1 травня я сплю на розкладачці, у мене кутова квартира — п’ять разів були влучання. Цього разу чую — сусіди побігли. Я не бігаю, у мене астма, болить серце. Сьогодні було два ‘прильоти’. Наче на дах впало. У квартирі впало велике вікно, упав телевізор, на балконі двері зірвані”.

Унаслідок вибуху спалахнула пожежа, вигоріли два під’їзди. Одна людина загинула, решта встигли залишити будинок.

“Ми в цей час ховалися у під’їзді. З першої години ночі, з ‘Шахедів’ починаючи. Усі шість під’їздів. Виходять з усіх поверхів, у під’їздах ховаються люди на першому поверсі, щоб не завалило”, — поділилася Вікторія.

Під масованим ударом уночі опинився й Дніпро: по місту випустили понад 20 ракет, зокрема “Іскандери”. Атака тривала понад три години.

“І ‘Шахеди’, і ракети. Я тільки туди побіжу, воно звідси летить — бух. Страшно. А потім чую — щось тріщить. Звідси десь почав шифер горіти”, — розповіла мешканка Тамара.

Одна з ракет влучила у приватний будинок поруч із її житлом. Господар Дмитро приїхав зранку й побачив, що дім повністю згорів. У місті пошкоджено підприємства, кафе, магазини та торговий центр. Жоден мешканець не загинув.

“Прокинулась десь о третій годині, напевно. Гучно, дуже гучно було. Чоловік у мене ще хворий, у нього почалися панічні атаки. Це дуже страшно”, — розповіла мешканка Світлана.

На місцях атак розгорнули штаби допомоги. Жителям видають усе необхідне та надають психологічну підтримку.

“Добре, що люди не постраждали. Це найголовніше для нас”, — сказала мешканка Дніпра Олена.

Думки глядачів FREEДОМ

Чому на переговори про мир РФ відповідає масованими терактами? Таке запитання телеканал поставив своїм глядачам. Найцікавіші відповіді прозвучали у прямому ефірі:

• “Відповідь: злість від безсилля. Росіяни зрозуміли, що в глухому куті. Вони зрозуміли, що зробили тотальну помилку. Але вже пізно. За цю помилку вони заплатять усім, що в них є. Без варіантів. А українці — молодці!”;
• “Тому що перед тим, як починати переговори з Путіним, потрібно було включати і контролювати серйозні/реальні санкції. Треба спочатку так загнати Путіна в кут, щоб він сам просив миру”;
• “Питання з розряду ‘чому Гітлер тероризував і бомбив’. Тому що весь світ або трусить перед коZлом у Кремлі, або грає з ним у брудні ігри! Темний світ вирішив зробити з України Газу, з вічною війною! Щоб так самим спокійніше жити і їсти бутерброди з ікрою. Тому Україні треба все вирішувати самій. Не просити допомоги на стороні, а самій очиститися від усього темного всередині! І тільки так можна перемогти фюрера Путіна і РФ”;
• “Зустрічне питання: доки ще мають гинути діти під бомбами, щоб до українців дійшло, що з рашизмом треба чинити так само, як із фашизмом? Чи хтось думає, що у Другій світовій перемогли б, якби відповідали так, як нині Україна? Бити треба так і туди, щоб уся РФ завила від жаху і занурилася в хаос. Інакше скоро всі 365 днів будуть в Україні траурними, бо Путін сам не зупиниться…”;
• “Росія зараз схожа на тварину, загнану в кут, у якої вже відмовили внутрішні органи. Сили вичерпалися, але решта енергії йде у судоми та скажені укуси — не тому, що вона може перемогти, атому, що її тіло ще не встигло остаточно зруйнуватися. Це ні стратегія, ні план, а саме агонія. У цьому й пояснення, чому вони відповідають не переговорами, а терором: чудовисько, що помирає, завжди кидається сильніше, ніж живе. І тут парадокс: чим страшніші удари зараз, тим очевидніше, що кінець уже близько. Агонія завжди виглядає як сплеск сили, але насправді — це ознака повного кінця”;
• “Від безсилля. Ненависть до народу України, до його волі та згуртованості. Тим більше, що реальних успіхів літній наступ не приніс. Слава героям України!”;
• “Путін дуже хоче закінчити війну, але так, щоб Україна погодилася на його вимоги, інакше йому кінець — його свої ж зжеруть. Але Україна тримається і не здається. Тому він бомбить мирних, він хоче змусити Україну”;
• “Україна може перемогти РФ лише розваливши її зсередини, але вона нічого для цього не робить. Потрібно терміново вживати заходів у цьому напрямку, інакше далі буде тільки гірше”.

Думки експертів

Чому Росія відповідає на переговори про мир масованими терактами й обстрілами українських міст? Чи використовує Кремль тимчасові паузи в дипломатії лише для накопичення зброї та підготовки нових атак? Наскільки ефективними є міжнародні переговори, якщо Москва продовжує тероризувати мирне населення? Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ розмірковували:

• Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”;
• Марія Гелетій, кандидатка політичних наук, експертка з міжнародних відносин;
• Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, експерт Центру “Об’єднана Україна”;
• Сергій Братчук, спікер Української добровольчої армії.

ОЛЕКСАНДР ЛЕОНОВ: Зустріч на Алясці показала, що Путін недоговороздатний

— Зустріч на Алясці Путіна і Трампа справді показала, що Путін недоговороздатний, адже американським президентом і російським диктатором було ухвалено рішення відмовитися від питання повного й безумовного припинення вогню. Це досить дивно, бо ідея належала Дональду Трампу, і саме повне й безумовне припинення вогню є тією нульовою точкою, з якої потрібно стартувати при підготовці мирного договору чи переговорів. Про це не просто свідчить, а кричить світовий досвід новітньої історії.

Є досить багато прикладів, коли країни спершу припиняли вогонь, а потім вели переговори. Іноді на це йшли роки, іноді десятиліття. Є країни, які досі не прийшли до угоди, але зупинили війну. Наприклад, Північна та Південна Корея, які досі перебувають у стані війни, але припинення вогню триває вже понад 50 років. Це також Японія і Росія, у яких досі немає мирного договору.

З цього погляду ми бачимо, що Росія фактично після Анкориджа, де були ухвалені кроки, які дозволяли говорити про певну динаміку, використала переговори для затягування часу.

Зустріч в Анкориджі розблокувала питання надання гарантій безпеки Україні, бо Дональд Трамп погодився брати участь у їхньому забезпеченні.

На початку війни європейські країни пропонували, щоб однією з умов було надання гарантій, зокрема контингентами європейських країн на території України разом зі США. Очевидно, що якісь зрушення є. У ЗМІ з’являється багато варіантів і версій. Це непогано, бо свідчить про живий процес, про те, що є обговорення й різні пропозиції.

Але очевидно, що динаміка у питаннях гарантій безпеки абсолютно не влаштовує Росію. Уже зараз можна чітко сказати, що для Москви зустрічі на Алясці, як і попередні переговори у Стамбулі, були лише способом затягнути час і продовжити війну. З цього погляду важливо знову встановити жорсткий термін, щоб змусити Росію піти на повне припинення вогню. Цю позицію свого часу підтримав Китай. Важливо прив’язати до дати вимогу припинити вогонь новим ультиматумом, який уже не буде скасований після телефонного дзвінка чи зустрічі.

На жаль, розмита позиція Дональда Трампа створює у Путіна ілюзію, що можна обманювати американського президента, затягувати час. Про це говорять не лише ЗМІ, але й західні розвідки, які зазначають, що Путін будує свою політику саме на такому підході. Тому вкрай важливо, щоб нарешті були ухвалені реальні рішення й дії.

У вересні закінчуються канікули в Конгресі. Є закон Ґрамма–Блюменталя, який можна ухвалити й надати Дональду Трампу додаткові важелі для тиску і на Росію, і на країни, які купують російські енергоносії. Потрібно повертатися до конструкції: спершу повне, безумовне припинення вогню, а якщо цього не відбувається — санкції. Жорсткі санкції проти Росії та країн, що купують енергоносії.

Зараз саме Дональд Трамп може посадити Путіна за стіл переговорів — через додаткові санкції та тиск. Сполучені Штати можуть тиснути й на Китай. Важливо, щоб була спільна політика Європи та США. Якщо вони разом запроваджуватимуть тарифи й санкції проти країн, які купують російські енергоносії, то в Китаю не буде іншого виходу, ніж тиснути на Росію задля досягнення домовленостей.

Головне, чого можна швидко досягти зараз, — це припинення вогню. Ми бачимо, наскільки різні позиції України й Росії. Москва весь час повертається до вимоги капітуляції, попри те, що за 3,5 року повномасштабного вторгнення Росія не досягла жодної з цілей так званої СВО. Ба більше, зараз країна стоїть перед явною енергетичною кризою після ударів по НПЗ. Це вдарить по економіці, сільському господарству та інших сферах.

Ситуація для Росії досить складна, і саме тому потрібно тиснути на економіку.

Літній наступ Путіна, про який багато писали й говорили, не приніс успіху. Попри просування російських військ, цілі літнього наступу досягнуті не були. Тому диктувати умови Путін не може. Ситуація радше нагадує нічию.

Дуже важливо, що паралельно тривають переговори про гарантії безпеки для України. Коли Росію вдасться дотиснути, а економіка показує, що вона не може воювати роками, стане зрозуміло, що її горизонт подій скорочується.

Це відбувається і завдяки діям українських Збройних сил, ударам по НПЗ та іншим крокам. Якщо в агресора не буде пального для літаків і техніки, наступ стане неможливим. З цього погляду точковий економічний тиск союзників може досить швидко змусити Росію піти на конструктивне рішення.

МАРІЯ ГЕЛЕТІЙ: Москва розуміє необхідність поступок, але посилює тиск

— Росія — на крайній стадії. Вона хоче показати, з одного боку, свою міць, а з іншого — атакує, нападає на мирне населення, щоб тиснути на українську владу.

З одного боку, Москва розуміє, що їй потрібно йти на якісь поступки, а з іншого — вона тисне, щоб українська влада погоджувалася на умови, вигідні Росії. Це жахливо. Все, що ми спостерігаємо останніми днями, — це трагедія для українського суспільства. Мирне населення, ні в чому не винне, гине, отримує тяжкі травми.

Росія робить усе, щоб залякати населення, яке має якимось чином протистояти війні. А також намагається тиснути на політичне керівництво України, щоб домогтися поступок.

Зараз тривають переговори на різних рівнях: між Україною та Росією, Україною та США, США та Росією. Ці переговори відбуваються, і дуже важливо, щоб Україна вистояла. Росія ж робить усе, щоб тиснути максимально болісно, аби Україна погодилася на неприйнятні для себе умови. Це складно, але цей момент потрібно пережити.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Великого тиску США на Росію зараз очікувати не варто

— Я думаю, що у Сполучених Штатах зберігається ілюзія, що з Путіним можна вести успішний діалог. Путіну допомагає його впевненість у тому, що він може продовжувати війну проти України, виходячи з того, що на нього не будуть накладені справді жорсткі санкції й не буде надана масована допомога Україні. Це те, що дає йому впевненість, адже ми вже бачили, як Росія фактично зривала переговорний процес не один раз після того, як обіцяла американській стороні, що цього не буде. А їй за це, по суті, нічого не було.

Ми бачили відповідну риторику з боку Дональда Трампа про те, що він незадоволений Путіним. Думаю, що є надія на те, що будуть зроблені відповідні висновки, адже коло, по якому ходить увесь цей процес, щоразу стає все коротшим у часовому плані. Щоразу все менше ідей про те, як можна було б знову говорити з Путіним чи змусити його напряму розмовляти з Володимиром Зеленським. Тому, гадаю, це неминуче, але питання в тому, скільки разів ще американська адміністрація пройде це коло.

Те, що переговори і сама тема гарантій безпеки для України є тригером для Росії, ми можемо побачити на прикладі заяв Москви, що переговори мають відбуватися в закритому режимі. При цьому йдеться про гарантії безпеки для Росії, а також про те, що Росія нібито має брати участь у гарантіях безпеки для України, точніше навіть надавати їх, одночасно повторюючи умови капітуляції, які висуває Москва.

Зустрічі в Пекіні у цьому контексті важливі, тому що Путін чекає, якою буде підтримка з боку Китаю, який сильно впливає на світову політику.

Масштабного тиску США на Росію ми, ймовірно, найближчим часом не побачимо, тим більше що в оточенні Трампа є різні погляди. Великого тиску очікувати зараз не варто, оскільки ми бачили, що механізм санкційного, точніше тарифного тиску, який Дональд Трамп вважав дуже ефективним, не зовсім спрацьовує.

Очевидно, що на цьому тлі тиск на Росію здійснюватиметься поетапно. Інакше не виходить, і він необхідний з тієї простої причини, що реакція американської преси та суспільства після Аляски показала: позитивного ставлення до Путіна немає, і дії треба вживати. Наприклад, підтримка України. Українська позиція, про яку говорить Зеленський, полягає в тому, що гарантія безпеки — це насамперед можливість Україні оборонятися. “У Путіна зберігається ілюзія, що жорстких санкцій не буде”.

СЕРГІЙ БРАТЧУК: Росія посилює терор мирного населення, щоб примусити Україну до капітуляції

— Російська Федерація демонструє, причому дуже відверто, що вона не збирається припиняти бойові дії. По-друге, вона не припиняє терор мирного населення, навпаки, його намагаються навіть посилити. Судячи з обстрілів і тактики їх ведення, ворог атакує насамперед житлові будинки, а також енергетичну й критичну інфраструктуру, оскільки починається осінньо-зимовий період.

З боку Російської Федерації це є концепцією війни й тактикою: завдавати ударів по тилових зонах, створювати максимально некомфортні умови для мирного населення, щоб примусити його виступати проти уряду і, відповідно, домагатися капітуляції. Ця тактика не змінюється протягом кількох років після початку повномасштабного вторгнення, і росіяни знову це демонструють.

Усе це накладається на поточні комунікації на геополітичному рівні, які відбуваються сьогодні, і ми це бачимо й розуміємо. Але такі дії — це відвертий плювок у бік американців. Я думаю, що українські дипломати й керівники доносять цю інформацію, формуючи відповідну позицію України. Адже, відверто кажучи, сьогодні у нас немає жодного регіону і жодної області, де б не було ударів Російської Федерації, де зберігалася б повна безпека.

Росіяни це розуміють і використовують максимальну кількість накопиченої зброї, насамперед ракет і ударних безпілотників. Ще раз підкреслю: це терор мирного населення як інструмент примусу до капітуляції. Увесь світ це прекрасно розуміє і бачить, і, звичайно, хотілося б більшої кількості дій.

Санкції — 19-й пакет уже готується. Але позиція Сполучених Штатів, на мою думку, має полягати не лише у розмовах про мир, а й у примушенні Путіна бодай сісти за стіл переговорів. Якщо Путін опиниться за столом переговорів, це вже можна буде розцінювати як перемогу України, адже ми чудово розуміємо: диктатор не збирається припиняти війну.

Тому ці удари готуються заздалегідь. Росіяни ніколи не стріляють по непідготовлених цілях, вони б’ють туди, куди планують. У найближчий період у Сил і засобів протиповітряної оборони України буде дуже багато роботи.

Читайте також: ЗСУ контратакують і тримають оборону, окупант — не досяг поставлених цілей: підсумки літньої військової кампанії РФ в аналізі експертів