Станція “Тоталітаризм”: як Путін отримав повний контроль над життями росіян

Тоталітарна країна — це путінська Росія, яка все більше нагадує гітлерівський Третій Рейх і Північну Корею. РФ остаточно перетворюється на імперію зла з тоталітарною ідеологією, тотальним стеженням і поступовим позбавленням росіян будь-яких прав.

Як Росія остаточно перейшла від авторитаризму до тиранії? Чому путінський режим тепер диктує кожному громадянину, що робити і навіть про що думати? Навіщо країну занурили в атмосферу страху і вимагають обожнювати вождя? Про це розповідаємо у новому випуску “Спеціального репортажу” на телеканалі FREEДOM.

Автор — Максим Урлапов.

Книга Орвелла як методичка

Від роману Джорджа Орвелла “1984” мурашки по шкірі. Там описані моторошні сцени про те, що вже було, наприклад, у нацистській Німеччині. Але водночас це і про те, що ще може статися у майбутньому: тотальний контроль і абсолютна влада диктатора.

У Росії роман Орвелла нещодавно виключили зі списку шкільної літератури, бібліотеки по всій країні вилучають книгу зі своїх фондів, а книжкові магазини прибирають з полиць, хоча раніше вона була бестселером. Наприклад, росіянин Дмитро Салін вирішив просто роздавати книги Орвелла безплатно людям на вулиці, а його за це притягли до кримінальної відповідальності.

Дослідники тоталітаризму впевнені, що віддати книгу забуттю розпорядилися у Кремлі, адже сцени з роману Орвелла дуже нагадують реалії нинішньої Росії.

Йдеться про повну відсутність свободи. Не люди, а режим вирішує — про що можна говорити, що можна читати й про що можна думати. У романі Орвелла було поняття “думкозлочин”, коли людину в описаному автором тоталітарному суспільстві могли жорстоко покарати за необережну думку, жест чи слово. І от про те, що “думкозлочин” тепер буде караним у Росії, говорять депутати в Держдумі РФ після ухвалення чергового репресивного закону.

“Буквальне тлумачення того, що написано — це покарання за спробу, у тому числі “думкозлочин”. В одного автора є таке поняття. Пропонується карати за “думкозлочин”, — заявив депутат Держдуми РФ Олексій Курінний.

Депутат говорить про закон, що встановив покарання за пошук інформації в інтернеті, якщо цю інформацію влада визнає екстремістською. Тепер злочинцем у РФ можуть визнати будь-яку людину, яка ввела щось неугодне владі у пошуковий рядок. Список так званих екстремістських матеріалів величезний і щодня зростає — це і статті, і музика, і фільми.

“Кожна людина, що шукає щось в інтернеті, опиняється зараз у зоні ризику. Це абсолютно тоталітарна історія. Це не просто авторитаризм, а ще один крок у напрямку тоталітаризму”, — говорить російський політтехнолог Аббас Галлямов.

Головна мета — залякати людей, адже тепер ніхто не знає, за що можуть покарати, а за що — ні. Одне лише бажання почитати чи подивитися щось, крім путінської пропаганди, може бути витлумачено як порушення нового закону, навіть якщо людина нічого не писала у мережі й ні до чого не закликала.

“Виходить, у себе в голові ти вже щось неправедне здійснив. Сама по собі думка вже стає злочинною. Відсилання до Орвелла у такому випадку — не перебільшення”, — коментує Аббас Галлямов.

Влада закриває доступ до незалежних сайтів, створює свій внутрішній так званий “Північний інтернет”, ізольований від зовнішнього світу. Соцмережі одна за одною забороняють, блокують дзвінки у Telegram і WhatsApp, адже їх не вдається прослуховувати ФСБ. Натомість Кремль готується примусово перевести росіян на державний месенджер MAX — повністю підконтрольний силовикам, через що його вже назвали “мент у кишені”. Усе, що пишуть і читають, бачать і документують каральні органи.

“Правові й технологічні рішення у сукупності утворюють цифровий тоталітаризм. У Кремлі цілеспрямовано займаються побудовою цього цифрового тоталітаризму разом із керівництвом ІТ-компаній і ФСБ”, — говорить російський політолог Олександр Морозов.

Дослідники тоталітаризму стверджують, що тепер Росія за всіма науковими параметрами відповідає поняттю “тоталітарна країна”. Ключовий тут показник — повний контроль над життям кожної людини.

Стеження і пошук ворогів

“Свобода — це рабство”. Такий лозунг був у тоталітарній державі з роману Орвелла. До позбавлення будь-яких прав і свобод чиновники поступово готують і росіян, іноді озвучуючи орвеллівські сентенції майже прямим текстом.

Заборона справді звільняє від необхідності самостійно мислити та приймати рішення. Держдума протягом останніх трьох років видала рекордну кількість заборон. Так, заборонили будь-які критичні висловлювання щодо війни й за так звану “дискредитацію російської армії” людей кидають за ґрати. Тепер держава може конфіскувати їхнє майно.

За будь-яку критику влади на росіян вішають тавро “іноагент”. Згодом таким людям заборонено викладати та займатися підприємницькою діяльністю. Під найсуворішою забороною перебуває поширення критики, сатири чи мемів щодо Путіна, міністрів, депутатів і силовиків. За це передбачено до 5 років в’язниці.

Не можна критикувати не лише в інтернеті чи на публічних зібраннях, а навіть у приватних розмовах — у кафе чи особистих бесідах на кухні. Поки що це не прописано в законі, але на практиці людей уже карають.

Так покарали мешканку Краснодара Олесю Овчиннікову та її чоловіка. Вони обідали у місцевому ресторані “На дровах”, обговорювали між собою так звану “СВО” і критикували агресію Росії проти України. Їх підслухав чоловік за сусіднім столиком і викликав поліцію. Подружжя повалили на підлогу і закували в кайданки. Жінку оштрафували, а її чоловіка — заарештували на п’ятнадцять діб. Обох попередили, що якщо продовжать обурюватися тим, що Путін розпочав агресивну війну, тобто скоять “повторний злочин”, їм загрожує строк до 15 років в’язниці.

Росіянина Сергія Клокова засудили до семи років колонії лише за розмову телефоном. Він говорив із другом про ситуацію в Україні й виявилося, що його прослуховують силовики. Сергій, згідно з розшифровками запису, які стали речовими доказами у суді, промовив такі фрази: “Ми впевнені, що боремося з фашизмом, але фашизму там немає”. Ще він сказав другові: “У Росії не було права атакувати та починати війну”, “Росія — країна-вбивця”. Усе це — правда, яка пролунала не на мітингу і не була опублікована у соцмережах. Це лише приватна телефонна розмова, але людину посадили за ґрати на сім років.

В авторитарних країнах людину можуть покарати за публічну критику влади, але не за розмову у вузькому колі. А от тоталітарний режим кидає людину за ґрати за будь-яке неугодне владі висловлювання, хай навіть озвучене наодинці з родичем, другом чи колегою. Путінська Росія цю межу вже перейшла, тому держава заохочує доноси, які стали масовими.

“Про багато речей вголос не можна говорити, або навіть більше — взагалі не говори, не згадуй, оскільки запановує атмосфера страху доносів. Доноси працюють так само як у старих тоталітарних системах. Жодна людина в такій системі не може почуватися спокійно”, — коментує російський політолог Олександр Морозов.

Влада сама закликає повсюди шукати ворогів — людей, незгодних із курсом Кремля. Путін називає їх націонал-зрадниками, яких “треба викорінювати”.

Манія змови про те, що вороги повсюди, — також обов’язкові лозунги тоталітарної держави. Путін, як досвідчений працівник КДБ, добре це розуміє.

“Завжди потрібен ворог. Потрібен ворог, боротьбою з яким можна пояснити необхідність силових дій і експансії. Але він потрібен і для збереження внутрішнього контролю. Є ворог — усі повинні згуртуватися навколо начальника”, — заявив Путін.

Усе це кремлівський диктатор говорив про країни Заходу, чомусь не помічаючи, що описує зовсім не ЄС чи США, а сучасну Росію.

“Великий брат — стежить за тобою” — це ще одна фраза з роману Орвелла. Так і в Росії держава намагається відстежувати всі публікації у соцмережах, усі повідомлення у месенджерах, у тому числі й за допомогою штучного інтелекту. А чиновників узагалі прослуховують.

“ФСБ та інші російські спецслужби найактивнішим чином слухають усю бюрократію. Це тотальне прослуховування. Кожен губернатор, віцегубернатор, начальник департаменту — знає, що його безперервно слухають. Вибірково чи безперервно, але його слухають. Ба більше, він живе зараз в умовах, коли готується до того, що буде просто спійманий навіть своїми власними колегами конкурентно за нелояльність”, — коментує російський політолог Олександр Морозов.

Атмосфера страху — один із головних атрибутів тоталітарного суспільства. І Путін робить усе, щоб люди боялися — і чиновники, і пересічні громадяни. Масові мітинги, що проводилися на початку повномасштабного вторгнення, жорстоко розганялися.

Силовики затримують людей, які виходять на поодинокі пікети, навіть якщо на плакаті просто вказано: “Мій дід воював проти фашизму” або “Орвелл писав антиутопію, а не методичку”. Але для Кремля моторошна реальність роману “1984” — це справді інструкція до застосування. У РФ усе так, як у цій книзі: закручують гайки, а за критику Кремля та розв’язаної ним війни відкрили тисячі кримінальних справ.

Депутат Московської міської думи Олексій Горінов отримав сім років в’язниці лише за те, що говорив про невдачі російської армії на полі бою.

Ще один показовий випадок — батько-одинак Олексій Москальов. Чоловіка посадили за те, що його донька створила на уроці антивоєнний малюнок. У колонії Олексія били. Таких прикладів — величезна кількість. Росіяни бояться, і багато хто вже морально зломлений. Навіть коли їх запитують про думку щодо покарання за пошук неугодної владі інформації в інтернеті чи про нав’язування державного месенджера MAX, більшість демонструє повну безвольність.

Незгода вважається зрадою тоталітарного режиму, адже люди мають відчувати власну нікчемність, безвихідь і неможливість нічого змінити. Тільки тоді вони готові виконувати будь-який наказ верхівки — так улаштована путінська Росія, і часом усе це доходить до абсурду.

Так, учителі з Воронезької області отримали поштою вказівку нібито від партії влади “Єдина Росія” виготовити з фольги “Шолом вітчизни” для протистояння дії супутників НАТО. Це все потрібно було записати на відео. Педагоги підкорилися. Пізніше з’ясувалося, що це був розіграш і вказівку в школу надіслав не “Єдина Росія”, а пранкер Владислав Бохан. Він хотів продемонструвати, що Росія — тоталітарна країна, а її громадяни готові виконувати будь-який наказ влади, навіть найбезглуздіший і принизливий.

Свою належність до тоталітарної системи довело і міністерство освіти Воронезької області. Дізнавшись про те, що сталося, воно похвалило підлеглих фактично за рабську покірність. А пізніше — насварило за брак пильності.

Росія вже не авторитарна держава. Про це говорить російський історик, професор, академік Російської академії наук Юрій Пивоваров. Він виїхав із РФ і тепер, на відміну від своїх колег, може говорити відкрито, не боячись репресій.

“Я називаю сучасний режим у Росії неототалітарним. Ми станцію “авторитаризм” уже проскочили та рушили в жахливе — у глухий кут тоталітаризму. Я користуюся терміном “неототалітарний”, оскільки це інша епоха, інший час і інші люди”, — говорить російський історик Юрій Пивоваров.

Тотальний контроль

Росія прагне до тотального контролю — Кремлю тепер замало просто придушувати опозиційні настрої й замало монополії на політичну владу. Тоталітарному режиму потрібно набагато більше. Тоталітаризм (від латинського “totalis”) означає “увесь, цілий”. Тобто повний, тотальний контроль над усіма сферами суспільного та приватного життя.

Уряд, наприклад, складає для дитсадків перелік іграшок, які не суперечать так званим традиційним цінностям, а букварі в Росії починатимуться з цитат Путіна. Кремлівський режим хоче змусити росіянок народжувати якомога більше дітей, і диктатор говорить про це ледь не на кожному виступі. В уряді з цією метою вже створили так званий “демографічний спецпідрозділ”.

Про те, що народжуваність треба збільшувати, вслід за Путіним сурмлять чиновники на всіх рівнях. Це нібито вже має стати обов’язком для росіян. Російська влада вже підходить до проблем демографії як до питання розведення кролів. Наче йдеться не про самодостатніх громадян країни, а про організми, які повністю належать державі та мають плодитися за наказом. Чиновникам тут вторить і Російська православна церква (РПЦ).

РПЦ узагалі остаточно відкинула християнські цінності й стала частиною пропагандистської машини тоталітарної держави. Як і чиновники, попи ганьблять людей, що не виконують волю вождя.

Людину, яка публічно заявила, що її обурюють подібні заклики і вона не хоче заводити дітей у такій державі, можуть притягти до кримінальної відповідальності за законом про заборону пропаганди відмови від дітонародження. У РФ є вже й такий, і цим путінська Росія перевершила навіть тоталітарну гітлерівську Німеччину.

“Народження дітей — це приватне питання. Моє, моєї дружини, моїх батьків, які хочуть онуків чи не хочуть. Це приватна сфера. За авторитаризму владу це все не цікавить. За тоталітаризму влада влазить туди, куди не повинна, і пояснює людям, що правильно, а що неправильно”, — говорить російський політтехнолог Аббас Галлямов.

У Росії заборонили фільми, які не відповідають так званим традиційним цінностям. Замість них кінотеатри зобов’язані показувати стрічки, що прославляють війну проти України. У РФ забороняють неугодні книги, скасовують вистави, судять режисерів, драматургів, письменників — викорінюють усе, що не вписується в ідеологію путінської Росії.

У кожного тоталітарного режиму має бути своя панівна й обов’язкова для всіх ідеологія. Путін вибудовує її на історичних міфах про так звану особливу “російську цивілізацію”, ностальгії за СРСР і спекуляціях про те, що Росія нібито самотужки перемогла фашизм і тому має право вершити долі інших народів. Близькі до Кремля політологи працюють над тим, щоб закріпити цю ідеологію в новому кодексі росіянина.

Авторитетні дослідники тоталітаризму дають путінській ідеології інше визначення — “шизофренічний фашизм”. Це фашизм під маскою боротьби з фашизмом, тобто розколоте світосприйняття, що є вкрай небезпечною й агресивною карикатурою на фашизм.

“Це означає, що, по суті, фашисти називають фашистами інших людей. Ідеологи російського світу на кшталт Олександра Дугіна відкрито заявляють про себе як про фашистів, але вони розуміють, що в російських реаліях вигідно звинувачувати у фашизмі Захід або когось іншого. Цей шизофашизм працює. Така ідеологія створює образ ворогів, яких слід знищувати”, — говорить дослідник тоталітаризму Тімоті Снайдер.

Культ Путіна

Ще один обов’язковий атрибут тоталітаризму — культ особистості, і його у РФ формують уже давно. Путінський ідеолог Олександр Дугін один за одним видає лозунги на кшталт цього:

“Путін — усюди, Путін — усе, Путін — абсолютний, Путін — незамінний”, — заявляє Олександр Дугін.

Чиновники всіх рівнів і мастей не відстають, адже якщо не виявляєш лояльності, то стаєш ворогом.

“Це все призводить до того, що треба весь час вихваляти Путіна. Якщо раніше можна було просто працювати без вихвалянь, то тепер треба постійно це підкреслювати”, — коментує російський політолог Олександр Морозов.

Бюджетників, учителів, студентів централізовано звозять на мітинги на підтримку диктатора, а власники комерційних фірм зганяють своїх співробітників на псевдопатріотичні флешмоби. Атмосфера, лозунги та навіть жести нагадують мітинги націонал-соціалістичної партії Гітлера.

Для Путіна влаштовують постановчі зустрічі з народом — звозять спеціально підібраних людей, щоб він вийшов до них із машини на вулиці. Виглядає все це фальшиво.

Людей використовують як реквізит для пропагандистських акцій. Так, у Ростовській області навіть поставили на коліна дітей, щоб утворити прізвище диктатора Путіна.

“Одна жінка з Петербурга зі сльозами розповіла історію. Її племінник пішов у перший клас, а наприкінці навчального року приходить і говорить про жидобандерівців, про те, що всіх українців треба різати й що Путін — великий президент. Вона не знає, що робити? Дитині всього лише сім років. Якщо вашу дитину, не дай Боже, ставлять на коліна з іншими дітьми буквою “Z” або змушують тримати портрет Путіна, то немає шансів, що якимось чином пропаганда пройде повз нього. Я з жахом розумію, що це все не минеться”, — говорить російський педагог і просвітник Вадим Зіцер.

У РФ знімають пропагандистські кліпи, де діти у військовій формі співають про те, що коли Путін віддасть їм наказ іти на вірну смерть — вони без роздумів помруть за нього. У романі Орвелла про жахи тоталітаризму було багато таких дитячих пісень.

Останній критерій тоталітаризму — культ війни. Росія відповідає йому на всі 100%. Війна звучить у кожному виступі Путіна, війною пронизана пропаганда, війну прославляють усюди — від дитсадків до церков. У романі Орвелла був лозунг “мир — це війна”.

“Війна — це любов. Війна — це друг. Війна — це майбутнє. Хай це залишиться в наших спогадах. Дуже важливо, щоб ви могли передати це майбутнім поколінням”, — говорять путінські чиновники.

Як у Північній Кореї

Зараз у світі не так багато країн, де встановлений тоталітарний режим: це Північна Корея (КНДР), Еритрея, Афганістан. І з усіма такими державами путінська Росія активно співпрацює та переймає досвід. Пропагандистка Ольга Скабєєва їздила в КНДР і робила репортажі, де головний посил такий: будемо жити так само як північнокорейці, адже в тоталітаризмі нібито немає нічого поганого.

Скабєєва намагається переконати людей, що в КНДР присутня бодай якась свобода. От російським журналістам дозволили знімати на вулицях, але вже в наступних репортажах пропагандистка з роздратуванням змушена визнати, що за нею всюди по п’ятах ходять наглядачі.

Адже насправді громадяни Північної Кореї живуть на межі голоду, вони залякані й зомбовані. Про це розповідають ті, кому вдалося втекти з країни-концтабору. Пропагандистка Скабєєва ж розповідає росіянам, що варто брати приклад із північнокорейців: менше їсти й більше працювати.

Росіян Путін поступово перетворює на рабів, як у Північній Кореї. Це робиться крок за кроком і заборона за забороною. Як жаба не помічає, що її варять, якщо посадити тварину в каструлю, а воду нагрівати поступово. Але між росіянами й північнокорейцями все ж є відмінність.

“У Північній Кореї вже не перше покоління людей, які народилися в цих умовах. Вони не знають іншого. А Росія сама втратила свою свободу, свою гідність і своє право на існування в цивілізованому світі. Росіяни власними руками позбавили себе базових людських прав”, — каже російський режисер Віталій Манський.

Коли помер попередній диктатор КНДР Кім Чен Ір, північнокорейці масово плакали якнайголосніше й найвиразніше. Тих, хто плакав недостатньо переконливо, репресували. Але в більшості цей плач був певною мірою не підроблений — так працює психологія натовпу, коли всі довкола плачуть і кожна окрема людина, ридаючи в цьому натовпі, на підсвідомому рівні починає вірити, що плаче щиро.

Така ж ситуація з масовими мітингами й флешмобами за Путіна. Люди, яких туди зігнали, починають у певний момент вважати, що він справді їхній вождь, що потрібно відмовитися від свободи, від своїх прав, від людської гідності й бути готовими виконувати будь-який наказ.

Людей, яким затуманили розум, ставатиме дедалі більше з кожним роком, поки Путін залишається при владі й РФ буде тоталітарною країною. Це проблема не тільки для самих росіян і не тільки для України, яка бореться з путінською агресією.

“Ця політична система розвивається в найгіршому й найнебезпечнішому напрямку — небезпечному для світу. Під загрозою країни Балтії, Скандинавія, Швеція, вся акваторія Арктики, Балтійське море”, — каже російський політолог Олександр Морозов.

Росія може напасти на Латвію, Литву, Естонію, Фінляндію, Польщу. Загрозу для себе відчувають Казахстан, Азербайджан і Вірменія. Усі, хто перебуває поряд із неадекватним тоталітарним режимом, живуть як на пороховій бочці.

Останні два десятиліття Росія була авторитарною країною. Путін і розставлені на ключові посади його наближені прагнули контролювати політичне життя, будували корупційну вертикаль і збагачувалися. Після повномасштабного вторгнення в Україну РФ перейшла до тоталітаризму, і в росіян планомірно відбирають останні громадянські права. Кремлю потрібен повний контроль і повна влада над життям будь-якої людини. Тепер Путін намагається зацементувати свою роль тоталітарного диктатора, стати російським Кім Чен Ином, а росіян перетворюють на витратний матеріал.

Читайте також: Міграційна криза, гібридні загрози, військові навчання “Захід-2025”: як Росія та Білорусь намагаються посіяти хаос у Європі