Запорука стійкого миру: які гарантії безпеки можуть надати Україні західні союзники та чому РФ проти — думки експертів

“Коаліція охочих”, до якої входить 31 держава, разом зі Сполученими Штатами активно працює над переліком гарантій безпеки для України. Вони мають забезпечити довготривалий мир і є ключовою темою у переговорах щодо завершення війни.

Москва, своєю чергою, хоче мати право вето на будь-які західні гарантії безпеки для Києва, бачить їх по-своєму і всіляко проти присутності миротворчого іноземного контингенту на території України. Фактично це зриває можливість переговорів між США і РФ.

Якими можуть бути гарантії безпеки

Про необхідність надійних гарантій безпеки для України заговорили ще у вересні 2022 року. А майже через рік на полях саміту у Вільнюсі лідери “Групи семи” (G7) погодили спільну декларацію про підтримку Києва.

В результаті Україна та західні партнери уклали 28 двосторонніх договорів про співпрацю у сфері безпеки. Причому це були абсолютно різні документи. Хтось брав на себе зобов’язання закласти в бюджет певний відсоток фінансової допомоги Україні, хтось допомогти з логістикою та тренуванням військових, а хтось, як, наприклад, Німеччина, — постачати сучасні системи ППО та артилерію. Приблизно в цей же час розпочалася дискусія і про можливе розгортання військового контингенту країн-партнерів в Україні.

Сьогодні над гарантіями безпеки для України працюють десятки країн: держави Європи, Австралія, Японія та інші. Вони формують перелік зобов’язань, які мають запрацювати після укладення угоди про мир. А після переговорів Дональда Трампа з Володимиром Зеленським та європейськими лідерами у Вашингтоні групу, яка розробляє такі гарантії, очолив держсекретар США Марко Рубіо.

Видання The New York Times із посиланням на джерела в адміністрації Білого дому зазначає, що Рубіо має збалансувати заяви Трампа про те, що американські війська не будуть розміщені в Україні, з необхідністю запевнити президента Володимира Зеленського у підтримці у разі, якщо диктатор Путін порушить можливу мирну угоду і знову розпочне агресію.

Відзначається, що переговори визначать, як можуть виглядати гарантії безпеки перед можливою зустріччю Зеленського і Путіна.

Як пише видання The Wall Street Journal із посиланням на європейських чиновників, гарантії безпеки включатимуть чотири основні компоненти. Серед них — багатонаціональні сили та моніторинг потенційного припинення вогню. The New York Times опублікував три варіанти розміщення в Україні іноземного контингенту. Одна з концепцій передбачає створення повноцінних миротворчих сил, які б доповнили українські Збройні сили та могли бути залучені в обороні.

“Друга можливість — це сили-“розтяжки” — значно менші за чисельністю. Вони не зможуть забезпечити серйозну оборону, але теорія полягає в тому, що росіяни не погодяться ризикувати вбивством європейців неукраїнського походження при відновленні вторгнення. Третій варіант — створення “сил спостерігачів”. Вони могли б бути невеликими, чисельністю близько кількох сотень військовослужбовців. По суті, вони мають повідомляти про майбутні військові дії”, — йдеться у публікації The New York Times.

The Times навів чотири варіанти гарантій безпеки. Як пише видання, військові керівники країн отримали десять днів на те, щоб погодити реалістичну схему.

Можливі варіанти гарантій безпеки виглядають так:

• навчання військ в Україні. Для цього Великобританія та Франція надішлють тисячі інструкторів до Львівської області для підготовки українських військових. Місія координуватиметься з Києва і супроводжуватиметься постачанням озброєння. Одночасно коаліція має намір патрулювати небо України за допомогою винищувачів Typhoon та F-35, а також забезпечувати безпеку судноплавства в Чорному морі;
• захист із повітря, коли за обмежених гарантій з боку США Європа зосередиться на повітряному патрулюванні та розвідці дронами. У разі порушень можливі нові санкції або введення безпольотної зони, що вимагатиме значних ресурсів;
• розширення дії статті 5 НАТО. Такий механізм став би потужним стримувальним фактором для Кремля, але вимагав би окремого договору та погодження у парламентах країн-союзників;
• двосторонній договір про взаємну оборону зі США (за аналогією з договорами з Японією та Південною Кореєю), який передбачає зобов’язання США захищати союзників і дозволяє розміщувати американські військові бази на їхній території.

“Гарантії запрацюють після довготривалого перемир’я або повноцінної мирної угоди. Участь США буде обговорюватися найближчими днями. Під час зустрічі президентів США, України та лідерів ЄС у Білому домі не було погоджено розміщення європейських військових в Україні та не конкретизувалася роль США у цьому процесі”, — пояснив генеральний секретар НАТО Марк Рютте.

За словами віцепрезидента США Джей Ді Венса, незалежно від формату гарантій безпеки, європейцям доведеться “нести левову частку цього тягаря”.

“Я не вважаю, що США повинні нести цей тягар наодинці. Ми готові надати допомогу, якщо це необхідно для припинення війни та вбивств, однак провідну роль тут має відігравати Європа. Незалежно від того, у якій формі відбудуться мирні переговори, європейцям доведеться взяти на себе левову частку відповідальності. Це їхній континент і їхня безпека”, — заявив Джей Ді Венс.

Прем’єр-міністр Великобританії Кір Стармер розповів, що партнери вже досягли двох суттєвих результатів.

“Першим, що стосується гарантій безпеки, стало погодження того, що коаліція країн, готових до співпраці, тобто 30 країн, які вже працюють разом над гарантіями безпеки, тепер разом зі США працюватимуть над ними, координуючи свої дії. Ми вже доручили нашим командам провести подальшу детальну роботу над цим питанням. Це дійсно важливо для безпеки України, Європи та Великобританії”, — заявив британський прем’єр.

Пізніше в Білому домі заявили, що розміщення американських військ в Україні виключається. Водночас США можуть допомогти з координацією та логістикою. У рамках потенційної мирної угоди Вашингтон може надати багатонаціональним силам в Україні авіапідтримку. Президент США не виключає таку можливість.

“Коли йдеться про безпеку, європейці готові відправити своїх людей на місце. Ми готові допомогти їм. Особливо, ймовірно, з повітря”, — сказав в інтерв’ю Fox News президент США Дональд Трамп.

Найближчі два тижні стануть вирішальними у погодженні гарантій безпеки для України, заявив президент Франції Еммануель Макрон. Існує багато спірних питань, але один із найважливіших пунктів, за яким американці та європейці досягли згоди — ніхто не має права обмежувати чисельність українських Збройних сил. Жодних ілюзій щодо намірів Путіна бути не повинно, упевнений Макрон.

“Усіх нас об’єднує одне: ми хочемо миру. Ми домовилися щодо ряду важливих моментів, які ще кілька тижнів або днів тому не були такими очевидними. Перше, і для мене найважливіше — це зобов’язання США працювати з нами над гарантіями безпеки. Американський президент, європейські лідери та президент України — усі хочуть миру. У мене ж є серйозні сумніви щодо щирості бажання миру з боку Путіна, бо поки він вважає, що може перемогти війною, він це робитиме”, — заявив президент Франції.

Війна проти України — найбільша тактична та стратегічна помилка російського диктатора. Про це неодноразово говорив президент Фінляндії Александр Стубб. Проте Путін не з тих, хто здатен визнавати свої помилки. У будь-якій ситуації він буде брехати та вивертатися. Навіть той факт, що він погодився на переговори з президентом України, зовсім не гарантує, що вони відбудуться.

“Але зараз ми повинні пам’ятати, що Путіну рідко можна довіряти. Тому тепер ще належить з’ясувати, чи вистачить у нього сміливості прийти на таку зустріч. Чи вистачить у нього сміливості прийти на зустріч, чи він знову тягне час? Звісно, якщо він справді буде тягнути час, ми разом шукатимемо нові рішення”, — висловив думку Стубб.

Гарантії безпеки для України прокоментували й в російському Міністерстві закордонних справ. Голова відомства Сергій Лавров заявив, що вони нібито мають забезпечуватися на рівній основі за участю таких країн, як Китай, США, Великобританія, Франція.

“Я впевнений, що на Заході, передусім у Сполучених Штатах, прекрасно розуміють, що серйозно обговорювати питання забезпечення безпеки без РФ — це утопія, це шлях у нікуди”, — сказав глава МЗС РФ.

З 2022 року подібні заяви звучали неодноразово. Спершу Кремль вимагає передати Росії частину територій України, розмірковує про демілітаризацію та так звану «денацифікацію». А вже потім, на думку агресора, можна буде й про гарантії безпеки говорити. Не виключено, що ситуація повториться і цього разу.

Також Лавров пригрозив рішучими заходами, щоб так звані “законні інтереси РФ” були враховані в будь-якій післявоєнній угоді щодо безпеки для України.

“Кремль, ймовірно, намагається вплести свої вимоги в спільні зусилля США, Європи та України щодо створення структури безпеки, яка слугуватиме гарантією проти майбутнього повторного вторгнення Росії у разі мирного врегулювання. Надання Росії права вето на західні гарантії безпеки дозволить Кремлю диктувати умови, які послаблять здатність України протистояти новому російському вторгненню, не даючи Україні можливості укладати обов’язкові двосторонні чи багатосторонні угоди про безпеку, подібні до тих, що зараз обговорюються, нарощувати та модернізувати свої збройні сили та отримувати підтримку від партнерів України”, — йдеться у звіті американського Інституту вивчення війни.

Видання Bloomberg із посиланням на високопоставлених європейських чиновників пише, що вважає слова Лаврова спробою затягнути процес мирних переговорів. Відмова від гарантій безпеки для України фактично зруйнувала переговори Росії зі США.

“Тепер Кремль може спробувати переконати Білий дім відмовитися від вимог щодо гарантій безпеки для України та перетворити зустріч Путіна та Зеленського на зустріч чиновників нижчого рівня, щоб уникнути нових санкцій з боку США”, — пише Bloomberg.

Гарантії безпеки для України в оцінці експертів

Які гарантії безпеки можуть надати Україні західні союзники? Наскільки вони можуть бути ефективними? Який тиск на РФ повинні здійснити партнери України, щоб вона погодилася на необхідні гарантії безпеки? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Олег Саакян, політолог і співзасновник “Національної платформи стійкості та згуртованості”;
• Віктор Ягун, генерал-майор запасу СБУ, директор Агентства реформування сектору безпеки;
• Ігор Рейтерович, політолог;
• Ярослав Телешун, кандидат політичних наук;
• Ігор Петренко, політолог.

ОЛЕГ СААКЯН: Захід змінив підхід до гарантій безпеки для України

— Добре, що дійсно почало артикулюватися питання гарантій безпеки. І це не щось на кшталт Будапештського меморандуму і не домовленості на папері про те, що нас будуть захищати “у момент Ч”.

Дуже важливо, що змінюється сам підхід до гарантій безпеки. Найкраще це прозвучало у виступі президента Франції Еммануеля Макрона про те, що українська армія має бути достатньо сильною. Відповідно, це не про те, що нам прийдуть на допомогу, коли Росія атакує.

Зараз йдеться про наступне:

• контракт зі США на закупівлю озброєнь на 100 млрд доларів;
• Європа виділяє ці кошти;
• можливість патрулювання повітряного простору;
• можливість розміщення на території України багатонаціонального контингенту.

Усі процедури мають бути спрямовані передусім на те, щоб не допустити зриву потенційного перемир’я з боку Росії. Україна має бути сильною, а коаліція бере на себе відповідальність за забезпечення обороноздатності. Це спільна відповідальність, щоб РФ не могла порушити домовленості.

Раніше був інший принцип: Росія порушує — ми реагуємо. Це був інструмент стримування.

Тепер західні союзники інвестуватимуть в Україну одразу після припинення вогню, щоб РФ не змогла його порушити, бо Кремлю вже ніхто не вірить.

ВІКТОР ЯГУН: РФ спеціально вимагає неможливого

— Заява Сполучених Штатів Америки, що вони можуть закрити небо над Україною, є важливим позитивним сигналом для Києва. І реалізувати цю пропозицію можна дуже швидко та ефективно, без зайвих витрат. Особливо, якщо до цього залучити країни НАТО.

Сьогодні літаки НАТО патрулюють прибережні води Румунії та Болгарії, і їм лишається лише збільшити свою присутність десь на 100-200 км від берегової лінії. Таким чином, фактично велика частина Чорного моря буде під їх контролем. Одночасно вони можуть використовувати розвідувальні дрони, які й раніше літали над Україною до 2022 року — так можна забезпечувати розвідку тих окупованих територій.

У РФ заявили, що гарантії безпеки України мають забезпечувати РФ, США, Великобританія, Франція та Китай — ті країни, які мають право вето в ООН і вже давали гарантії безпеки Україні Будапештським меморандумом. Крім того, Москва проти будь-якої присутності військ країн НАТО в Україні. Ці заяви — не що інше, як стара радянська тактика дипломатії, що полягає в практиці вимагати неможливого й стояти до кінця.

Росія підвищує ставки до неможливого й розраховує, що частково ці вимоги будуть враховані. При цьому повністю ігнорується той факт, що саме РФ є агресором, окупувала території іншої країни та вчинила низку воєнних злочинів, задокументованих, зокрема, Міжнародним кримінальним судом (МКС).

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Росія не може диктувати, якими мають бути гарантії безпеки

— Головний підхід полягає в тому, що у цивілізованого світу має бути єдина позиція, і вона повинна озвучуватися без подвійних трактувань щодо гарантій безпеки.

Держава-агресор апріорі не може впливати на визначення гарантій безпеки для держави, на яку вона напала. У цьому випадку Росія не повинна робити жодних заяв про те, що вона проти тих чи інших гарантій. Це смішно.

Заяви росіян відображають фантомні болі імперії — вони не можуть сприймати Україну та ряд інших країн як незалежні держави. У їхньому уявленні це все ще частина РФ.

Ми хотіли б бачити чітку позицію наших партнерів, які б ясно визначили коло гарантій безпеки та показали, що Росія до цього не має жодного стосунку. Робота над цим уже ведеться.

Президент Володимир Зеленський після зустрічі у Вашингтоні говорив, що протягом 7-10 днів буде підготовлений рамковий документ. У ньому буде описано визначення гарантій, їхній формат, і на основі цього країни будуть ухвалювати рішення та підписувати угоди з Україною, надаючи ту чи іншу підтримку.

Росія ж намагається максимально нашкодити цим переговорам, запускаючи абсурдні наративи, відволікаючи увагу та намагаючись хоч якось вписатися в процес. Вони хочуть отримати умовне право впливати на ухвалення рішень. Але цього не буде. В Європі за цим спостерігають із посмішкою. Росіянам уже не раз відповідали: РФ — не та країна, яка буде визначати, які гарантії нададуть Україні.

З усім тим, росіяни продовжуватимуть маніпулювати цим питанням, можливо навіть пов’язуючи його зі зустрічами з Путіним. Але чітка та однозначна позиція партнерів України зробить цей напрямок безперспективним, і Росії доведеться відмовитися від такого наративу.

Потрібно розуміти, що в НАТО немає власної армії. Є армії держав-учасниць, і якщо вони захочуть направити контингент в Україну — це буде не через призму Альянсу, а через рішення окремих держав.

Кожна країна ухвалює рішення сама і на його основі діє. І це сильний аргумент. Ба більше, саме він має бути ключовим. Постійно потрібно підкреслювати, що йдеться про двосторонні відносини. Кожна країна має право підписувати договори та реалізовувати їх на практиці.

Десять держав уже готові обговорювати розміщення свого військового контингенту. Значить, буде десять договорів про контингент і двадцять договорів про інші гарантії безпеки для України. Верховна Рада їх ратифікує — і на цьому питання можна закрити.

ЯРОСЛАВ ТЕЛЕШУН: Потрібні гарантії, що союзники справді захищатимуть Україну

— Без гарантій безпеки Україна точно не погодиться ні на які компроміси щодо завершення війни. Компроміси, можливо, будуть вимушеним кроком, але завжди залишається питання їхньої ціни. Без гарантій ця ціна може бути надзвичайно високою.

Дискусії зі сторони Сполучених Штатів про те, що вони готові розглядати це питання і бути одним із гарантів безпеки — це суттєвий крок уперед. Але поки це більше виглядає як публічна заява без внутрішнього наповнення.

Ключове питання для України полягає в тому, наскільки ці гарантії будуть дієвими та працюватимуть на практиці. Це складніше завдання, і наразі ні європейські, ні американські партнери не можуть дати відповідь на питання, які механізми справді працюватимуть і будуть ефективними, а не просто існувати на папері.

Стаття 5 статуту НАТО за всю історію існування Північноатлантичного альянсу жодного разу не була залучена. У зв’язку з цим виникає питання: яка ціна і який механізм мають бути, щоб навіть підписавши договір із партнерами, він спрацював?

Якщо почнеться нова хвиля агресії проти України, які є механізми, що зобов’язували б партнерів вступити в захист? Для країн-членів НАТО стаття 5 передбачає, що невиконання зобов’язань може призвести до руйнування Альянсу. Таким чином, втрати для країн-членів можуть виявитися більшими, ніж вступ у війну заради захисту.

Якщо Україна не є членом НАТО, але для неї застосовуються принципи, схожі на 5-ту статтю, виникає питання: які елементи гарантують, що партнери точно будуть зобов’язані захищати територіальну цілісність і суверенітет України? Поки такої відповіді немає.

Згадаймо, що неодноразово підписувалися документи на кшталт Будапештського меморандуму, де передбачалися зобов’язання країн-партнерів захищати територіальну цілісність України. Коли настав момент їх виконання, знаходилися формальні й неформальні причини, чому зобов’язання не можуть бути виконані, посилаючись на історичну ретроспективу або особливості сучасної міжнародної політики.

ІГОР ПЕТРЕНКО: Потрібен озброєний контингент на лінії зіткнення

— Поки що ми не можемо робити висновки щодо того, яка концепція щодо гарантій безпеки зараз лежить на столі та до чого схиляються сторони.

Якщо говорити про перевагу варіантів, безумовно, просто спостережна місія — це слабкий варіант. Уже були прецеденти такого формату, починаючи з 2014 року. Навіть якщо зараз місія буде посиленою, вона навряд чи зможе перешкоджати провокаціям з боку Російської Федерації або створювати умови для чіткого розуміння, хто і де порушує перемир’я.

Найбільш бажаний варіант — коли на лінії зіткнення знаходяться сили, відповідним чином озброєні, з мандатом на запобігання та припинення будь-яких актів агресії.

Але тут є нюанси. По-перше, фінансові: утримання такого контингенту потребуватиме великих вкладень. По-друге, політичні: як це буде подано лідерами країн, які приєднаються до місії.

Згода на розміщення іноземного контингенту повинні дати обидві сторони — і Україна, і Росія.

Якщо РФ і говоритиме про місію, то вона буде просувати виключно спостережну функцію і робити все можливе, щоб не допустити розміщення іноземних військ. Це зв’язує їй руки та створює проблеми.

Європейські лідери, швидше за все, будуть консолідовані з позицією України та будуть наполягати на тому, щоб вона підтримала варіант озброєної місії та тиснула на Росію, щоб та погодилася на такий сценарій.

Читайте також: Європейські війська в Україні як гарантія безпеки: механізми та перспективи ініціативи обговорили експерти