Затягнути війну, але не дати РФ програти: чому Китаю вигідно допомагати Кремлю в агресії проти України

CША суттєво підвищать мита для Індії через те, що країна не відмовилася від закупівель російської нафти, написав президент Дональд Трамп у соцмережі Truth Social. Нью-Делі не лише купує колосальні обсяги пального, а й перепродає його, отримуючи величезний прибуток.

В Індії вже шукають можливості диверсифікувати постачання і домовляються про закупівлі пального у США, Канаді та країнах Близького Сходу. А от головний імпортер російської сировини — Китай — офіційно відмовився припинити імпорт російської нафти. За словами міністра фінансів США Скотта Бессента, Пекін готовий платити 100-відсоткові мита.

Спроби вплинути на Китай

США і Китай, можливо, зможуть врегулювати багато розбіжностей, щоб досягти торгівельної угоди. Однак з одного питання позиції сторін як і раніше далекі одна від одної: Вашингтон вимагає від Пекіна припинити закупівлі нафти в Ірану та Росії.

Китай категорично відкидає цю умову. В уряді КНР заявили: примус і тиск ні до чого не приведуть.

“Китай завжди забезпечуватиме свої постачання енергоносіїв способами, що відповідають нашим національним інтересам”, — заявили в Міністерстві закордонних справ КНР.

Після переговорів з міністром фінансів КНР у Стокгольмі глава Скарбниці США Скотт Бессент визнав: Китай налаштований серйозно і готовий платити мита в 100%. За словами Бессента, Пекін показав себе “жорстким” перемовником. Але й Вашингтон налаштований не менш серйозно.

“Сенат розглядає законопроєкт, який надасть президенту право обкладати вторинними митами російську нафту, що перебуває під санкціями, — у діапазоні від 0 до 500%. Гадаю, він використає 100%. І ми чули від наших європейських союзників по НАТО, навіть від Канади, що вони наслідують цей приклад. Ми очікуємо, що більша частина західного альянсу, який підтримує Україну, наслідує це. Будь-хто, хто купує російську нафту, що перебуває під санкціями, має бути до цього готовим”, — наголосив Скотт Бессент.

США можуть перенести термін підписання торгівельної угоди з Китаєм на пізніший термін — 12 серпня, повідомив торгівельний представник США Джеймсон Грір в інтерв’ю Fox News. І попередив: якщо укласти угоду не вдасться, то мита на китайські товари можуть знову зрости до понад 80%.

“Зараз мита на товари Китаю загалом становлять близько 55%, що для нас добре. Китай довгий час був украй складним гравцем у торгівлі. Знаєте, ми будемо торгувати з Китаєм. Ми хочемо побудувати добрі, здорові торгівельні відносини з Китаєм. Але, безумовно, є проблеми, які необхідно вирішити”, — зазначив він.

Китай залишається найбільшим покупцем іранської та російської нафти. Згідно зі звітом Управління енергетичної інформації США за 2024 рік, приблизно від 80 до 90% усього іранського експорту пального дісталося Пекіну. На день Китай імпортує близько мільйона барелів іранської нафти. Ще більше — російської.

За даними Київської школи економіки, у квітні 2025 року постачання сировини до КНР із Росії перевищили 1,3 млн барелів на добу — на 20% більше, ніж у березні. Вашингтон же прагне скоротити експорт нафти з Росії. Оскільки це — головне джерело доходів Кремля, а отже, фундамент для фінансування війни проти України. 14 липня Дональд Трамп оголосив, що запровадить 100-відсоткові мита для країн, які продовжують імпортувати російську нафту, якщо Росія не підпише мирну угоду з Україною.

“Мета цього закону — розірвати порочне коло, за якого Китай — комуністична диктатура — купує нафту за ціною нижчою за ринкову у путінської Росії, що дозволяє його військовій машині вбивати невинних українських мирних жителів“, — наголосив у коментарі Fox News сенатор США Ліндсі Грем.

Китай допомагає Росії в агресивній війні проти України не тільки економічно. Так, під час саміту європейські лідери, зокрема й глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, відкрито звинуватили Пекін у підтримці російської військової економіки. Йшлося про постачання товарів подвійного призначення — компонентів і технологій, без яких Москва навряд чи змогла б продовжувати війну проти України.

Брюссель уже запровадив санкції щодо низки китайських компаній, які беруть участь у таких постачаннях. Але Китай продовжує наполягати на своєму нейтралітеті, і заявляє: відносини з Кремлем — це його внутрішня справа.

“Дозвольте наголосити, що взаємодія між Китаєм і Росією не спрямована проти третіх країн і не має залежати від якихось третіх країн”, — сказав представник Міністерства закордонних справ Китаю Го Цзякунь.

Китай демонструє дедалі більше стратегічне відчуження від Євросоюзу, написала The Telegraph після саміту ЄС — КНР у Пекіні. Формально зустріч була присвячена 50-річчю дипломатичних відносин Євросоюзу та Китаю. І провести її збиралися у Брюсселі, але голова КНР Сі Цзіньпін від поїздки до Європи відмовився. Щобільше, попри високий рівень делегацій, зустріч скоротили з двох днів до одного.

На саміті Сі Цзіньпін звернувся до європейських лідерів із пропозицією “зробити правильний стратегічний вибір”. Сам він, за оцінкою The Telegraph, цей вибір зробив давно — і точно не на користь Брюсселя. З усім тим голова Євроради Антоніу Кошта все ж закликав Китай вплинути на Росію, щоб та поклала край війні проти України.

“Відзначаючи 80-ту річницю Статуту ООН, ми також маємо допомагати підтримувати засадничі цінності, закріплені в ньому. Такі, як суверенітет, територіальна цілісність і повага до міжнародно визнаних кордонів. Ми закликаємо Китай, як постійного члена Ради Безпеки ООН, використати свій вплив на Росію, щоб вона поважала Статут ООН і припинила свою агресивну війну проти України”, — зазначив Кошта.

Роль Китаю у війні Росії проти України в оцінці експертів

Чи можуть санкції вплинути на позицію Китаю в питанні підтримки Росії? Як Пекін допомагає Москві вести агресивну війну проти України? У чому вигода китайського керівництва від затяжної війни й до чого тут США? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Олеся Яхно, політологиня;
• Євген Дикий, екскомандир взводу батальйону “Айдар”;
• Павло Гвозденко, заступник командира окремого загону безпілотних систем спеціального призначення “Тайфун” НГУ;
• Віра Константинова, політологиня-міжнародниця, радниця голови ВРУ (2019–2021);
• Олексій Полегкий, академічний директор Центру публічної дипломатії.

ОЛЕСЯ ЯХНО: Росію не можна “відірвати” від Китаю

— Нещодавно міністр фінансів США зазначив, що навіть після запровадження 100% санкцій проти країн, які закуповують російські енергоресурси, Пекін, найімовірніше, не відмовиться від російської нафти. Тому що Китай дуже педантично ставиться до свого суверенітету, зокрема у сфері економіки.

Питання додаткових санкцій, наприклад, проти китайських компаній, які постачають до Росії продукцію або компоненти, що використовуються у військовій промисловості, нехай і через треті країни, — це радше допоміжний захід. Вона може доповнити вже вжиті кроки.

Китай розглядає ситуацію не лише з економічного погляду. Недаремно міністр закордонних справ КНР Ван I свого часу заявив: “Ми не допустимо поразки Росії”. Це чіткий сигнал: для Китаю це не просто економіка, а політика. КНР як і раніше позиціює себе як альтернатива західним альянсам і вважає, що таким чином розширює свій економічний і політичний вплив.

Китай демонструє: якщо на нього тиснуть — він не поступається. Але водночас він готовий домовлятися. Коли почалося тарифне протистояння зі США, Пекін став активніше взаємодіяти з країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону, пропонуючи їм вигідніші й передбачуваніші умови, ніж США.

Китай, попри жорсткість, демонструє готовність до переговорів. Це складний партнер, як визнавав навіть Дональд Трамп, але він не прагне до конфронтації. Китай радше налаштований на досягнення взаєморозуміння, встановлення правил гри, які дозволять продовжувати співпрацю, зокрема й із Заходом. Водночас він, звісно, зберігатиме свою конкурентну нішу і в економіці, і в політиці.

Будь-які інструменти впливу на Китай, зокрема вторинні санкції, можуть стати аргументами в переговорах. Недаремно зараз триває активна, багаторівнева комунікація щодо тарифних угод між США та Китаєм.

У вересні Пекін проводить масштабні заходи, присвячені завершенню Другої світової війни, особливо в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Туди запрошено і Путіна. Очевидно, Сі Цзіньпін захоче виглядати переможцем не лише з історичного погляду, а і як успішний гравець у поточній міжнародній ситуації.

Але що в сучасному світі взагалі означає “перемога” і “поразка”? Продовжувати нескінченну війну з постійними ризиками й обмеженнями — невигідно. Набагато розумніше зупинити війну, досягти перемир’я, вийти на новий рівень, коли починають працювати глобальні правила. Тоді великі гравці, зокрема Китай, зможуть розвиватися у передбачуваному і менш ризикованому середовищі.

Саме це зараз, можливо, і є метою: поєднати економічні інструменти впливу з політичним діалогом і дійти певної згоди.

Є й ширший рівень обговорення — глобальні правила, війна Росії проти України та наслідки затяжного конфлікту. Така війна не зміцнює Захід, не посилює американське лідерство. Навпаки — вона дає Китаю шанс посилити свій вплив, позиціонуючи себе як альтернативу Заходу.

Китай використовує ситуацію в обидва боки: з одного боку — він вказує на нездатність Заходу зупинити війну і пропонує “альтернативу”, з іншого — отримує економічні вигоди від ослаблення Росії, роблячи себе для неї незамінним партнером.

У США це розуміють. І якщо раніше припускали, що Росію можна “відірвати” від Китаю через економічні домовленості з Москвою, то тепер ясно: цього не буде. Розірвати їхній зв’язок можна лише через Китай, показавши йому, що вигідніше діяти інакше. А це потребує сильних кроків від США.

Китай впертий, але він розуміє силу. Тому такі закони, як закон про 100% санкції, можуть стати реальними інструментами тиску. Передбачається, що президент США матиме повноваження вмикати й вимикати такі санкції — це зробить їх гнучкішими й дієвішими.

Попереду активний дипломатичний період між США та Китаєм. Йтиметься про майбутній світовий устрій: якими мають бути правила, що допустимо, а що — ні.

Неприпустимо продовжувати війну у XXI столітті та удавати, що “ми за мир”, але водночас не робити нічого, щоб цей мир настав.

ЄВГЕН ДИКИЙ: Китай допомагає Росії технологіями у війні проти України

— Підтримка Китаєм Російської Федерації у війні проти України вже давно вийшла на новий рівень. Якщо раніше КНР постачала до РФ електроніку подвійного призначення, наприклад, компоненти до пральних машин, які використовувалися росіянами у виробництві дронів, то зараз йдеться про прямі постачання справжньої військової продукції. І левову частку цього становлять саме дрони.

Ми зараз говоримо не про “Мавіки”. Те, що РФ пристосувалася його використовувати як розвідувальний, тут справді Китай ні до чого. Але зараз КНР вийшла на новий рівень підтримки РФ. Наприклад, “Шахеди” не мають подвійного призначення — це абсолютно військова річ, яку ніяк і ні під що не замаскуєш. І саме ці речі зараз постачаються з Китаю до Росії. Знаючи, наскільки там тотальний контроль за всім, припустити, що це роблять китайські компанії без дозволу китайської влади, дуже наївно.

У РФ заявляють, що завод у Єлабузі (Татарстан) випускає 3 тис. “Шахедів” на місяць — це 100 на день. А в атаках на українські міста щоденно залучено 400-500 російських дронів. Напрошується питання — звідки вони беруться? І як не крути, але єдиним джерелом різниці все-таки може бути лише Китай. Говорити, що КНР постачає РФ компоненти для дронів, уже некоректно.

Китай постачає до РФ вже готові дрони, просто розібрані на 2-3 основні вузли, які треба просто зібрати разом. Можливо, як бойову частину росіяни вставляють самі. Але бойова частина — це найбільш примітивний елемент у дроні. Все інше, що складніше і значно технологічніше, повністю робить Китай.

Як не дивно, але політика при цьому у Китаю досить прозора. Її дуже чітко сформулював міністр закордонних справ Китаю Ван I який досить чітко сказав, що Китай вважає своєю метою не дати Росії програти цю війну. Це насправді вкрай цікаве твердження, яке дуже багато що пояснює.

Китай, на відміну від багатьох західних лідерів, які вважають Росію непереможною, навпаки, вважає, що Росія йде до поразки у війні. А далі Пекін включає свій інтерес і каже: “нам не вигідно, щоб Москва програла цю війну”. Але важливо зазначити: Китай не каже, що хоче допомогти РФ, щоб вона виграла. Для Китаю дуже вигідно, щоб РФ продовжувала війну проти України.

Російська економіка летить у прірву через цю війну. І Кремль з кожним днем стає дедалі більш залежним від китайської допомоги. РФ стає повністю залежною від китайського ринку для своїх нафтопродуктів. А без китайських технологій у Росії зупиниться вся “оборонка” і вона програє війну впродовж кількох місяців. Крім того, залишилося ще один-два кроки, і РФ повністю стане залежною від Китаю і фінансово. Тому Китаю вигідно, щоб ця ситуація тривала так, як вона триває зараз.

КНР не потрібно, щоб Путін урочисто пройшов парадом по Хрещатику. Але Китаю так само і не потрібно, щоб Україна пройшла парадом перемоги по Севастополю.

Абсолютно цинічно, прагматично Китай зараз дозує допомогу Росії, виходячи з цієї концепції. Тобто не дати Росії програти війну, але водночас і не перестаратися — не дати Росії швидко перемогти. Це — нинішня стратегія. Мало того, КНР зараз не вважає себе пов’язаним якимись зобов’язаннями перед Заходом. Якщо раніше в Китаї побоювалися адміністрації Джо Байдена та американських санкцій, то зараз там свої відносини з Дональдом Трампом і новою адміністрацією Білого дому.

ПАВЛО ГВОЗДЕНКО: Китай підтримує Росію у сфері виробництва дронів

— У Китаї виробляються дуже дешеві компоненти, придатні, зокрема, для збирання дронів. При цьому КНР цілеспрямовано обмежив постачання таких компонентів в Україну. Навіть якщо якісь постачання все ж таки йдуть, то рівень браку в цих деталях вкрай високий. Це виглядає як свідома політика.

Ми розуміємо, що Китай максимально підтримує Росію. Зокрема — в технологічній і виробничій сферах. Наприклад, частину виробничих ліній зі збирання певних видів дронів було перенесено прямо у РФ, щоб знизити політичні витрати та ризики.

По суті, Москва і Пекін уже діють як стратегічні партнери. І, звісно, нам від цього тільки важче.

Але це має стати для України, Європи та всього цивілізованого світу сигналом і стимулом. Ми повинні почати виробляти ці компоненти самостійно. Інакше це залишиться постійним вразливим місцем, постійним важелем тиску, який негативно впливатиме на ситуацію.

Необхідна мінімізація залежності від китайських компонентів.

ВІРА КОНСТАНТИНОВА: Пекін заперечуватиме свою допомогу Кремлю

— Не варто забувати про внесок Китаю в стійкість російського військово-промислового комплексу. Це викликає, якщо висловлюватися дипломатичною мовою, “найглибше занепокоєння”.

Важливо розуміти: європейський та американський ринки мають для Китаю колосальне значення. Але з погляду геополітики, боюся, економічний чинник до уваги не береться взагалі.

Перед початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато експертів, зокрема американських і європейських, стверджували, що економічно РФ нападати невигідно. Однак, як ми бачимо, історія пішла зовсім іншим шляхом.

Попри величезні економічні дивіденди від співпраці з ЄС і США, зокрема в технологічній сфері, в питаннях підтримки Росії Китай може повністю проігнорувати економічну логіку.

Китайські дипломати та офіційні представники заявляли, що Пекін виступає з позиції миротворця і він навіть пропонував свій “мирний план” із 12 пунктів. Але, по суті, на цьому все і закінчилося і вся історія китайської медіації завершилася на рівні декларацій.

Для України важливо, що ми в стратегічному партнерстві зі США. А у США і Китаю зараз, скажімо так, складні відносини, особливо в двосторонньому форматі. Американська адміністрація, очевидно, спробує розв’язувати ці проблеми через зустрічі в Китаї або на полях міжнародних самітів за участю президентів двох країн.

По суті, сьогодні в нас є факти, які підтверджуються і технічними фахівцями: присутність північнокорейських солдатів на території України, використання китайських плат у ракетах, які падають на українські міста.

Але, як мені здається, відповіді від Китаю не буде — ані дипломатичними каналами, ані публічними заявами. У межах китайської дипломатичної традиції максимум, чого можна очікувати, — це консультації на рівні технічних експертів (якщо вони взагалі вже не відбулися). І не більш того.

Офіційний Пекін, найімовірніше, наполягатиме на своїй стандартній позиції: “У нас немає підстав вважати, що ці компоненти потрапили в Україну безпосередньо від нас”. Вони продовжать стверджувати, що всі деталі прибули “через треті сторони”, і будуть жорстко триматися цієї лінії.

ОЛЕКСІЙ ПОЛЕГКИЙ: Китай не збирається йти на поводі у США

— Китай не піде на поступки у стратегічно важливих і критично чутливих для себе питаннях. У цьому контексті постачання нафти з Росії відіграє подвійну роль. З одного боку — це економічно важливий чинник, тому що Китай отримує дешеву сировину. З іншого — це символічна демонстрація того, що Пекін не збирається йти на поводу у Сполучених Штатів під їхнім тиском.

Саме в співпраці з Росією Китай показує: США не будуть диктувати йому умови.

На жаль для України, Дональд Трамп розглядає її як одну зі своїх “карт”, яку може розіграти. Але ми бачимо певну динаміку в його оточенні: надії на те, що вдасться домовитися з Росією і віддалити її від Китаю, вже, думаю, виглядають нереалістично навіть для всієї команди Трампа. Тому ми й спостерігаємо посилення риторики та дій Вашингтона на адресу Москви.

З усім тим Трамп усе одно намагатиметься послабити Китай шляхом таких “перетягувань” Росії. Поки що всі загрози президента США — це більше заяви, і я б не поспішав говорити, що він радикально змінив свою позицію.

До того ж тут варто розуміти: є різні стратегічні цілі. Загалом, США не розглядають Росію як стратегічного противника. РФ — це радше елемент, який посилює Китай.

Фактично, Росія не становить собою великої прямої загрози для США. І, на жаль для України, це свого роду двопартійний консенсус. Першим стратегічним завданням США у відносинах із РФ залишається запобігання будь-якому сценарію, за якого конфронтація може перерости у пряме воєнне протистояння — особливо у сфері ядерного стримування. Це абсолютна “червона лінія”.

Ще одне завдання — використовувати будь-які інструменти, які послаблюють Китай. І тут Росія розглядається як свого роду геополітичний і ресурсний бонус: якщо вдасться “відтягнути” її від Китаю — це буде великий плюс. На цьому тлі Україна для Трампа все ж таки більше “розмінна карта”.

Читайте також: Окупанти готуються до вирішальної битви за Покровськ: ситуацію на фронті проаналізували експерти