На гачку у Кремля: як Лукашенко торгує суверенітетом Білорусі за російські гроші

Лукашенко вкотре звернувся до Путіна за фінансовою допомогою. Країна вливає все більше грошей у військово-промисловий комплекс (ВПК). На інвестиції у цивільні галузі економіки коштів не вистачає, визнали в уряді Білорусі. Державні витрати на військові потреби за останні три роки зросли більш ніж у 2,5 раза — на це у 2025 році Мінськ направив понад 1,5 млрд доларів.

Лукашенко сподівається на гаманець Путіна

У білоруського режиму — дірка в бюджеті. На полях міжнародної екологічної конференції в Горно-Алтаїську міністр фінансів Білорусі Юрій Селиверстов визнав: дефіцит бюджету склав 4,5 млрд білоруських рублів. Крім того, Мінську терміново потрібні російські кредити для порятунку нафтопереробної галузі та фінансування великих проєктів. За даними Світового банку за 2023 рік, Білорусь — найбільший боржник Росії: на неї припадає понад 8 млрд доларів міждержавних позик.

“Ми активно взаємодіємо щодо фінансування як інвестиційних проєктів, так і прямого фінансування. Ось ці питання якраз і обговорюються”, — міністр фінансів Білорусі Юрій Селіверстов із публікації видання The Moscow Times.

Путін купує не тільки лояльність Лукашенка, а й крок за кроком позбавляє Білорусь суверенітету. Нещодавно російський диктатор підписав закон про ратифікацію протоколу, який дає громадянам Росії право голосувати й обиратися в місцеві органи влади на території Білорусі. Документ уже опублікували на офіційному порталі правової інформації. Формально таке ж право отримали й білоруси в Росії, але навряд чи Кремль дозволить їм реалізувати його повною мірою.

“Я думаю, це спроба зміцнити власні союзи та показати противнику, що Росія і Білорусь зберігають тісні взаємини, що вони у змозі в цій ситуації навіть думати про якісь внутрішні питання, такі як вибори в місцеві ради. Тобто це спроби зобразити, що не все так погано. Хоча насправді ситуація, повторюся, і у Путіна, і у Лукашенка в економіці надзвичайно слабка. Чому ми і бачимо, що вони намагаються знайти точки дотику”, — зазначила прессекретарка лідера білоруської опозиції Світлани Тихановської Анна Красуліна.

У Службі зовнішньої розвідки України попередили: білоруський режим знову направляє нелегальних мігрантів до кордонів ЄС. Цього разу — до Польщі. Через Білорусь масово прибувають громадяни Лівії — безпосередньо або транзитом через Росію, що вказує на погоджені дії Мінська і Москви. Сценарій повторює кризу 2021 року, зазначили в українській розвідці. Лукашенко таким чином допомагає Кремлю чинити тиск на Європу, а заодно й заробляє на міграційному трафіку.

“Попри тотальну залежність від Кремля, Лукашенко діє гнучко. Сьогодні він продовжує заробляти на транзиті мігрантів, але уникає відвертої ескалації, щоб не втратити залишки політичних контактів в Європі, зокрема, з Угорщиною, яка послідовно виступає проти міграції”, — із публікації на сайті Служби зовнішньої розвідки України.

До подібного сценарію готуються й сусідні з Білоруссю країни Балтії. Вони повною мірою усвідомлюють гібридні загрози з боку Мінська і Москви, тому зміцнюють свої зв’язки з союзниками по НАТО.

Крім того, у ніч на 28 липня ударний дрон із Білорусі порушив повітряний простір Литви. Безпілотник було зафіксовано біля Вільнюса. Про це повідомляють литовські ЗМІ.

За даними Національного центру з управління кризовими ситуаціями, про безпілотник повідомили місцеві жителі. Його помітили на висоті близько 200 метрів. Тип і призначення безпілотника залишаються невідомими.

“Беручи до уваги, що в Білорусі готуються до навчань, ймовірність будь-яких, зокрема й ненавмисних інцидентів зростає. Ми інтенсивно працюємо разом із системою внутрішніх справ. Які додаткові заходи ми могли б прийняти, щоб забезпечити краще спостереження за простором? У президента відбудеться нарада, на якій ми представимо свої пропозиції”, — зазначила міністр національної оборони Литви Довіле Шакалене.

Диктатор Лукашенко активно нарощує військовий бюджет. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну витрати Мінська на ВПК зросли більш ніж у 2,5 раза. В арсеналі — російські винищувачі, ударні вертольоти, сотні дронів.

Водночас економіка країни не в найкращому стані: експорт падає, IT-сектор перемістився до європейських країн, а дірка в бюджеті зростає. Але замість підтримки соціальної сфери — мільярди на ракети і танки. Усе — заради виживання режиму. Лукашенко розуміє, що Путін охоче кидає своїх союзників, коли вони перестають бути йому корисні. І резонно сумнівається, що Кремль зможе його захистити.

Залежність Білорусі від РФ у оцінці експертів

Чи зможе Лукашенко утримати владу без гаманця Путіна? Яким чином білоруський диктатор намагається тиснути на країни Європи? До яких загроз слід готуватися державам-сусідам Білорусі? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Марко Міхкельсон, голова Комітету з міжнародних справ парламенту Естонії;
• Юрій Губаревич, голова руху “За Свабоду”;
• Вадим Можейко, політичний аналітик, координатор аналітичного проєкту “Наша Візія”, редактор “Білоруського Щорічника”.

МАРКО МІХКЕЛЬСОН: РФ веде стратегічну неоголошену війну проти Заходу, використовуючи Білорусь

— Позиція Лукашенка і його режиму в Білорусі не змінилася за всі ці роки — особливо з початком не лише повномасштабної війни в Україні, а й ще з 2020 року, коли режим фактично розгромив опір білоруського народу.

Санкції проти режиму Лукашенка діють уже давно. І щоб не займатися їхнім постійним продовженням, уряд ухвалив рішення вводити їх безстроково. Звісно, якщо раптом станеться диво і ситуація в Білорусі зміниться, ми це розглянемо. Але, на жаль, жодних змін всередині країни ми не спостерігаємо — ні за ситуацією в самій Білорусі, ні за її позицією щодо України, ані за низкою інших питань.

Росія веде повномасштабну війну проти України, метою якої є знищення не лише української держави, а й спроба змінити архітектуру безпеки в Європі. Тому всі ці питання треба розглядати комплексно.

Москва не змінила своєї стратегічної мети, і вже можна казати, що Білорусь де-факто політично окупована Росією. Сьогодні говорити про суверенітет Мінська надзвичайно важко.

Наприклад, в Естонії наш парламент кілька місяців тому вніс зміни до Конституції. Ці зміни позбавляють громадян Росії і Білорусі права брати участь у місцевих виборах. Причина очевидна — Білорусь використовується Росією як плацдарм не лише для війни проти України, а й для гібридних атак проти Європи. Ми це бачимо по ситуації на кордонах із Польщею і Литвою.

Водночас можу сказати, що наші служби контррозвідки уважно слідкують за ситуацією. І на сьогодні в нас у країні обставини залишаються стабільною і спокійною.

Окремо скажу про заплановані військові навчання “Захід-2025”, які пройдуть у серпні-вересні, переважно на території Білорусі. За тією інформацією, що зараз доступна публічно, можна сказати, що масштаб цих навчань за кількістю учасників суттєво менший, ніж, скажімо, чотири роки тому. Ми слідкуємо, ми знаємо, що відбувається на наших кордонах, але загалом ситуація залишається стабільною.

Наші служби контррозвідки й інші відомства працюють на дуже високому рівні. За інформацією, що є у нас, ми не спостерігаємо жодного нагнітання ситуації. Так, ми бачимо ескалацію в пропаганді — активізувалися російське МЗС, пропагандисти, так звані “путінські тролі” в соцмережах. Але це все — частина тієї ж довгострокової стратегії, яку Росія роками веде не лише проти України, а й проти Заходу загалом.

Дуже важлива скоординована колективна оборона. Сьогодні система НАТО працює на якісно новому рівні, особливо після саміту в Гаазі. Ті інвестиції, які зараз робляться у різні сфери, спрямовані на запобігання всім цим загрозам.

З 2021 року ми бачимо, що на кордонах Польщі, Литви, Латвії з боку Білорусі активно використовуються штучно створені міграційні потоки як інструмент дестабілізації. Всередині Білорусі також ведеться агресивна пропаганда проти наших країн і проти НАТО загалом. Але це не новина. Ті, хто жив у Радянському Союзі, пам’ятають, що подібні методи використовувалися й тоді: маніпуляції, тиск, створення “внутрішнього ворога” — усе для того, щоб підготувати суспільство до будь-яких сценаріїв.

Сьогодні, окрім зміцнення кордонів і систем стримування, найкритичніше важливо — це допомога Україні. Все, про що ми зараз говоримо, безпосередньо пов’язане з тим, що відбувається на фронтах. Реальні кроки зі зниження й усунення цієї загрози — це саме допомога Україні у перемозі. Це розуміють і наші союзники в Європі, і США.

Потрібно дивитися на те, що відбувається, стратегічно і не обмежуватися лише реакцією на окремі інциденти. Росія веде стратегічну, неоголошену війну проти Заходу.

ЮРІЙ ГУБАРЕВИЧ: Лукашенко збагачується коштом Кремля

— Путіну нікуди дітися. Лукашенко — це його єдиний союзник, якого він традиційно підгодовує з російського бюджету. Так, між ними були певні суперечності, але в основі цих розбіжностей завжди лежало одне — бажання Лукашенка отримати більше грошей.

За умов беззастережної підтримки з боку Білорусі на зовнішньополітичній арені, де Мінськ завжди голосує так, як вигідно Росії, попри свої інтереси, — це має цінуватися Путіним. Те саме стосується військової підтримки: йдеться не лише про 2022 рік і надання білоруської території для нападу на Україну, а й про подальше обслуговування російського ВПК. Усе це — аргументи Лукашенка, щоб і далі вибивати з Москви більше коштів.

У випадку, якщо Путін перестане давати гроші, Лукашенкові доведеться затягувати пояси — але не у себе і свого оточення, а у білоруського суспільства. І хоча в нормальній ситуації це могло б спровокувати протести, в Білорусі цього, швидше за все, не станеться. Ціна протесту надто висока. Події після 2020 року показали: не лише вихід на вулицю, а й навіть критичний коментар у соцмережах на адресу режиму може завершитися тюремним ув’язненням. І у дуже багатьох випадках — так і трапляється.

Проте залишається простір, де Лукашенко може “дожимати” білорусів. Він це прекрасно розуміє, хоча, пам’ятаючи уроки 2020 року, намагається не перегинати палицю. Тому так, просять гроші у Росії, шукають лазівки для обходу санкцій, намагаються торгувати санкційними товарами.

Лукашенко використовує все: від різниці між санкціями проти Білорусі та санкціями проти Росії до слабких місць міжнародної системи. Усе це — заради власного виживання. Про країну та громадський настрій він не думає взагалі.

Якщо раніше Лукашенко міг розраховувати хоч на невелику, але реальну допомогу з боку Європейського Союзу, а ЄС справді інвестував десятки мільйонів доларів в інфраструктурні проєкти, дороги, екологію, то тепер про це не може йтися.

Китай — окрема історія. Його інтереси у Білорусі існують вже багато років і є певні угоди з Лукашенком, але китайські гроші, як правило, жорстко прив’язані до інтересів самого Пекіна. Це інвестиції у власне виробництво, і після 2022 року, коли режим Лукашенка опинився в ізоляції від європейських і регіональних ринків, китайський інтерес теж почав спадати.

Фактично Росія залишається єдиним джерелом доходів і підтримки для режиму Олександра Лукашенка. Це інструменти м’якої, але неминучої анексії Білорусі Кремлем. Лукашенко всіляко намагається показати, що він не просто союзник, а справжній сателіт. Він демонструє, що в Білорусі немає загрози для Росії — ні в плані російської мови, ні в плані безпеки російських громадян. Все “під контролем”. Звичайно, це йде в шкоду національним інтересам Білорусі, але Лукашенко про це ніколи не замислювався.

Білоруський диктатор живе сьогоденням, максимум — завтрашнім днем. Якщо вдалося придушити протести, якщо не видно ефективного тиску з боку демократичних країн, то значить можна продовжувати. Ба більше, він намагається грати на суперечностях між США і ЄС, послаблювати зовнішній тиск, шукати шляхи скасування санкцій, хоча б зі сторони Сполучених Штатів. Це всі тактичні ходи, і тут Лукашенко — майстер. Іноді йому справді вдається досягти бажаного.

Якщо відбудуться глобальні зміни та Лукашенко втратить підтримку Кремля, то його становище в Білорусі стане вкрай хитким. Він це розуміє. Тому робить ставку на силовий апарат, на систему страху і репресій.

У суспільстві зберігається високий потенціал незгоди з діями режиму і практично повне неприйняття сценарію, за якого Білорусь буде втягнута у війну на боці Росії. І це не лише позиція опозиційно налаштованих громадян — навіть в оточенні Лукашенка є ті, хто не приймає таку перспективу. Багато хто відкидає політику репресій, економічного тиску, знищення свобод. Країна опинилася в ізоляції, і значна частина суспільства звинувачує в цьому самого Лукашенка.

ВАДИМ МОЖЕЙКО: За допомогою мігрантів Лукашенко тисне на країни ЄС

— Гібридні атаки проти Євросоюзу з використанням мігрантів Лукашенко почав ще до повномасштабного вторгнення. Це, безперечно, координується з Мінська, але й Москва тут не стоїть осторонь — вона всяко підтримує або принаймні не заперечує.

Міграційна криза для Лукашенка — це спосіб тиску на ЄС і важіль впливу. Європа, втім, навчилася захищатися: не піддається на шантаж, не йде на поклін до Лукашенка, як йому, ймовірно, хотілося б, і по-іншому регулює ці питання.

Можливість зупинити цей тиск Лукашенко також зберігає — у ті моменти, коли йому це вигідно. Це особливий тип гібридної атаки, яка практично не потребує витрат. Ба більше, на відміну від зростання військових бюджетів, ця атака сама приносить ресурси. Бо, як не цинічно, міграційна криза стає частиною транснаціональної злочинності: це трафік людей, за який самі мігранти платять, сподіваючись потрапити до Європи. І на цьому Лукашенко ще й може заробляти.

По суті, міграційна криза триває з 2021 року. Якщо судити з відкритих даних, зокрема прикордонних служб Польщі, Литви та Латвії, потоки мігрантів не припиняються. Є коливання, пов’язані з політикою і сезонністю: простіше переходити кордон влітку, ніж узимку. Але сам потік — нікуди не зник.

Білоруські прикордонники не охороняють кордон, як мають, а навпаки, сприяють нелегальній міграції. Лукашенко використовує цих людей у своїх політичних цілях і робить це системно. Польща, Литва і Латвія відповідають на це будівництвом загороджень, що не завжди можливо через річки, болота. За ці роки вже є загиблі: хтось потонув, намагаючись переплисти кордон, є й жертви серед польських прикордонників. Криза триває.

Звісно, знаходяться політики з різним ступенем наївності, які й досі вважають, що з Лукашенком можна домовитися, повірити його наступному “чесному слову”. Але Польща, Литва, Латвія розуміють, що інвестувати треба не в його “добру волю”, а у конкретні фізичні бар’єри.

Іноді складається відчуття, ніби вже завтра російський танк захопить місцеву владу в Мінську. Але ж наївно вважати, що в Білорусі, на відміну від Росії, можливі вільні вибори. Як у РФ Путін призначає потрібних людей, так відбувається й у Білорусі. Голосування на місцевих виборах — це така сама формальність.

Наближаються навчання “Захід-2025”. Самі по собі вони традиційні, але ми пам’ятаємо, чим закінчилися попередні: російські війська після навчань залишилися і вперлися в Україну. Тому нинішнім подіям буде приділено величезну увагу.

Зараз Мінськ грає в риторику: спочатку казали, що перенесуть навчання вглиб країни і якомога далі від кордону з НАТО. Тепер, навпаки, заявляють, що, мовляв, “НАТО активізувалося” і отже, й ми підведемо навчання ближче до кордону. Це балаканина. Головне — дивитися, що реально відбувається на землі. Потрібно уважно стежити за розвідувальними даними та зрозуміти, чи переростуть ці навчання в ескалацію або обмежаться демонстрацією сили.

Читайте також: Чому Путін уникає зустрічі із Зеленським і Трампом: думки експертів і глядачів FREEДОМ